Рішення № 137630407, 23.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/9975/25

2/465/2360/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

23.06.2026 м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Чорного І.Я.,

з участю секретаря судового засідання Блистіва Ю.І.,

без участі сторін та фіксації процесу технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в:

представник позивача звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, відповідно до якого просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 5052778 від 20.10.2024 у розмірі 60 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5052778 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Лінеура Україна», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, надавши позичальнику грошові кошти в сумі 15 000,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 . Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно , що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

26.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Cвеа фінанс» ( надалі Позивач, Новий кредитор) було укладено Договір факторингу № 01.02-14/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-14/25 від 26.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5052778 складає 60 000,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.12.2025 відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як встановлено із Довідки про доставку електронного документа до Електронного кабінету позивача копія зазначеної ухвали доставлена 08.12.2025.

З матеріалів справи встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, направлено відповідачу засобами рекомендованого поштового зв`язку. Судова кореспонденція повернута на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідача на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов`язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що згідно із ч.8 ст.178, ст.280 ЦПК України, слід проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

20.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено Договір № № 5052778 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису 72332.

Відповідно до істотних умов Договору, сума кредиту становить 15 000,00 грн. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка становить 1,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується у разі якщо клієнт до 18.11.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредиту 2 397,89% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою 69 000,00 грн. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 5052778 від 20.10.2024 Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № 5168 ХХХХ ХХХХ 3389 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту у випадку не можливості зарахування платежу на зазначену платіжну карту з будь-яких причин, які не залежать від Товариства.

Згідно з пунктом 5.4.1 вказаного Договору позивач зобов`язався у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.

Як встановлено з листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №1-2706 від 27.06.2025 на платіжну картку клієнта 20.10.2024 19:29:09 успішно перераховано кошти в сумі 15000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 543407096, призначення платежу: Зарахування 15 000,00 грн на карту № НОМЕР_2 .

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Договором №5052778 від 20.10.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, заборгованість відповідача перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» станом на 26.06.2025 становить 60 000,00 грн, що складається з: тіла кредиту 15 000,00 грн., процентів за користування 37 500,00 грн та штрафних санкцій - 7 500,00 грн.

26.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс» було укладено Договір факторингу № 01.02-14/25, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступає (передає) ТОВ «Свеа фінанс» права вимоги, а ТОВ «Свеа фінанс» набуває права вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» та сплачує останньому за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки, встановлені цим договором.

Пунктом 3.1.1. Договору факторингу визначено, що права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованостей, що зазначені у п. 2.2 цього договору на дату відступлення з правом подальшого нарахування (отримання) майбутніх процентів, штрафних санкцій, комісій та інших платежів, що передбачені кредитними договорами.

Відповідно до пункту 3.1.3. Договору факторингу Права Вимоги переходять до Фактора з моменту надходження грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 4.1 Договору, на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.

Згідно з Реєстром боржників №1 до Договору факторингу №01.02-14/25 від 26.06.2025 року загальна сума заборгованості відповідача, яка перейшла до ТОВ «Свеа Фінанс» за договором факторингу, становить 60 000,00 грн, що складається з: суми основного боргу за кредитом 15 000,00 грн., суми нарахованих процентів 37 500,00 грн. та суми штрафних санкцій 7 500,00 грн.

З Рішення єдиного учасника Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» від 25.03.2024 № 1 встановлено що, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс».

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначені умови за яких договір вважається укладеним, а саме договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як визначено статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 20.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5052778, згідно з яким відповідач отримав кредит в сумі 15 000,00 грн.

26.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс», було укладено Договір факторингу № 01.02-14/25, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним договором № 5052778 від 20.10.2024, перейшли до нового кредитора, а саме до позивача. Відповідно до Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № № 01.02-14/25 від 26.06.2025 загальна сума заборгованості відповідача, яка перейшла за договором факторингу, становить 60 000,00 грн., що також підтверджується розрахунком заборгованості за Договором №5052778 від 20.10.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26.06.2025.

У суду відсутні докази щодо оспорювання відповідачем правомірності Кредитного договору, Договору факторингу в судовому порядку, визнання його недійсним. За таких обставин, виходячи з презумпції правомірності договору, встановленої в статті 204 ЦК України, Кредитний договір, Договір факторингу, а також права вимоги за ними є дійсними та правомірними.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979 цс 15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості приймається судом як достовірний.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафом, пенею.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Свеа фінанс» просило стягнути із відповідача, згідно п. 6.3 Договору, зокрема і пеню, в розмірі 7 500,00 грн.

Відповідно до п. 18 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в редакції Закону України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на день звернення до суду з позовом у даній справі воєнний стан на території України діяв і продовжується на час прийняття рішення у справі.

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні висновки Верховним Судом підтримувалися неодноразово у інших постановах (наприклад у постановах від 31.01.2024 у справі №183/7850/22, від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22, від 07.04.2025 у справі № 751/2085/24, тощо).

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення штрафу, пені в розмірі 7 500,00 грн. задоволенню не підлягають.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 119,60 грн. (52 500 х 2422,40 / 60 000).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 142, 258-260, 263-265, 267, 274-279, 435 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 626-638, 1048-1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»заборгованість за Договором № 5052778 від 20.10.2024 у розмірі 52 500 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 119 (дві тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимогст.284 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Я. Чорний