Рішення № 137633722, 10.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026м. ДніпроСправа № 904/2147/25

За позовом Фізичної особи підприємця Ялового Сергія Олексійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОИЛТРЕЙД"

про стягнення збитків

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Позивача - Ковалик М.Ф., Василюха Т.О.

Відповідача - Руденко С.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 10 437 770 грн. вартості насіння соняшника, а саме 6 492 810,00 грн. за Договором складського зберігання № 14/01/2021 від 14.01.2021 за 2021р., 598 740,00 грн. за 2022р., 3 346 220,00 грн. за Договором складського зберігання №25/02/2023 від 25.02.2023.

08.09.2025 від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому повідомляється, що з ФОП Яловим С.О. жодних фінансово-господарських операцій не проводилося. Відсутність даних господарських операцій підтверджується також додатками до актів перевірок податкового органу. Жодних платежів від ФОП Яловий С.О. на рахунки ТОВ "Саноилтрейд" не надходило. Щодо наданих товарно-транспортних накладних, то Відповідач зареєстрований та знаходиться за адресою смт. Софіївка, вул. Криворізька, 3, проте в зазначених ТТН у графі "Пункт розвантаження" вказано лише "с. Софіївка", або взагалі не заповнена. У графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" міститься підпис не встановленої особи та печатка Відповідача. Крім того, Позивач не надав складських документів на підтвердження прийняття Боржником насіння соняшника на зберігання. Твердження Позивача про отримання грошових коштів в розмірі 1 000 000 грн. в якості компенсації від Відповідача є безпідставним та не підтверджено жодним доказом. Очеретян О.В., перебуваючи на посаді директора Відповідача, зловживаючи своїми повноваженнями, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, укладав від імені товариства цивільно-правові договори, які не обліковував за бухгалтерським обліком, а також поза обліком ввозив на територію Відповідача сільськогосподарську продукцію, чим спричинив тяжкі наслідки для підприємства. У зв`язку з цим Відповідач звернувся до Центральної окружної прокуратури міста Дніпра та подав клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження № 12024041030002010 від 07.06.2024.

06.10.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли додаткові пояснення в яких останній зазначив, що 25 лютого 2023р., ТОВ "САНОИЛТРЕЙД" з ФОП Яловий С.О. уклали договір складського зберігання №25/02/2023, підписантом від імені Товариства виступив, директор - Очеретян О.В. Зазначені договори не скасовані і не оскаржені в судовому порядку, а відтак є чинними та такими, що підлягають виконанню. Додані до позовної заяви товарно-транспортні накладні всі засвідченні підписом і печаткою. Відповідно до зазначених товарно-транспортних накладних, зазначено місце розгрузки ТОВ "САНОИЛТРЕЙД", при цьому, примірники складських документів не було видано, з підстав їх оформлення. Позивач звертався до Відповідача з вимогою від 01 червня 2023 року, адресовану директорові ТОВ "САНОИЛТРЕЙД" Очеретяну О.В., про надання складських квитанцій про прийняття на зберігання насіння соняшнику по договору №25/02/2023 від 25 лютого 2023 року, яку особисто ОСОБА_1 отримав 23 червня 2023 року, що підтверджується відміткою у вимозі, копія якої долучається до пояснення. Після отримання зазначеної вимоги, Очеретян О.В. в усному порядку підтвердив наміри саме розрахунку з Позивачем за насіння соняшнику в розмірі еквівалентному ціні соняшнику станом на дату розрахунку, так як повернути насіння соняшнику не мають можливості. Підтвердженням зазначеного є неодноразові переписки між Очеретян О.В. та Яловим С.О. з 2021 року переписка про оплату за насіння соняшнику, переписки за 2022 рік. В даному випадку, нове керівництво Відповідача намагається перекласти відповідальність на колишнього директора, з метою уникнення відповідальності і, відповідно, такі дії дають підстави вірогідності вчинення дій щодо знищення не подання повної інформації по обліку Товариства. У даному випадку, відповідальність за договірними зобов`язаннями несе саме ТОВ "Саноилтрейд", а нове керівництво має право на стягнення збитків, вразі їх наявності з колишнього директора, та не може бути звільнене від виконання умов договору перед ФОП Яловим С.О.

13.10.2025 від Відповідача надійшли додаткові пояснення, згідно з якими надані Позивачем товарно-транспортні накладні складені останнім з порушенням та не підтверджують факт постачання насіння соняшника Відповідачеві. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. За умови дійсного та фактичного постачання Позивачем насіння соняшника на зберігання Відповідачеві, останній видав би складський документ не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання. Позивач надав лист Виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 17.09.2025 № 2288, проте, викладена в наведеному листі інформація викликає сумніви, адже не зрозуміло, що саме досліджувалося місце розташування складського приміщення чи місце розташування ТОВ "Саноилтрейд". Що стосується наданих Позивачем роздруківок з месенджеру та аудіозапису, то з наданих Позивачем роздруківок та аудіозапису не можливо встановити авторів цього листування та його зміст.

28.10.2025 від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, мотивоване тим, що Відповідачем до органів поліції подано заяву з відповідними додатками про скоєння кримінального правопорушення, а саме за фактом підроблення вищевказаних документів. На підставі даної заяви про скоєння кримінального правопорушення Дніпровським РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області 25.10.2025 розпочато досудове розслідування за ч. 3 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 12025042110002525. Також Відповідач долучив оригінал нотаріально посвідченої заяви від 23.10.2025 свідка - колишнього директора ТОВ "Саноилтрейд" ОСОБА_1 (в порядку ст. 88 ГПК України), в якій останній показав, що взаємовідносини між ТОВ "Саноилтрейд" та ФОП Яловий С.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо складського зберігання насіння соняшника були відсутні. Фактично між ФОП Яловий С.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 , як фізичною особою, склалися взаємовідносини щодо зберігання та переробки насіння соняшника, яке належать Позивачеві. До клопотання також додано нотаріально посвідчену заяву свідка - головного бухгалтера Відповідача ОСОБА_2 від 27.10.2025, в порядку ст. 88 ГПК України, в якій зазначено, що Позивачем з Відповідачем договори складського зберігання № 14/01/2021 та №23/02/2023 від 14.01.2021 та 23.02.2023 не укладалися, відповідні договори не реєструвалися та на виконання не передавалися, від Позивача на рахунки Відповідача грошові кошти упродовж 2021-2024 років не надходили.

У судовому засіданні досліджено надані до справи докази.

У судовому засіданні оголошено скорочену частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2021 сторони уклали Договір складського зберігання № 14/01/2021 (далі Договір № 14/01/2021), за п. 1.1. якого відповідно до умов цього Договору Поклажодавець (Позивач) зобов`язаний передати, а Склад (Відповідач) зобов`язаний прийняти насіння соняшника (надалі Зерно) згідно діючих ДСТУ, забезпечити (при необхідності) очищення і сушіння, зберігання і відпуск на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до умов Договору № 14/01/2021:

2.1. Склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує кількісне і якісне його зберігання та здійснює відпуск зерна Поклажодавця.

2.4. Після закінчення строку зберігання зерна Склад зобов`язаний відвантажити зерно не пізніше останнього дня граничного строку зберігання вказаного у пункті 9.1.

3.1. Поклажодавець здійснює доставку зерна на Склад за свій рахунок.

3.4. Склад приймає від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не гірше визначених в Договорі показників.

4.1. Ведення обліку і оформлення операцій з зерном здійснюється Складом.

5.1. Відпуск зерна здійснюється Складом партіями із зазначенням найменування зерна і його кількості (ваги).

5.2. Поклажодавець зобов`язаний забезпечити своєчасне подання обумовленого виду транспорту для відвантаження зерна. Склад оформлює товаросупровідні документи на вантаж, відповідальність за достовірність наданих даних яких несе Поклажодавець.

5.4. При відвантаженні зерна Склад зобов`язаний виписати товарно-транспортну накладну на вантаж в кількості не менше двох екземплярів (на вимогу Поклажодавця) і засвідчити всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і печаткою.

6.2. Перед відвантаженням зерна Поклажодавцю, Склад здійснює остаточний перерахунок вартості наданих послуг із врахуванням фактичних показників якості зерна, що відвантажується, послуг на відвантаження, а також інших наданих і неоплачених послуг складу.

7.1. Зерно, передане на зберігання, є власністю Поклажодавця.

7.2. Право власності на зерно до Складу не переходить.

8.6. У випадку неповернення зерна у відсутності угоди, передбаченої п.8.3. Поклажодавець на власний розсуд може вимагати повернення зерна в натурі або грошове відшкодування вартості неповернутого зерна. Нарахування штрафу і пені не впливають на обов`язок Складу з повернення зерна у повному обсязі.

9.1. Строк зберігання зерна (граничний строк зберігання) - до подання Поклажодавцем вимог про його повернення, але не пізніше 14 січня 2023 року. Вимога Поклажодавця про повернення зерна направляється складу будь-яким ефективним засобом комунікації, у тому числі поштовим зв`язком, електронною поштою, мобільними застосунками-месенджерами або нарочно особисто під підпис.

9.3. Загальна (максимальна) кількість зерна, яку Зерновий склад зобов`язаний прийняти на зберігання від Поклажодавця складає 300 тон соняшника.

9.4. Термін, встановлений пунктом 9.1. даного договору є граничним терміном зберігання зерна. За відсутності додаткової угоди, передбаченої пунктом 9.2. неповернення зерна на наступний день після настання даного терміну (9.1) зобов`язання Складу з повернення зерна вважається простроченим з настанням відповідальності, передбаченої розділом 8 даного договору. Обов`язок повернути зерно в термін, передбачений п. 9.1 виникає у Складу без направлення Поклажодавцем вимог про повернення зерна.

Позивач наполягає, що на виконання умов Договору № 14/01/2021 передав Відповідачеві на зберігання насіння соняшника за товарно-транспортними накладними №1 від 14.01.2021, № 2 від 16.01.2021, № 3 від 05.03.2021, № 4 від 23.03.2021, № 5 від 16.04.2021, № 6 від 25.04.2021, № 7 від 14.09.2021, № 8 від 16.09.2021, № 9 від 27.09.2021, № 10 від 26.11.2021, № 11 від 02.12.2021, № 1 від 12.01.2022 на загальну вагу 278,1т.

25.02.2023 сторони уклали Договір складського зберігання № 25/02/2023 (далі Договір № 25/02/2023), за п. 1.1. відповідно до умов цього Договору Поклажодавець (Позивач) зобов`язаний передати, а Склад (Відповідач) зобов`язаний прийняти насіння соняшника (надалі Зерно) згідно діючих ДСТУ, забезпечити (при необхідності) очищення і сушіння, зберігання і відпуск на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до умов Договору № 25/02/2023:

2.1. Склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує кількісне і якісне його зберігання та здійснює відпуск зерна Поклажодавця.

2.4. Після закінчення строку зберігання зерна Склад зобов`язаний відвантажити зерно не пізніше останнього дня граничного строку зберігання вказаного у пункті 9.1.

3.1. Поклажодавець здійснює доставку зерна на Склад за свій рахунок.

3.4. Склад приймає від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не гірше визначених в Договорі показників.

4.1. Ведення обліку і оформлення операцій з зерном здійснюється Складом.

5.1. Відпуск зерна здійснюється Складом партіями із зазначенням найменування зерна і його кількості (ваги).

5.2. Поклажодавець зобов`язаний забезпечити своєчасне подання обумовленого виду транспорту для відвантаження зерна. Склад оформлює товаросупровідні документи на вантаж, відповідальність за достовірність наданих даних яких несе Поклажодавець.

5.4. При відвантаженні зерна Склад зобов`язаний виписати товарно-транспортну накладну на вантаж в кількості не менше двох екземплярів (на вимогу Поклажодавця) і засвідчити всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і печаткою.

6.2. Перед відвантаженням зерна Поклажодавцю, Склад здійснює остаточний перерахунок вартості наданих послуг із врахуванням фактичних показників якості зерна, що відвантажується, послуг на відвантаження, а також інших наданих і неоплачених послуг складу.

7.1. Зерно, передане на зберігання, є власністю Поклажодавця.

7.2. Право власності на зерно до Складу не переходить.

9.1. Строк зберігання зерна (граничний строк зберігання) - до подання Поклажодавцем вимог про його повернення, але не пізніше 25 лютого 2024 року. Вимога Поклажодавця про повернення зерна направляється складу будь-яким ефективним засобом комунікації, у тому числі поштовим зв`язком, електронною поштою, мобільними застосунками-месенджерами або нарочно особисто під підпис.

9.3. Загальна (максимальна) кількість зерна, яку Зерновий склад зобов`язаний прийняти на зберігання від Поклажодавця складає 200 тон соняшника.

9.4. Термін, встановлений пунктом 9.1. даного договору є граничним терміном зберігання зерна. За відсутності додаткової угоди, передбаченої пунктом 9.2. неповернення зерна на наступний день після настання даного терміну (9.1) зобов`язання Складу з повернення зерна вважається простроченим з настанням відповідальності, передбаченої розділом 8 даного договору. Обов`язок повернути зерно в термін, передбачений п. 9.1 виникає у Складу без направлення Поклажодавцем вимог про повернення зерна.

Позивач наполягає, що на виконання умов Договору № 25/02/2023 передав Відповідачеві на зберігання насіння соняшника за товарно-транспортними накладними № 1 від 25.02.2023, № 2 від 25.02.2023, № 3 від 28.02.2023, № 4 від 28.02.2023, № 5 від 19.05.2023, № 6 від 19.05.2023, № 7 від 19.05.2023, № 8 від 22.05.2023, № 9 від 22.05.2023, № 10 від 23.05.2023, № 11 від 23.05.2023 на загальну вагу 170,44 т.

За твердженнями Позивача, після закінчення терміну зберігання товару за Договорами, зберігач не повернув насіння соняшника у кількості 448,54т.

Відповідно до висновку експерта судово-товарознавчого дослідження № СЕ-7/26, складеного 11 квітня 2025 року, судовим експертом Лабунською О.В. Дніпропетровської Торгово-Промислової палати, вартість насіння соняшника станом на дату оцінки за тонну з урахуванням ПДВ становить 25 500,00 грн.

Загальна вартість насіння соняшника, відвантаженого за наданими товарно- транспортними накладними, за Договором №14/01/2021 за 2021р. (254 620 кг), становить 6 492 810,00 грн, за2022 р. (23 480 кг), становить 598 740,00 грн.

Загальна вартість насіння соняшника, відвантаженого за товарно-транспортними накладними, за Договором №25/02/2023 від 25 лютого 2023р. за 2023р. (170 440 кг) становить 4 346 220,00 грн.

Відповідно до довідки ФОП Ялового С.О. про повернення боргу, Відповідач в повернув 1 000 000, 00 грн, що включено в податкову декларацію за 2024 рік.

За розрахунками Позивача загальна сума боргу за Договором №14/01/2021 та Договором №25/02/2023 становить 10 437 770,00 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

Предметом доказування в даній справі є факт укладення/не укладання сторонами Договорів відповідального зберігання, передача/не передача майна на відповідальне зберігання, факт повернення/не повернення майна з відповідального зберігання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч. 1 ст. 937 ЦК України).

За приписами ч.1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ч. 1 ст. 953 ЦК України).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши надані сторонами докази, суд приймає позицію Позивача та не погоджується з Відповідачем.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав копії: Договорів складського зберігання, товарно-транспортних накладних, листування та інші докази та документи.

Оригінали Договорів складського зберігання, товарно-транспортних накладних Позивач надавав на огляд суду.

Так, Позивач з Відповідачем уклали Договори складського зберігання № 14/01/2021 та № 25/02/2023, зазначені Договори підписані Сторонами та скріплені печатками Сторін без заперечень.

Відповідач заперечує факт прийняття ним на зберігання спірного зерна, посилаючись на те, що з Позивач зазначених Договорів не укладав, насіння на зберігання не приймав, вказані документи були підроблені невстановленими особами у невстановлений період у зв`язку з чим було подано заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 384 КК України. Також Відповідач подав заяву свідка ОСОБА_1 від 23.10.2025, в якій зазначено, що взаємовідносини між Позивачем та ТОВ "САНОИТРЕЙД" щодо складського зберігання насіння соняшника були відсутні. Також ОСОБА_1 зазначив, що фактично між Позивачем та ним - ОСОБА_1 , як фізичною особою склалися взаємовідносини щодо зберігання та переробки насіння соняшника, які належать Позивачеві.

Проте, твердження ОСОБА_1 , викладені в заяві свідка, суд не приймає, оскільки на момент укладення спірних договорів ОСОБА_1 обіймав посаду директора ТОВ "САНОИЛТРЕЙД" і був звільнений з посади лише 23.04.2024. У спірних договорах зазначено, що вони укладалися саме ТОВ "САНОИЛТРЕЙД", в особі директора ОСОБА_3 , який діяв на підставі Статуту, Договори та товарно-транспортні накладні містять підпис та печатку саме підприємства Відповідача та ОСОБА_1 , як директора.

При цьому, на стадії підготовчого провадження ні Відповідачем, ні Позивачем не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи щодо підпису представника Відповідача, щодо печатки підприємства, відбитком якої скріплено підпис особи на Договорах, товарно-транспортних накладних.

Договори складського зберігання № 14/01/2021 та №23/02/2023 від 14.01.2021 та 23.02.2023 не розірвані сторонами і судом не визнані недійсними.

Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, зокрема, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому, тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. Також, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц).

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що зазначені Договори оскаржувалися/оскаржуються Відповідачем в судовому порядку.

Також до матеріалів справи не надано доказів наявності у фізичної особи ОСОБА_1 можливості (матеріальної бази, відповідних засобів) зберігання та переробки такого значного обсягу насіння соняшника, які належали Позивачеві.

Відтак, суд не приймає доводи Відповідача, що спірні Договори укладалися Очеретяном О., як фізичною особою, а не як директором Товариства.

Позивач, на підставі укладених Сторонами Договорів передав Відповідачеві на зберігання насіння соняшника у кількості 448,54 т, що підтверджується доданими до позовної заяви товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 7.1. обох Договорів зерно, передане на зберігання, є власністю Поклажодавця.

Згідно з товарно - транспортними накладними замовником перевезення є Позивач та вантажоотримувачем є Відповідач. Адресою завантаження є: с. Авдотівка, а пунктом розвантаження с. Софіївка. Товарно-транспортні накладні містять підписи та печатки як вантажовідправника (Позивача) так і вантажоодержувача (Відповідача).

Як зазначалося вище, ст. 937 ЦК України встановлено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Щодо адреси, за якою здійснювалось зберігання насіння за Договорами, в Договорах місце зберігання визначено смт Софіївка, вул. Криворізька, 3.

За твердженнями Відповідача не може бути доказом передачі насіння товарно-транспортні накладні, оскільки місце розвантаження вказано с. Софіївка.

Проте, в матеріалах справи міститься лист Софіївської селищної ради від 17.09.2025, де зазначено, що фактично територія Відповідача займає значну площу та розміщується між вулицями Нова та Незалежності та має декілька в`їздів.

З наведеного вбачається, що насіння за товарно-транспортними накладними було відвантажено саме до с. Софіївки, отримувачем вказаний саме Відповідач, накладні підписані ОСОБА_4 , підпис якого скріплено відбитком печатки Відповідача, що в цілому підтверджує, що товар був відвантажений Відповідачеві на зберігання.

Крім того, у відзиві на позов Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Відповідача, зловживаючи своїми повноваженнями, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, укладав від імені товариства цивільно-правові договори, які не обліковував за бухгалтерським обліком, а також поза обліком ввозив на територію Відповідача сільськогосподарську продукцію, чим спричинив тяжкі наслідки для підприємства. З наведеного вбачається, що за спірними правовідносинами Очеретян О.В. виступав від імені Відповідача, саме як директор підприємства, відповідно, Відповідач не позбавлений права вирішувати питання відповідальності колишнього директора у встановлений чинним законодавством спосіб.

До матеріалів справи Відповідач також додав нотаріально посвідчену заяву свідка - головного бухгалтера Відповідача ОСОБА_2 від 27.10.2025, в порядку ст. 88 ГПК України, в якій зазначено, що Позивачем з Відповідачем договори складського зберігання № 14/01/2021 та №23/02/2023 від 14.01.2021 та 23.02.2023 не укладалися, відповідні договори не реєструвалися та на виконання не передавалися, від Позивача на рахунки Відповідача грошові кошти упродовж 2021-2024 років не надходили.

Однак, твердження бухгалтера підприємства Відповідача не спростовує факт укладання договорів складського зберігання № 14/01/2021 та №23/02/2023 від 14.01.2021 та 23.02.2023 та їх виконання директором підприємства, посаду якого на той час обіймав ОСОБА_1 , оскільки саме від нього залежала передача відповідних документів до бухгалтерії підприємства. А оплата чи не оплата Позивачем Відповідачеві за Договорами упродовж 2021-2024 років не входить до предмету спору в даній справі.

Інших більш вірогідних доказів на підтвердження своєї правової позиції по суті спору Відповідач не надав, обставини повідомлені Позивачем доказово не спростував, тому, суд дійшов висновку щодо наявності підстав вважати належним чином підтвердженими твердження Позивача про передачу Відповідачеві на відповідальне зберігання насіння соняшника в кількості 448,54 т.

Оскільки Позивач та Відповідач є суб`єктами господарювання, що брали участь у процесі зберігання зерна, на них та на спірні правовідносини поширюються вимоги Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна.

Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Згідно пункту 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів:

подвійне складське свідоцтво;

просте складське свідоцтво;

складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 36 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що зернові склади зобов`язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено. Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

За приписами статті 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Отже, положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено чіткий перелік документів, якими підтверджується факт прийняття зерна зерновим складом. До них належать: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція.

01.06.2023 та 26.12.2023 Позивач звертався до Відповідача з вимогами про повернення переданого на зберігання майна та передачу примірників відповідних складських квитанцій на всю вагу насіння соняшника. Зазначений лист отримав директор Відповідача особисто про що свідчить його підпис на зазначених листах.

Проте, складські квитанції так і не були передані Позивачеві, що також підтверджується листуванням, хоча саме на Відповідача покладався обов`язок видачі складських квитанцій про прийняття на зберігання насіння соняшнику.

Відповідно до п. 9.1. Договору № 14/01/2021 строк зберігання до 14.01.2023, п. 9.1 Договору № 25/02/2023 строк зберігання до 25.02.2024.

Тобто, Сторони досягли згоди щодо строку зберігання насіння, переданого складу Відповідача.

Відповідно до п. 9.1 Договору вимога Поклажодавця про повернення зерна направляється складу будь-яким ефективним засобом комунікації, у тому числі поштовим зв`язком, електронною поштою, мобільними застосунками-месенджерами або нарочно особисто під підпис.

Позивач звертався до Відповідача через мобільні-застосунки з вимогою про повернення зерна.

Доказів повернення зерна у кількості 448,54 т матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 8.6 Договору у випадку неповернення зерна у відсутності угоди, передбаченої п.8.3. Поклажодавець на власний розсуд може вимагати повернення зерна в натурі або грошове відшкодування вартості неповернутого зерна. Нарахування штрафу і пені не впливають на обов`язок Складу з повернення зерна у повному обсязі.

Відповідно до висновку експерта судово-товарознавчого дослідження № СЕ-7/26, складеного 11 квітня 2025 року, судовим експертом Лабунська Олена Володимирівна Дніпропетровської Торгово-Промислової палати, вартість насіння соняшника станом на дату оцінки за тонну з урахуванням ПДВ становить 25 500,00 грн.

Загальна вартість насіння соняшника, відвантаженого згідно наданих товарно- транспортних накладних, згідно договору складського зберігання №14/01/2021 від 14 січня 2021 року становить 2021 р. (254 620 кг), становить 6 492 810,00 грн, 2022 р. (23 480 кг), становить 598 740,00 грн.

Загальна вартість насіння соняшника, відвантаженого згідно товарно-транспортних накладних, згідно договору складського зберігання №25/02/2023 від 25 лютого 2023 року становить 2023 р (170 440 кг) становить 4 346 220,00 грн.

Відповідач не надав доказів на спростування визначеної експертом ціни насіння соняшника.

У довідці, виданої ФОП Яловий С.О., зазначено про повернення боргу Відповідачем в розмірі 1 000 000, 00 грн, яка включена в податкову декларацію за 2024 рік.

Отже, загальна сума заборгованості за договором складського зберігання М14/01/2021 від 14 січня 2021 року та договором складського зберігання №25/02/2023 від 25 лютого 2023 року становить 10 437 770,00 грн.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 ГПК України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд бере до уваги, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Наразі, оцінюючи надані Сторонами до матеріалів справи докази за їх змістом, хронологічною та логічною послідовністю, суд вважає, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог про стягнення 6 492 810,00 грн. боргу за Договором складського зберігання № 14/01/2021 від 14.01.2021 за 2021р. та 598 740,00 грн. за 2022р., 3 346 220,00 грн. боргу за Договором складського зберігання № 25/02/2023 від 25.02.2023; докази на спростування правомірності вказаних вимог є менш вірогідними, ніж докази надані на їх підтвердження.

Щодо не оплати Позивачем послуг Відповідача зі зберігання майна, то це не є предметом даного спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до стягнення з Відповідача належать 6 492 810,00 грн. боргу за Договором складського зберігання № 14/01/2021 від 14.01.2021 за 2021р. та 598 740,00 грн. за 2022р., 3 346 220,00 грн. боргу за Договором складського зберігання № 25/02/2023 від 25.02.2023.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОИЛТРЕЙД" (53100, Дніпропетровська обл., смт Софіївка, вул. Криворізька, буд. 3, код 38200058) на користь Фізичної особи підприємця Ялового Сергія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 6 492 810,00 грн. боргу за Договором складського зберігання № 14/01/2021 від 14.01.2021 за 2021р. та 598 740,00 грн. за 2022р., 3 346 220,00 грн. боргу за Договором складського зберігання № 25/02/2023 від 25.02.2023, 156 566 грн. 55 коп. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 22.06.2026

Суддя С.Г. Юзіков