Рішення № 137616749, 22.06.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1508/26

Номер провадження2/173/1567/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради, третя особа: КП «Верхньодніпровське БТІ», про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є власницею житлового будинку садибного типу, розташованого у АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу. У 2024 році позивачка господарським способом без отримання дозвільних документів здійснила будівництво прибудови літ. А1-1 до житлового будинку літ. А-1 та господарської будівлі сараю літ. Ж-1. З метою оформлення права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна у жовтні 2024 року позивачка звернулася до бюро технічної інвентаризації для виготовлення технічного паспорта. Після виготовлення технічної документації вона вжила заходів щодо державної реєстрації права власності на новозбудовані об`єкти, однак 27 березня 2026 року отримала відмову у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує прийняття об`єктів в експлуатацію. Позивачка зазначає, що має намір належним чином оформити право власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, проте позасудовий порядок оформлення такого права є неможливим, оскільки відсутні документи про введення об`єктів в експлуатацію. Посилаючись на положення чинного законодавства та вважаючи, що самочинно збудовані прибудова літ. А1-1 до житлового будинку літ. А-1 та сарай літ. Ж-1 розташовані на належній їй земельній ділянці, не порушують прав та законних інтересів інших осіб і відповідають будівельним нормам та правилам, позивачка просила суд визнати за нею право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна.

Провадження у справі відкрито 15.05.2026.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи КП «Верхньодніпровське БТІ» у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Згідно Договору купівлі-продажу від 23.01.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 75, позивач придбала житловий будинок АДРЕСА_1 , Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 32582006 від 23.01.2015.

Рішенням Верхівцевської міської ради від 23.04.2021 № 177-9/VIII у власність позивача передана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий 1221010300:03:054:0016, загальною площею 0,0827 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 348732215 від 02.10.2023.

У 2024 році позивач, господарським способом, самочинно закінчила будівництво прибудови літ. А1-1 до житлового будинку літ. А-1 та господарської будівлі сарай літ. Ж-1, що підтверджується технічним паспортом, виданим ТОВ "Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації" 11 жовтня 2024 року.

Листом від 01.08.2025 Верхівцевська міська рада повідомила, що згідно «Плану розташування будівель», наданим КП «Верхньодніпровське БТІ» збудований житловий будинок літ. А-1 загальною площею 230 кв.м, відповідає ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» у частині місця розміщення в межах ділянки землекористування відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд.

Згідно з Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ТО01:3971-4071-1433-9801 в результаті обстеження житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено можливість їх надійної та безпечної експлуатації та визначено тип висновку - позитивний.

Рішенням № 83986659 від 27.03.2026 відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю декларації про введення в експлуатацію будівель.

Між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також підзаконними нормативно-правовими актами у сфері прийняття в експлуатацію об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статей 321, 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.2002 визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у вставленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини п`ятої статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи, що позивач здійснила прибудову до житлового будинку без отримання проекту, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Згідно роз`яснень, що містяться в абзаці 4 пункту 9 та в пункті 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 3 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Разом із цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, а тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 910/2939/19 виклав правову позицію про те, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у № 61-33701св18 зроблено висновок про те, що суд має повноваження визнавати право власності на об`єкт самочинного будівництва виключно у двох випадках: право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці, яка їй передана у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач здійснила будівництво прибудови до житлового будинку та господарської будівлі на належній їй на праві власності земельній ділянці, цільове призначення якої відповідає характеру здійсненої забудови.

З матеріалів справи вбачається, що спірні об`єкти нерухомого майна розташовані в межах земельної ділянки позивача, відповідають вимогам містобудівної документації та можуть безпечно експлуатуватися за своїм функціональним призначенням. Доказів того, що зведення зазначених об`єктів порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб, матеріали справи не містять, а судом таких обставин не встановлено.

Сам факт відсутності у позивача на момент будівництва документів, що надавали право на виконання будівельних робіт, свідчить про самочинний характер будівництва, однак за встановлених судом обставин не виключає можливості визнання права власності на таке майно в судовому порядку відповідно до частини п`ятої статті 376 ЦК України.

За наведених обставин суд доходить висновку, що наявні передбачені законом підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудовану прибудову літ. А1-1 до житлового будинку літ. А-1 та господарську будівлю сарай літ. Ж-1, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Верхівцевської міської ради (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхівцеве, вул. Центральна, 75, ЄДРПОУ 35950156), третя особа: КП «Верхньодніпровське БТІ» (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Театральна, 16, ЄДРПОУ 44739553) про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на самочинно збудовані прибудову літ.А1-1 до житлового будинку літ.А-1 та господарську будівлю сарай літ. Ж-1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв