Рішення № 137621567, 22.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2026 року Справа № 280/2623/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2026/000162/1 від 18.03.2026;

визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2026/000173/1 від 19.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом установлено наступне.

10.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ АМТ (м. Запоріжжя) (Покупець) уклало з компанією "Taizhou MengHui Machinery" Co., LTD (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №MENHUI-1-2021 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією "Taizhou MengHui Machinery" Co., LTD відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту та рахунків-фактур: № TZMH20250814F від 28.11.2025 та №TZMH20250814E-1 від 27.11.2025 було здійснено поставку ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ АМТ товарів (акумуляторних обприскувачів), двома товарними партіями.

Зазначені товарні партії поставлялись на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил ІНКОТЕРМС 2010.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, позивачем було задекларовано до відділу митного оформлення № 3 митного посту «Тернопіль» Тернопільської митниці партію отриманого товару за окремими електронними митними деклараціями (ЕМД):

1. За № 26UA403070002540U8 від 13.03.2026, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Переносні пристосування для розбризкування та розпилення рідин для садівництва, виробництва торговельной марки "Vitals"/"NOWA": переносні оприскувачі ранцевого типу, з автономним живленням, що складаються з поліетиленового бака з фільтром (V=12-16л) та агрегатним відсіком з вбудованими електронасосом, регулятором тиску та джерелом живлення з приладами контролю заряду, до насосу якого під`єднується телескопічна штанга з розпилюючою насадкою та сполучним шлангом, в комплекті зарядний пристрій, респіратор, мірна ємність та приладдя для обслуговування: Обприскувач акумуляторний Vitals Sm 216m -853шт.; Обприскувач акумуляторний Vitals Sm 210m -1555шт.; Обприскувач акумуляторний NOWA OP 1816m -151шт.; Обприскувач акумуляторний NOWA OP 3812m -2350шт. Галузь застосування - у садівництві, сільському господарстві для боротьби зі смітною рослинністю, дезінфекції.».

Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: зовнішньоекономічний контракт № MENHUI-1-2021 від 10.11.2020; специфікації до нього: № 12 від 05.09.2025, № 14 від11.09.2025; рахунок-фактуру (інвойс) № TZMH20250814F від 28.11.2025; пакувальний лист до нього б/н від 28.11.2025; банківську платіжну інструкцію № 317 від 17.09.2025.

Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: договір транспортно-експедиторського обслуговування № 122 від 01.03.2024; рахунок на оплату послуг №F/26/03/62 від 12.03.2026; коносамент № SMXM25120082 від 26.12.2025; залізничні накладні №№ 632414, 632786 від 04.03.2026; довідку про транспортні витрати № 1203/4T від 12.03.2026.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення від 16.03.2026, відповідно до якого виявлені начебто розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи начебто не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що была фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від позивача, наступні документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом вих. № 002-16/03 від 16.03.2026, товариство додатково надало митниці такі документи: комерційну пропозицію та прайс-лист виробника, зазначило свої доводи про безпідставність вимог митниці про надання додаткових документів, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

18.03.2026 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2026/000162/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації № UA403070/2026/000207.

Підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №26UA403070002734U4 від 18.03.2026 під забезпечення сплати різниці митних платежів шляхом надання фінансової гарантії (Індивідуальна гарантія ПРАТ «УПСК»). Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 177165,02 грн.

2. За ЕМД № 26UA403070002759U9 від 18.03.2026, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Переносні пристосування для розбризкування та розпилення рідин для садівництва, виробництва торговельной марки "Vitals": переносні оприскувачі ранцевого типу, з автономним живленням, що складаються з поліетиленового бака з фільтром (V=16л) та агрегатним відсіком з вбудованими електронасосом, регулятором тиску та джерелом живлення з приладами контролю заряду, до насосу якого під`єднується телескопічна штанга з розпилюючою насадкою та сполучним шлангом, в комплекті зарядний пристрій, респіратор, мірна ємність та приладдя для обслуговування, обприскувач акумуляторний Vitals Sm 216m -1867шт. Галузь застосування - у садівництві, сільському господарстві для боротьби зі смітною рослинністю, дезінфекції.».

Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: зовнішньоекономічний контракт № MENHUI-1-2021 від 10.11.2020; специфікацію до нього № 12 від 05.09.2025; рахунок-фактуру № TZMH20250814E-1 від 27.11.2025; пакувальний лист до нього б/н від 27.11.2025; банківську платіжну інструкцію № 315 від 15.09.2025.

Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення щовнішньоторговельних вантажів № 0303/912/25 від 03.03.2025; заявку на перевезення №G260224-14/2 від 27.11.2025; рахунок на оплату послуг № G260224-14/2 від 24.02.2026; коносамент №HS125120940 від 26.12.2025; залізничну накладну № 632950 від 06.03.2026; довідку про транспортні витрати від 24.02.2026; акт виконаних робіт від 17.03.2026.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення від 19.03.2026р., відповідно до якого виявлені начебто розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи начебто не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що была фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від позивача, наступні документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ: додаткові угоди до контракту; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, у тому числі які підтверджують сплату транспортно-експедиційних послуг; - копію митної декларації країни відправлення з наявними відмітками митних органів країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. - каталоги, специфікації виробника товару.

Листом № 002-19/03 від 19.03.2026 товариство додатково надало митниці комерційну пропозицію та прайс-лист виробника, зазначило свої доводи про безпідставність вимог митниці про надання додаткових документів, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

19.03.2026 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2026/000173/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації №UA403070/2026/000221.

Підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №26UA403070002861U8 від 20.03.2026 під забезпечення сплати різниці митних платежів шляхом надання фінансової гарантії (Індивідуальна гарантія ПРАТ «УПСК»). Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 77270,11 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000162/1 від 18.03.2026, №UA403070/2026/000173/1 від 19.03.2026 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами 1 і 2 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 8 статті 57 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, у графі 33, митниця зазначає ідентичні розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування:

1. Відповідно до відомостей декларації митної вартості від 13.03.2026 № б/н, до ціни товару додані витрати на транспортування в сумі 282647,04 грн. (6400,00 дол. США). З метою підтвердження зазначених витрат надано до митного оформлення такі документи: договір транспортно-експедиторського обслуговування від 01.03.2024 №122, рахунок від 12.03.2026 №F/26/03/62 на оплату транспортно-експедиторських послуг, довідка про транспортні витрати від 12.03.2026 №1203/4Т, акт виконаних робіт від 12.03.2026 №43, заявку на транспортно-експедиторське обслуговування від 28.11.2025 №12Б. Відповідно до рахунку від 12.03.2026 №F/26/03/62 на оплату транспортно-експедиторських послуг та акту виконаних робіт від 12.03.2026 №43 визначено витрати на транспортування партії товарів в контейнерах. Витрати на перевезення враховують: ТЄО за межами території України становить 90,00 доларів США; фрахт з рахуванням перевалки та НРР, включаючи перевантаження по маршруту Чонкінг, Китай- Пшемисль-Мостиська, Україна становить 9510,00 доларів США; доставка по маршруту Пшемисль-Мостиська, Україна-Тернопіль, Україна становить 2610,00 доларів США. Загальна вартість наданих послуг за перевезення склала 12210,00 доларів США включаючи перевантаження контейнерів. До митного оформлення надано супровідні документи Т1 від 01.03.2026№ №26PL322080NS7WN3M3, 26PL322080NS7WN4M2 та залізничні накладні від 04.03.2026 №№632414, 632786. Тобто, з наведеного вбачається що товар знаходився на зберіганні з моменту вивантаження з судна та завантаження на потяг. Відповідно до пункту 12 заявки транспортно-експедиційне обслуговування №12Б від 28.11.2025 додаткова послуга у вигляді перевантаження (overload) Замовником ТОВ «Торговий дім АМТ» у Експедитора «ІMOGATE SOLUTION Sp. z.o.o» не замовлялась, що не відповідає наданим до митного оформлення рахунку №F/26/03/62 від 12.03.2026 та акту виконаних робіт від 12.03.2026 №43, де до вартості морського фрахту та міжнародної залізничної поставки включено навантажувально-розвантажувальні операції, перевантаження. Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрат на навантаження, вивантаження, зберігання та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до ввезення на митну територію України, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ. У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження, зберігання та обробку оцінюваних товарів. Враховуючи вищезазначені розбіжності, неможливо здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості оцінюваних товарів, транспортна складова не розраховується. З наведеного випливає неможливість перевірити числові значення понесених витрат на транспортування товару, які є складовою митної вартості товару (рішення № UA403070/2026/000162/1).

Відповідно до відомостей декларації митної вартості від 18.03.2026 № б/н, до ціни товару додані витрати на транспортування в сумі 138441,5550 грн. (3150 дол. США). З метою підтвердження зазначених витрат надано до митного оформлення такі документи: договір транспортно-експедиторського обслуговування від 03.03.2025 №0303/912/25, рахунок від 24.02.2026 №G260224-14/2 на оплату транспортно експедиторських послуг, довідка про транспортні витрати від 24.02.2026 б/н, акт виконаних робіт від 17.03.2026 б/н. Відповідно до рахунку від 24.02.2026 №G260224 14/2 на оплату транспортно-експедиторських послуг та акту виконаних робіт від 17.03.2026 б/н визначено витрати на транспортування партії товарів в контейнерах.

Витрати на перевезення враховують: Морський фрахт, включаючи перевантаження: Нінґбо, Китай - Гданськ, Польща 2150 USD; Міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження: Гданськ, Польща - митний перехід Мостиська-Пшемисль 1000 USD; Міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження: митний перехід Мостиська Пшемисль - Тернопіль, Україна 890 USD. Загальна вартість наданих послуг за перевезення склала 4 040 доларів США включаючи перевантаження контейнерів. До митного оформлення надано залізничну накладну від 06.03.2026 №632950 та коносамент від 26.12.2025 №HS125120940.

Тобто, з наведеного вбачається що товар знаходився на зберіганні з моменту вивантаження з судна та завантаження на потяг. Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрат на навантаження, вивантаження, зберігання та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до ввезення на митну територію України, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ. У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження, зберігання та обробку оцінюваних товарів.

Враховуючи вищезазначені розбіжності, неможливо здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості оцінюваних товарів, транспортна складова не розраховується. З наведеного випливає неможливість перевірити числові значення понесених витрат на транспортування товару, які є складовою митної вартості товару (рішення № UA403070/2026/000173/1).

Зазначені підстави для коригування суд вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Перевезення спірних товарних партій здійснювалось відповідно до укладених договорів мультимодального перевезення: № 122 від 01.03.2024, між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ», як Замовником, та «IMOGATE SOLUTION» Sp. z o.o., як Виконавцем, а також №0303/912/25 від 03.03.2025, між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ», як Замовником, та «GLOBAL CONTAINER LINES SIA», як Виконавцем.

Відповідно до пункту 1.1. Договорів, вони регулюють взаємовідносини сторін під час виконання міжнародних перевезень та/або мультимодальних перевезень зовнішньоторговельних вантажів замовника в морських контейнерах.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 0303/912/25 та пункту 1.1. Договору № 122, ці договори регулюють взаємовідносини сторін під час виконання міжнародних перевезень та/або мультимодальних перевезень зовнішньоторговельних вантажів замовника в морських контейнерах, в тому числі з організації перевалки в портах.

Визначення мультимодального перевезення закріплене як на міжнародному, так і на національному рівнях. В Україні ключовою правовою нормою є Закон України «Про мультимодальні перевезення».

Відповідно до Статті 1 цього Закону, мультимодальне перевезення - перевезення вантажів двома або більше видами транспорту на підставі договору мультимодального перевезення, що здійснюється за документом мультимодального перевезення.

В міжнародному праві це визначення зафіксовано в Конвенції Організації Об`єднаних Націй про міжнародні змішані перевезення вантажів (1980 рік). Стаття 1 Конвенції визначає його як перевезення вантажів щонайменше двома різними видами транспорту на підставі договору змішаного перевезення.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.

Наданими товариством митниці документами на підтвердження вартості транспортної складової заявленої митної вартості підтверджено, що витрати на перевантаження товару включені у загальну вартість перевезення, зокрема:

пунктом 4.1. Договору № 122 та пунктом 3.1. Договору № 0303/912/25 прямо передбачено, що у випадку перевантаження (перевалки) контейнера вартість даного перевантаження включається в загальну вартість перевезення (морського фрахту / мультимодального перевезення);

аналогічні відомості щодо включення витрат на перевантаження в загальну вартість перевезення зазначені в рахунках на оплату (№ F/26/03/62, № G260224-14/2), актах виконаних послуг (№ 43, б/н від 17.03.2026) та довідках про транспортні витрати.

Оскільки включення цих витрат у загальну вартість мультимодального перевезення прямо передбачене умовами Договорів, то вони не повинні зазначатись окремою статтею витрат у бухгалтерських документах.

Також надані документи підтверджують, що всі необхідні складові та можливі додаткові витрати вже включені у загальну вартість послуги з мультимодального перевезення вантажу, без потреби їх окремої деталізації у кожному окремому бухгалтерському або транспортному документі:

у Заявках на перевезення (зокрема, № 12Б від 28.11.2025 та № G260224-14/2 від 27.11.2025) додаткова послуга у вигляді перевантаження чи зберігання окремо Замовником не замовлялась саме тому, що відсутні інші, невраховані додаткові витрати, крім тих, що вже інтегровані у загальну вартість послуги, при цьому відсутність окремої графи чи замовлення такої послуги в Заявці жодним чином не суперечить кінцевим рахункам та актам;

підпунктом 3.1.1 зовнішньоекономічного контракту № MENHUI-1-2021 від 10.11.2020 визначено, що вартість доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна включені до контрактної (FOB) ціни самого товару;

пунктом 4.3. зовнішньоекономічного контракту визначено, що у ціну Товару включена вартість упаковки і маркування.

Зазначене свідчить, що ці витрати (завантаження/вивантаження в порту відправлення, пакування) є частиною контрактної ціни самого товару за умовами FOB та не підлягають окремому відображенню в транспортних та бухгалтерських документах.

Щодо твердження митниці про відсутність відомостей щодо «плати за зберігання контейнерів у порту призначення до перевантаження їх на потяг», суд зазначає наступне.

Відповідно до усталеної міжнародної логістичної практики та норм морського права (зокрема, статей 148, 149 Кодексу торговельного мореплавства України), час, протягом якого перевізник або порт надає судно чи територію для навантаження/ вивантаження або зберігання контейнера без додаткових оплат, називається сталійним (вільним) часом (free time). Плата, що стягується за простій судна чи контейнера понад встановлений вільний час, є демереджем (контрсталійним часом) або платою за зберігання (стореджем). Тобто, витрати на зберігання (демередж/ сторедж) мають правову природу штрафних санкцій або наднормативних витрат, які виникають виключно у разі порушення строків (наднормативного простою) в порту. У даному випадку контейнер був вивантажений та перевантажений на потяг у межах безкоштовного періоду (free time). Жодного наднормативного простою не було, послуги зі зберігання понад встановлений ліміт портом не надавались, замовником не замовлялись, і відповідні витрати позивачем об`єктивно не були понесені.

За таких обставин, вимога митного органу надати документальне підтвердження витрат, яких не існувало і які не входять до вартості перевезення за нормальних умов, є безпідставною.

З викладеного вбачається, що заявлена митна вартість товару, включаючи транспортну складову, є обґрунтованою та підтвердженою наданими документами. Вартість послуги з перевезення є консолідованою та включає всі необхідні для такого роду мультимодального перевезення елементи, що підтверджено умовами Договорів та заявок на перевезення, а також розбивкою в рахунках, актах виконаних послуг, довідках про транспортні витрати. Додаткові витрати на перевантаження, вивантаження, завантаження, пакування та маркування товару, зберігання та інші, на які посилається митний орган, вже включені у вартість перевезення та товару згідно з умовами договорів перевезення та зовнішньоекономічного Контракту.

Вимоги щодо надмірної деталізації, яка не передбачена міжнародною практикою ведення розрахунків за комплексні логістичні послуги та умовами укладених договорів, є необґрунтованими для коригування митної вартості. Використовуючи відомості наданих документів, у митниці була можливість здійснити перевірку саме числових показників транспортної складової заявленої митної вартості.

2. Також відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2010 за терміном FОВ Продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження, а також на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи умови поставки FOB та пункт 3.1.1 Контракту від 10.11.2020 № MENHUI-1-2021, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР № 52 (2008 року). В рамках проведення консультацій декларанту надіслано повідомлення щодо необхідності надати копію декларації країни відправлення з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 2 та п. 3 ст. 53 МКУ. На запит митного органу декларантом не надано експортну декларацію відправника, яка надала б можливість митному органу впевнитися у заявлених відомостях про зовнішньоекономічну операцію, таких як судно перевезення, порт відправлення, порт призначення, відправник, отримувач, дата здійснення експортної операції, вагові, кількісні товарів тощо (Рішення № та вартісні UA403070/2026/000162/1).

Також відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2010 за терміном FОВ Продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження, а також на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи умови поставки FOB та пункт 3.1.1 Контракту від 10.11.2020 № MENHUI-1-2021, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР № 52 (2008 року). В рамках проведення консультацій декларанту надіслано повідомлення щодо необхідності надати копію декларації країни відправлення з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 2 та п. 3 ст. 53 МКУ. На запит митного органу декларантом не надано експортну декларацію відправника, яка надала б можливість митному органу впевнитися у заявлених відомостях про зовнішньоекономічну операцію, таких як судно перевезення, порт відправлення, порт призначеня, відправник, отримувач, дата здійснення експортної операції, вагові, кількісні та вартісні UA403070/2026/000173/1).

Зазначені твердження митниці є безпідставними та такими, що суперечать положенням Митного кодексу України, оскільки копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилання митниці на контракт є необґрунтованим, оскільки контракт № MENHUI-1-2021 не містить обов`язків для сторін вимагати та надавати документи, які підтверджують включення у вартість товару витрат, які несе постачальник в країні відправлення.

Умовами Зовнішньоекономічного Контракту (пункт 3.5), його сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином, товариство не має права вимагати від іншої сторони документи, надання яких не передбачено Контрактом.

Враховуючи надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України, ні КНР не передбачено зобов`язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту. Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затверджений маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року не є міжнародно-правовим актом і не підлягає виконанню суб`єктами декларування на території України.

Також, з приводу ненадання декларації країни відправлення, Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію:

«Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Таким чином, зауваження митниці про ненадання позивачем копії митної декларації країни відправлення не відповідає приписам Митного кодексу.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім того, Верховним Судом у постановах від 29.01.2019 у справі №804/441/18, від 18.12.2018 у справі №821/289/18 викладені наступні правові висновки щодо положень частини 2 ст.53 МКУ:

«Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів.

Верховний Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

3. Копія платіжної інструкцій від 15.09.2025 №315 не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216) (Рішення № UA403070/2026/000162/1).

Копія платіжної інструкцій від 17.09.2025 №317 не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216) (Рішення № UA403070/2026/000173/1).

Твердження митниці щодо відсутності на паперовій копії платіжної інструкції від 15.09.2025 № 315 візуального відображення власноручного чи електронного підпису відповідальних осіб підприємства є формальним, безпідставним та не може слугувати підставою для невизнання митної вартості з огляду на наступне.

Зазначений платіжний документ був сформований та поданий до обслуговуючого банку (АТ «ОТП БАНК») засобами системи дистанційного електронного банківського обслуговування («Клієнт-Банк»). Відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та нормативно-правових актів НБУ, електронна платіжна інструкція підписується клієнтом шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноваженої особи безпосередньо в захищеній електронній системі банку під час її відправки.

Надана до митного оформлення роздрукована копія електронної платіжної інструкції містить відмітки банку про її проведення та виконання. Факт прийняття банком цієї інструкції до виконання та фактичне списання коштів з рахунку підприємства свідчать про те, що електронний документ був створений та підписаний КЕП відповідно до всіх вимог чинного законодавства, успішно пройшов банківську перевірку та ідентифікацію підписувача.

Чинне законодавство України не містить вимоги щодо обов`язкового візуального відтворення (друку) графічного зображення електронного або власноручного підпису на паперовій копії документа, який був первинно створений та проведений в електронній формі через систему дистанційного обслуговування.

Відсутність візуального відображення підпису на роздрукованій копії не спростовує факту перерахування коштів нерезиденту, не робить цей документ недійсним та не позбавляє митний орган можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, оскільки сума платежу, призначення та реквізити зовнішньоекономічного контракту в документі відображені в повному обсязі.

Оскільки надані товариством митниці на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії вищезазначені документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, митницею ж наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обгрунтована, більш того, митницею взагалі не зазначено в процесі консультацій щодо митного оформлення жодної розбіжності у поданих товариством документах, що свідчить про відсутність таких розбіжностей, а зазначені митницею документи відсутні у товариства, то вимога митниці про надання зазначених додаткових документів є протиправною.

Суд зауважує, що в межах розгляду даної справи відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За положеннями ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018 по справі №813/7903/14, від 18.12.2018 по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 по справі №815/6827/17, від 16.04.2019 по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 по справі №809/453/17.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000162/1 від 18.03.2026, № UA403070/2026/000173/1 від 19.03.2026 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (69000, м.Запоріжжя, вул.Штабна, буд.13, прим.23, код ЄДРПОУ 42822115) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.Текстильна, буд.38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2026/000162/1 від 18.03.2026.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2026/000173/1 від 19.03.2026.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3053,22 грн (три тисячі п`ятдесят три гривнi 22 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова