Рішення № 137621565, 22.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2026 року Справа № 280/2162/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача, викладені у листі від 22.12.2025 №27261-28495/Ч-02/8-0800/25 щодо відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду її трудової діяльності у подвійному розмірі з 02.01.2001 по 29.01.2026 згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із зарахуванням до страхового стажу період її трудової діяльності з 02.01.2001 по 29.01.2026 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням раніше виплачених сум, та здійснити виплату різниці пенсії за період, що не перевищує трьох років до дня звернення до суду.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску за період з 10.03.2023 по 10.09.2025.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду, які наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву повернуто в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 10.03.2023 по 10.09.2025.

В іншій частині з 11.09.2025 позовна заява підлягає прийняттю до розгляду.

Ухвалою від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.09.2013 позивачці призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області. Позивач зазначає, що працювала повний робочий день в КУ «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер» і за період з 02.01.2001 по 29.01.2026 виконувала свій робочий день займалася обслуговуванням психічно хворих за професією, посадою: молодша медична сестра палатна 8-го відділення (молодший медичний персонал). Вказує, що пільговий характер роботи позивача у психіатричному відділенні фактично не був врахований при обчисленні розміру пенсії, попри те, що наявність відповідного стажу відповідачем не заперечується. Проте, пільговий стаж роботи у психіатричному відділенні був використаний виключно для визначення права на пенсію, але не врахований при обчисленні її розміру. Позивач не погоджується з рішенням відповідача, викладеним у листі від 22.12.2025 №27261-28495/Ч-02/8-0800/25 щодо незарахування стажу в подвійному розмірі за весь період її трудової діяльності в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих проблем» ЗОР, у зв`язку з чим звернулась з цим позовом до суду. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив, в якому вказує, що позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про зарахування до стажу вищезазначених періодів роботи у подвійному розмірі. Листом від 22.12.2025 позивачу було надано роз`яснення щодо правових підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи у подвійному розмірі, надано інформацію щодо періодів, які було зараховано до страхового стажу позивачки. Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України № 1058. Пенсію обчислено з урахуванням загального страхового стажу 45 років 5 місяців 18 днів. В подальшому по пенсійній справі проводились перерахунки відповідно до прийнятих нормативних актів. Звертає увагу суду, що робота в психоневрологічних закладах може бути зарахована в подвійному розмірі до страхового стажу для нарахування пенсії, якщо це було запроваджено на той час, коли працівник здійснював свою діяльність. Згідно з п. 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Тобто, оскільки Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування набрав чинності 01.01.2004, то в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення підлягають зарахуванню періоди до 01.01.2004. Зарахування стажу у пільговому порядку (подвійному розмірі), передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи після 01.01.2004 року зараховуються на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. Отже, позивачу до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 зараховано в одинарному розмірі, як це і вимагає чинне законодавство. Виходячи з вищевикладеного, правових підстав для зарахування стажу роботи позивача в подвійному розмірі в періодів роботи в «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб», немає, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому періоди роботи позивачки після 01.01.2004 року зараховані на загальних підставах, а саме в одинарному розмірі. Звертає увагу суду на те, що періоди роботи позивача до прийняття закону № 1058 були зараховані у подвійному розмірі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (робота за Списком №2) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих потреб» ЗОР від 29.01.2026 №25, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була прийнята в КУ «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер»: з 02.01.2001 зарахована на посаду молодшої сестри медичної палатної у 8-е відділення (наказ від 26.12.2000 №252); з 27.08.2017 переведена на посаду молодшої сестри медичної приймального відділення де працює по теперешній час (наказ №146-о від 04.08.2017). В наказі про прийняття некоректна назва відділення (скорочена), повна назва 8-е відділення неврозів дитяче на підставі штатного розпису. 01.10.2005 8-е відділення неврозів дитяче перейменовано у 20-е дитяче психіатричне відділення (наказ від 20.09.2005 №88) та на підставі штатного розпису 2006 року.

За період роботи з 02.01.2001 по теперешній час у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років не перебувала. За період роботи з 02.01.2001 перебувала у відпустках без збереження заробітної плати:

з 13.11.2002 по 14.11.2002 (наказ від 13.11.2002 №217);

05.05.2003 (наказ від 06.05.2003 №84);

23.01.2004 (наказ від 21.01.2004 №13);

з 24.11.2025 по 05.12.2025 (наказ від 03.11.2025 №219-в).

Підстава для видачі: книга наказів з особового складу, наказ про прийняття, наказ про переведення, накази про відпустку, особова справа.

Додаткові відомості: КУ «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер» реорганізовано у КУ «Обласна психіатрична лікарня» на підставі рішення Запорізької обласної ради від 24.06.2005 №16. КУ «Обласна психіатрична лікарня» перейменована на КУ «Обласна психіатрична лікарня» ЗОР на підставі рішення Запорізької обласної ради від 23.12.2005 №28.

КУ «Обласна психіатрична лікарня» ЗОР перейменована на КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР на підставі рішення Запорізької обласної ради від 24.11.2011 №29.

На підставі рішення ЗОР від 27.02.2020 №13 створено КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР в результаті перетворення КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР.

На підставі розпорядження Запорізької обласної військової адміністрації від 08.05.2004 №275 КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР перейменована в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги на соціально значущих хвороб» ЗОР.

На підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стаж роботи в психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується у подвійному розмірі.

Відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих потреб» ЗОР від 29.01.2026 №26 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала повний робочий день в У «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер» і за період з 02.01.2001 по 26.08.2017 виконувала свій повний робочий день займалася обслуговуванням психічно хворих за професією, посадою: молодша медична сестра палатна 8-го відділення (молодший медичний персонал), що передбачено списком ІІ, розділ ХХІV, підрозділ в, пункту 2360000в постанови КМУ від 11.03.1994 №162, списком ІІ, розділ ХХІV, позицією 24в постанови КМУ від 16.01.2003 №36; списком №2, розділом ХХІV постанови КМУ від 24.06.2016 №461. Код КП 5132 за період з 02.01.2001 по 26.08.2017. За період з 27.08.2017 по теперешній час виконує свій повний робочий день займається обслуговуванням психічно хворих за професією, посадою: молодшої сестри приймального відділення (молодший медичний персонал), що передбачено списком ІІ, розділ ХХІV, підрозділ в, пункт 2260000в постанови КМУ від 11.03.1994 №162; списком ІІ, розділом ХХІV, позицією 24в постанови КМУ від 16.01.2003 №36; списком №2 розділом ХХІV постанови КМУ від 24.06.2016 №461. Код КП 5132 за період з 27.08.2017 по теперешній час. В наказі про прийняття некоректна назва відділення (скорочена), повна назва 8-е відділення неврозів дитяче на підставі штатного розпису. 01.10.2005 8-е відділення неврозів дитяче перейменовано у 20-е психіатричне відділення (наказ від 20.09.2005 №88) та на підставі штатного розпису 2006 року. Атестація по даній спеціальності проводилась в Комунальній установі «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер» на підставі наказу від 20.06.2001 №115-к (зареєстрованого в Державній експертизі з умов праці ГУПСЗН ЗОДА від 21.08.2001 №II-6-00074-20). Атестація по даній спеціальності проводилась в Комунальній установі «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер» на підставі наказу від 22.06.2006 №144 (висновок Державної експертизи з умов праці ГУПСЗН ЗОДА від 29.06.2006 №56). Атестація по даній спеціальності проводилась в Комунальній установі «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на підставі наказу від 12.06.2009 №126- Адм (висновок Державної експертизи умов праці Запорізької області ГУПСЗН від 09.09.2009 №66). Атестація по даній спеціальності проводилась в Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на підставі наказу від 10.06.2014 №95-Адм (висновок Державної експертизи умов праці Запорізької області ДСЗН від 20.08.2014 №86). Атестація по даній спеціальності проводилась в Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на підставі наказу від 10.06.2019 №98-Адм. Атестація по даній професії, посаді проводилась в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради на підставі наказу від 10.06.2024 №68-Адм.

При призначенні пенсії, відповідачем не зараховано позивачу до стажу роботи період її роботи з 01.01.2004 у подвійному розмірі у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На відповідне звернення позивача, ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 22.12.2025 повідомило позивача про те, що відповідно до ст. 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Повідомлено, що періоди роботи у психіатричному закладі охорони здоров`я до 01.01.2004 зараховані до стажу роботи у подвійному розмірі, а з 01.01.2004 в одинарному розмірі, відповідно до вимог статті 24 Закону №1058.

Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області зараховано до стажу позивача наступні періоди, зокрема:

з 02.01.2001 по 12.11.2002 прац. охорони здор. (посади із пост.909) мед. заклад із ст. 60 (1 рік 10 місяців 11 днів) кратність - 2;

з 13.11.2002 по 14.11.2002 прац. охорони здор. (посади із пост.909) мед. заклад із ст. 60 (0 рік 0 місяців 2 дні) кратність - 2;

з 15.11.2002 по 04.05.2003 прац. охорони здор. (посади із пост.909) мед. заклад із ст. 60 (0 рік 5 місяців 20 днів) кратність - 2;

з 05.05.2003 по 05.05.2003 прац. охорони здор. (посади із пост.909) мед. заклад із ст. 60 (0 рік 0 місяців 1 день) кратність - 2;

з 06.05.2003 по 31.12.2003 прац. охорони здор. (посади із пост.909) мед. заклад із ст. 60 (0 рік 7 місяців 26 днів) кратність - 2;

з 01.01.2004 по 22.01.2004 список №2 (0 рік 0 місяців 22 дні) кратність - 1;

з 23.01.2004 по 23.01.2004 (0 рік 0 місяців 1 день) кратність - 1;

з 24.01.2004 по 22.12.2005 список №2 (1 рік 10 місяців 29 днів) кратність - 1;

з 01.01.2006 по 19.06.2006 список №2 (0 рік 5 місяців 19 днів) кратність - 1;

з 20.06.2006 по 21.06.2006 (0 рік 0 місяців 2 дня) кратність - 1;

з 22.06.2006 по 12.08.2013 список №2 (7 років 1 місяць 21 день) кратність - 1;

з 13.08.2013 по 31.07.2017 (3 роки 11 місяців 19 днів) кратність - 1;

з 01.08.2017 по 31.08.2019 (2 роки 1 місяць 0 днів) кратність - 1;

з 01.09.2019 по 30.06.2021 (1 рік 10 місяців 0 днів) кратність - 1;

з 01.07.2021 по 31.08.2023 (2 роки 2 місяці 0 днів) кратність - 1;

з 01.09.2023 по 30.09.2025 (2 роки 1 місяць 0 днів) кратність 1.

Позивач, не погодившись з діями відповідача, викладеними у листі від 22.12.2025 №27261-28495/Ч-02/8-0800/25 щодо відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду її трудової діяльності у подвійному розмірі з 02.01.2001 по 29.01.2026 згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з вимогами про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із зарахуванням до страхового стажу період її трудової діяльності з 02.01.2001 по 29.01.2026 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до частин першої-другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, Законом №1788-XII передбачена можливість зарахування до стажу у подвійному розмірі роботи, зокрема, у закладах з надання психіатричної допомоги.

Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги; заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

У примітці 2 Переліку № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно з Переліком закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 28.10.2002 № 385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, до закладів охорони здоров`я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.

Таким чином, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України № 1788-XII, не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Суд зазначає, що Закон №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-XII при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IVне скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 11.02.2025 у справі №420/8637/24, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.

У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-XII, то він мав би виключити із Закону №1788-XII усі інші положення, чого зроблено не було.

Судом установлено, що відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих потреб» ЗОР від 29.01.2026 №26 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала повний робочий день в У «Запорізький міський психоневрологічний клінічний диспансер» і за період з 02.01.2001 по 26.08.2017 виконувала свій повний робочий день займалася обслуговуванням психічно хворих за професією, посадою: молодша медична сестра палатна 8-го відділення (молодший медичний персонал), що передбачено списком ІІ, розділ ХХІV, підрозділ в, пункту 2360000в постанови КМУ від 11.03.1994 №162, списком ІІ, розділ ХХІV, позицією 24в постанови КМУ від 16.01.2003 №36; списком №2, розділом ХХІV постанови КМУ від 24.06.2016 №461. Код КП 5132 за період з 02.01.2001 по 26.08.2017. За період з 27.08.2017 по теперешній час виконує свій повний робочий день займається обслуговуванням психічно хворих за професією, посадою: молодшої сестри приймального відділення (молодший медичний персонал), що передбачено списком ІІ, розділ ХХІV, підрозділ в, пункт 2260000в постанови КМУ від 11.03.1994 №162; списком ІІ, розділом ХХІV, позицією 24в постанови КМУ від 16.01.2003 №36; списком №2 розділом ХХІV постанови КМУ від 24.06.2016 №461. Код КП 5132 за період з 27.08.2017 по теперешній час.

Відповідачем не заперечується трудова діяльність позивача у вказані періоди на відповідних посадах, у своєму листі від 22.12.2025 та у відзиві на позов зазначено, що період роботи позивача зараховано в одинарному розмірі, заперечення висловлено лише щодо зарахування відповідного стажу в подвійному розмірі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача до страхового стажу позивача у подвійному розмірі.

Суд зазначає, що довідки від 29.01.2026 №25, №26, видані КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих потреб» ЗОР, містять також відомості про періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, зокрема, у такі періоди:

з 13.11.2002 по 14.11.2002 (наказ від 13.11.2002 №217);

05.05.2003 (наказ від 06.05.2003 №84);

23.01.2004 (наказ від 21.01.2004 №13);

з 24.11.2025 по 05.12.2025 (наказ від 03.11.2025 №219-в).

Відповідно до положень статті 181 Кодексу Законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Отже, Кодекс Законів про працю України передбачає зарахування відпустки без збереження заробітної плати до загального, безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Разом з тим, жодних посилань на можливість зарахування такого періоду у подвійному розмірі до стажу не йдеться.

Суд зазначає, що встановлена статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пільга стосовно обчислення у подвійному розмірі стажу роботи пов`язана саме з тим, що робота особи пов`язана з особливо важкими та шкідливими умовами праці.

Позивач протягом періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати не виконувала посадові обов`язки та не працювала, а відповідно підстави для зарахування такого періоду у подвійному розмірі відсутні.

Також суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області зараховано в подвійному розмірі до стажу позивача наступні періоди: з 02.01.2001 по 12.11.2002, з 13.11.2002 по 14.11.2002, 15.11.2002 по 04.05.2003, 05.05.2003 по 05.05.2003, 06.05.2003 по 31.12.2003. З розрахунку стажу (форма РС-право) встановлено, що відповідач не зарахував у подвійному розмірі періоди роботи позивача з 01.01.2004.

Отже, у задоволенні позовних вимог у частині зарахування в подвійному розмірі періоду з 02.01.2001 по 31.12.2003 слід відмовити, оскільки відповідно до розрахунку стажу цей період вже був зарахований відповідачем у подвійному розмірі. Також не підлягають зарахуванню у подвійному розмірі періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, а саме 23.01.2004 та з 24.11.2025 по 05.12.2025, оскільки в ці періоди позивач фактично не виконувала роботу в умовах, з якими стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пов`язує право на пільгове обчислення стажу.

Суд враховує, що ухвалою від 28 квітня 2026 року позовну заяву повернуто в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 10.03.2023 по 10.09.2025. В іншій частині, починаючи з 11.09.2025, позовна заява прийнята до розгляду. Отже, в межах цієї справи належним способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії саме з 11.09.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів роботи позивача з 01.01.2004 по 29.01.2026 за винятком періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати (23.01.2004 (наказ від 21.01.2004 №13), та з 24.11.2025 по 05.12.2025 (наказ від 03.11.2025 №219-в)), відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є протиправними.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням спірного періоду роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої ст.245 КАС України з метою відновлення прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 29.01.2026 у подвійному розмірі, за винятком періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати (23.01.2004 (наказ від 21.01.2004 №13), та з 24.11.2025 по 05.12.2025 (наказ від 03.11.2025 №219-в)), починаючи з 11.09.2025.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів її роботи з 01.01.2004 по 29.01.2026 за винятком періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати (а саме 23.01.2004, з 24.11.2025 по 05.12.2025), відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 11.09.2025 перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до її страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру її пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 29.01.2026 у подвійному розмірі, за винятком періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати (а саме 23.01.2004, з 24.11.2025 по 05.12.2025).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова