Рішення № 137631735, 22.06.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/251/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючої у справі судді Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Голубович А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 була призначена субсидія згідно Постанови КМУ від 21 жовтня 1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» в розмірі 831 гривня 41 копійка з 01 жовтня 2023 року. При відпрацюванні рекомендацій Міністерства фінансів України (службова записка від 18 вересня 2024 року 33541/03-16) виявлено електронну особову справу ОСОБА_1 з невідповідністю: «Здійснення протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії, призначення житлової субсидії без звернення здійснила операції з купівлі нерухомого майна на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50000 гривень 00 гривень». Згідно з довідкою відділу опрацювання документації №1 від 18 вересня 2024 року 4908/04-16 встановлено, що надміру виплачена сума житлової субсидії у розмірі 17091 гривень 36 копійок утворилась за період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року у зв`язку з купівлею нерухомого майна на загальну суму, яка перевищує 50000 гривень 00 копійок. Таким чином відповідачем неправомірно отримано житлову субсидію, яка підлягає поверненню на рахунок Пенсійного фонду України. Відповідачу було надіслано лист повідомлення від 23 вересня 2024 року №1500-0404-8/144777 та від 25 лютого 2026 року №1500-0404-8/27928 щодо добровільного повернення надміру отриманої суми субсидії на р/р ПФУ. Протягом 2024 - 2025 років по електронній особовій справі ОСОБА_1 утримано 1783 гривні 85 копійок, залишок переплати станом на 04 березня 2026 року становить 15307 гривень 51 копійка кошти не повернуті. Станом на дату подання позовної заяви до суду, відповідачем у добровільному порядку не повернуто надміру отриману житлову субсидію у розмірі 15307 гривень 51 копійка. Таким чином відповідачем було отримано надміру нараховану суму житлової субсидії в розмірі 15307 гривень 51 копійок яка підлягає поверненню. З урахуванням зазначеного позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, 14 травня 2026 року подала письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі представника позивача (а.с.42).

Відповідач та її представник адвокат Юраш І.О., в судове засідання не з`явились, однак представник відповідача 22 червня 2026 року до початку судового засідання подала письмову заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі та без участі відповідача з урахуванням наданих пояснень. 22 червня 2026 року до початку судового засідання представник відповідача також подала додаткові письмові пояснення у справі, в яких з відповідними посиланнями зазначає, що відповідно до позовної заяви при відпрацюванні рекомендацій Міністерства фінансів України (службова записка від 18 вересня 2024 року 33541/03-16) виявлено електронну особову справу ОСОБА_1 з невідповідністю: «Здійснення протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії, призначення житлової субсидії без звернення здійснила операції з купівлі нерухомого майна на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50000 гривень». Згідно з довідкою відділу опрацювання документації №1 від 18 вересня 2024 року №4908/04-16 встановлено, що надміру виплачена сума житлової субсидії у розмірі 17091 гривня 36 копійок утворилась за період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року у зв`язку з купівлею нерухомого майна на загальну суму, яка перевищує 50000 гривень. Таким чином нібито відповідачем неправомірно отримано житлову субсидію, яка підлягає поверненню на рахунок ПФУ. Отже заявник, звернувшись з заявою про призначення субсидії від 01 жовтня 2023 року, подала декларацію про доходи та витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, в якій чітко зазначила про наявність квартири АДРЕСА_1 . Більше того відповідач до декларації надала копію договору купівлі-продажу квартири, що свідчить про її добросовісність. Уповноваженими органами проводилось обстеження матеріально побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи, про що свідчить відповідний акт від 29 жовтня 2024 року, який підписується та складається уповноваженими особами. Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» органи, які здійснюють державні виплати, мають право проводити додаткові перевірки інформації, наданої реципієнтами під час звернення за державними виплатами та опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, а також приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат. Приписами п.56 Положення №484 визначено, що уповноважені органи мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням. Згідно з п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.Отже, в заяві та декларації, відповідач вказала свою адресу проживання, надала копію договору купівлі-продажу квартири. Це мало потягнути за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні такої заяви та не призначення пільг. Таким чином, саме позивач допустив порушення чинного законодавства й безпідставно призначив державну соціальну допомогу. Відповідач, у свою чергу, мала підстави вважати отримані кошти юридично обґрунтованими, саме тому вона повторно зверталася з заявою про призначення пільги та у 2024 році у зв`язку з її заявою проводилось обстеження її матеріально-побутових умов проживання. Грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги надані позивачем відповідачу добровільно та на підставі необхідних для цього документів, тому підстави для стягнення з відповідача надмірно отриманих коштів відсутні. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.Отже, позивач (як платник грошових коштів) не довів недобросовісності у діях відповідача (набувача субсидії), а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення надмірно отриманих коштів у вигляді житлової субсидії. У зв`язку з цим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому, враховуючи заяву представника позивача про розгляд справи без її участі, неявку в судове засідання належним чином повідомленої відповідача, заяву представника відповідача про розгляд справи без її участі та без участі відповідача, додаткові письмові пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін у справі.

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 8 ст.178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 14 липня 2023 року, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 28 березня 2017 року органом 5123 (а.с.5), відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №1433 від 5 березня 2026 року (а.с.32), копією витягу з реєстру територіальної громади №2023/005319343 від 14 липня 2023 року (а.с.9).

Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 29 жовтня 2024 року №110, проведе обстеження за місцем проживання відповідача та за результатами обстеження встановлено, що відповідач звертається для отримання житлової субсидії. Разом з нею проживають: ОСОБА_2 дочка, ОСОБА_3 дочка. Вказаний акт складений та підписаний начальником відділу охорони здоров`я та соціальної політики Ананьївської міської ради Ярем О. та головним спеціалістом відділу охорони здоров`я та соціальної політики Ананьївської міської ради Деордіца О., засвідчено достовірність відомостей, наведених в акті, депутатом Ананьївської міської ради Шляхта В. (а.с.8).

01 жовтня 2023 року відповідачем була подана декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, в якій відповідач зазначила, що має доходи від правочинів, які на дату купівлі (оплати, реалізації) перевищують 50000 гривень протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, а саме, зазначила про придбання майна 09 травня 2023 року на суму 160500 гривень 00 копійок, однак у графі щодо придбаного майна, тощо, вид такого майна чи інших категорій не вказано (а.с.13-15).

01 жовтня 2023 року відповідач звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення та надання житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а саме, послуги з постачання природного газу та послуги з розподілу природного газу, послуги з централізованого водопостачання, послуги з постачання електричної енергії, шляхом виплати субсидії на рахунок відповідача, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.17-19).

З протоколу розрахунку надміру виплаченої суми житлової субсидії по ЕОС №15001-50451103 отримувача ОСОБА_1 вбачається, що за період призначеної субсидії з 01 жовтня 2023 року по 31 серпня 2024 року загальна сума надміру виплаченої житлової субсидії становить 17091 гривня 36 копійок, яка утворилась у зв`язку з купівлею нерухомого майна на суму, яка перевищує 50000 гривень (а.с.16).

У зв`язку з цим рішенням відділу з питань відрахувань управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про утримання надміру виплачених сум житлової субсидії від 23 жовтня 2024 року №473, згідно з довідкою відділу опрацювання документації №1 від 18 вересня 2024 року №4908/04-16, у відповідача утворилась сума надміру виплаченої житлової субсидії в розмірі 17091 гривня 36 копійок за період з 01 листопада 2023 року по 31 серпня 2024 року у зв`язку з здійсненням купівлі нерухомого майна на суму, що перевищує 50000 гривень, а тому вказана сума підлягає поверненню на рахунок Пенсійного фонду України (а.с.22).

З копії декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, поданої відповідачем 24 жовтня 2024 року, вбачається що відповідач не має доходів від правочинів, які на дату купівлі (оплати, реалізації) перевищують 50000 гривень протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії (а.с.10-12).

24 жовтня 2024 року відповідач звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення та надання житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а саме, послуги з постачання природного газу та послуги з розподілу природного газу, послуги з централізованого водопостачання, послуги з постачання електричної енергії, шляхом виплати субсидії на рахунок відповідача, відкритий у АТ «УкргазБанк» (а.с.20-22), та згідно заяви їй 11 листопада 2024 року була призначена житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг згідно переліку, визначеного у заяві (а.с.23).

23 вересня 2024 року та 25 лютого 2026 року позивач звертався до відповідача з листами щодо повернення відповідачем суми надміру виплаченої житлової субсидії за період з 01 листопада 2023 року по 31 серпня 2024 року у зв`язку зі здійсненням відповідачем купівлі-продажу майна на суму, що перевищує 50000 гривень (а.с.24-25).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1215 ЦК України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно із ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Законодавець пов`язує повернення надміру отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії, саме з недобросовісністю набувача, яку згідно ст.81 ЦПК України має довести позивач.

Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та житлово-комунальних послуг (послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами), а також житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік, визначені Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21 жовтня 1995 року №848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 807) (далі - Положення № 848).

Зі змісту п.9 Положення вбачається, що до 30 листопада 2022 року включно призначення житлових субсидій здійснювалось структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). Починаючи з 01 грудня 2022 року призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно п.4 Положення право на отримання житлової субсидії мають громадяни, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Відповідно до п.43 Положення для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України, подає заяву про призначення та надання житлової субсидії з необхідними документами та/або відомостями, зокрема подає декларацію. Зазначені документи подаються незалежно від місця проживання.

В позовній заяві представник позивача зазначив, що відповідачу була призначена субсидія згідно Постанови КМУ від 21 жовтня 1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» в розмірі 831 гривень 41 копійка з 01 жовтня 2023 року.

Згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2022 року №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» Пенсійний фонд України продовжує утримання сум надміру виплачених житлових субсидій, рішення про які прийнято структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах рад, згідно з актами приймання-передачі відповідних справ про одержувачів житлових субсидій.

Відповідно до п.72 Положення житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається один раз на календарний рік за особистим зверненням громадян.

Згідно п.125 Положення у випадках, зазначених в абзацах четвертому - дев`ятому п.119 цього Положення, на вимогу уповноваженого органу, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином.

Такими випадками є, якщо: у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; громадянин не повідомив уповноваженому органу про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення; настали умови, у тому числі під час отримання житлової субсидії, зазначені у підпунктах 2, 4, 8-10 пункту 14 цього Положення, виявлені, зокрема, на підставі рекомендацій Мінфіну, отриманих відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат»; плата за житлово-комунальні послуги, витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги або витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку відповідно до договору, нормативно-правового або розпорядчого акта здійснюються третьою особою за її рахунок або виконавчим органом за рахунок коштів місцевого бюджету.

Водночас суд звертає увагу на друге речення п.125 Положення, з якого слідує, що у разі призначення житлової субсидії громадянину на наступний період уповноважений орган може утримувати суму надміру виплаченої житлової субсидії під час виплати щомісячних сум субсидій шляхом їх зменшення не більш як 20 відсотків.

З аналізу вказаної норми слідує, що законодавець надає можливість вирішення питання щодо утримання суми надміру виплаченої житлової субсидії у позасудовому порядку.

Відповідно до п.127 Положення у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується у судовому порядку.

В матеріалах справи наявні листи позивача, адресовані на ім`я відповідача, в яких останній повідомляється про необхідність повернення на рахунок Пенсійного фонду України переплати житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, яка утворилась за період з 01 жовтня 2023 року по 31 серпня 2024 року, у зв`язку з купівлею нерухомого майна на суму, яка перевищує 50000 гривень.

Однак до матеріалів справи позивачем не надано доказів про надсилання відповідачу та відповідно отримання/неотримання нею цих листів, вручення їй відповідних листів під особистий підпис.

З аналізу п.127 Положення слідує, що повернення суми надміру виплаченої житлової субсидії вирішується у судовому порядку лише у разі відмови громадянина добровільно повернути її.

Судом не встановлено факту відмови відповідача добровільно повернути надміру виплаченої суми житлової субсидії в розмірі 15307 гривень 51 копійка.

Пунктом 79 Положення визначено, що уповноважені органи без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому цим Положенням, і протягом 10 днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення з використанням програмних засобів (в автоматичному режимі) про призначення, не призначення, відмову в призначенні житлової субсидії та інформують про прийняте рішення громадян.

Згідно п.501 Положення проведення перевірки достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій, здійснюється на підставі даних, зокрема державного реєстру речових прав на нерухоме майно - про право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок).

Відповідно до п.129 Положення на кожного одержувача житлової субсидії уповноважені органи заводять справу, в якій зберігаються матеріали, необхідні для призначення житлової субсидії, та розрахунки її розміру.

Як зазначалося вище, 01 жовтня 2023 року відповідач звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення та надання житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а саме, послуги з постачання природного газу та послуги з розподілу природного газу, послуги з централізованого водопостачання, послуги з постачання електричної енергії, шляхом виплати субсидії на рахунок відповідача, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», та 01 жовтня 2023 року подала декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, в якій відповідач зазначила, що має доходи від правочинів, які на дату купівлі (оплати, реалізації) перевищують 50000 гривень протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, а саме, зазначила про придбання майна 09 травня 2023 року на суму 160500 гривень 00 копійок.

Тобто, відповідач надала відомості, які передбачені нормами чинного законодавства для вирішення питання щодо призначення/відмови у призначенні житлової субсидії.

Матеріалами справи підтверджений той факт, що відповідачу на підставі поданих нею 01 жовтня 2023 року заяви та декларації було призначено та надано житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

При цьому представник позивача в позовній заяві зазначає, що при відпрацюванні рекомендацій Міністерства фінансів України (службова записка від 18 вересня 2024 року 33541/03-16) виявлено електронну особову справу ОСОБА_1 з невідповідністю: «Здійснення протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії, призначення житлової субсидії без звернення здійснила операції з купівлі нерухомого майна на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50000 гривень 00 гривень». Згідно з довідкою відділу опрацювання документації №1 від 18 вересня 2024 року 4908/04-16 встановлено, що надміру виплачена сума житлової субсидії у розмірі 17091 гривня 36 копійок утворилась за період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року у зв`язку з купівлею нерухомого майна на загальну суму, яка перевищує 50000 гривень 00 копійок. Таким чином відповідачем неправомірно отримано житлову субсидію, яка підлягає поверненню на рахунок Пенсійного фонду України.

Однак суд враховує той факт, що відповідачем були надані всі необхідні документи та вказані всі необхідні відомості для розгляду її заяви про призначення та надання житлової субсидії, а також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем при зверненні з вище вказаною заявою не було вчинено будь-яких дій, направлених на недостовірне надання відомостей під час звернення до позивача, тобто, в діях відповідача не вбачається недобросовісність набуття майна, в даному випадку, житлової субсидії, в розумінні ст.ст.1212, 1215 ЦК України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 6 та 7 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування;

Частиною 1 ст.79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи;

У відповідності до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить до висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, адже позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком.

Позивач не довів доданими до позовної заяви доказами недобросовісності у діях відповідача, а тому відсутні підстави для примусового стягнення з відповідача отриманих коштів у вигляді житлової субсидії в розмірі 15307 гривень 51 копійка.

Судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем коштів у вигляді житлової субсидії, а тому відповідно до ст.1215 ЦК України поверненню надміру виплачена сума житлової субсидії в зазначеному вище розмірі не підлягає.

В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовляється, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Суддя: Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили «____» ___20__ року.