Ухвала суду № 137633419, 16.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

16 червня 2026 року Справа № 903/1147/25 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Мачульської Л.В., розглянувши заяву Підприємства теплових мереж Ковельтепло

про розстрочення виконання рішення

у справі № 903/1147/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м. Київ

до відповідача: Підприємства теплових мереж Ковельтепло, м. Ковель, Волинська обл.

про стягнення 43 676 746,15 грн

В засіданні приймали участь:

від заявника (боржника): Ткачук А.А.,

від стягувача: Пясецький Д.В.

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.05.2026 у справі №903/1147/25 позов задоволено, стягнуто з Підприємства теплових мереж Ковельтепло на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг 15 507 569,18 грн боргу та 186 090,83 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 15 693 660,01 грн (п`ятнадцять мільйонів шістсот дев`яносто три тисячі шістсот шістдесят грн 01 коп).

27.05.2026 Підприємство теплових мереж Ковельтепло звернулося до господарського суду із заявою про розстрочення виконання рішення, в якій просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 05 травня 2026 по справі № 903/1147/25 на суму 12 935 485 грн 57 коп рівними частинами, починаючи з 01 червня 2026 до 31 грудня 2026.

На обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що повне виконання рішення суду від 05.05.2026 унеможливлене важким фінансово-економічним становищем, в котрому на даний час перебуває ПТМ "Ковельтепло". Також звертає увагу, що згідно платіжної інструкції № 1673 від 26.05.2026 ПТМ Ковельтепло сплачено на користь ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг 186 090,83 грн, а саме відшкодовано всі судові витрати, понесені останнім.

Ухвалою суду від 27.05.2026 прийнято заяву Підприємства теплових мереж Ковельтепло про розстрочення виконання рішення до розгляду; призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 16 червня 2026 року о 12:00 год; встановлено стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг строк до 08.06.2026 для подання заперечень/пояснень щодо даної заяви; явку учасників справи у судове засідання визнано на їх розсуд.

03.06.2026 від стягувача ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг надійшло заперечення на заяву боржника про розстрочення виконання рішення суду, в якому останній вважає, що обставини, на які посилається боржник не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для розстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування остаточного виконання рішення суду, а тому просить відмовити у задоволенні такої заяви.

15.06.2026 боржник ПТМ Ковельтепло подав суду додаткові пояснення на заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Також, 15.06.2026 від боржника надійшло клопотання про долучення доказів з доданими до нього актом звірки взаємних рохрахунків на суму 12045539,65 грн за період 27.05.2026 15.06.2026 та виписок банку по рахунках ПТМ Ковельтепло.

Відповідно до ч.2 ст.331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник боржника підтримав заяву про розстрочення виконання рішення, повідомив про часткове погашення боргу та просив розстрочити виконання рішення в частині стягнення 12 045 539,65 грн боргу.

Представник стягувача заперечив щодо заяви про розстрочення виконання рішення та просив відмовити у її задоволенні.

Розглянувши заяву та додані до неї докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.05.2026 у справі №903/1147/25 позов задоволено, стягнуто з Підприємства теплових мереж Ковельтепло на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг 15 507 569,18 грн боргу та 186 090,83 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 15 693 660,01 грн.

На виконання вказаного рішення 15.06.2026 господарським судом видано наказ №903/1147/25-1 про примусове виконання рішення.

27.05.2026 Підприємство теплових мереж Ковельтепло звернулося до господарського суду із заявою про розстрочення виконання рішення, в якій просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 05 травня 2026 по справі № 903/1147/25 на суму 12 935 485 грн 57 коп рівними частинами, починаючи з 01 червня 2026 до 31 грудня 2026, а саме: червень 2026 1 847 926, 51 грн, липень 2026 - 1847926, 51 грн, серпень 2026 - 1 847 926, 51 грн, вересень 2026 - 1 847 926, 51 грн, жовтень 2026 - 1 847 926, 51 грн, листопад 2026 - 1 847 926, 51 грн, грудень 2026 - 1 847 926, 51 грн.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання судового рішення заявник посилається на те, що ПТМ «Ковельтепло» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в

особливий період.

Згідно укладеного між сторонами договору № 9874-ТКЕ(24)-02 від 03.09.2024 постачання природного газу газ, що постачався за цим договором використовувався Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, тобто переданий позивачем природний газ, ПТМ «Ковельтепло» використовувало для забезпечення мешканців міста тепловою енергією та гарячою водою.

Пояснює, що виконання рішення суду у даній справі поставить під загрозу нормальну діяльність підприємства з надання якісних послуг споживачам в опалювальний період 2026 -2027 років. Стягнення заборгованості у даній справі в повному обсязі одноразово з врахуванням відсутності надходжень плати підприємству за надані послуги і боргів минулих періодів, може призвести до припинення господарської діяльності і блокування його роботи, що в свою чергу може призвести до негативних наслідків, пов`язаних з припиненням діяльності підприємства в цілому та його можливої неплатоспроможності, а це в свою чергу

призведе до напруження соціальної обстановки в м. Ковелі.

Також вказує, що основною метою діяльності підприємства є не отримання прибутку, а задоволення нагальних потреб жителів територіальної громади міста Ковеля у невідкладних послугах з опалення та гарячого водопостачання. І саме населення міста не здійснює своєчасні та повні розрахунки за ці послуги. Водночас, у ПТМ «Ковельтепло» відсутня заборгованість за спожитий природний газ минулих періодів.

Просить суд врахувати, що підприємство самостійно сплатило заборгованість за спожитий природний газ по договору № 9874-ТКЕ(24)-02 від 03.09.2024 на момент винесення рішення у розмірі 42492058,02 грн, заборгованість перед стягувачем за спожитий природний газ станом на 26.05.2026 становила 12 935 485,57 грн станом на 15.06.2026 борг становить 12045539,65 грн. Це свідчить про те, що підприємство не уникає ніяким чином погашення заборгованості, а намагається добросовісно виконувати взяті на себе зобов`язання по Договору. Також, підприємство добровільно сплатило на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 186 090,83 грн понесених стягувачем судових витрат по справі.

Заявник доводить, що звернення із такою заявою до суду, спричинене бажанням добровільно виконати рішення суду та не має на меті уникнення від його виконання. Вважаємо, що рішення господарського суду Волинської області про надання розстрочки не порушить баланс інтересів сторін, а буде саме досягненням мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно розстрочка виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання та не вплине на фінансовий стан позивача. Обставини, пов`язані з введенням в країні воєнного стану з 2022 року, можуть вважатись, в розумінні п. 3 ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, «інші надзвичайні події», що істотно ускладнюють виконання рішення суду та свідчать про наявність правових підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи мізерне надходження коштів від споживачів теплової енергії у літній період та взявши до уваги свої фінансові можливості, необхідність своєчасної сплати заробітної плати працівникам, а також беручи до уваги інтереси стягувача, і бажання якнайшвидшого погашення боргу, заявник вважає за можливе розстрочити заборгованість

строком на 7 місяців рівними платежами.

До заяви про розстрочення виконання рішення заявником додано акти звірки взаємних розрахунків, звіт про фактичне споживання теплоресурсів з 01.04.2026 по 01.05.2026, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2025 рік та баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2025ПТМ «Ковельтепло», інформацію про проведену претензійно-позовну роботу у 2025, 2026 роках, довідки ПТМ «Ковельтепло» про доходи та виплату заробітної плати, платіжну інструкцію про сплату судового збору згідно рішення суду, виписки банку по рахунках ПТМ Ковельтепло про сплату.

Заперечуючи розстрочення виконання рішення суду, стягувач вказує, що боржником не надані належні та допустимі докази тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а саме: відсутність коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявність реальної загрози банкрутства. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Стягувач вважає, що надані до заяви боржником докази не підтверджують неможливість виконання останнім рішення суду у справі. Надання розстрочки виконання рішення суду призведе до сприяння боржнику в подальшому порушувати свої зобов`язання за іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми), оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси стягувача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання боржника у спірних правовідносинах.

Також, стягувачем було заявлено до стягнення виключно основну заборгованість без штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, нарахування яких могло компенсувати матеріальні втрати товариства.

Стягувач доводить, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на стягувача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Повідомляє, що станом на 31.12.2025 відповідно до звіту стягувача про фінансовий

стан та фінансові результати, розмір зобов`язань складає 109,354232 млрд. грн (в тому числі заборгованість перед бюджетом 26,904 млн. грн). Фінансовий результат стягувача від господарської діяльності за 2025 рік складає 3,631236 млрд грн чистого збитку.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч.1 ст.331 ГПК України).

Положеннями ч.3 ст. 331 ГПК України передбачено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч.4, 5 ст.331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі N910/1180/19).

Таким чином, обставини, які зумовлюють надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, такими, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, а питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів та заперечень сторін.

Частинами 4-5 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 визначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, такими, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено: "На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих Справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Варто зазначити, що для належного вирішення питання щодо надання розстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

З матеріалів справи та заяви про розстрочення судового рішення вбачається, що 03.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (Постачальник) та ПТМ Ковельтепло (Споживач) укладено договір № 9874-ТКЕ(24)-02 постачання природного газу (далі - договір).

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. п. 1.1).

На виконання умов договору у період з 01.09.2024 по 30.04.2025 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 64 457 129,54 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання передачі природного газу та визнається відповідачем. Відповідач отриманий природний газ оплатив частково в сумі 48 949560,36 грн.

Боржник зазначає, що згідно договору № 9874-ТКЕ(24)-02 від 03.09.2024 постачання природного газу, газ, що постачався за цим договором використовувався Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, тобто переданий позивачем природний газ ПТМ «Ковельтепло» використовувало для забезпечення мешканців міста тепловою енергією та гарячою водою. При цьому, відповідач ПТМ «Ковельтепло» згідно статутних завдань не має повноважень щодо здійснення інших видів господарської діяльності, які б були джерелом додаткових грошових надходжень.

Під час розгляду справи №903/1147/25 відповідачем також було частково погашено заборгованість за природний газ, у зв`язку із чим рішенням суду від 05.05.2026 закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору на суму 28 169 176,97 грн. Також стягнуто з Підприємства теплових мереж Ковельтепло на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг 15 507 569,18 грн боргу та 186 090,83 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 15 693 660,01 грн.

На виконання вказаного рішення боржником було добровільно відшкодовано ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг понесені витрати зі сплати судового збору у даній справі на суму 186 090,83 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1673 від 26.05.2026 та не заперечується стягувачем.

Боржник вказує, що першочерговим фактором неспроможності погасити борг перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», є те що ПТМ «Ковельтепло» не вправі розпоряджатися власними коштами, так як у відповідності до договору про перерахування коштів та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» Державною Казначейською службою продовжують щоденно списуються кошти, які надійшли від споживачів за теплову енергію на користь ТОВ « ГК «Нафтогаз Трейдинг» у розмірі 40%. І лише на 60% коштів, що залишаються на рахунку Підприємства.

Основною метою діяльності підприємства є не отримання прибутку, а задоволення нагальних потреб жителів територіальної громади міста Ковеля у невідкладних послугах з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про теплопостачання» одним із основних завдань державного управління у сфері теплопостачання визначено забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини.

Суд враховує, що боржник - ПТМ Ковельтепло належить до комунальної власності і є основним в місті Ковелі Волинської області виробником і надавачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам та суб`єктам підприємницької діяльності.

Відповідно до Протоколу № 53 від 25.11.2025 об`єкти ПТМ «Ковельтепло» включено до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення.

Розпорядженням Волинської обласної військової адміністрації № 656 від 26.11.2025 ПТМ «Ковельтепло» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Як вбачається із звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2025 рік та балансу (звіт про фінансовий дохід) на 31.12.2025 за результатами 2025 року ПТМ «Ковельтепло» отримало збитки в розмірі 12893,0 тис. грн, накопичені збитки за період 2022 2025 р.р. 63093 тис. грн.

Станом на 01.05.2026 заборгованість населення за теплову енергію перед ПТМ «Ковельтепло» становить 24987,1 тис.грн.

Згідно бухгалтерської довідки підприємства від 25.05.2026 № 757 також вбачається, що за 12 місяців 2025 року фактично виплачено заробітної плати на суму 41630,0 тис. грн, за чотири місяці 2026 року 17822,0 тис. грн.

Відповідно до довідки ПТМ «Ковельтепло» №757 від 25.05.2026 за 2025 рік боржником до бюджетів усіх рівнів сплачено 36923,0 тис. грн; за чотири місяці 2026 - 23750,0 тис. грн.

За січень квітень 2026 року ПТМ «Ковельтепло» отримало доходів від наданих послуг теплопостачання 103326,2 тис. грн, надійшло коштів 134119,1 тис. грн. Фактично за цей період підприємство понесло видатки в сумі 128628,7 тис. грн.

Водночас, у ПТМ «Ковельтепло» відсутня заборгованість за спожитий природний газ минулих періодів.

Відповідно до вимог ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Ураховуючи викладене, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції»).

При ухваленні рішення щодо розстрочення виконання судового рішення у даній справі суд враховує те, що ПТМ «Ковельтепло» визнає наявність обов`язку перед стягувачем та не ухиляється від сплати заборгованості та виконання рішення суду, а навпаки, вживає заходів щодо погашення наявного боргу, що підтверджується, зокрема, виписками банку по рахунках ПТМ «Ковельтепло» про сплату за спожитий природний газ згідно договору.

Зокрема, на момент винесення рішення боржником було самостійно сплачено 42492058,02 грн боргу. Станом на день розгляду даної заяви боржником частково сплачено на рахунок стягувача кошти, у зв`язку із чим борг згідно рішення суду становить 12045539,65 грн.

Крім того, господарські операції за укладеним між сторонами договором не можна віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик, оскільки боржник є теплопостачальним підприємством, метою укладання ним договору є забезпечення потреб цивільного населення (в переважній більшості) тепловою енергією, а отже, можливість розрахунків боржника зі стягувачем залежать від надходження грошових коштів від кінцевих споживачів теплової енергії.

Ураховуючи загальновідомі обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, те що боржник зобов`язаний забезпечити здійснення ним виробничої діяльності в умовах неплатоспроможності населення, розстрочення виконання рішення призведе до реального виконання рішення суду, оскільки дасть можливість ПТМ «Ковельтепло» продовжувати свою господарську діяльність та належним чином виконувати свої господарські зобов`язання. Розстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів із заробітної плати, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора). Водночас тривалість відповідного розстрочення для стягувача не є надмірною та визначена з урахуванням дозволених процесуальним законом меж. Надання розстрочення виконання рішення не заблокує роботу підприємства відповідача та дозволить йому отримати дохід, який надалі може спрямувати на погашення заборгованості перед стягувачем.

Поряд з цим, господарська діяльність боржника пов`язана із наданням послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання, а тому в період та під час наявного воєнного стану в державі він виконує стратегічну функцію збереження життя та здоров`я мешканців району, в якому він здійснює господарську діяльність, а також імовірність зупинення роботи такого підприємства внаслідок негайного примусового виконання рішення.

У разі застосування примусового виконання рішення будуть заблоковані поточні рахунки у банківських установах, що призведе до неможливості здійснення поточних платежів за спожитий природний газ, послуги з розподілу природного газу, електроенергію, водопостачання та виплати заробітної плати і сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету.

Встановлені судом обставини вказують на низьке матеріальне становище та певну фінансову неспроможність боржника своєчасно виконувати взяті на себе зобов`язання та вона пов`язана, з-поміж іншого, з існуванням значної суми дебіторської заборгованості перед підприємством. Зазначене вказує на можливість виконувати фінансові зобов`язання за наслідками сплати дебіторами своїх зобов`язань, але для цього необхідний певний час.

Таким чином, сплата ПТМ «Ковельтепло» заборгованості шляхом розстрочення на певний строк зможе забезпечити не тільки виконання зобов`язань за спірний у справі період, але й можливість погашення інших поточних платежів, за рахунок надходжень від погашення дебіторської заборгованості.

Водночас, боржник виявляє намір добросовісно сплатити кошти на користь стягувача згідно запропонованого графіку розстрочення виконання рішення рівними частинами.

Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов`язків з погашення заборгованості, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість працювати підприємству та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.

Розстрочення виконання судового рішення дасть заявнику реальну можливість без шкоди для свого фінансового стану зберегти грошові кошти для погашення боргу перед стягувачем без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів.

Поряд із цим, розстрочення виконання судового рішення сприятиме дотриманню справедливого балансу між інтересами сторін, який, зокрема, полягає у можливості боржника виконати свої зобов`язання перед стягувачем без ризику банкрутства та унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності боржника.

Розстрочення рішення суду надасть можливість стягувачу у нетривалий проміжок часу одержати виконання від боржника рішення суду у повному обсязі без ускладнень, які можуть виникнути у разі погіршення фінансового становища боржника.

При цьому суд приймає до уваги і те, що хоча чинне законодавство не містить визначення «значна сума», водночас, присуджена у цій справі до стягнення ця сума вочевидь є значною, а її сплата потребує необхідності для боржника акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед стягувачем без значного одноразового фінансового навантаження.

При цьому, передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов`язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.

Слід окремо зауважити на тому, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Те, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» є складовою паливно-енергетичного сектору країни та здійснює господарську діяльність з постачання природного газу по всій території України підприємствам з виробництва теплової та електричної енергії, промисловим підприємствам, бюджетним організаціям, військовим частинам, в розумінні положень чинного законодавства не свідчить про неможливість розстрочення судового рішення, яким на користь стягувача присуджені грошові кошти.

У даній справі заявником надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі, водночас дії боржника спрямовані на виконання рішення суду та свідчать про його добросовісність та намагання якнайшвидше виконати рішення суду.

За таких обставин, розстрочення виконання рішення для боржника у даному випадку суд не визнає як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, вважає, що це буде сприяти можливості підвищення фінансового стану підприємства, недопущенню банкрутства боржника, що призведе до можливості повного виконання рішення суду.

Відтак, розстрочення виконання рішення суду у даному разі є необхідною та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника та недопущення невиконання рішення суду на користь стягувача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі.

У заяві про розстрочення виконання рішення суду ПТМ «Ковельтепло» просить розстрочити виконання рішення суду на строк до 31.12.2026 із сплатою щомісячних рівних платежів (частин) згідно поданого ним графіку.

Ураховуючи встановлені судом обставини, приписи ч.5 ст.331 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення заяви ПТМ «Ковельтепло» про розстрочення виконання рішення суду частково та розстрочення виконання рішення суду від 05 травня 2026 року у справі №903/1147/25 в частині стягнення 12 045 539,65 грн боргу до 30 листопада 2026 року, із щомісячним погашенням рівними частинами за встановленим графіком.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Підприємства теплових мереж Ковельтепло від 26.05.2026 про розстрочення виконання рішення у справі №903/1147/25 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 05 травня 2026 року у справі №903/1147/25 в частині стягнення 12 045 539,65 грн боргу до 30 листопада 2026 року, із щомісячним погашенням рівними частинами за таким графіком:

- до 30 червня 2026 року - 2 007 589,94 грн,

- до 31 липня 2026 року - 2 007 589,94 грн,

- до 31 серпня 2026 року - 2 007 589,94 грн,

- до 30 вересня 2026 року - 2 007 589,94 грн,

- до 31 жовтня 2026 року - 2 007 589,94 грн,

- до 30 листопада 2026 року - 2 007 589,95 грн.

3. У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.06.2026.

Суддя С. В. Бідюк