Рішення № 137633765, 22.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026м. ДніпроСправа № 904/1078/26

За позовом Керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу в розмірі 159 499,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 справу №904/1078/26 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

16.03.2026 від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, мотивоване тим, що в даних спірних правовідносинах підставою для заявлених позовних вимог було незаконні рубки дерев, здійснені невстановленими особами. Але відшкодування шкоди, завданої в результаті незаконних рубок шкоди Позивач просить стягнути з державного лісогосподарського підприємства. Без виклику сторін та без заслуховування позицій сторін та можливості ставити їм уточнюючі запитання, на думку Відповідача неможливо встановити факт протиправності (незаконності) поведінки Відповідача та вини Відповідача.

Ухвалою суду від 26.03.2026 відмовлено в задоволенні заяви Відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого судового засідання.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що філією "Східний лісовий офіс" було вжито заходи реагування, а саме: направлено до ВП № 1 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області повідомлення про кримінальне правопорушення. Предметом спору в цій справі є стягнення з Відповідача шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства, а саме через незаконну рубку дерев. У деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів відповідальність за заподіяну шкоду виключає. Проте, в даному конкретному випадку, Прокурором в обґрунтування позову не вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства порушив Відповідач, як і не було конкретизовано які саме дії Відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства, з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій Відповідачем до суду не надав. В дійсності ж, Відповідач та його посадові особи своєчасно і в повному обсязі виконували всі завдання, покладені на державне підприємство чинним законодавством. Протилежного прокуратурою, на якій як на стороні Позивача лежить обов`язок доведення протиправності поведінки Відповідача, не доведено. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", на підставі якої розраховано заподіяну шкоду, передбачає розрахунок шкоди, завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев (п.1 Постанови), а не шкоди, завданої внаслідок незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень.

Прокурор та Позивач відповіді на відзив не надали.

Від Позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги Прокурор підтримує в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

Спеціалістами Департаменту безпеки Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в ході проведеного контрольного заходу щодо додержання Філією "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вимог нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та електронного обліку деревини, зафіксовано незаконну порубку дерев в кількості 15 штук (акація, ясен, в`яз) в межах кварталу 50 виділу 2 Микільського лісництва Запорізького надлісництва в адміністративних межах Солонянської селищної ради.

За розрахунками, розмір завданої шкоди становить 137 121,60 грн.

За результатами проведення вказаного контрольного заходу спеціалістами Департаменту безпеки Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 22.08.2025 складено акт.

За виявленим фактом незаконної рубки дерев Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра 28.10.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025042020000078 за ч. 1 ст. 246 КК України.

Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків, завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу.

Згідно з висновком експерта від 22.12.2025 № СЕ-19/104-25/47250-ФХЕД, розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, порубки 15 дерев породи акація біла, ясен та в`яз до ступеня припинення росту, розташованих у кварталі 50 виділі 2 природно-заповідного фонду Микільського лісництва Запорізького надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України", який розраховано працівниками Філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" та складає 212 224,12 грн. не підтверджується на суму 52 724,99 грн. Розбіжність у розрахунках виникла на стадії індексації такс відповідно до Порядку, а саме взято добуток індексів споживчих цін за 2022-2024 роки замість індексу споживчих цін за попередній 2024 рік.

За твердженнями Прокурора, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" Микільського лісництва Запорізького надлісництва, а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки Відповідач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 59 виділу 3 Микільського лісництва Запорізького надлісництва, який знаходиться на території Солонянської селищної ради, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

З урахуванням висновків експерта у кримінальному провадженні № 42025042020000078 Прокурор просить стягнути з Відповідача: 212224,19 грн. 52 724,99 грн = 159 499,20 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Прокурором з позовом та є предметом спору в даній справі.

Предметом доказування в даній справі є факт заподіяння шкоди Відповідачем, внаслідок вчинення незаконної порубки дерев в кількості 15 штук, обгрунтованість стягуваної суми.

Відповідно до ч. 3,5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам (ч.1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру").

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді і зазначив, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Водночас ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у судовому провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянин й або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 № 926/979/19).

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Солонянської селищної ради в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Прокуратура звернулася з листом №53-8180ВИХ-25 від 26.12.2025 до Солонянської селищної ради, з проханням надати інформацію про те, чи вживались радою заходи щодо захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.

На адресу Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра Солонянська селищна рада надіслала у відповідь лист №02-14-2494/0/2-25 від 30.12.2025, в якому повідомила, що здійснення претензійно-позовної роботи про відшкодування шкоди у спірних правовідносинах не проводилося.

З огляду на вищевикладене, за наявності беззаперечних порушень інтересів держави та невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, належних та ефективних заходів щодо їх захисту та поновлення, прокуратурою обґрунтовано встановлена наявність передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

В абз. 2, 3 ст. 1 ЛК України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

В силу приписів ст. 16 та ч. 1 ст. 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно зі ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Статтею. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи сторін, суд погоджується з Прокурором.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, Відповідач виявив факт незаконної порубки дерев в межах кварталу 50 виділу 2 Микільського лісництва Запорізького надлісництва на території Солонянської селищної ради в кількості 15 штук.

Філія "Східний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 36349896) є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ 44768034 .

Відповідно до п. 2.1 Положення про філію, вона створена з метою ведення на землях закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності; забезпечення потреб держави та територіальних громад на промисловій чи комерційній основі.

Відповідно до п.2.2 Положення, предметом діяльності Філії, зокрема, є:

- ведення лісового господарства на підставі затверджених в установленому порядку матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;

- запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

5.12. Директор Філії зобов`язаний:

5.12.1. Виконувати вимоги законодавства, Статуту Підприємства, Колективного договору та цього Положення.

Згідно з п. 5.13.15. Положення на філію покладено обов`язок забезпечення охорони лісів від пожеж та незаконних рубок.

Статтею 63 Лісового кодексу України (далі ЛК України) встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відтак, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема, постійних лісокористувачів.

Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 ЛК України, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

За приписами ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо вчиняють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі N 909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі N 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі N 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі N 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі N 925/382/17, від 09.12.2019 у справі N 906/133/18, від 20.02.2020 у справі N 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі N 926/2174/20.

Матеріалами справи підтверджується, а Відповідачем не заперечується, що Філія "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок Микільского лісництва Запорізького надлісництва (структурний підрозділ Відповідача лісові ділянки якого і оглядалися в рамках кримінального провадження), а отже обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на Відповідача.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України та ст. 19 ЛК України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Протиправна бездіяльність таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особам.

У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Складеним за участю представника Відповідача та підписаними останнім без заперечень актом огляду місця вчинення правопорушення від 20.08.2025 в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42025042020000078 від 28.10.2025, підтверджується, що в ході слідчих дій на території постійного лісокористування Відповідача в лісовому фонді кварталу 50 вид. 2 в ПЗФ Микільського лісництва виявлено незаконну порубку дерев породи акація, ясен, в`яз у загальній кількості 15 штук.

Докази, що вказані дерева були відведені в законному порядку в рубку в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, й самим Відповідачем в Акті за результатами контрольного заходу у філії "Східний лісовий офіс" проведення контрольної ревізії лісових обходів (майстерських дільниць) Микільського лісництва Запорізьке надлісництво від 22.08.2025 встановлено, що в ході проведення контрольної ревізії в Микільському лісництві Запорізького надлісництва виявлено незаконну рубку 15 дерев, що зафіксовано у означеному Акті, польовій переліковій відомості незаконно зрубаних дерев, відомості обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу шкоди та підтверджено підписами працівників філії "Східного лісового офісу" на вказаних документах.

Згідно з висновком експерта від 22.12.2025 № СЕ-19/104-25/47250-ФХЕД, розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 15 дерев породи акація біла, ясен та в`яз до ступеня припинення росту, розташованих у кварталі 50 виділі 2 природно-заповідного фонду Микільського лісництва Запорізького надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України", який розраховано працівниками Філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" та складає 212 224,12 грн. не підтверджується на суму 52 724,99 грн. Розбіжність у розрахунках виникла на стадії індексації такс відповідно до Порядку, а саме взято добуток індексів споживчих цін за 2022-2024 роки замість індексу споживчих цін за попередній 2024 рік.

Будь-яких доказів на спростування правильності проведених розрахунків завданої шкоди Відповідач не надав. При цьому, суд враховує викладену у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 924/497/19 правову позицію, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про належне вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності, що призвела до завдання шкоди, а отже наявність причинного зв`язку та відсутності вини Відповідача.

Заперечення Відповідача щодо того, що Прокурором в обґрунтування позову не вказано які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені Відповідачем, як і не було конкретизовано які саме дії Відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства спростовуються Положенням про філію (п.2.1., 2.2., п. 5.13.15.), ст. 107 ЛК України.

При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" регулює обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту (п. 1 постанови) та їх застосування не пов`язується виключно з вчиненням Відповідачем незаконної рубки дерев самостійно, адже, в контексті встановлених судом обставин даної справи, заподіяна лісу Відповідачем шкода спричинена неналежним та недостатнім вжиттям заходів, спрямованих на запобігання незаконних рубок лісового фонду ДП "Ліси України", що, в свою чергу, свідчить про порушення останнім встановлених правил лісокористування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, до стягнення з Відповідача належать 159 499 грн. 20 коп. шкоди.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код 44768034) на користь держави в особі Солонянської селищної ради (52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Солоне, вул. Задернюка, 3, код 04339652, на рахунок: UA048999980333139331000004463, код ЄДРПОУ отримувача 37988155, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 24062100) 159 499 грн. 20 коп. шкоди.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код 44768034) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, код 02909938) 2 662 грн. 40 коп. судові витрати на р/р UA228201720343160001000000291, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков