Рішення № 137618101, 23.06.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/237/26

номер провадження 2/546/422/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу № 546/237/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

16.03.2026 через електронний кабінет Електронного суду, до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи : Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором № 6564581 в розмірі 27 600,00 грн., з яких:

-10 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням;

- 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 0,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту;

- 12 600,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

- 5 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» понесені судові витрати.

4. В разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, призначений розгляд справи за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснювати за відсутністю представника Позивача, і у випадку неявки в судове засідання Відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4 січня 2025р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6564581.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач також підтверджує, що умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

18 вересня 2025р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 18092025, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 18 вересня 2025р. до Договору факторингу № 18092025 від 18.09.2025 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27 600,00 грн., з яких:

- 10 000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням;

- 0,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 0,00 грн - сума заборгованості по комісії за надання кредиту;

- 600,00 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

- 5 000,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 18 вересня 2025р. Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ « ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 6564581 в розмірі 27 600,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 12 600,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 16.03.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 18.03.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача та вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 27.03.2026.

Ухвалою судді від 01.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 26.05.2026 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (докази, а саме: детальний розрахунок щомісячно заборгованості із зазначенням всіх складових (тіло, відсотки) за весь період заборгованості з дати отримання кредиту; інформацію щодо розміру коштів внесених боржником (зазначивши дати внесення) на погашення заборгованості за кредитним договором із зазначенням на які саме складові здійснювалося це погашення (на погашення тіла кредиту, відсотків, пені, комісії, штрафних санкцій тощо).

08.06.2026 через електронний кабінет Електронного суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2026 надійшла заява, у якій зазначено наступне. Враховуючи вищевикладене оскільки ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є будь якою вище переліченою установою та не був стороною при укладенні кредитного договору, та не здійснювало безпосереднє перерахування коштів на рахунок Відповідача, надати докази, а саме оригінали первинних документів банку, в тому числі виписки за рахунками, за кредитним договором, укладеними з Відповідачем не виявляється можливим. Згідно Кредитного Договору №6564581 від 04.01.2025 відсотки за користування кредитними коштами - не нараховувались. Відповідачем вносилась часткові оплата заборгованості, які зазначені розрахунку заборгованості за договором № 6564581 від 04.01.2025, а саме: 18.01.2025 - 500,00 грн.(сплата комісії за надання кредиту) 02.02.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 17.02.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 05.03.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 20.03.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 04.04.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 19.04.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 04.05.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 18.05.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту). Тобто всі оплати що були здійснені Відповідачем спрямовувались на погашення комісії за надання та обслуговування кредиту (зазначено у Додатку №1 Кредитного Договору №6564581 від 04.01.2025р. - Графік Платежів)

У судове засідання, призначене на 23.06.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача разом у позовній заяві виклав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.2-5).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлялася завчасно та належним чином, шляхом направлення повістки за зареєстрованим місцем проживання. Повістку на 23.06.2026 отримав особисто, про що свідчать підпис на рекомендованому поштовому повідомленні (а.с.69).

Клопотання про розгляд справи за його відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористалася, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим, враховуючи письмову згоду представника позивача, на підставі ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.06.2026 проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредиту, та заповнив анкету заяву на кредит № 6564581, в якій зазначив свої особисті дані, а саме: ПІБ, РНОКПП, дату народження, стать, вік, номер мобільного телефону, номер паспорта у формі картки, адресу реєстрації та фактичного проживання, місце роботи, розмір щомісячного доходу. Анкета заява № 6564581 також містить відомості про бажані суму кредиту 10000,00 грн та строк кредитування, а також, опис процесу оформлення та розгляду заяви з позначенням дати та часу здійснення дій задля отримання кредиту (а.с.17).

04.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», від імені якого діяв генеральний директор Вініченко Олексій Віталійович, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, разом іменуються як Сторони, уклали договір про споживчий кредит № 6564581, з наступними умовами.

Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1. договору).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн (п. 1.2. договору).

Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 04.01.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п. 1.3. договору).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 15.12.2025 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4. договору).

Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 31300.00 грн. Денна процентна ставка складає: (31300.00 грн. / 10000.00 грн.) / 345 днів * 100% = 0.91%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1816.94 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 41300.00 грн (п. 1.5. договору).

Комісія за надання кредиту: 500.00 грн., яка нараховується за ставкою 5.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. договору).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п. 1.5.2. договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3. договору).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн (п. 1.5.4. договору).

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 . (п 2.1. договору).

У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів (п. 4.1. договору).

Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1. договору).

Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього Кредитного договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) Договору (п. 6.3. договору).

Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. (п. 6.5. договору).

Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальника. (п. 6.7. договору).

Договір містить реквізити сторін, та підписаний одноразовим ідентифікатором 963503 04.01.2025 18:50, зі сторони ОСОБА_1 , та ЕЦП ОСОБА_2 зі сторони ТОВ «Мілоан» (а.с.6-11).

Додатком № 1 до Договору про споживчий кредит №6564581 від 04.01.2025 є Графік платежів (а.с.12).

Додатком № 2 до Договору про споживчий кредит №6564581 від 04.01.2025 09.05.2023 є Заява на отримання кредиту №6564581, з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредиту, та заповнив анкету заяву на кредит, в якій зазначив свої особисті дані, а саме: ПІБ, РНОКПП, дату народження, стать, вік, номер мобільного телефону, номер паспорта у формі картки, адресу реєстрації та фактичного проживання, місце роботи, розмір щомісячного доходу. Анкета заява також містить відомості про бажані суму кредиту 10000,00 грн та строк кредитування 345 днів (а.с. 13).

Додатком № 3 до Договору про споживчий кредит №6564581 від 04.01.2025 є Додаткові контактні дані Позичальника для взаємодії за Кредитним договором, які містять номера телефона Позичальника (а.с. 1 оборот).

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту № 6564581, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача та інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, зазначені у паспорті споживчого кредиту відомості відповідають відомостям, що містяться в анкеті-заяві та договорі (а.с.14-16).

Вказані особисті дання позичальника, а саме дата народження та адреса проживання, співпадають з встановленими судом відомостями про відповідача, а саме у наданій суду відповіді на запит.

Також судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит виконало, що підтверджуєтеся платіжним дорученням № 145630137 від 04.01.2025, ТОВ «Мілоан» (код 40484607) з дебетного рахунку НОМЕР_4 (банк платника Приватбанк) переказало ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на кредитний рахунок НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 10000,00 грн. Призначення платежу - кошти згідно договору 6564581 (а.с.18).

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний договір про споживчий кредит, розміщений на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та направлений позичальнику через особистий кабінет, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Такі дії сторін свідчать про укладення договору позики з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.

Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства. Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа № 280/4456/20), від 09.02.2023 (справа № 640/7029/19)).

Договір про надання споживчого кредиту № 656481 від 04.01.2025 та додатки до нього містять реквізити сторін та підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Вказані особисті данні позичальника, а саме дата народження та адреса проживання, співпадають з встановленими судом відомостями про відповідача, зокрема у наданій суду відповіді на запит.

Зазначену інформацію первісний кредитор міг отримати лише від відповідача.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (пункт 4.1.3. договору).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Судом встановлено, що 18.09.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 18092025, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.20-24).

Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому- передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 18.09.2025 до Договору факторингу № 18092025 від 18.09.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27 600,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 12 600,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 6564581 від 04.01.2025, здійсненого первісним кредитором ТОВ «Мілоан» станом на 18.09.2025, за період з 04.01.2025 по 18.09.2025, відповідач здійснював оплати заборгованості, а саме18.01.2025 - 500,00 грн.(сплата комісії за надання кредиту) 02.02.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 17.02.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 05.03.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 20.03.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 04.04.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 19.04.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 04.05.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 18.05.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту). Тобто всі оплати що були здійснені Відповідачем спрямовувались на погашення комісії за надання та обслуговування кредиту. Окрім цього, первісним кредитором було здійснено нарахування штрафів згідно п.1.4 Договору, а саме: 06.06.2025 - 1000,00 грн: 21.06.2025 - 1000,00 грн; 06.07.2025 - 1000,00 грн; 21.07.2025 - 1000,00 грн; 05.08.2025 - 1000,00 грн. Первісним кредитором не здійснювалося нарахувань відсотків за користування кредитом (а.с.19).

Відповідно до ст. ст. 526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст. ст.610,611,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII).

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Враховуючи позицію Верховного суду, яка закріплена у постанові ВС від 08.07.2020 у справі № 754/17518/15-ц, у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому ґрунтується цивільне право - обов`язковість договору, тобто з укладення договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки, а не лише суб`єктивні права, які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у справі № 355/385/17 від 23.01.2019.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 кошти за договором про надання кредиту на умовах строковості і платності, однак такі кошти не були повернуті відповідачем.

Таким чином, встановлено, що взятих на себе зобов`язань за Договір про надання фінансового кредиту № 6564581 від 04.01.2025 відповідач не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 18.09.2025 до Договору факторингу № 18092025 від 18.09.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27 600,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 12 600,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 6564581 від 04.01.2025, здійсненого первісним кредитором ТОВ «Мілоан» станом на 18.09.2025, за період з 04.01.2025 по 18.09.2025, відповідач здійснював оплати заборгованості, а саме18.01.2025 - 500,00 грн.(сплата комісії за надання кредиту) 02.02.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 17.02.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 05.03.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 20.03.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 04.04.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 19.04.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 04.05.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 18.05.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту). Тобто всі оплати що були здійснені Відповідачем спрямовувались на погашення комісії за надання та обслуговування кредиту. Окрім цього, первісним кредитором було здійснено нарахування штрафів згідно п.1.4 Договору, а саме: 06.06.2025 - 1000,00 грн: 21.06.2025 - 1000,00 грн; 06.07.2025 - 1000,00 грн; 21.07.2025 - 1000,00 грн; 05.08.2025 - 1000,00 грн. Первісним кредитором не здійснювалося нарахувань відсотків за користування кредитом (а.с.19).

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з комісії за обслуговування кредиту, то суд зважає наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зробила висновок про нікчемність умов кредитного договору щодо оплатності послуги з надання інформації. А в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 - визначила, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного до 13 січня 2006 року, стосовно встановлення додаткової плати (комісії) за обслуговування споживчого кредиту є оспорюваною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки і суми належних платежів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вирішувала питання (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з пунктом 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Враховуючи наведені правові висновки, банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Отже, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частини перша та друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги первісного кредитора, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.5 кредитного договору № 6564581 від 04.01.2025 умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 14 % від суми кредиту, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована плата за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 30800,00 грн, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 12600,00 грн є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Разом з цим, згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 6564581 від 04.01.2025, здійсненого первісним кредитором ТОВ «Мілоан» станом на 18.09.2025, за період з 04.01.2025 по 18.09.2025, відповідач здійснював оплати заборгованості, а саме18.01.2025 - 500,00 грн.(сплата комісії за надання кредиту) 02.02.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 17.02.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 05.03.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 20.03.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 04.04.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 19.04.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 04.05.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту), 18.05.2025 - 1400,00 грн.(сплата комісії за обслуговування кредиту). Тобто всі оплати що були здійснені Відповідачем спрямовувались на погашення комісії за надання та обслуговування кредиту на загальну суму 11200,00 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості, то сплачені відповідачкою кошти, що були зараховані на погашення плати за обслуговування мають бути зараховані в оплату заборгованості за тілом кредиту.

Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 6564581 від 04.01.2025 за тілом кредиту становить 10000,00 грн.

З врахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості за комісіями в розмірі 11200,00 грн, яка має бути зарахована як оплата заборгованості за іншими складовими (тіло кредиту), сума переплати становить 1200,00 грн. (10000-11200 = - 1200).

Таким чином, у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за кредитним договором № 6564581 від 04.01.2025.

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000,00 грн, суд зважає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних ЦК України положень установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

У п.75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (провадження №14-188цс20) зроблено правовий висновок, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять одно предметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а не п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки (штрафів) - за безпідставністю.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

За змістом положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов`язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Підсумовуючи вищезазначене, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити за безпідставністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то з огляду на норми ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у справі, відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст. ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610-612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у справі, покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Повний текст заочного рішення суду складено 23 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, Київської області, 01032, ел.пошта: info@eadr.com.ua, наявний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС;

представник позивача - Король Владислав Анатолійович, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місцезнаходження: вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4, м. Бровари Київського району Київської області, 07400, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , телефон: НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , наявний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 , відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС.

Суддя О.О. Романенко