Рішення № 137633460, 17.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2026 року Справа № 903/375/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 30 603, 19 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Чуприна Іванна Петрівна;

Встановив: Комунальне некомерційне підприємство Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт у якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 26.10.2023 до договору №78;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт на користь Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради грошові кошти у сумі 30 603, 19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору на закупівлю товарів №78 від 29.03.2023 в частині безпідставного підвищення ціни.

Ухвалою суду від 23.04.2026 було вирішено позовну заяву за вх. №01-52/420/26 від 21.04.2026 залишити без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме надати суду: доказів сплати судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.

27.04.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви за вх.№01-87/2354/26, до якої заявник долучив докази доплати судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.05.2026.

18.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву від 15.05.2026 за вх.№01-87/2772/26 у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 18.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2026.

20.05.2026 від Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла відповідь на відзив від 20.05.2026 за вх.№01-87/2904/26.

Представник позивача в судове засідання не прибув хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується довідкою Господарського суду Волинської області про доставку електронного листа до електронного кабінету 19.05.2026.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Присутня в засіданні суду представник відповідача посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо позову заперечила, просить суд в задоволені позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:

13.03.2023 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» Комунальним некомерційним підприємством «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради оприлюднено закупівлю за UA-2023-03-13-001654-a про проведення відкритих торгів з особливостями на закупівлю Код ДК 021:2015 09110000-3 Тверде паливо (Брикети торфові) з терміном поставки товарів до 31.12.2023 та очікуваною вартістю закупівлі 490000, 00 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі, переможцем визнано Державне підприємство «Волиньторф» (код ЄДРПОУ 00426302), з яким 29.03.2023 КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради укладено договір на закупівлю товарів № 78 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. договору продавець зобов`язується за замовленням покупця здійснити поставку і передати у власність Покупцеві за ДК 021:2015 09110000-7 Тверде поливо (брикети торфові), а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити Товар на умовах цього Договору.

Асортимент, ціна та одиниці виміру Товару визначаються Сторонами згідно специфікації що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а також товаросупроводжуючими документами (накладними), складеними на основі замовлень Покупця. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п. 3.1. ціна договору становить 487 752,10 грн. (чотириста вісімдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні десять копійок), в т.ч. ПДВ 81 291,02 грн.

Відповідно до п.п. 5.1.-5.6. договору поставка товару здійснюється окремими партіями, силами і за рахунок Постачальника. Вартість транспортних послуг входить до вартості товару. Місце поставки товару: за адресою Покупця - вул. Незалежності. 1, смт. Маневичі, Камінь- Каширський район, Волинська обл., 44601. Постачальник зобов`язується поставляти Замовнику Товар в асортименті, відповідно до Специфікації (додаток 1 до договору). Датою постачання товару є дата приймання Замовником партії Товару в місці постачання у відповідності з п.5.2. цього Договору, шо підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на всіх примірниках видаткової накладної та печаткою установи на Підставі відповідної довіреності. Постачальник зобов`язаний одночасно з Товаром передати Замовнику документи, що стосуються Товару та підлягають переданню разом із Товаром відповідно до Договору, та актів цивільного законодавства. Право власності на Товар та ризик випадкової його загибелі переходить до Замовника з моменту прийняття Товару Покупцем за видатковою накладною.

Згідно п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь- якому випадку до повного виконання сторонами взятих зобов`язань.

Відповідно до специфікації до договору, яка є його невід`ємною частиною, на виконання умов договору від 29.03.2023 планувалося закупити 170 тон брикетів торфових, вартістю 2869,13 грн з ПДВ за 1 тону.

На момент підписання договору сторонами відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором.

У подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №2 від 26.10.2023 якою внесено зміни до договору від 29.03.2023 № 78 в частині збільшення вартості 1 тонни брикетів торфових до 3 253,59 грн., тобто на 13,39 %.

Позивач доводить, що наявні на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» документи не містять об`єктивності підняття ціни на товар на 13,39 % та не підтверджують коливання цін на ринку.

На підтвердження наявності передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», підстав для зміни вартості одиниці предмету закупівлі у бік її збільшення постачальником до вказаного листа було додано накази ДП «Волиньторф» «Про встановлення оптовідпускних цін на брикети та напівбрикети торфові» № 47 від 27.02.2023, № 157 від 28.07.2023 та довідку Волинської торгово-промислової палати від 26.10.2023 № В-1447. У вказаній довідці вказано, що різниця вартості у % (коливання) ціни на ринку торфобрикетів (брикетів торфових) становить 46,38%.

За результатами аналізу вартості брикетів торфових, поставлених за договором з урахуванням додаткової угоди № 2 від 26.10.2023, встановлено, що застосування підвищеної ціни призвело до переплати з боку замовника на загальну суму 30603,19 грн, у тому числі: за рахунок коштів місцевого бюджету 27736,35 грн., за рахунок власних коштів лікарні 2866,84 грн.

З метою досудового врегулювання спору КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради 04.02.2026 та повторно 25.03.2026 направило до ТОВ «Агробіостандарт» (правонаступника ДП «Волиньторф») претензії №337/01-13/2-26 та №748/01-13/2-26 щодо безпідставного підвищення ціни за договором №78.

Отже, на виконання договору №78 від 29.03.2023 про закупівлю товару відповідачем поставлено замовнику упродовж його дії 83,8 тонн брикетів торф`яних на загальну суму 271 036,12 грн.

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду з позовом та доводить, що додаткова угода №2 від 26.10.2023 до договору, укладена з порушенням чинного законодавства, та підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ст.ст. 203, 215 ЦК України, а також кошти, які сплачені позивачем за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають стягненню з відповідача.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам суд виходив із такого.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

Згідно із ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Закон України Про публічні закупівлі (далі Закон).

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Таким чином, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема збільшення ціни за одиницю товару, є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 зазначив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України Про публічні закупівлі.

З таким висновком також погодився Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 917/1009/22.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме: закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон і надає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Інше тлумачення відповідної норми Закону України Про публічні закупівлі нівелює, знецінює й робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

На період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України (п. 3-7 розд. Х Закону).

Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 цих Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період.

Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Пунктом 17 Особливостей передбачено, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону та цих особливостей.

Згідно пункту 10 Особливостей, замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15.04.2020 №708 (далі - послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822 Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу, з урахуванням положень, визначених цими особливостями.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Суд встановив, що на підтвердження наявності передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», підстав для зміни вартості одиниці предмету закупівлі у бік її збільшення постачальником було додано накази ДП «Волиньторф» «Про встановлення оптовідпускних цін на брикети та напівбрикети торфові» № 47 від 27.02.2023, № 157 від 28.07.2023 та довідку Волинської торгово-промислової палати від 26.10.2023 № В-1447.

Зі змісту висновку Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу № В-1447 від 26.10.2023 встановлено, що середня ціна на торфові брикети на території України станом на березень 2023 року становить 3835,14 грн за тонну, а станом на 26.10.2023 5643,75 грн за тонну відповідно, різниця вартості у % (коливання) становить 46,38%.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 по справі № 903/366/22 зазначив, що виключно саме лише коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то, виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 року у справі №916/944/22.

Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 зазначив, що надані постачальником довідки торгово-промислових палат не є належними доказами на підтвердження коливання ціни на пальне, оскільки, вказані документи лише констатують рівень загальних ринкових цін на пальне на певну дату та не доводять їх коливання.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі N 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі N 913/368/19, від 11.05.2023 у справі N 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання).

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі N 916/747/24).

Ініціюючи укладення спірної додаткової угоди, ДП Волиньторф правонаступником якого є ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» не довило, ані наявності коливання ціни товару на ринку, ані тих обставин, що стверджуване останнім коливання ціни брикетів торфових зробило для підприємства, як постачальника, виконання договору, зокрема без укладення оспорюваної додаткової угоди, вочевидь невигідним чи збитковим.

Також суд звертає увагу, що накази ДП Волиньторф № 47 від 27.02.2023 та № 157 від 28.07.2023 Про встановлення оптово відпускних цін на брикети та напівбрикети торфові є лише внутрішніми документами підприємства, які встановлюють оптово-відпускні ціни на брикети, вироблені підприємством, відтак не можуть слугувати підставою внесення змін до правочину (саме у контексті вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Отже, накази ДП Волиньторф та висновок Волинської торгово-промислової палати не є належним документальним підтвердженням ринкової вартості торфових брикетів на час проведення Комунальним некомерційним підприємством Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради процедури закупівлі та укладення договору із ДП Волиньторф правонаступником якого є ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ», а також на момент внесення змін до правочину.

Відтак, матеріали справи свідчать, що відповідачем, як постачальником товару по договору про закупівлю, під час укладення додаткової угоди №2 до Договору допущено порушення вимог, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, та підвищено вартість одиниці предмету закупівлі за відсутності законних для цього підстав, оскільки надані постачальником документи не підтверджують коливання на ринку цін на товар, який є предметом закупівлі.

Водночас, 26.10.2023 між сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору про закупівлю №78 від 29.03.2023, відповідно до якої ціна за одиницю товару становила 3253,59 грн з ПДВ 20%, тобто ціна товару збільшилась на 13,39%.

Доводи відповідача про можливість підняття ціни за Договором без врахування 10% ліміту з посиланням на Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. N 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" судом відхиляються.

У даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.02.2025 у справі N 916/747/24, за якою постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 N 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Відповідні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі N 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі N 918/779/23.

Крім того, за висновками Верховного Суду у справі N 916/747/24 від 06.02.2025, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (п. 51 постанови).

У постанові від 28.08.2024 у справі N 918/694/23 Верховним Судом визначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 N 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Суд констатує, що у постанові від 24.01.2024 у справі за №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України Про внесення змін до Закону України Про публічні закупівлі та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі за №922/2321/22, в якій вирішувалося питання про те, чи дозволяють норми п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більше ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.126).

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.127).

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону N 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п. 128).

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону N 922-VIII (у редакції Закону N 114-IX) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10%;

- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п.130).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зробила висновок, про те, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (п.140).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2026 у справі №922/2121/25 зазначив, що відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Отже, вказаною Постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

Разом з тим, така Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України Про публічні закупівлі, зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, колегія суддів відзначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України Про публічні закупівлі, зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Схожих висновків щодо правозастосування постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.

Отже, укладаючи спірну додаткову угоду № 2 від 26.10.2023 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Проте, сторони Договору про закупівлю, укладаючи спірну додаткову угоду, на підставі якої ціна за товар у порівнянні з договором про закупівлю збільшилась на 13,39 % не дотримались приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відтак, додаткова угода № 2 від 26.10.2023 до договору про закупівлю підлягає визнанню недійсною на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону Про публічні закупівлі.

Щодо підстав для повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором про закупівлю товарів суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору про закупівлю замовником Комунальним некомерційним підприємством Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради сплачено постачальнику - ДП Волиньторф правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОБІОСТАНДАРТ» за поставлені торфобрикети 271 036,12 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, додаткова угода № 2 від 26.10.2023 до договору про закупівлю, укладеної між Комунальним некомерційним підприємством Маневицька багатопрофільна лікарня та ДП Волиньторф правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОБІОСТАНДАРТ», є недійсною та такою, що не породжує правових наслідків, розрахунок за товар повинен здійснюватися за ціною, визначеною Договором, а саме - 2869,13 грн з ПДВ за 1 т.

Комунальне некомерційне підприємство Маневицька багатопрофільна лікарня за поставлений товар повинен був сплатити постачальнику кошти у сумі (83,8х2869,13 грн з ПДВ за 1 т.) 240 432,93 грн.

Різниця між сумою коштів, які фактично сплачено замовником за постачання брикетів торфових по ціні, згідно з додатковою угодою №2 від 26.10.2023 та сумою за товар по ціні, визначеною договором становить (271036,12 грн.- 240 432,93 грн.) 30 603,19 грн.

Грошові кошти в сумі 30 603,19 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а відтак останній зобов`язаний їх повернути Комунальному некомерційному підприємству Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Судом досліджено та встановлено, що відповідачу надмірно сплачено 30 603,19 грн. коштів, яку фактично не було поставлено покупцеві, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 30 603,19 грн.

Відтак, доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що доводи якими позивач обґрунтовував позовні вимоги знайшли своє підтвердження, більш того, відповідачами спростовані не були, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 5324,80 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 26.10.2023 до договору №78 укладену між Комунальним некомерційним підприємством Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради та Державним підприємством «Волиньторф» правонаступник , якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт (48100, Тернопільська, обл., Тернопільський р-н., місто Теребовля, вул. Мазепи. І, буд. 7) на користь Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради (44601, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н., смт. Маневичі, вул. Незалежності, буд.1, код ЄДРПОУ 01983186 ) 30 603, 19 грн. зайво сплачених коштів та судовий збір в сумі 5324,80 грн

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 23.06.2026.

Суддя В. М. Дем`як