Рішення № 137620829, 19.06.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2144/26

2-о/705/101/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Уманський міськрайонним суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Заповітряній Д.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Уманської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

У С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Трепак О.І., звернувся до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, в обґрунтування зазначивши наступне.

З 01 січня 2013 року в Україні запроваджено нову систему державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та запрацював Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Сам Реєстр прав власності на нерухоме майно проводили підприємства БТІ, а тому усі зареєстровані речові права на нерухоме майно, у тому числі права власності, на рівні закону визнаються дійсними.

Тобто, як в 2013 році, так і в послідуючі роки власнику, право власності на нерухоме майно якого зареєстровано до 2013 року, не потрібно вчиняти жодних дій для визнання державою його права власності.

У той же час власник такого нерухомого майна за власним бажанням може звернутися за державною реєстрацією свого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, для чого потрібно мати документи, що підтверджують набуття такого права. Це можуть бути свідоцтво про право власності на нерухоме майно, договір купівлі-продажу, свідоцтво про право на спадщину або інший документ, що відповідно до законодавства підтверджує набуття права власності на нерухоме майно.

Заявник ОСОБА_1 вирішила зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 , тому звернулась до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Уманської міської ради із заявою про проведення такої реєстрації, надавши необхідні документи, що підтверджують її право власності на цю квартиру.

Державним реєстратором виконавчого комітету Уманської міської ради Позняковою Русланою Вікторівною 17.02.2026 прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій № 83329573, яке обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 подала, для здійснення державної реєстрації квартири, заяву про вчинення таких дій у якій зазначено дані заявниці ОСОБА_1 , однак у свідоцтві про право власності від 09.09.1993 зазначено ОСОБА_2 , а в довідці Уманського КП «Бюро технічної інвентаризації» - ОСОБА_3 .

На цій підставі державний реєстратор прийняла рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цією заявою у справі окремого провадження.

Щодо обґрунтування заяви наявний загальновідомий факт, який не потребує доказування, стосовно того, що мовою діловодства в УРСР протягом більшої частини її існування фактично була російська. Лише наприкінці існування СРСР, згідно із Законом «Про мови в Українській РСР» від 28.10.1989 № 8312-ХІ, українська мова набула статусу державної та стала обов`язковою для діловодства, документації та роботи державних органів.

Однак і після цього ще декілька років діловодство в Україні проводилось російською мовою і перехід на українську мову супроводжувався певними труднощами, у томі числі для державних службовців.

Заявниця 07.04.1957 вийшла заміж за (російською мовою) « ОСОБА_4 » після чого їй встановлено прізвище (російською мовою) « ОСОБА_5 ». До 25.02.1998 у ОСОБА_1 був паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року, у якому її прізвище зазначалось російською мовою « ОСОБА_5 ». Тому, звертаючись до Уманської міської ради у 1993 році по питанню оформлення права власності на житло, серед інших документів вона подала паспорт громадянина СРСР.

09.09.1993 ОСОБА_1 було видано НОМЕР_1 про право власності на житло у якому зазначено, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

У подальшому в офіційних (особистих) документах заявника її прізвище зазначалось на українській мові ОСОБА_6 .

Так, 24.03.1997 заявниці було видано довідку про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_2 у якій зазначено ОСОБА_1 . 25.02.1998 вона отримана паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на першій сторінці якого записано ОСОБА_1 , а на другій сторінці російською мовою ОСОБА_2 .

30.09.2005 заявниці видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 , у якому заначено ОСОБА_1 і у матеріалах пенсійної справи її прізвище зазначається як ОСОБА_6 , при цьому у Розрахунку на пенсію від 07.02.2006 мається запис про її чоловіка ОСОБА_7 та її дані ОСОБА_1 .

Щодо зазначеного державним реєстратором у рішенні № 83329573 про запис « ОСОБА_3 », то такий запис у довідці Уманського КП «Бюро технічної інвентарізації» відсутній і у ній записано ОСОБА_2 .

Таким чином безспірно встановлено, що різне написання прізвища заявника « ОСОБА_5 » російською мовою та « ОСОБА_6 » українською мовою обумовлене зміною законодавства України стосовно мови діловодства та «людським фактором» посадових осіб, які вчиняли записи в документах, а Свідоцтво № 1919 про право власності на житло від 09.09.1993, виданого Уманським відділом житлового господарства, належить саме ОСОБА_1 .

Вказаний факт має для заявника юридичне значення, а саме дозволить їй встановити факт, належності правовстановлюючого документа, при цьому іншим шляхом зазначений факт встановити неможливо.

Просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт належності ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 25.02.1998 Уманським МВ УМВС України в Черкаській області) свідоцтва № НОМЕР_5 про право власності на житло від 09.09.1993, виданого Уманським відділом житлового господарства.

Судові витрати у справі залишити за заявником.

Заявник в судове засідання не з`явилася, на адресу суду від представника заявника надійшла письмова заява, у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність його довірителя заявника ОСОБА_1 , вимоги заяви підтримує в повному обсязі та просить суд її задовольнити.

Представник заінтересованої особи виконавчого комітету Уманської міської ради, в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд розгляд справи проводити у відсутність їх представника, проти задоволення заяви не заперечують.

Суд, врахувавши процесуальну позицію заявника, представника та представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В силу вимог п.6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва № НОМЕР_5 , виданого Уманським відділом житлового господарства 09.09.1993 квартира в АДРЕСА_2 , належить на праві власності громадянці ОСОБА_2 .

Згідно інформації про зареєстроване право власності, виданої 14.01.2026 за № 30084о Уманським відділком комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», станом на 01.01.2013 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в Уманському відділку комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Уманським відділом житлового господарства 09.09.1993 за № 1919. У примітках зазначено про те, що згідно рішення Уманської міської ради VІІІ скликання 41 сесії від 14.10.2022 № 10-41/8 вулицю Комарова перейменовано на вулицю Захисників України.

У відповідності до паспорта громадянина України, серії НОМЕР_3 , виданого 25.02.1998 Уманським МВ УМВС України в Черкаській області, заявник записана українською мовою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , російською мовою ОСОБА_2 . Згідно відмітки у вказаному паспорті громадянина України щодо місця проживання, ОСОБА_1 з 11.09.1993 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_6 , виданого 07.04.1957 Лисичанським РАГС та заповненого російською мовою, « ОСОБА_8 », 1937 року народження, та « ОСОБА_9 », 1933 року народження, одружились 07.04.1957, актовий запис про шлюб № 255. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвища: чоловіку « ОСОБА_5 », дружині « ОСОБА_5 ».

Інші правовстановлюючі документи заявника, а саме довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, видана 11.09.1998 Уманською об`єднаною ДПІ, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 , видане УПФУ в м. Умань Черкаської області та документи з пенсійної справи заявника, видані українською мовою саме на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Познякова Р.В. від 17.02.2026 № 83329573, у проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_1 відмовити, оскільки при здійсненні державної реєстрації квартири заявник подав відповідну заяву з прізвищем ОСОБА_1 . У свідоцтві про право власності від 09.09.1993 за № 1919, виданому Уманським відділом житлового господарства вказано прізвище ОСОБА_2 . Крім того, відповідно до довідки Уманського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» суб`єкт права власності вказаний з прізвищем ОСОБА_3 . Державний реєстратор цим же рішенням зазначив, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прзвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документу, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали здійснюється в судовому порядку (п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України). Таким чином, державному реєстратору неможливо встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Тобто, згідно наданих заявником правовстановлюючих документів її прізвище українською мовою « ОСОБА_6 », яке їй було присвоєно після одруження з ОСОБА_7 , прізвище якого також пишеться українською мовою саме так, що підтверджується розрахунком призначеної пенсії останньому. При чому, російською мовою їх прізвища « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_5 » саме так записані в свідоцтві про їх одруження, яке видавалося за радянських часів, коли діловодство велося виключно російською мовою. У свідоцтві ж про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , прізвище власника заявника по справі записане українською мовою як « ОСОБА_10 ». Крім того, як встановлено, місце проживання заявника зареєстроване за вищевказаною адресою, що підтверджується відповідною відміткою у її паспорті громадянина України.

Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Факт, про вставлення якого просить заявник, має юридичне значення для охорони її прав, свобод та інтересів, оскільки надає правові підстави для реалізації своїх прав, як власника нерухомого майна, оскільки в свідоцтві про право власності на квартиру, яке підтверджує право власності заявника, було допущено описку у написанні її прізвища, а саме замість правильного « ОСОБА_6 » зазначено було « ОСОБА_10 ». Разом з тим, внести виправлення у свідоцтві про право власності на квартиру станом на час розгляду справи неможливо.

З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності ОСОБА_1 , як власнику майна, свідоцтва про право власності, як документу, що підтверджує право власності на майно, на яке вона має право.

Аналіз поданих доказів, у сукупністю з тим, що оригінали всіх документів, виданих компетентними органами знаходяться у заявника, наявність яких сама по собі свідчить на її користь, а також враховуючи позицію заінтересованої особи, у суду є всі підстави для встановлення юридичного факту, на якому наполягає заявник. При цьому, вимоги заявника в цій частині підтверджуються належними допустимими та достовірними доказами, доданими до заяви та підтверджують обставини, на які посилається заявник.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про підтвердження належними та допустимими доказами належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_5 від 09.09.1993, виданого на ім`я ОСОБА_11 , а тому заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.

Встановити факт про те, що свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_5 від 09 вересня 1993 року, видане Уманським відділом житлового господарства, що засвідчує право приватної власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , дійсно належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський