Ухвала суду № 137622039, 22.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Справа № 280/3215/26 Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпака А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (м. Київ, вул. АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, буд. 10, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову, викладену у формі відповіді №13617/02-2026 від 31.03.2026 (574817) на рапорт, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у зарахуванні до стажу служби ОСОБА_1 у поліції періоду служби у Бюро економічної безпеки з 23.11.2022 до 11.02.2026;

зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10,м. Київ,0160, код ЄДРПОУ 43305056) зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у Національній поліції України період служби у Бюро економічної безпеки з 23.11.2022 до 11.02.2026.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

09.06.2026 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , в якій заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі №280/3215/26 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (м. Київ, вул. АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, буд. 10, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн. 00 коп.

Ухвалою від 10.06.2026 заяву призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати до суду письмові пояснення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Від відповідача надійшли заперечення на заяву представника позивача, в якій просив відмовити у задоволені заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з тим, що затрачений адвокатом час на надання послуг при розгляді цієї справи не вимагав від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію свого клієнта, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, з урахуванням розміру судових витрат, визначених позивачем та його адвокатом в розмірі 3 500 грн., а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності вказаних витрат, які фактично складаються із написання позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву, є неспівмірними з наданим адвокатом обсягом послуг.

До суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких зазначено, що вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що затрачений адвокатом час на надання послуг при розгляді цієї справи не вимагав від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію свого клієнта, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, з урахуванням розміру судових витрат, визначених позивачем та його адвокатом в розмірі 3 500 грн., а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності вказаних витрат, які фактично складаються із написання позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву, є неспівмірними з наданим адвокатом обсягом послуг. Такі доводи не підтверджені належними доказами та не враховують того, що у цій справі, з огляду на її специфіку, адвокатом проаналізовано значний обсяг документів, наданий позивачем на обґрунтування його позиції, належним чином обґрунтовано правову позицію для захисту інтересів Позивача, побудовано стратегію захисту правової позиції позивача. Звертаємо увагу, що представнику відповідача жодним нормативно правовим актом не надано повноважень оцінювати затрачений адвокатом час на надання послуг з правничої допомоги позивачу, обсяг юридичної і технічної роботи, необхідний для захисту прав та інтересів позивача. Враховуючи викладене вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належним чином, та відповідають критеріям співмірності.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).

Враховуючи вищенаведені положення статті 252 КАС України та зважаючи на те, що судове рішення у справі №280/3215/26 ухвалено в письмовому провадженні, суд дійшов висновку щодо вирішення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі в порядку письмового провадження.

Визначаючись щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення, суд виходив із наступного.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною другою статті 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

За нормами частини першої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до заяви додані наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги №5 від 06.04.2026, копію Рахунку №1 від 15.05.2026 на оплату послуг, копію Акту приймання-передачі виконаних робіт №1 від 15.05.2026, копію довідки від 08.06.2026 про рух коштів по рахунку UA563003350000002620716074539 за 03.06.2026. Акт приймання-передачі виконаних робіт №1 від 15.05.2026 містить деталізацію наданих адвокатом послуг, що дає можливість встановити характер виконаної роботи та підтверджує фактичне надання правничої допомоги позивачу.

Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд звертає увагу на те, що у додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Отже, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Також, суд враховує правові висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, що «… правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.».

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, суд бере до уваги, що адвокатом дійсно надані послуги, які включали в себе аналіз документів клієнта, які мають відношення до обсягу надання правової допомоги, вироблення правової позиції, підготовку позовної заяви, направлення позовної заяви до суду, підготовка та подання відповіді на відзив.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності цих витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у цьому випадку на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Суд вважає твердження представника відповідача про те, що затрачений адвокатом час на надання послуг при розгляді цієї справи не вимагав від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію свого клієнта, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, з урахуванням розміру судових витрат, визначених позивачем та його адвокатом в розмірі 3 500 грн., а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності вказаних витрат, які фактично складаються із написання позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву, є неспівмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, безпідставним. Такі доводи не підтверджені належними доказами та не враховують того, що у цій справі, з огляду на її специфіку, адвокатом проаналізовано значний обсяг документів, наданий позивачем на обґрунтування його позиції, належним чином обґрунтовано правову позицію для захисту інтересів позивача.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), №31107/96).

Суд зазначає, в даному випадку, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, кількість та об`єм наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. є співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог заяви.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №280/3215/26 задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по справі №280/3215/26.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака