Рішення № 137623858, 23.06.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Суми Справа № 640/11419/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Державної архітектурно-будівельної інспекції України; 2. Державної інспекції архітектури та містобудування України; про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору. Позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Позивач проходив державну службу у першого відповідача. Позивача було звільнено з посади державної служби, а саме у зв`язку з ліквідацією першого відповідача, коли позивач перебував на лікарняному. Також позивачу не пропонувались рівнозначні або нижчі посади держаної служби у другого відповідача, функції якого є ідентичними функціям ліквідованого відповідача. Тому позивач вважає звільнення протиправним та звернувся до суду.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 16.03.2021 про звільнення позивача; поновити позивача на посаді заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур ДАБІ України; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 16.03.2021 до дати ухвалення судового рішення.

27.04.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва було відкрито провадження у справі, а 08.11.2021 - залучено до участі у справі ДІАМ в якості другого відповідача.

ДАБІ подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що правонаступництво юридичної особи має місце виключно у випадку її припинення шляхом реорганізації, а не у разі ліквідації юридичної особи. Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2020 № 218 не визначено правонаступника першого відповідача, то у відповідача не виникало обов`язку щодо працевлаштування позивача. Натомість позивача у письмовій формі було попереджено про наступне звільнення, а саме у зв`язку з ліквідацією державного органу. Тому позивача було правомірно звільнено зі служби, в тому числі видано наказ, яким визначено дату звільнення позивача - робочий день, настуний за днем коли закінчилась його тимчасова непрацездатність.

Позивач подав заяву про залучення до участі у справі другого відповідача та додаткові пояснення у справі.

ДІАМ подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ДІАМ створена шляхом утворення нового органу державної влади та не є правонаступником ДАБІ. Призначення на посаду в ДІАМ проводиться за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу. Спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встанволено право за рішенням суб`єкта призначення, а не його обов`язок щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу посаду (за його згодою) на посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов`язкового проведення конкурсу. Дія загальних норм Кодексу законів про працю України не поширюється на державних службовців.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва справу було направлено для розгляду до Сумського окружного адміністративного суду. 12.03.2025 справа надійшла до суду, який 19.03.2025 прийняв її до провадження.

15.08.2025 судом було постановлено ухвалу про виправлення описки в ухвалі суду від 19.03.2025, а також про відмову у заміні відповідача правонаступником.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що ДІАМ є правонаступником ДАБІ, що передбачає зобов`язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. Оскільки держава фактично не відмовилась від функцій державного архітектурно-будівельного контролю, а надала ці функції ДІАМ. Ліквідація державного органу має місце виключно тоді, коли в розпорядчому акті наведено обгрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їхньої передачі органам виконавчої влади. У разі покладення виконання завдань та функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію.

ДІАМ були подані заперечення, в яких зазначає, що повноваження щодо призначення працвника в порядку переведення на відповідну посаду в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією роботодавця і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатися у здійснення дискрпеційних повноважень державного органу. Оскільки штатний розпис ДІАМ не містить рівнозначної посади, з якої позивача було звільнено, то наведене свідчить про неможливість пропонування рівнозначної посади позивачу.

Позивач подав додаткові пояснення у справі, а другий відповідач заперечення на такі пояснення.

До суду надійшла заява позивача від 20.02.2026 про відвід судді, яка визнана судом необгрунотованою, про що 25.02.2026 постановлено ухвалу. 26.02.2026 суддею Соп`яненко О.В. постановлено ухвалу про відмову у задоволенні відводу.

01.04.2026 судом постанволено ухвалу про витребування доказів. Вимоги ухвали виконано ДІАМ 07.04.2026 та Центральним Державним архівом вищих органів влади та управління України 13.04.2026.

Встановлені судом фактичні обставини.

Наказом ДАБІ від 18.09.2019 № 451 ''ОС'' позивача призначено з 18.09.2019 на посаду заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур (а.с.46, т.1).

30.03.2020 позивача ознайомлено під підпис з попередженням про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією ДАБІ, яке відбудеться не раніше ніж через 30 к.д. (а.с.47, т.1).

Наказом ДАБІ від 16.03.2021 № 92 ''ОС'', який прийнято на підставі попередження про звільнення від 30.03.2020, позивача було звільнено з посади. Датою звільнення позивача вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначенм у документі про таку непрацездатність (а.с.35, т.1).

У періоди з 15.03.2021 до 24.03.2021, з 25.03.2021 до 14.04.2021 та з 15.04.2021 до 22.04.2021 позивач перебував на лікуванні в амбулаторному режимі, що підтверджується листками непрацездатності (а.с.29-34).

Наказом ДАБІ від 23.04.2021 № 171 ''ОС'', який прийнятий на підставі наказу ДАБІ від 16.03.2021 № 92 ''ОС'' та листка непрацездатності від 14.02.2021, вирішено вважати датою звільнення позивача з посади - 23.04.2021 (а.с.116, т.1).

Відповідно до архівної довідки Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України від 07.04.2026 № 955/6-12, згідно з особовими рахунками по нарахуванню заробітної плати працівника ДАБІ - позивача за 2020-2021 роки, його кількість фактично відпрацьованих днів становила: за жовтень 2020 року - 21 день; а за листопад 2020 року - 16 днів; за грудень 2020, січень 2021, лютий 2021 та березень 2021 року - 0 днів.

Згідно з наявними у фонді ДАБІ особовими рахунками позивача йому було виплачено складові заробітної плати у жовтні 2020 року: оклад - 9700 грн; ранг - 500 грн; надбавка за вислугу років - 873 грн; виплата за додаткове навантаження - 15009,52 грн; а у листопаді 2020 року: оклад - 7390,48 грн; ранг - 380,95 грн; надбавка за вислугу років - 665,14 грн; місячна премія - 1801,43 грн (зазначене підтверджується архівними довідками ЦДАВО України від 07.04.2026 за № 953/6-12 та № 954/6-12).

Згідно з наявними у фонді ДАБІ особовими рахунками позивача йому було виплачено заробітну плату у жовтні 2020 року у сумі 26082,52 грн, а у листопаді 2020 року - 8436,57 грн, що підтверджується архівною довідкою ЦДАВО України від 07.04.2026 за № 952/6-12.

Висновки суду та їх мотиви.

По-перше, щодо правонаступника ДАБІ.

Суд звертає увагу, що ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган. Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їхньої передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію.

Внаслідок реалізації приписів постанов Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 218, від 13.03.2020 № 219, від 23.12.2020 № 1340, від 29.03.2021 № 303, від 15.09.2021 № 960 з 15.09.2021 повноваження і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду ДАБІ перейшли до ДІАМ.

Тому у даному випадку відбулась не ліквідація ДАБІ, а його реорганізація в ДІАМ.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.04.2023 у справі № 640/12871/21 та від 23.11.2023 у справі № 640/12442/21.

По-друге, щодо обов`язку працевлаштування державного службовця.

Пунтками 1 та 1-1 ч.1 ст.87 Закону України ''Про державну службу'' від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції закону чинного на момент звільнення позивача зі служби) визначено дві окремі підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а саме: 1) реорганізація державного органу; 2) ліквідація державного органу.

Частиною 3 ст.87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі п.1 ч.1 цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Отже, у разі ліквідації або реорганізації державного органу у суб`єкта призначення існує обов`язок попередити державного службовця про наступне звільнення. Натомість у разі реорганізації державного органу на суб`єкта призначення покладено обов`язок запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

По-трете, щодо способу правомірності наказів ДАБІ від 16.03.2021 та від 23.04.2021.

Оскільки судом встановлено, що фактично відбулась реорганізація ДАБІ з передачею функцій держави до ДІАМ, то позивачу були зобов`язані запропонувати рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей у ДІАМ. Проте такого не здійснили, що є неправомірним.

Інші аргументи позивача, стосовно його звільнення під час тимчасової непрацездатності, спростовуються доказами, які наявні в матеріалах справи, зокрема наказом ДАБІ від 23.04.2021 № 171 ''ОС'', яким визначено дату звільнення 23.04.2021, коли позивач не перебував на лікуванні.

Отже, наказ ДАБІ від 16.03.2021 № 92 ''ОС'' про звільнення позивача, як і наказ ДАБІ від 23.04.2021 № 171 ''ОС'', яким визначено іншу дату звільнення позивача, після закінчення тимчасової непрацездатності, не відповідають критеріям правомірності, які встанолені нормою ч.2 ст.2 КАС України. Тому суд визнає протиправними та скасовує такі накази.

По-четверте, що виплати середнього заробітку.

Відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Підпунктом ''з'' п.1 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Мініфстрів України від 08.02.1995 № 100 встанволено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Абзацами 4, 5 та 7 п.2 розділу ІІ Поррядку передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (п.1 роздлу ІІІ Порядку).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 розділу IV Порядку).

Суд звертає увагу, що згідно наданої на вимогу суду архівної довідки, останні місяці, в які позивач працював перед звільненням є жовтень 2020 року (21 день) та листопад 2020 року (16 днів). Тому заробітна плата саме за такі місяці враховується судом для обчислення середнього заробітку позивача.

В архівній довідці за № 952/6-12 зазначено, що позивачу було виплачено заробітну плату у жовтні 2020 року у сумі 26082,52 грн, а у листопаді 2020 року - 8436,57 грн. Натомість в архівних довідках № 953/6-12 та № 954/6-12 зазначено, що позивачу було виплачено у жовтні 2020 року: оклад - 9700 грн; ранг - 500 грн; надбавка за вислугу років - 873 грн; виплата за додаткове навантаження - 15009,52 грн; а у листопаді 2020 року: оклад - 7390,48 грн; ранг - 380,95 грн; надбавка за вислугу років - 665,14 грн; місячна премія - 1801,43 грн. Суд зазначає, що всі зазначені складові заробітної плати позивача враховуються для обчислення середнього заробітку, оскільки вони відсутні у пункті 4 розділі ІІІ Порядку.

Суд оцінив у сукупності надані архівні довідки та дійшов висновку, що заробітна плата позивача у жовітні 2020 року складає 26082,52 грн, з розрахунку 9700 + 500 + 873 + 15009,52. У листопаді 2020 року - 10238 грн, з розрахунку 7390,48 + 380,95 + 665,14 + 1801,43.

Отже, середньоденний розмір заробітної плати, яка враховується для обчислення середнього заробітку позивача, з урахуванням правил арифметики, складає 981,64 грн, з розрахунку (26082,52 + 10238) / (21+16).

У період з 24.04.2021 до 23.06.2026 було 1336 робочих днів.

Оскільки справа про поновлення позивача на посаді розглядається більше одного року, але не з його вини, то суд дійшов висновку, що позивач має право на середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 24.04.2021 до 23.06.2026 у сумі 1 311 471,04 грн, з розрахунку 981,64 х 1336.

По-п`яте, щодо способу захисту та негайне виконання рішення.

Отже, суд визнає протиправними та скасовує накази ДАБІ від 16.03.2021 № 92 ''ОС'' та від 23.04.2021 № 171 ''ОС''. Суд поновлює позивача на посаді, яку він займав до звільнення. Також суд стягує з правонаступника ДАБІ - ДІАМ, на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1 311 471,04 грн.

Згідно з пунктами 2 та 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду: про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, суд допускає до негайного виконання рішення суду у частині поновлення позивача з 24.04.2021 на посаді та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 21152,76 грн (округлено з урахуванням правил арифметики), з розрахунку 1311471,04/62 місяців.

Керуючись статтями 90, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297, 371 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати накази Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 16.03.2021 № 92 ''ОС'' та від 23.04.2021 № 171 ''ОС''.

3. Поновити ОСОБА_1 з 24.04.2021 на посаді заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

4. Стягнути з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.04.2021 до 23.06.2026 у сумі 1 311 471 (один мільйон триста одинадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн 04 (чотири) коп.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 24.04.2021 на посаді заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України та стягнення з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21152 (двадцять одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн 76 (сімдесят шість) коп.

6. Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Стягувач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник - Державна інспекція архітектури та містобудування України (бульвар Лесі Українки, 26, Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44245840).

Суддя А.І. Сидорук