Рішення № 137633461, 23.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 червня 2026 року Справа № 903/1156/25 (168/180/26)

Суддя Господарського суду Волинської області Бідюк С.В., розглянувши матеріали по справі № 168/180/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Cпоживчий центр, м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 , с. Смолярі, Ковельський район, Волинська обл.

про стягнення 37570 грн

в межах розгляду справи №903/1156/25

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулося до Старовижівського районного суду Волинської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №17.06.2025-100002365 (кредитної лінії) від 17.06.2025 у розмірі 37570 грн, з яких: 13000 грн заборгованість за тілом кредиту, 16120 грн процентів, 2340 грн додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) та 6110 грн неустойки.

Також позивач повідомив, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи включає, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. Докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 26.03.2026 у справі №168/180/26 матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено до Господарського суду Волинської області на розгляді якого перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 , провадження №1/1156/25.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.04.2026 справу розподілено судді Бідюк С.В.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.02.2026 відкрито провадження у справі №903/1156/25 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів. Керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну. Призначено попереднє судове засідання на "15" квітня 2026 р. об 11:00 год.

Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 19.02.2026 за № 78538.

Ухвалою суду від 15.04.2026 визнано кредиторські вимоги Акціонерного товариства Сенс Банк до ОСОБА_1 в сумі 5324,80 грн з включенням до першої черги задоволення, в сумі 76 818,63 грн з включенням до другої черги. Визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НоваПей Кредит до ОСОБА_1 в сумі 5324,80 грн з включенням до першої черги задоволення, в сумі 50391,21 грн з включенням до другої черги. У визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю НоваПей Кредит до ОСОБА_1 в сумі 20407,37 грн відмовлено. Визнано кредиторські вимоги Акціонерного товариства Акцент-Банк до ОСОБА_1 в сумі 5324,80 грн з включенням до першої черги задоволення, в сумі 278103,72 грн з включенням до другої черги. У визнанні кредиторських вимог Акціонерного товариства Акцент-Банк до ОСОБА_1 в сумі 1220,33 грн відмовлено. Керуючому реструктуризацією боргів боржника арбітражному керуючому Белінській Наталії Олександрівні провести збори кредиторів в порядку ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відбудеться 20 травня 2026 року о 10:30 год.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми цього Кодексу мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів, незалежно від часу відкриття провадження у справі про банкрутство та справ позовного провадження.

Отже, з огляду на положення ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та приймаючи до уваги те, що стосовно відповідача відкрито провадження у справі про банкрутство, суд дійшов висновку, що даний спір у справі підлягає передачі для вирішення саме до Господарського суду Волинської області для розгляду в межах справи №903/1156/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність для спільного розгляду.

У постанові ВП ВС від 15.01.2020 по справі N 6076254/15-ц викладено правовий висновок з таких питань: Кодекс України з процедур банкрутства передбачає особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу. Оскільки суд має застосовувати відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду (перегляду) справи у тому числі й у суді касаційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду застосовує норми Кодексу N 2597-VIII, які є чинними на час такого перегляду. Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Відповідно до ст. 7 КУзПБ господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2026 прийнято справу №168/180/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр до ОСОБА_1 про стягнення 37570 грн до розгляду в межах справи №903/1156/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано позивачеві, розпоряднику майна боржника та відповідачеві (боржнику) надати суду письмові пояснення стосовно позовних вимог з документами в їх обґрунтування протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали з доказами надіслання іншим учасникам справи.

Ухвала суду від 27.04.2026 була надіслана та доставлена до електронного кабінету сторін 27.04.2026, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

Строк для подання письмових пояснень до 08.05.2026.

Відповідач відзиву (письмових пояснень) на позов до господарського суду не подав, позову не оспорив.

Клопотань та заяв від учасників справи не надійшло.

Згідно із ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про здійснення процесуальних дій, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

в с т а н о в и в:

17.06.2025 між ТОВ "Споживчий центр" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір № 17.06.2025-100002365 в електронній формі, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е921 (далі - договір).

Згідно з п.п. 1.12.-1.15 договору, порядок дій фінансової установи в разі невиконання позичальником обов`язків згідно з договором про споживчий кредит: у випадку невиконання позичальником обов`язків згідно з договором про споживчий кредит товариство діятиме у порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема, товариство має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту. Спосіб надсилання (повторного надсилання) підписаного договору позичальнику: примірник укладеного сторонами договору направляється на електронну адресу позичальника, яку він вказав при реєстрації у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, а також відбувається автоматичне завантаження договору в особистому кабінеті позичальника в браузері. Позичальнику надається можливість з дати укладення договору до дати виконання ним повністю всіх зобов`язань за договором в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця завантажити договір та/або надіслати його на будь-яку електронну адресу, яку вкаже позичальник власноруч у момент ініціалізації відправлення. Умови виготовлення та отримання засвідчених копій договору на папері з електронного документа: позичальник має право отримати засвідчені копії договору на папері з електронного документа шляхом особистого надсилання паперового письмового звернення про надсилання засвідчених копій договору на папері з електронного документа за місцезнаходженням кредитодавця, у відповідь на яке отримати зазначені копії у строки, встановлені законодавством про звернення громадян.

Електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (2.1.-2.2.3 договору).

Як вбачається з п.п.2.3.2-2.3.6 договору, позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір. У випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником. Також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку.

Пунктами 3.1.-3.3.8 договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: 3.3.1. Дата надання/видачі кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; 3.3.2. Сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; 3.3.3. Тип кредиту: кредитна лінія; 3.3.4. Вид фінансової послуги: надання коштів та банківських металів у кредит 3.3.5. Строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; 3.3.6. Дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; 3.3.7. Проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; 3.3.8. Графік платежів: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-15XX-XXXX-8468.

Згідно положень п. 4.3 договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1 договору Позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з п. 9.1 договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п. 7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Згідно із заявкою кредитного договору № 17.06.2025-100002365 (кредитної лінії), який є невід`ємною частиною кредитного договору, з якою позичальник ознайомився 17.06.2025 за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanil згідно ст.11 ЗУ "Про електронну комерцію" кредитодавець ТОВ «Споживчий центр», позичальник ОСОБА_1 надав реквізити 5169-15XX-XXXX-8468 для перерахунку коштів.

Відповідно до умов кредитного договору та акцепту кредитного договору від 17.06.2025 № 17.06.2025-100002365, позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту 17.06.2025; 2. Сума кредиту: 13000,00 грн; 3. Строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; 4. Дата повернення (виплати) кредиту 19.01.2026; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором; 6. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; 7. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» . Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; 8. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) - 9 % від суми Кредиту та дорівнює 1170 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів; 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 1170 грн. у кожному з чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу,консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит; 10. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір; 11. Протягом строку дії договору тарифи та комісія (ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. 12. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,84 % (денна процентна ставка) = (23660 / 13000)/ 217 х 100 %; 13. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Крім того, у п.14 заявки сторонами погоджено графік платежів.

Пунктами 16-18 заявки передбачено, що ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 2526,92%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 36660,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 23660,00 грн. Неустойка: 195,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 547,50 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

Позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України Про фінансові послуги та фінансові компанії (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" (за виключенням випадку, коли надання паспорта споживчого кредиту не є обов`язковим) (п.22 заявки).

Таким чином встановлено, що договір та заявка підписані одноразовим ідентифікатором E921, який був надісланий на фінансовий номер телефону відповідача.

До позовної заяви позивачем надано також копію паспорту споживчого кредиту, який дублює зазначені вище умови щодо суми, строку кредитування, графіку погашення.

Кредитодавцем був направлений одноразовий ідентифікатор на телефонний номер відповідача для підпису кредитного Договору від 17.06.2025, що підтверджується відповідною роздруківкою.

На виконання умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача суму кредиту у розмірі 13000 грн.

Згідно з листом ТОВ Універсальні платіжні рішення від 09.02.2026 № 256-0902 вбачається, що 17.06.2025 о 21:03:40 годині було успішно перераховано кошти в сумі 13000,00 грн на платіжну картку 5169155160448468, номер транзакції в системі iPay.ua 775936717, призначення платежу: Видача за договором кредиту №17.06.2025-100002365.

Позичальника ОСОБА_1 ідентифіковано згідно з інформацією, отриманою з центрального вузли Системи BankId НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача.

На виконання своїх зобов`язань по кредитному договору відповідачем, як зазначає позивач, була здійснена часткова сплата 19.07.2025 на суму 5590 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №17.06.2025-100002365 від 17.06.2025 станом на 09.02.2026 у ОСОБА_1 наявна заборгованість, яка складається з: 13000 грн - основний борг, 16120 грн залишок відсотків; 2340 грн залишок комісій, 6110 залишок штрафів, разом 37570 грн.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частинами 3-6, 8 ст.11 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.12 ст.11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст.12 Закону України Про електронну комерцію якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2025 між сторонами укладено кредитний договір №17.06.2025-100002366 в електронному вигляді, шляхом підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки.

Отже, укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку, комісію, неустойку та строк кредитування.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів, підтверджується листом ТОВ Універсальні платіжні рішення (з яким ТОВ «Споживчий центр» укладено договір про надання послуг з переказу коштів ФК-П-2021/01-2 від 04.01.2024) від 09.02.2026 про перерахування коштів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти у розмірі 13000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачем була здійснена часткова оплата боргу 19.07.2025 на загальну суму 5590 грн. Разом із цим, в подальшому боржник не виконував свої обов`язки за кредитним договором, внаслідок чого перед ТОВ "Споживчий центр" утворився борг, який відображений в розрахунку заборгованості.

Відповідач доказів погашення заборгованості або її спростування не надав, позову не оспорив. Згідно конкретизованого списку кредиторів боржника, який міститься в матеріалах справи № 903/1156/25, ОСОБА_1 зазначив, що його розмір заборгованості перед ТОВ "Споживчий центр" за кредитним договором № 05.02.2025-100002547 від 05.02.2025 року становить 23 790 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13000 грн тіла кредиту та 16120 грн - нарахованих відсотків за період 17.06.2025 по 20.01.2026 за кредитним договором є підставними та обґрунтованими.

Щодо додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 2340,00 грн, суд зазначає таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про споживче кредитування», перед укладенням договору про споживчий кредит кредитний посередник повинен надати споживачу в письмовій формі інформацію про розмір винагороди (комісійного збору) чи іншої плати за послуги кредитного посередника.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

-доходи кредитодавця у вигляді процентів;

-комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

-інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Таким чином, комісія за надання кредиту, з врахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», відноситься до платежів, передбачених договорами про споживчий кредит.

Відтак, враховуючи вказані положення законодавства та умови укладеного між сторонами Договору, якими передбачено комісію, пов`язану за обслуговування кредитної заборгованості, суд приходить до висновку про правомірне нарахування комісії за договором у розмірі 2340,00 грн.

Щодо нарахованої позивачем неустойки у розмірі 6110 грн, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи нарахування позичальнику неустойки за неналежне виконання договірних зобов`язань позивач послався на пункт 2.1 рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України, в якому вказано, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lexposteriorderogatpriori) - закон спеціальний має перевагу над загальним (lexspecialisderogatgenerali) - закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lexposteriorgeneralisnonderogatpriorispeciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Вищезазначений підхід до подолання колізії у законодавстві є поширеним у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, про перевагу норм lexspecialis над іншими загальними нормами зазначено у рішеннях у справах Barankevich v. Russia (заява № 10519/03, п. 15); ТОВ Світ розваг та інші проти України (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18); Шкіря проти України (заява № 30850/11, п. 27); Панченко та інші проти України (заява № 66179/14 та інші заяви).

Крім того, позивач зазначає, що ЄСПЛ у низці рішень визначив, що ст. 6 (щодо права на справедливий суд), у співвідношенні зі ст. 13 Конвенції (щодо права на ефективний засіб правового захисту), є lexspecialis, оскільки вимоги ст. 13 поглинаються більш суворими вимогами ст. 6 (рішення у справах Baka v. Hungary, заява № 20261/12, п. 181; CarmelinaMicallef v. Malta, заява № 24788/17, п. 43-44).

Також позивач доводить, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг (далі - Закон № 3498-IX від 22.11.2023) були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Кредитний договір з відповідачем був укладений 17.06.2025, тобто після набуття чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому позивач стверджує, що вимога про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, а тому у даному випадку має застосовуватися норми ЗУ «Про споживче кредитування».

Суд зазначає, що пунктом 7.6. договору сторони погодили, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.

Пунктом 9.1 договору також передбачено, що у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії(ій) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії(ій) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п. 12.4 договору до правовідносин, пов`язаних з укладанням, виконанням, невиконанням цього договору, включаючи правовідносини з нарахування та сплати неустойки, застосовується строк позовної давності тривалістю у десять років (ст.ст. 257, 259 ЦК України).

Пунктом 17 заявки визначено, що неустойка складає 195 грн і нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 625, 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1ст. 549 ЦК України).

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг (далі - Закон № 3498-IX від 22.11.2023) були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. Вказаний закон набрав чинності з 24.12.2023.

Окрім змін, внесених до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", на який посилався позивач, вказаним Законом № 3498-IX від 22.11.2023 також був виключений з Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про споживче кредитування пункт 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Також приписами пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Норма пункту 18 у викладеній редакції включена до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на підставі Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану, який набрав чинності з 17.03.2022. Вказана норма пункту 18 наразі є чинною.

Отже, виходячи з юридичної практики формул застосування норм загального та спеціального закону, викладеної у пункті 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України, суд зазначає, що вказані формули мають застосовуватись у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня.

По-перше, Цивільний кодекс України та Закон України Про споживче кредитування належать до нормативно-правових актів різного рівня ієрархії: ЦК України є основним актом цивільного законодавства та має вищу законну силу над іншими Законами України, які мають йому відповідати.

По-друге, має мати місце наявність суперечливих норм у відповідних нормативно-правових актах.

Виходячи з аналізу норм, закріплених у пункті п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про споживче кредитування, з урахуванням виключення з останнього закону п. 6-1, який за своїм правовим змістом відповідав нормам, закріпленим у пункті 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд зазначає, що приписами пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про споживче кредитування (в редакції від 24.12.2023) споживачі за договорами про споживчий кредит звільняються від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) лише у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (тобто до 22.01.2024), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Суд також звертає увагу на те, що вказаною нормою питання щодо звільнення споживачів від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором після закінчення строку, визначеного у пункті 6, не регулюється. Врегулювання цього питання вказаним Законом було передбачено пунктом 6-1, який Законом № 3498-IX від 22.11.2023 був виключений.

Натомість вказане питання щодо звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦК України (у тому числі від обов`язку сплати неустойки, штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування врегульовано нормами пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, оскільки споживчий кредит є різновидом кредитних правовідносин, а споживач належить до категорії позичальника у кредитних правовідносинах з кредитодавцем в розумінні норм ЦК України.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає наявність колізії між застосуванням норм п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про споживче кредитування та п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для застосування принципу lexspecialisderogatgenerali, суть якого полягає в тому, що спеціальний закон у межах вирішення індивідуального спору скасовує (зупиняє) дію загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Отже, ураховуючи, що кредитний договір між сторонами укладений 17.06.2025, тобто під час дії воєнного стану, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до яких позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на зазначене, позовна вимога в частині стягнення нарахованої неустойки у розмірі 6110 грн не відповідає вимогам законодавства, є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Доказів на спростування обставин, викладених позивачем, відповідач суду не надав, позову не оспорив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з тіла кредиту у розмірі 13000,00 грн, процентів - 16120,00 грн та 2340,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості підлягає до задоволення. У позові в частині стягнення 6110,00 грн неустойки слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2229,41 грн судового збору, в іншій частині - залишити за позивачем.

Керуючись ст. 13, 86, 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр (вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) 13000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 16120,00 грн процентів та 2340,00 грн додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості), а всього 31460,00 грн (тридцять одна тисяча чотириста шістдесят грн 00 коп).

3. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр (вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) 2 229,41 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 6110,00 грн неустойки.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.06.2026.

Суддя С. В. Бідюк