Рішення № 137630090, 16.06.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1894/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря судових засідань: Луківської Л.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янка - Бузька цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в:

представник ТзОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М., через систему «Електронний суд», 19.08.2025 подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТзОВ «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) загальну суму заборгованості за договором № 5022708 від 17.06.2021 у розмірі 42 119,00 грн., понесені витрати на сплату судового збору, що складає 2 422,4 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн..

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що17.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено кредитний договір №5022708 в електронній формі, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 400,00 грн., зі сплатою процентів та інших платежів, визначених договором. Кредитний договір укладено в порядку, передбаченому ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію», шляхом акцепту оферти з використанням одноразового ідентифікатора, що підтверджує волевиявлення відповідача та прирівнює договір до письмової форми. Позивач (як новий кредитор у зв`язку з відступленням права вимоги за договорами факторингу) набув усіх прав первісного кредитора, зокрема права вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором. Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти та нараховані проценти у встановлені строки не повернув, чим порушив умови договору та норми цивільного законодавства. Станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 42 119,00 грн., яка підлягає стягненню в примусовому порядку разом із судовими витратами та витратами на правничу допомогу. Відтак, для захисту своїх прав позивач звертається з позовом до суду, позовні вимоги яког просить задоволити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від вищезазначену справу передано судді Костюк У.І..

Ухвалою суду від 22.08.2025 провадження по справі відкрито та визначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 14.01.2026 витребувано Акціонерного товариства «Універсал Банк» код за ЄДРПОУ 21133352, Адреса 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23: ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_2 в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, побатькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки. докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 5400,00 грн, які 17.06.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_2 за період з 17.06.2021 по 24.06.2021; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_2 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 17.06.2021 по 24.06.2021; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

24.11.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Столяр О.М. наділала відщив на позовну заяву, у якому проти задовлення позовних вимог заперечила, покладаючись на те, що між первісним кредитором та відповідачем дійсно було укладено кредитний договір №5022708 від 17.06.2021 року на суму 5 400,00 грн. Водночас позивач не довів належним та допустимим чином розмір заявленої заборгованості, зокрема в частині нарахованих процентів і комісій. Надані позивачем розрахунки є односторонньо сформованими документами, створеними самим позивачем, і не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, що унеможливлює їх перевірку судом та ставить під сумнів їх достовірність. Крім того, позивач заявляє до стягнення суми, які є явно неспівмірними з тілом кредиту та фактично становлять кратне його перевищення, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст. 3, 13, 627 ЦК України, а також положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування». Особливо слід звернути увагу, що значна частина заявленої заборгованості (проценти та комісії) має ознаки несправедливих умов договору, оскільки призводить до істотного дисбалансу прав сторін на шкоду споживачу та фактично перетворює проценти на санкційний механізм, що виходить за межі правового регулювання кредитних правовідносин. Також позивач не довів належного переходу права вимоги. Надані договори відступлення є недостатніми доказами без підтвердження фактичного виконання зобов`язань між попередніми кредиторами, передачі первинної документації та належного повідомлення боржника про зміну кредитора, як того вимагають ст. 516, 517 ЦК України. Відсутність належного повідомлення унеможливлює покладення на відповідача негативних наслідків, пов`язаних зі зміною кредитора. Окремо слід зазначити, що після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється, а у разі прострочення можуть застосовуватися виключно наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України. Позивач фактично продовжує нарахування процентів у спосіб, який не відповідає правовій природі охоронних зобов`язань. Крім того, у справі відсутній належний, деталізований та перевірний розрахунок заборгованості із зазначенням періодів, ставок, бази нарахування та черговості погашення, що є обов`язковою умовою доведення позовних вимог. Таким чином, позовні вимоги є недоведеними, ґрунтуються на односторонніх та неперевірених розрахунках, містять завищені та несправедливі нарахування, а також не підтверджені належними доказами переходу права вимоги. У зв`язку з викладеним, відсутні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

26.11.2025 представник позивача надіслав відповідь на відзив, де зазначив, що відповідач отримав кредитні кошти за договором, що підтверджується платіжними документами та банківським переказом на його картковий рахунок. Факт користування кредитом додатково підтверджується частковими платежами з боку відповідача, що свідчить про визнання боргу. Договір є чинним, укладеним добровільно та не оскаржувався, а його умови (зокрема щодо відсотків, комісій та пролонгації) є погодженими сторонами і обов`язковими до виконання. Нарахування заборгованості здійснено відповідно до умов договору та норм ЦК України, а заперечення відповідача щодо розміру боргу є необґрунтованими та не підтверджені доказами чи контррозрахунком. Права вимоги правомірно перейшли до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договорами відступлення, тому позивач є належним кредитором у справі. Відповідно, позовні вимоги є законними, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Коллект Центр» не з`явився, однак подав заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують, просять задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не 'явився, від його імені діяла представник - Столяр О.М. , яка в свою чергу подала заяву у якій просила розгляд справи здійснювати без їх участі, просила врахувати позицію викладену у відзиві на позов.

Водночас, судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 17.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 5022708.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5400.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2025.0 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. Також сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем. Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

З довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» вбачається, що клієнт ОСОБА_3 , з яким укладено договір № 5022708 від 17.06.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан» за одноразовим ідентифікатором «R34023», який було відправлено 17.06.2021 на номер телефону відповідача: НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 11.07.2025 підтверджено, що платіж успішно проведений в системі. Деталі операцій: Номер в системі FONDY: FONDY: 450654748 Номер операції: 9fc7249d-2452-4481- b607-2072c7f88d3a_637595466604729256 Дата проведення платежу: 17.06.2021 Призначення платежу: Кошти згідно договору 5022708 Сума платежу: 5400 Валюта платежу: UAH Платіжний метод: карта MASTERCARD Статус платежу: approved Номер карти: НОМЕР_4 НОМЕР_5 Банк картки отримувача: Monobank.

Згідно представленого розрахунку заборгованості відповідно договору Договором №5022708 від 17.06.2021, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 3110783 від 23.08.2021 становить 23219.00 грн., з них: 5400.00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17225.00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 594.00 грн. - заборгованість за комісією.

16.12.2021 було укладено договір № 16/12-2021-43 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5022708.

Відповідно реєстру боржників до договору факторингу №16/12-2021-43 від 16.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 23219,00, з яких: 5400,00 - заборгованість за тілом кредиту, 17225,00 - заборгованість по процентам, 594,00 - заборгованість по комісії.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5022708. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5022708.

Відповідно до реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі 42119.0 грн., з яких: 5400,00 - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 36125.00 - сума заборгованості за нарахованими процентами, 594.00 - сума заборгованості за нарахованими комісіями.

Згідно представленого розрахунку заборгованості відповідно договору № 5022708 від 17.06.2021, станом на 17.06.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором № 5022708 від 17.06.2021 становить 42119.00 грн., з них : 5400,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 36 125,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на день розрахунку, 594,00 - заборгованість за комісіями.

ТзОВ «Коллект Центр» звертаючись до суду з даним позовом вказує, що відповідач ОСОБА_1 має невиконані зобов`язання з повернення коштів, які в добровільному порядку не виконує та наявність заборгованості за кредитними договорами зумовила звернення до суду за захистом своїх прав.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду судом встановлений факт укладення кредитного договору, де однією із сторін був відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема копією укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Після укладення кредитних договорів у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, в кредиторів виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, натомість відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у визначеному розмірі, який був обумовлений між сторонами умовами договору.

Матеріали справи містять докази щодо підтвердження отримання ОСОБА_3 кредитних коштів у сумі 5400,00 грн та користування такими протягом строку їх кредитування.

Вказана обставина не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом частини першої статті 6 Закону договір факторингу, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, 4) найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа № 910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.

Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

Відтак, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Матеріали справи містять договори відступлення права вимоги (факторингу), які підтверджують безперервність переходу прав кредитора та набуття Позивачем усіх прав і обов`язків щодо спірної заборгованості в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент такого переходу. Відповідачем, в свою чергу, не надано жодних належних доказів, які б спростовували факт переходу права вимоги або ставили під сумнів правовий статус Позивача як належного кредитора у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан» вбачається, що кредитодавцем протягом Дисконтого періоду (30 днів) відповідачу нараховував відсотки в розмірі, передбаченому п. 1.5.2 (1,25% в день), що в загальному становило 2025,00 грн.

В подальшому, відсотки нараховувались за ставкою, передбаченою п. 1.6, яким передбачено, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти, що становить 5 % в день від суми Кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальника.

Тобто, по закінченню Дисконтного періоду (30 денного строку користування кредитом), ОСОБА_1 здійснювалось нарахування за відсотковою ставкою 5% в день, визначеного п 1.6.

Разом з тим, із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 протягом Дисконтного періоду (перші 30 днів) не вчинив дії, які б свідчили про продовження строку Дисконтного періоду.

Водночас, як вбачається із розрахунку заборгованості, ТОВ «Мілоан» після закінчення Дисконтного періоду, що фактично є закінченням строку кредитування, згідно з умовами договору, продовжував нараховувати відсотки за ставкою, визначеню у п. 1.6 Договору. Аналогічно продовжив нарахування з моменту відступлення права вимоги.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.

З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору, у даному випадку, нарахування відсотків могло відбуватись лише за період з 17.06.2021 по 17.07.2021.

У матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору після закінчення дисконтного періоду, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахованих усіх процентів в сумі 2025,00 грн, що визначені у п. 1.5.2 Договору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.

З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Крім того, вимога про стягнення комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає, оскільки така комісія фактично пов`язана з наданням кредиту та включає дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах при укладенні та виконанні кредитного договору, а тому не може вважатися самостійною платною послугою для споживача.

Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» кредиту в сумі 5400,00 грн. та процентів за користування кредитом за період з 17.06.2021 по 17.07.2021 в сумі 2025,00 грн, а загалом 7425,00 грн.

Вирішуючи питання судових витрат, які у цій справі складаються зі судового збору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно із п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 436,03 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку - 7425 (сума задоволених вимог) / 42119,00 (сума заявлених вимог) = 0,18 Х 100 = 18% (відсоткове значення задоволених вимог). 2422, 4 (сума сплаченого судового збору) Х 18% (відсоток задоволених позовних вимог) = 436,03 (сума, яка підлягає стягненню з відповідача по оплаті судового збору).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає Договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги №430 від 01.07.2025 ТОВ «Коллект Центр» та адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ..

Згідно витягу з Акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 року, вбачається, що адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надавалися такі види юридичних послуг позивачу, а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 4000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12000,00 грн..

Судом відзначається, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони/відповідача щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою, такої ж позиції притримується Верховний суд в постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Відтак, аналізуючи вищенаведені фактичні обставини справи, зважаючи на виконану адвокатом роботу, як до подання позовної заяви до суду, так і в ході судового розгляду справи, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача в користь позивача витрат понесених за надання правової допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог (16000 грн. х 18 % = 2880,00 грн.)

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Договором №5022708 від 17.06.2021 у розмірі 7 425 (сім тисяч чотириста двадцять п`ять гривень нуль копійок), що складається з:

5 400, 00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту;

2 025, 00 грн. - сума заборгованості по несплачених процентах.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 436,03 грн. (чотириста тридцять шість гривень три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 880,00 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код за ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, Київська область, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3 офіс 306;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцереєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлений 22.06.2026

Суддя У.І. Костюк