Ухвала суду № 137631148, 23.06.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/929/26

Провадження № 2-з/352/5/26

УХВАЛА

23 червня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді ОСОБА_2 перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» про визнати дії щодо нарахування штрафних санкцій незаконними, зобов`язати провести перерахунок заборгованості, зобов`язати не здійснювати подальше нарахування неустойки.

Ухвалою судді від 14.04.2026 року постановлено відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Станом на 03.06.2026 року підготовче провадження не завершене.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 року справу №352/929/26 було передано на розгляд судді Гриньків Д.В.

Ухвалою судді від 08.06.2026 року постановлено прийняти до провадження цивільну справу №352/929/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» про визнати дії щодо нарахування штрафних санкцій незаконними, зобов`язати провести перерахунок заборгованості, зобов`язати не здійснювати подальше нарахування неустойки. Продовжувати розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

22.06.2026 року ОСОБА_1 до суду подав заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НоваПей Кредит» про визнання дій щодо нарахування штрафних санкцій незаконними, зобов`язання провести перерахунок заборгованості та зобов`язання не здійснювати подальше нарахування неустойки за договором № N60.00.0000008128 від 02.05.2025. Предметом спору є правомірність нарахування відповідачем неустойки (штрафів) за вказаним договором. Проте під час розгляду справи відповідач продовжує нараховувати цю неустойку, чим штучно та безперервно збільшує спірну суму. Просив вжити заходів забезпечення позову у справі № 352/929/26 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» (ЄДРПОУ 40055034) нараховувати (донараховувати) неустойку (штрафи, пеню) за договором № N60.00.0000008128 від 02.05.2025, укладеним із ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить до такого висновку.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виник спір, та позивач звернулась до суду за захистом прав споживача.

В обґрунтування такого способу забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, заявник посилається на те, що факт нарахування неустойки вказує на загрозу ефективного захисту порушених прав позивача, та вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та завдати майнової шкоди позивачу.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, у ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову, в тому числі заборона вчиняти певні дії. Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Одночасно з цим, ч. 10 ст. 150 ЦПК України вказано, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вимога позивача про забезпечення позову шляхом заборони банку нараховувати йому неустойку є по своїй суті вимогою, що заявлена у п. 3 його позову про зобов`язання банку не здійснювати подальше нарахування неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язань за договором №60.00.0000008128. Таким чином, забезпечення позову у спосіб, що вказано позивачем є по суті вирішенням спору в частині однієї з трьох позовних вимог, що суперечить ч. 10 ст. 150 ЦПК України, а тому такий захід не є можливим.

Виходячи з вищезазначеного, суддя дійшов висновку, що встановлені обставини у своїй сукупності вказують на необґрунтованість вимог заявника, неузгодженість з вимогами закону, а тому заява про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти певні дії, відмовити.

Згідно ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з 23.06.2026 року, як дня складення повного судового рішення.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.