Рішення № 137619851, 23.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокуСправа №160/370/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» (далі - ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ», відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки виплати, з 24 березня 2022 року по день фактичної виплати 13 грудня 2025 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159;

- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки виплати, з 24 березня 2022 року по день фактичної виплати 13 грудня 2025 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не здійснення ОСОБА_1 виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17 344,29 грн., відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, одночасно з проведеною виплатою грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року по справі №160/29402/24;

- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» здійснити ОСОБА_1 виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17 344,29 грн., відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, яка була утримана при проведенні нарахування та виплати грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року по справі №160/29402/24;

- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року по справі №160/29402/24, військового збору у розмірі 5 відсотків, що становить 4 817,86 грн;

- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5 відсотків, що становить 3 372,50 грн. (три тисячі триста сімдесят дві гривні 50 коп.) з грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року по справі №160/29402/24.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 у період з 01.07.2018 до 15.08.2025 проходила службу у ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ». Наказом ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» від 06.08.2025 №477/к позивача звільнено за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 15.08.2025. Під час проходження служби за період з 24.02.2022 до 01.06.2022 позивачеві не нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 (далі - Постанова №168). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №160/29402/24, позов ОСОБА_1 до ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» задоволено та, серед іншого, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 до 01.06.2022 відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції постанови на період виникнення спірних відносин). 13.12.2025 ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24 нараховано та виплачено ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду у розмірі 74 194,99 грн, за період з 24.02.2022 до 01.06.2022, що підтверджується випискою з карткового рахунку від 07.01.2025. 15.12.2025 представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом на отримання інформації. 30.12.2025 на електрону адресу представника позивача надійшов лист-відповідь на вказаний запит, яким повідомлено, що у зв`язку з тим, що виплата щомісячної додаткової винагороди проведена за рішенням суду, підстави для компенсації втрати частини доходів відсутні. Також, відповідачем додатково надано розрахунок виплати проведений ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24, з якого вбачається, що при обрахунку та виплаті додаткової винагороди на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24 ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» застосований податок на доходи фізичних осіб 18% та військовий збір 5%. Разом з тим, позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди, з 24.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі - 13.12.2025. Крім того, позивач наголошує, що одночасно з виплатою позивачеві грошового забезпечення на виконання рішення суду, їй також мала бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24. Також, позивач вказує, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати, у тому числі за час відпустки, у вигляді виплат, пов`язаних з тимчасовою втратою працездатності (за час перебування платника податку на лікарняному), за податкові періоди до 01.12.2024 застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати. До зазначених доходів, які будуть нараховані (виплачені, надані) за податкові періоди після 01.12.2024, застосовується ставка військового збору 5%. На переконання позивача, відповідач безпідставно та надмірно утримав з виплаченого грошового забезпечення позивача 3,5% військового збору. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

28.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 не є складовою грошового забезпечення, яка належить до виплати при звільненні. Вищезазначена додаткова винагорода носить тимчасовий характер та виплачується виключно на підставі наказів. Щодо нарахування і виплати компенсації втрат частини доходів, відповідач зазначає, що під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України, і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Основними умовами для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення) та доходи, які одержують громадяни, не мають разового характеру. Отже, підсумовуючи вищенаведене, додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, була тимчасовою виплатою, виключно пов`язаною з воєнним станом, та обмежена у часі. Станом на дату виконання рішення суду, позивач звільнена зі служби в ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ», не була особою начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому кошти, які отримуються нею відповідно до рішення суду, оподатковуються у встановленому законом порядку. Щодо ставки військового збору у розмірі 5%, відповідач звертає увагу на роз`яснення Державної податкової служби (доступно за посиланням https://lv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/848877.html), згідно з яким до усіх інших доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків, у тому числі у вигляді виплат за цивільно-правовими договорами, орендної плати, процентів за депозитами, дивідендів тощо, які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку після 01.12.2024, застосовується ставка військового збору у розмірі 5 відсотків незалежно від того, що такі доходи нараховуються за виконання робіт (послуг), за користування майном платника податків тощо у податкових періодах до 01.12.2024, оскільки відповідно до Податкового кодексу України такі доходи є доходом звітного періоду, в якому вони безпосередньо були нараховані (надані, виплачені), а не періодів, за які вони були нараховані. Ураховуючи те, що кошти за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2024, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №160/29402/24 нараховані та виплачені позивачу 11.12.2025 (дата платіжних інструкцій), відповідачем застосована ставку військового збору на рівні 5%.

29.01.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану. Ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, тому указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача. Позивач наголошує, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру. Позивач вважає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового та начальницького складу спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують осіб рядового та начальницького складу ДКВС за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. З огляду на вказане, на переконання позивача, при здійсненні розрахунків на виконання рішення суду у справі №160/29402/24, відповідач повинен був разом з виплатою додаткової грошової винагороди нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 30.04.2026 зупинено провадження у справі №160/370/26 до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій адміністративній справі №280/8933/24.

08.06.2026 до суду від представника позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №280/8933/24 не може бути релевантним і застосований під час розгляду даної справи, оскільки він сформульований виходячи з інших фактичних конкретних обставин справи, а саме виключно через особливу природу виплати, пов`язаної з пораненням. У постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 Велика Палата Верховного Суду розглядала позовні вимоги особи (військовослужбовця) до військової частини щодо компенсації втрати частини доходів військовослужбовця, у зв`язку з затримкою виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168 на період дії воєнного стану, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Тоді як, предметом розгляду даної справи є компенсація втрати частини доходів особи рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної додаткової винагороди, яка була проведена на виконання рішення суду, яким також встановлено, що додаткова винагорода є "щомісячна" та не носить одноразового характеру. Також у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260. Тоді як механізм та умови виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначає Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України,, затверджений наказом Міністерства юстиції України №925/5 від 28.03.2018 (далі - Порядок №925/5), яким не встановлено, що додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Позивач наголошує, що нарахована їй щомісячна винагорода має постійний характер, відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та не відноситься до одноразового виду грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 23.06.2026 провадження у справі поновлено.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходила службу в ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ».

Наказом ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» від 06.08.2025 №477/К, капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Криворізького районного сектору №2 філії Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» у Дніпропетровській області, звільнено за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 15.08.2025.

У зв`язку з ненарахуванням та невиплатою позивачу за період з 24.02.2022 до 01.06.2022 додаткової винагороди відповідно до положень Постанови №168, позивач звернулась до суду з відповідною позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24, позов ОСОБА_1 до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ДУ "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ" щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 24.02.2022 до 01.06.2022 відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану" №168 від 28.02.2022 (у редакції постанови на період виникнення спірних відносин);

- зобов`язано ДУ "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ" нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 24.02.2022 до 01.06.2022 відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану" №168 від 28.02.2022 (у редакції постанови на період виникнення спірних відносин).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 апеляційну скаргу Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24 - без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24 набрало законної сили 17.04.2025.

З долученої до матеріалів справи копії з банківського рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що 13.12.2025 відповідачем здійснено нарахування та виплату коштів позивачу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24 у сумі 74 195,00 грн.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача, ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» надано відповідний розрахунок виплачених коштів ОСОБА_2 та копії платіжних інструкцій.

Так, згідно з розрахунком нарахованих коштів позивачу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24, вбачається:

- за період з 24.02.2022 до 28.02.2022 сума додаткової винагороди становить 5 357,14 грн;

- за період з 01.03.2022 до 31.03.2022 - 30 000,00 грн;

- за період з 01.04.2022 до 30.04.2022 - 30 000,00 грн;

- за період з 01.05.2022 до 31.05.2022 - 30 000,00 грн;

- за 01.06.2022 - 1 000,00 грн.

Разом: 96 357,14 грн.

Податок з доходів фізичних осіб (18%) - 17 344,29 грн; військовий збір (5%) - 4 817,86 грн.

До виплати: 74 194,99 грн (платіжна інструкція від 11.12.2025 №3076).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.

В частині вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначене Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III).

Відповідно до змісту статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зміст цієї норми свідчить, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ установлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати;

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок №159).

Згідно з нормою пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Таким чином, Порядок №159 порівняно із Законом №2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян.

У контексті спірних правовідносин та видів грошових доходів, які підлягають компенсації відповідно до наведених нормативно-правових актів, варто виділити заробітну плату (грошове забезпечення) та зазначити, що це схожі за функцією виплати (винагорода за службу / роботу), але різні за юридичною природою.

Так, заробітна плата регулюється нормами Кодексу законів про працю України та Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці».

Вона є винагородою, обчисленою у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу згідно з трудовим договором.

У свою чергу, грошове забезпечення регулюється спеціальним законодавством та профільними постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України.

Суд наголошує, що однією з умов для порушення особою питання про виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є проведення з нею повного розрахунку (тобто хоча і не своєчасне, але фактичне отримання тих доходів, про компенсацію втрати частини яких просить особа).

Так, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2023 у справі №380/103/22 зазначено, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Оскільки суб`єкт владних повноважень не здійснив виплату доходу, компенсація втрати частини якого була предметом спору у цій справі, то пред`явлені позовні вимоги є передчасними.

Підсумовуючи, суд висновує, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Водночас не виключається пред`явлення в межах одного провадження як вимог про стягнення нарахованого, проте не виплаченого доходу, так і вимог про стягнення відповідної компенсації.

Вирішуючи питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, насамперед необхідно з`ясувати, на який саме вид доходу провадиться така компенсація.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.

За висновком Конституційного Суду України, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, положення Закону №2050-III та Порядку №159 вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зокрема, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами і зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Так, в абзаці 1 частини 2 статті 2 Закону № 2050-III законодавець визначив одним із видів доходів, за порушення строків виплати якого передбачає компенсацію громадянам втрати частини доходів, - заробітну плату (грошове забезпечення).

Отже, в контексті спірних правовідносин, для їх правильного вирішення, суду, зокрема, але не виключно потрібно дати відповідь на питання, чи є наведена додаткова винагорода військовослужбовцю складовою його грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років, також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу) визначає Порядок №925/5.

Пунктом 3 розділу І Порядку №925/5 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає:

- щомісячні основні види грошового забезпечення;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

- посадовий оклад;

- оклад за спеціальним званням;

- надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

- підвищення посадового окладу;

- надбавки;

- доплати;

- премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

- допомога для оздоровлення;

- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Законом України від 28.06.2023 № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» доповнено Закон №2011-XII статтею 92, відповідно до якої на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 Постановою №168, зокрема, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах..

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Зміст наведених положень дає можливість зрозуміти, що додаткова винагорода, як вид доходу (виплат) осіб рядового і начальницького складу, є частиною їх грошового забезпечення.

Щодо характеру додаткової винагороди військовослужбовцям за критерієм систематичності (разового / постійного характеру) її виплати, суд зазначає таке.

У розумінні норми частини другої статті 2 Закону №2050-ІІІ як дохід у цьому Законі слід розуміти не будь-які грошові доходи громадян, а ті, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Отже, норми Закону № 2050-ІІІ пов`язують можливість компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, з одержанням таких доходів на території України і з тим, що вони не мають разового характеру.

Оскільки в межах розгляду цієї справи не ставиться під сумнів обставина виплати військовослужбовцю вказаної додаткової грошової винагороди саме на території України, слід розглянути питання систематичності (разового / постійного характеру) її виплати.

Як уже зазначалось, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з:

- щомісячних основних видів (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років),

- щомісячних додаткових видів (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії),

- одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У свою чергу, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода осам рядового і начальницького складу.

Таким чином, додаткова грошова винагорода, у зв`язку із несвоєчасністю виплати якої позивач звернулась до суду із цим позовом та вважає, що ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» має нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів, відноситься до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, не викликають сумніву щодо розуміння характеру такої винагороди, як одноразового, а не регулярного / постійного / періодичного доходу, за критерієм систематичності її виплати.

Разом із цим, суд вважає за доречне зазначити, що законодавець розрізняє винагороди, які мають постійний характер, тобто такі, що є загальними і не залежать від конкретних обставин об`єктивної дійсності чи особистих характеристик військовослужбовця, та одноразові винагороди, пов`язані з певними особливостями бойових завдань (виконаної військовослужбовцем роботи; територією, на якій такі завдання / робота виконувались, тощо).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №280/8933/24.

Суд зазначає, що в осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України право на отримання додаткової винагороди в умовах воєнного стану виникало у зв`язку з настанням визначеного законодавством юридичного факту - проходженням служби за умов, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

При цьому періодичність нарахування та виплати додаткової винагороди не змінює правової природи такої виплати. Здійснення її виплати окремими платежами протягом певного періоду часу свідчить лише про реалізацію права, що виникло внаслідок настання єдиного юридичного факту, а не про виникнення самостійних та незалежних підстав для кожної окремої виплати.

Виплата додаткової винагороди здійснюється за весь період існування обставин, з якими закон пов`язує право на її отримання, та припиняється після припинення таких обставин, зокрема у зв`язку зі звільненням зі служби або настанням інших передбачених законодавством підстав.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що додаткова винагорода, встановлена на період дії воєнного стану, не має характеру постійної, систематичної виплати, яка входить до структури грошового забезпечення та підлягає регулярному нарахуванню незалежно від наявності спеціальних умов. Натомість така винагорода є виплатою, право на яку виникає виключно за наявності визначених законом обставин та припиняється з їх відпадінням, а тому має разовий (спеціальний) характер.

Враховуючи, що предметом цього спору є не стягнення самої додаткової винагороди, а компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає, що положення Закону №2050-ІІІ поширюються лише на доходи, які не мають разового характеру. Оскільки додаткова винагорода на період дії воєнного стану є разовою виплатою, підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати відсутні.

Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин через відмінність фактичних обставин справ.

Так, у справі №280/8933/24 предметом розгляду були вимоги військовослужбовця про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення. Натомість у цій справі спір стосується компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою додаткової винагороди особі рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Разом із тим відмінність фактичних підстав нарахування додаткової винагороди не спростовує релевантності правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи такої виплати.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду надала оцінку не лише окремому виду додаткової винагороди, пов`язаної з пораненням та лікуванням, а й визначила загальні критерії відмежування доходів, що мають разовий характер, від доходів, які не мають такого характеру для цілей застосування Закону №2050-ІІІ.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачується за наявності спеціально визначених законодавством умов, не належить до постійних складових грошового забезпечення та має спеціальний характер. Саме ці висновки щодо правової природи додаткової винагороди мають значення для вирішення даного спору.

Посилання позивача на те, що в іншій судовій справі додаткову винагороду охарактеризовано як «щомісячну», саме по собі не свідчить про віднесення такої виплати до доходів, які не мають разового характеру. Періодичність нарахування або виплати доходу не є визначальною ознакою для вирішення питання про його правову природу. Вирішальним є те, що право на отримання додаткової винагороди виникає лише за наявності спеціальних умов, встановлених законодавством на період дії воєнного стану, а сама виплата не має ознак постійного та гарантованого елемента грошового забезпечення.

Суд також критично оцінює доводи позивача про неможливість врахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24, з підстав того, що під час її ухвалення застосовувався Порядок №260, тоді як спірні правовідносини регулюються Порядком №925/5.

Сам по собі факт застосування різних відомчих нормативно-правових актів не виключає можливості врахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду. У зазначеній постанові Велика Палата надала правову оцінку насамперед природі додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та визначила критерії віднесення такої виплати до доходів разового чи неразового характеру для цілей застосування Закону №2050-ІІІ.

Як було зазначено вище, вирішальне значення для розгляду цієї справи має правова природа спірної додаткової винагороди, яка в обох випадках виплачується на підставі Постанови №168.

Отже, відмінність у підзаконному нормативному регулюванні порядку виплати грошового забезпечення не спростовує релевантності правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо характеру додаткової винагороди та можливості застосування до неї положень законодавства про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Таким чином, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24, суд доходить висновку, що додаткова винагорода, виплачена позивачу на підставі Постанови №168, має разовий (спеціальний) характер та не належить до доходів, які не мають разового характеру.

Відтак, на спірні правовідносини не поширюються положення Закону №2050-ІІІ, оскільки передбачена цим Законом компенсація підлягає нарахуванню та виплаті лише щодо доходів, які не мають разового характеру.

За таких обставин правові підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою додаткової винагороди відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В частині вимог про виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17 344,29 грн. відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, яка була утримана при проведенні нарахування та виплати грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди, за період з 24.02.2022 до 01.06.2022, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 .01.2025 у справі №160/29402/24, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 168.5. статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або е особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Згідно з пунктом 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4 Порядку №44).

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5 Порядку №44).

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

У даному випадку, суд враховує, що 13.12.2025 ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24 ОСОБА_1 було перераховано та виплачено 74 195,00 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 13.12.2025.

Так, згідно з розрахунком нарахованих коштів позивачу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24, вбачається:

- за період з 24.02.2022 до 28.02.2022 сума додаткової винагороди становить 5 357,14 грн;

- за період з 01.03.2022 до 31.03.2022 - 30 000,00 грн;

- за період з 01.04.2022 до 30.04.2022 - 30 000,00 грн;

- за період з 01.05.2022 до 31.05.2022 - 30 000,00 грн;

- за 01.06.2022 - 1 000,00 грн.

Разом: 96 357,14 грн.

Податок з доходів фізичних осіб (18%) - 17 344,29 грн; військовий збір (5%) - 4 817,86 грн.

До виплати: 74 194,99 грн (платіжна інструкція від 11.12.2025 №3076).

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи нарахування та виплата позивачеві грошового забезпечення мала бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Оскільки на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24 стягнуто ПДФО в розмірі 18% - 17 344,29 грн, суд вважає, що позовна вимога зобов`язального характеру щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 в розмірі 17 512,57 грн підлягає задоволенню.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом в постановах від 27.07.2023 у справі №380/813/22, від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 04.04.2024 у справі №160/4155/22.

В частині вимог про зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5 відсотків, що становить 3 372,50 грн. з додаткової винагороди, виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24, суд зазначає таке.

Платниками податків на доходи є особи, визначені статтею 162 ПК України.

Об`єктом оподаткування військовим збором визначаються доходи, передбачені статтею 163 ПК України.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Ставка військового збору до 01.12.2014 становила 1,5% бази оподаткування.

Закон України від 10.10.2024 №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» набрав чинності з 01.12.2024, крім окремих його пунктів, для яких встановлено інший порядок набрання ними чинності (пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015-ІХ).

Законом внесені зміни та доповнення до низки законодавчих актів України, зокрема, до ПК України в частині підвищення ставки військового збору до 5% від об`єкта оподаткування (крім окремих категорій платників цього збору, для яких ставка залишається на рівні 1,5 відсотка).

Законом передбачене підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5% від об`єкта оподаткування для платників цього збору, визначених підпунктами 162.1.1., 162.1.2., 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 ПК України:

- фізичних осіб - резидентів, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні;

- податкових агентів.

Об`єктом оподаткування військовим збором є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 1 підпункту 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у пункті 1 підпункту 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу ХХ ПК України, за ставкою, визначеною підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України - 5% від об`єкта оподаткування (підпункт 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є особи, визначені у статті 171 ПК України, зокрема, податкові агенти, в тому числі, роботодавці (підпункт 1.5. пункту 16-1. Підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Згідно з пунктом 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Особливості віднесення доходів у вигляді заробітної плати до відповідних податкових періодів встановлені підпунктом 169.4.1. пункту 169 ПК України.

Так, якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015-ІХ встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 ПКУ, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених ПК України.

Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати, у тому числі за час відпустки, у вигляді виплат, пов`язаних з тимчасовою втратою працездатності (за час перебування платника податку на лікарняному), за податкові періоди до 01.1.2024 застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати.

До зазначених доходів, які будуть нараховані (виплачені, надані) за податкові періоди після 01.12.2024, застосовується ставка військового збору 5%.

Отже, до доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого за період до листопада 2024, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від фактичної її виплати.

До усіх інших доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків, у тому числі у вигляді виплат за цивільно-правовими договорами, орендної плати, процентів за депозитами, дивідендів тощо, які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку після 01.12.2024, застосовується ставка військового збору у розмірі 5% незалежно від того, що такі доходи нараховуються за виконання робіт (послуг), за користування майном платника податків тощо у податкових періодах до 01.12.2024.

Оскільки відповідно до ПК України такі доходи є доходом звітного періоду, в якому вони безпосередньо були нараховані (надані, виплачені), а не періодів, за які вони були нараховані.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24 відповідач здійснив розрахунок та сплату грошового забезпечення позивача (додаткової винагороди) у розмірі 74 195,00 грн, утримавши з розрахованої суми ПДФО - 17 344,29 грн (18 %) та військовий збір - 4 817,86 грн (5%).

Однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення відповідач не здійснив.

Крім того, відповідач безпідставно та надмірно утримав додаткові 3,5% військового збору (5% замість встановлених 1,5%) із виплаченого грошового забезпечення позивача відповідно до платіжної інструкції №3077 від 11.12.2025 на суму 4 817,86 грн.

Таким чином, сума військового збору, що підлягає поверненню позивачу, становить 3 372,50 грн, оскільки із загальної нарахованої суми 96 357,14 грн було утримано 5% (4 817,86 грн), тоді як належний до утримання розмір становить 1,5% (1 445,36 грн).

Отже, різниця надмірно утриманого військового збору 4 817,86 грн (5%) - 1 445,36 грн (1,5%) становить 3 372,50 грн (3,5%).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» щодо оподаткування військовим збором у розмірі 5% замість 1,5% одночасно з проведеною виплатою грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24, і як наслідок, зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу надмірно утриманого військового збору в розмірі 3,5% - 3 372,50 грн.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляла адвокат Ялова Ю.О., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4824, котре видано на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області 12.06.2020.

На підтвердження представництва інтересів ОСОБА_1 адвокатом Яловою Я.О. в Дніпропетровському окружному адміністративному суді до матеріалів справи долучено копію ордеру серії АЕ №1318189 від 18.09.2024.

Між ОСОБА_1 (замовник/клієнт) та Яловою Ю.О. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №2024-08.28 від 28.08.2024 (далі - Договір).

На підставі пункту 1.1. Договору замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, надавати замовнику правову допомогу у вигляді представництва: в судах, у тому числі, але не виключно в місцевих загальних судах, в місцевих господарських судах, в місцевих адміністративних судах, в апеляційних судах, в апеляційних господарських судах, в апеляційних адміністративних судах, у касаційному господарському суді Верховного Суду, у касаційному адміністративному суді Верховного Суду, у касаційному кримінальному суді Верховного Суду, у касаційному цивільному суді Верховного Суду, в Європейському суді з прав людини, в усіх без винятку міжнародних судових інстанціях при здійсненні розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, у будь-яких інших без винятку справ, в якості позивача, відповідача, третьої особи з самостійними вимогами, або без самостійних вимог, цивільного позивача, цивільного відповідача, потерпілого, боржника, заявника, стягувача, заінтересованої особи, третьої особи, а також в якості будь-якої іншої особи, що бере участь у справі при здійсненні цивільного, кримінального, господарського, адміністративного судочинства, у справах про адміністративні правопорушення, та в будь-яких інших без винятку справах з усіх питань пов`язаних з замовником; а також у вигляді представництва в усіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, у тому числі Державній установі «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» та філіях Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ», в усіх центральних і місцевих органах виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування, в органах нотаріату (перед приватними нотаріусами та у державних нотаріальних конторах), в органах прокуратури (в т.ч. в Генеральній Прокуратурі України), органах досудового розслідування, в антикорупційних органах (в тому числі, але не виключно в органах Національного антикорупційного Бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, та інш.) перед усіма фізичними та юридичними особами з усіх питань замовника.

Згідно з пунктом 2.1. Договору, замовник погоджується оплачувати юридичні послуги адвоката в обсязі, строки та на умовах, передбачених цим Договором.

Сума даного Договору складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в рахунках до цього Договору (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору, замовник оплачує суму винагород адвоката на підставі наданого акту приймання-передачі наданих послуг, виставленого адвокатом або з моменту отримання клієнтом рахунку.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку або протягом 10 робочих днів, починаючи з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг замовником.

13.12.2025 сторонами Договору підписано додаткову угоду №5 до Договору, згідно з пунктом 1.1. якої загальна вартість юридичних послуг адвоката за надання правової допомоги у цій справі в суді першої інстанції становить 4000,00 грн:

- підготовка до розгляду справи: запит до ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ», формування доказів та аналіз судової практики, надання юридичної консультації - 500,00 грн;

- складання, оформлення та надсилання позовної заяви - 300,00 грн;

- складання інших процесуальних документів, а саме: відповіді на відзив, клопотання про стягнення витрат не правничу допомогу - 500,00 грн.

Також, матеріали справи містять детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги у справі №160/370/26 на загальну суму 4 000,00 грн.

До матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції від 07.01.2026 №@2PL631825 на суму 4000,00 грн на підтвердження сплати наданих адвокатом юридичних послуг клієнту.

Відповідачем до суду подано заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Розглядаючи обсяг наданої правничої допомоги та її вартість, суд зазначає, що вартість наданої допомоги є надто завищеною, оскільки спірні правовідносини вже врегульовані у рішеннях за наслідком розгляду аналогічних справ, вчинення адвокатом дій в межах цієї справи не зайняло великої кількості часу.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача, була змушена звернутися до суду за захистом порушеного права, у зв`язку з чим нею було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», розподіл судових витрат зі сплати судового збору не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» (адреса: вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41847154) про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» щодо не здійснення ОСОБА_1 виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17 344,29 грн відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, одночасно з проведеною виплатою грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24.

Зобов`язати Державну установу «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» здійснити ОСОБА_1 виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17 344,29 грн відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, яка була утримана при проведенні нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 24.02.2022 до 01.06.2022, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24.

Визнати протиправними дії Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24, військового збору у розмірі 5 відсотків, що становить 4 817,86 грн.

Зобов`язати Державну установу «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5 відсотки в сумі 3 372,50 грн з додаткової винагороди, виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/29402/24.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар