Рішення № 137633723, 22.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026м. ДніпроСправа № 904/1225/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРА ЛЕНД"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача індекс інфляції в сумі 403 853,29 грн., 3 % річних - 113 402,61 грн. та судові витрати, мотивуючи порушенням Відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару за Договором поставки від 01.07.2022 №0107/22.

Господарський суд Дніпропетровської області 30.03.2026 відкрив провадження у справі №904/1225/26 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що правовідносини сторін ТОВ "Лаура" (Кредитор) та ТОВ "Лебера Ленд" (Новий боржник) у цій справі урегульовано договором від 20 грудня 2023 року про переведення боргу. Фактичний зміст укладеного 20 грудня 2023 року договору свідчить, що ТОВ "Лібера Ленд" взяло на себе обов`язок оплатити виключно грошове зобов`язання (борг в сумі 2 026 037,75грн.), яке виникло з договору поставки зерна №0509/22 від 05 вересня 2022р. Новий боржник (фактично платник) ТОВ "Лібера Ленд" не отримує жодних робіт, послуг чи товару безпосередньо від Кредитора ТОВ "Лаура" чи Первісного боржника ТОВ "Агроінд". Жодних прав на товар або інші майнові блага Новий боржник не набуває, а виключно виконує платіж. Отже, для третьої особи, тобто для ТОВ "Лібера Ленд", право виконати зобов`язання зі сплати суми боргу в розмірі 2 026 037,75грн. виникає лише з дати укладення договору про переведення боргу №1 від 20 грудня 2023 року, який по суті є договором про виконання зобов`язання третьою особою. Із доданих Позивачем до суду документів, не вбачається доказів щодо направлення вимоги про виконання зобов`язання (сплати боргу в сумі 2026037,75грн.) на адресу ТОВ "Лібера Ленд", а отже у Відповідача відсутнє прострочення виконання зобов`язання, та як наслідок, відсутні правові і підстави для застосування до Відповідача наслідків передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. Крім того, Позивач здійснює розрахунок позовних вимог з 21 листопада 2023р. в той час, як договір, за яким ТОВ "Лібера Ленд" зобов`язалась сплатити ТОВ "Лаура" суму боргу в розмірі 2 026 037,75грн., що виник на підставі Договору поставки зерна №0509/22 від 05 вересня 2022р., було укладено 20 грудня 2023р.

Позивач відповіді на відзив не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2023 ТОВ "Агроінд" (Первісний боржник), ТОВ "Лібера Ленд", (Новий боржник, Відповідач), ТОВ "Лаура" (Кредитор, Позивач) уклали Договір № 1 про переведення боргу (далі Договір), за п. 2 якого Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 2 026 037 грн. 75 коп., що виник на підставі Основного договору, що підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків між Кредитором та Первісним боржником, який є невід`ємною складовою частиною даного договору. Новий боржник зобов`язаний сплатити зазначену суму Кредитору на умовах визначених Основним договором.

Відповідно до умов Договору:

1. Цим Договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язано сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із Договору № 0509/22 від 05.09.2022 року, укладеного між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменується "Основний договір").

2. Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 2 026 037 грн. 75 коп., що виник на підставі Основного договору, що підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків між Кредитором та Первісним боржником, який є невід`ємною складовою частиною даного договору. Новий боржник зобов`язаний сплатити зазначену суму Кредитору на умовах визначених Основним договором.

3. Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

5. Новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов`язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором.

6. Після виконання Новим боржником зобов`язань за цим договором до нього переходять всі права Кредитора за Основним договором, тобто виникає право регресу.

8. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

9. Строк цього Договору починає свій перебіг 20.12.2023 року та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього Договору Сторонами.

10. Після набрання чинності цим Договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього Договору.

02.10.2025 Позивач направив на адресу Відповідача заяву про залік зустрічних однорідних вимог, якою проведено зарахування зустрічних вимог за договором про переведення боргу № 1 від 20.12.2023 року до договору поставки № 0107/22 від 01.07.2022 р.(частково) на суму 2 026 037,75 грн.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором про переведення боргу Позивач нарахував 403 853,29 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2023 по вересень 2025 року, 113 402,61 грн. 3% річних за період з 21.11.2023 по 02.10.2025.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт укладення Договору про переведення боргу, наявність/відсутність підстав для застосування компенсаційних платежів за порушення зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Так, Позивачем, як постачальником, та ТОВ "Агроінд", як покупцем, укладено договір поставки від 05.09.2022 № 0509/2022 (далі - Договір поставки), відповідно до предмету якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити, зернові культури, а саме: кукурудзу, врожаю 2021 - 2022 року (надалі "Товар") на зерновому складі.

Позивач поставив Покупцеві обумовлений Договором товар на загальну суму 2 026 037 грн. 75 коп., що підтверджується накладними, підписаними сторонами, скріпленими відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- від 15.12.2022 № 2 на суму 146 999,98 грн.;

- від 19.12.2022 № 3 на суму 241 037,96 грн.;

- від 20.12.2022 № 4 на суму 234 359,97 грн.;

- від 21.12.2022 № 5 на суму 269 639,96 грн.;

- від 22.12.2022 № 6 на суму 251 159,97 грн.;

- від 23.12.2022 № 7 на суму 257 879,96 грн.;

- від 26.12.2022 № 8 на суму 251 999,96 грн.;

- від 27.12.2022 № 9 на суму 234 359,97 грн.;

- від 28.12.2022 № 10 на суму 138 599,98 грн.

Проте, Покупець не розрахувався за поставлений товар, що призвело до виникнення у Покупця перед Позивачем боргу в сумі 2 026 037 грн. 75 коп.

20.12.2023 ТОВ "Агроінд" (Первісний боржник, Покупець), ТОВ "Лібера Ленд" (Новий боржник) та ТОВ "Лаура" (Кредитор) уклали Договір про переведення боргу № 1.

При цьому, згідно з п. 3 Договору про переведення боргу № 1 від 20.12.2023 Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15496/20:

"Суди попередніх інстанцій також врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 321/1260/19 щодо застосування статті 520 Цивільного кодексу України, відповідно до якого законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Як свідчить тлумачення статей 520, 521 Цивільного кодексу України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових:

по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання;

по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу".

Отже, заміна боржника у зобов`язані згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду та у розумінні ст. 520, 521 ЦК України відбулася, адже кредитор надав згоду на заміну боржника, а форма правочину переведення боргу не є відмінною від форми правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (зворотного судом не встановлено, а Відповідачем не доведено).

Відповідно до п. 1 Договору про переведення боргу цим Договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із Договору № 0509/22 від 05.09.2022 року, укладеного між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменується "Основний договір").

У п.2 Договору Сторони погодили, що Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 2 026 037 грн. 75 коп., що виникло на підставі Основного договору, що підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків між Кредитором та Первісним боржником, який є невід`ємною складовою частиною даного договору. Новий боржник зобов`язаний сплатити зазначену суму Кредитору на умовах визначених Основним договором.

Відповідно до п. 4.1 Основного договору Покупець здійснює оплату вартості Товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару згідно Договору.

Однак, на момент підписання Договору про переведення боргу поставка вже була виконана, тобто прострочена заборгованість вже існувала, про що було відомо Новому Боржникові, оскільки відповідно до п. 5 Договору Новий боржник підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов`язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором.

На думку суду, враховуючи п. 4.1. Основного договору Новий кредитор мав сплатити заборгованість протягом 15 календарних днів з моменту вчинення дії, а саме підписання Договору про переведення боргу, тобто до 04.01.2024.

Проте, Новий Боржник (Відповідач) обумовлений борг у встановлений строк не сплатив.

У зв`язку цим Позивач нарахував 403 853,29 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2023 по вересень 2025 року, 113 402,61 грн. 3% річних за період з 21.11.2023 по 02.10.2025.

Проте, з таким розрахунком суд не погоджується, оскільки прострочення мало місце з 05.01.2024 та, крім того, зі змісту розрахунку, наданого Позивачем, вбачається, що ним помилково включено до періодів нарахування день фактичної сплати (підписання заяви про залік зустрічних однорідних вимог), що зумовлює збільшення періоду нарахування на один день, що не відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18, від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, від 21.12.2021 у справі № 910/15364/20, від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20.

02.10.2025 Позивач направив на адресу Відповідача заяву про залік зустрічних однорідних вимог, якою проведено зарахування зустрічних вимог за договором про переведення боргу № 1 від 20.12.2023 року до договору поставки № 0107/22 від 01.07.2022 р.(частково) на суму 2 026 037,75 грн.

Отже, зазначена заборгованість була погашена 02.10.2025, що також підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 у справі № 904/5498/25 та не заперечується Сторонами.

За перерахунком суду, 3% річних становлять 105 744,34 грн. за період з 05.01.2024 по 01.10.2025.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 403 853,29 грн. за період з грудня 2023 по вересень 2025 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019, інфляційні нарахування розраховуються окремо за кожен місяць прострочення, виходячи із суми боргу на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, з урахуванням індексу інфляції, визначеного Державною службою статистики України. У розрахунок включаються всі періоди, незалежно від того, чи мав місце інфляційний або дефляційний коефіцієнт.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, викладено правову позицію щодо застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Зокрема, у наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо стягнення індексу інфляції, дійшов висновку, що стягненню з Відповідача підлягають 386 962,29 грн.

Також суд враховує, що ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, які не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання Відповідачем його договірного зобов`язання.

У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Відтак, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, до стягнення належать: 105 744,34 грн. 3% річних за період з 05.01.2024 по 01.10.2025, 386 962,29 грн. індексу інфляції за період з січня 2024 по вересень 2025.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБЕРА ЛЕНД" (52042, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., сільрада Любимівська, Комплекс будівель та споруд, код 41781361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРА" (51149, Дніпропетровська обл., село Водяне, Самарівський район, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 1 код 30695910) 105 744 грн. 34 коп. 3% річних, 386 962 грн. 29 коп. індексу інфляції, 5 912 грн. 48 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков