Рішення № 137616773, 15.06.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2109/25

Провадження № 2/175/484/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"15" червня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,

представника позивача адвоката Жили К.С.,

представника відповідача адвоката Донченко О.Г.,

представника відповідача адвоката Бондаренко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Європейський страховий альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «К І Партнери», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до Слобожанського відділу Державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області про зняття арешту з майна, в обґрунтування якого вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . ОСОБА_3 є донькою померлого ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 зареестровано спадкову справу за № 72999163 у спадковому реєстрі у нотаріуса за №161/2024. Позивач є спадкоємицею померлого ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте, під час заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 позивачеві стало відомо про наявність обтяжень на все нерухоме майно померлого.

Вказує, що на все нерухоме майно померлого накладено арешти.

24.01.2025 року адвокат, діюча в інтересах позивача, звернулась до Слобожанського ВДВС з адвокатським запитом, проте, у відповідь на зазначений адвокатський запит було отримано лист Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №28.1/8700 від 03.02.2025 року, в якому повідомлено, що: "відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження ОСОБА_4 не с стороною у виконавчих провадженнях, зазначених в адвокатському запиту, На підставі вищевикладеного, відсутні законні підстави щодо надання запитуваної інформації за виконавчими провадженнями де боржником є ОСОБА_2 ".

Разом з тим, Позивач зауважує, що, на момент подачі даного позову до суду, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні будь-які незавершені виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 . Більше того, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні записи про виконавчі провадження, в рамках яких було накладено постанови про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_2 .

Зазначає, що до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, позивач як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 позбавлена можливості оформити свої спадкові права на вищезазначений житловий будинок, в якому вона проживає з народження, оскільки на все нерухоме майно померлого ОСОБА_2 накладено арешт.

Враховуючи те, що виконавчі провадження, в рамках яких було накладено арешт на майно спадкодавця позивача, тобто ОСОБА_2 , наразі на виконанні не перебувають, Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні будь-які незавершені виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 ; не існує підстав для продовження обтяження на майно ОСОБА_2 , або ж наявності стосовно нього на теперішній час виконавчого провадження, у якому останній є боржником, то наявність арешту всього нерухомого майна ОСОБА_2 позбавляє позивача права вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном, у зв?язку з чим позивач звернулась до суду з проханням скасувати заборону відчуження об?єкту нерухомого майна, що перейшло у спадок позивачеві.

Ухвалою суду від 29 травня 2025 року, за клопотанням представника позивача, замінено неналежного відповідача Слобожанський відділ Державної виконавчої служби у Дніпровського району Дніпропетровської області на належних відповідачів ПАТ «Європейський страховий альянс», ПАТ АКБ «Новий» та ПАТ «Діамантбанк». Залучено до участі у справі відповідачів: ПАТ «Європейський страховий альянс», ПАТ АКБ «Новий» та ПАТ «Діамантбанк».

Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року, за клопотанням представника позивача, замінено неналежних відповідачів ПАТ «Діамантбанк» та ПАТ АКБ «Новий» на належних відповідачів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний Банк України. Залучено до участі у справі відповідачів: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний Банк України.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року, за клопотанням представника позивача, залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Європейський страховий альянс», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України про зняття арешту з майна співвідповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «К І Партнери».

Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Бондаренко М.Г. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказувала, що норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює діяльність Фонду, не містять положень, які дають підставі вважати, що Фонд є правонаступником банківської установи, зокрема, ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та ПАТ АКБ «НОВИЙ». Таким чином, відсутні будь-які правовідносини між позивачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відтак відсутні порушення прав позивача безпосередньо Фондом, у зв`язку з чим, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є неналежним відповідачем у даній справі, що є підставою для відмови в позові. Крім того, задоволення позову призведе до безпідставного стягнення з Фонду судових витрат.

Представник відповідача Національного Банку України - адвокат Донченко О.Г. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказував, що Національний банк є неналежним відповідачем по справі, оскільки не наділений функціями офіційного визнання і підтвердження фактів набуття, зміни або припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.Зазначав, що Національний банк не був стороною договірних відносинах між батьком позивача та ПАТ «АКБ «Новий».

Представник позивача адвокат Жила К.С. у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги. Надала пояснення щодо позовних вимог.

Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Бондаренко М.Г. у судовому засіданні вказувала, що вони не є належними відповідачами, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Національного Банку України - адвокат Донченко О.Г. у судовому засіданні вказував, що вони не є належними відповідачами, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ПАТ «Європейський страховий альянс» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв не надавав.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «К І Партнери» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв не надавав.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.11.1991 року, актовий запис №199.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , зареєстрованого Індустріальним районним у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 15.08.2018 року, актовий запис №462. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_7 відповідно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 l, виданим 04.04.2022 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №254.

Після смерті ОСОБА_2 зареєстровано спадкову справу за №72999163 у спадковому ресстрі у нотаріуса за №161/2024, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі за №78405817 від 18.09.2024 року.

Позивач є спадкоємицею померлого ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про склад спадкоємців № 320/01-16 від 19.09.2024 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №413069935 від 13.02.2025 р., вбачається, що на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешти:

-реєстраційний номер обтяження - 12239808 від 03.03.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження №28893302 від 03.03.2012, виданої державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського РУЮ Кущенко Ю.В.;

-реєстраційний номер обтяження - 13232526 від 12.11.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження №35056956 від 07.11.2012, виданої державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського РУЮ Кущенко Ю.В.;

-реєстраційний номер обтяження - 13192115 від 01.11.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження №34989542 від 31.10.2012, виданої державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського РУЮ Кущенко Ю.В.

З витребуваної судом інформації щодо виконавчих проваджень в межах яких було накладено арешти на нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з Слобожанського відділу Державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що:

1. Згідно даних що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження (спецрозділ), на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 28893302 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3671 виданого 19.09.2011 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4271,03 грн. на користь ПАТ «Європейський страховий альянс» з 26.09.2011 року.

26.09.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28893302 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3671 виданого 19.09.2011 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4271,03 грн. на користь ПАТ «Європейський страховий альянс».

03.10.2011 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 427,10 грн.

03.03.2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та внесені записи до Єдиних та Державних реєстрів (номер запису № 12239808).

03.03.2012 року винесено постанову про привід боржника. 14.06.2012 року відповідно до п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, так як боржник отримує пенсію в УПФУ за адресою АДРЕСА_2 , що відноситься до території Жовтневого району.

2. Згідно даних що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження (спецрозділ), на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 35056956 з примусового виконання судового наказу № 2н-388 виданого 22.10.2008 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 6730,97 грн. на користь ПАТ АКБ « НОВИЙ» з 05.11.2012 року.

07.11.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35056956 з примусового виконання судового наказу № 2н-388 виданого 22.10.2008 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 6730,97 грн. на користь ПАТ АКБ « НОВИЙ».

15.11.2012 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 673,09 грн. З метою забезпечення вимог стягувача 07.11.2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та внесені записи до Єдиних та Державних реєстрів (номер запису № 13232526).

15.11.2012 року відповідно до п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, так як боржник отримує пенсію в УПФУ за адресою АДРЕСА_2 , що відноситься до території Жовтневого району.

3. Згідно даних що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження (спецрозділ), на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 34989542 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1468 виданого 06.09.2010 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 3181,81 грн. на користь ПАТ «Діамантбанк» з 30.10.2012 року.

30.10.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34989542 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1468 виданого 06.09.2010 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 3181,81 грн. на користь ПАТ «Діамантбанк».

З метою забезпечення вимог стягувача 31.10.2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та внесені записи до Єдиних та Державних реєстрів (номер запису № 13192115).

23.11.2012 року відповідно до п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, так як боржник отримує пенсію в УПФУ за адресою АДРЕСА_2 , що відноситься до території Жовтневого району.

З листа Соборного ДВС міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вбачається, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження було з?ясовано, що на примусовому виконанні у відділі перебувало:

- виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3671/11 виданого 19.09.2011 року, виданого Дніпропетровським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «Європейський страховий альянс» заборгованості у розмірі 4271,03 грн (ВП №39256553).

06.07.2012 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанови).

18.09.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанови).

- виконавче провадження з примусового виконання судового наказу (дублікат) №2н 388/08 виданого 22.10.2008 року, виданого Дніпропетровським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКБ «НОВИЙ» заборгованості у розмірі 6730,97 грн (ВП №35364148). 21.11.2012 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанови).

18.09.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанови).

- виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 06.09.2010 року, виданого Дніпропетровським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ДІАМАНТ» заборгованості у розмірі 3181,81 грн (ВП №36071687).

24.01.2013 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанови).

24.10.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанови).

Надати більш детальну інформацію по виконавчим провадженням за виконавчими провадженнями не має можливості у зв?язку із закінченням строку зберігання.

Відповідно до статей 1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1297ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно достатті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивач як представник спадкоємця після смерті її батька не була залучена стороною виконавчих проваджень №28893302, №35056956, №34989542, в межах яких був накладений арешт на майно останнього, тому не є суб`єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП №28893302, №35056956, №34989542, які завершені.

Водночас законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту її порушеного права, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час пред`явлення виконавчого листа, виданого на примусове виконання рішення у виконавчих провадженях №28893302, №35056956, №34989542, та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону.

У Законі № 1404-VIII (чинний на момент розгляду справи судами) відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV.Закон№ 1404-VIII не містить такогопоняття, як«завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.

Частина перша статті 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Правові підстави для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, у статті 48 Закону№ 606-XIV визначались так: виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разівідновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (частина перша цієї статті); виконавчий документ,прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред`явив виконавчий документ до виконання (частина друга цієї статті).

У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (див. подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).

Велика Палата Верховного Суду у висновку, сформульованому у Постанові від 14.05.2025 у справі №2/1522/11652/11 зазначає, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40Закону № 1404-VIII).

Водночас частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону№ 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби,офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37Закону № 1404-VIII).

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 та висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.02.2026 у справі № 355/430/24.

За таких обставин, оскільки виконавчі провадження №28893302, №35056956 (у межах яких було накладено арешт на майно), які згодом були передані до Соборного ДВС міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та отримали нові номера ВП, а саме №39256553, №35364148, були завершені у зв`язку з поверненням виконавчих листів стягувачам у зв`язку із відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, тому підстав для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 у ВП №28893302, №35056956 немає, а позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Стягувачі не позбавлені права повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду чи іншого органу, а смерть боржника не є підставою для невиконання рішення суду чи іншого органу в разі наявності правонаступників боржника.

Доводи позову про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 порушує право позивача на спадкування, суд оцінює критично, оскільки вказане не є підставою для зняття накладеного арешту за відсутності належних доказів виконання судового наказу № 2н-388 виданого 22.10.2008 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 6730,97 грн. на користь ПАТ АКБ « НОВИЙ», виконання виконавчого листа № 2-3671 виданого 19.09.2011 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4271,03 грн. на користь ПАТ «Європейський страховий альянс», сплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.

Водночас, суд звертає увагу на посилання позивача щодо посилання на неможливість оформлення спадкових прав на майно померлого, та зазначає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

Проте виконавче провадження № 34989542 (у межах якого було накладено арешт на майно боржника), яке згодом було передано до Соборного ДВС міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та отримало новий номер ВП, а саме №36071687, було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому підстава для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 у ВП № 34989542 (у межах якого було накладено арешт на майно боржника) наявна у зв`язку закінченням виконавчого провадження, а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо визначення відповідачами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного Банку України, суд зауважує наступне.

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 754/5394/17 (провадження № 61-31222св18), зазначено, що «згідно з статтею 4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк не відповідає за зобов`язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання. Національний банк не відповідає за зобов`язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що вимоги про стягнення заробітної плати можуть заявлятися до особи, з якою позивач уклав трудовий договір. У вказаній справі Національний банк України не є належним відповідачем, оскільки не є суб`єктом матеріально-правових відносин та не має перед позивачем обов`язків, які з них випливають».

Національний банк не був стороною договірних відносинах між батьком позивача та ПАТ «АКБ «Новий».

До того ж, ПАТ «АКБ «Новий» відступив право вимоги за кредитним договором № 1832707/05 від 06.11.2007 (позичальник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ТОВ «К І ПАРТНЕР».

Тобто, Національний банк є неналежним відповідачем по справі, оскільки не наділений функціями офіційного визнання і підтвердження фактів набуття, зміни або припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 і п.8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, у випадках, встановлених цим Законом.

За ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У свою чергу, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює діяльність Фонду, не містять положень, які дають підставі вважати, що Фонд є правонаступником банківської установи, зокрема, ПАТ «ДІАМАНТБАНК».

Таким чином, відсутні будь-які правовідносини між позивачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відтак відсутні порушення прав позивача безпосередньо Фондом, у зв`язку з чим, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є неналежним відповідачем у даній справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

А тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України про зняття арешту з майна.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 20.10.2021 № 477/1140/19, можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). В ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому Касаційний Суд підкреслив, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

За таких обставин, з урахуванням наявних підстав, що виконавче провадження № 34989542 (у межах якого було накладено арешт на майно боржника), яке згодом було передано до Соборного ДВС міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та отримало новий номер ВП, а саме № НОМЕР_5 , було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому підстава для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 у ВП № 34989542 (у межах якого було накладено арешт на майно боржника) наявна у зв`язку закінченням виконавчого провадження, відсутності належного відповідача та загальних засад (принципів) цивільного судочинства, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині скасування арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 13192115 від 01.11.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження №34989542 від 31.10.2012, виданої державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського РУЮ Кущенко Ю.В., на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 ,підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5,12, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Європейський страховий альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «К І Партнери», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України про зняття арешту з майна задовольнити частково.

Скасувати арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 13192115 від 01.11.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження №34989542 від 31.10.2012, виданої державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського РУЮ Кущенко Ю.В., на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Білоусова