Рішення № 137616224, 02.06.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1614/25

Провадження № 2/376/234/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Ловінської С.С.,

за участю секретаря судового засідання Кропивлянської С.М.,

представника позивача - Оленченко О.А.,

законного представника - ОСОБА_1 ,

відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників третьої особи - Оленченко О.А., Шеремет О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Сквирської міської ради в інтересах дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Сквирської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Органу опіки та піклування Сквирської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Сквирської міської ради, про позбавлення батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнення з відповідачів аліментів на утримання дітей.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до витягу з ДРАЦС про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України, відомості про батька ОСОБА_6 записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Батьком малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 , який з 11.03.2009 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . З січня 2016 року у них склалися неприязні відносини і вони стали проживати окремо. Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 почала проживати з іншим чоловіком та народжувала дітей, батьком яких було записано ОСОБА_3 . Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27.07.2018 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Відповідно до Акту оцінки потреб сім`ї/особи №73/1 та висновку оцінки потреб сім`ї стан задоволення потреб дітей не задовільний. Наказом №69 від 08.08.2023 «Про взяття малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як таких, які перебувають у складних життєвих обставинах». На підставі заяви ОСОБА_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рішеннями виконавчого комітету Сквирської міської ради від 10.07.2024 № 43/15 та від 10.07.2024 № 44/15 було зараховано на цілодобове перебування до комунального закладу «Сквирський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Надія» Сквирської міської ради Білоцерківського району, де вони перебувають по теперішній час. На підставі заяви ОСОБА_2 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішеннями виконавчого комітету Сквирської міської ради від 15.10.2024 № 25/23 також зараховано на цілодобове перебування до комунального закладу «Сквирський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Надія» Сквирської міської ради Білоцерківського району, де вона перебуває по теперішній час. Діти були передані у занедбаному стані. Вказує, що в будинку, де проживала ОСОБА_2 з дітьми, було відключене електропостачання, продуктів харчування не було в наявності, було брудно, умови проживання незадовільні. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання (паталогічний стан) - гострий лімфобластний лейкоз в стадії ремісії, надниркова недостатність, дифузний зоб ІІ ст., їй постійно потрібний медичний догляд та обстеження. Мати не турбувалася про здоров`я дитини, не надавала належний догляд. Систематично працівники Служби у справах дітей та сім`ї Сквирської міської ради, фахівці із соціальної роботи комунальної установи Сквирської міської ради «Центр надання соціальних послуг» відвідували ОСОБА_2 , надавали рекомендації щодо налагодження роботи побуту та створення належних умов для виховання дітей, але результату не було. Також ОСОБА_2 було надано піч (топку) для обігріву будинку, але ні дрів, ні теплого будинку ніколи не було забезпечено протягом зимового періоду. В будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживала постійно. Неодноразово ОСОБА_2 було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Сквирської міської ради, на які вона приходила, обіцяла, що створить належні умови. За час перебування малолітніх дітей у закладі, мати тричі відвідала їх (кілька раз з`являлась в нетверезому стані), після чого не цікавилася їх життям, станом здоров`я, не приймала участі у вихованні та утриманні дітей. Рішенням Сквирського районного суду Київської області №376/622/16-ц від 02.08.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішенням Сквирського районного суду Київської області №376/503/23 від 05.04.2023 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини орган опіки та піклування Сквирської міської ради вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо їх малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник Органу опіки та піклування Сквирської міської ради у судовому засіданні підтримала позовну заяву та просить суд її задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та заперечила проти позбавлення її батьківських прав. Вказала, що на даний час виправилась, живе в хороших побутових умовах, працює неофіційно. Останній раз бачила дітей в березні 2026 року, спілкується з дітьми та періодично телефонує, приїздить. Запевнила суд, що бажає в подальшому брати належну участь у вихованні дітей. На даний час безкоштовно проживає в АДРЕСА_2 , де є дві кімнати, кухня, добудовується туалет та ванна кімната, планує купити даний будинок. Шостий місяць не п`є. Стверджує, що в цьому будинку створені належні умови. Також пояснила, що дочка ОСОБА_4 хворіє лейкемією і у 2022 році вона з дитиною відвідувала лікарню в Білій Церкві та у Львові. Завдяки волонтерам 11.03.2022 поїхала з донькою в Іспанію в Барселону в лікарню «Вальдеброн», де лікували доньку 8 місяців. Їм «Червоний Хрест» надав житло на 4 місяці. Після того як повернулися до України, дитину возила на лікування до Києва.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив не позбавляти його батьківських прав.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Сквирської міської ради Шеремет О.Б. в судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій зазначила, про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.09.2024, виданого відділом ДРАЦС Сквирського РУЮ у Київській області (а.с.20).

Відповідач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.10.2024, виданого Сквирським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Київській області (а.с.21).

Відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26.09.2024, виданого Сквирським відділом ДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ м. Київ (а.с.19).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 15.06.2021 відомості про батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.22).

Наказом №19-ОД та № 20-ОД від 11.07.2024 на підставі рішень виконавчого комітету Сквирської міської ради від 11.07.2024 № 43/15 та № 44/15 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зараховано на цілодобове перебування до комунального закладу «Сквирський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Надія» Сквирської міської ради Білоцерківського району (а.с.112 та 119).

Наказом № 37-ОД на підставі рішення виконавчого комітету Сквирської міської ради № 25/23 від 15.10.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано на цілодобове перебування до комунального закладу «Сквирський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Надія» Сквирської міської ради Білоцерківського району (а.с.120).

Згідно рішення Сквирського районного суду Київської області №376/622/16-ц від 02.08.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.14).

Згідно рішення Сквирського районного суду Київської області №376/503/23 від 05.04.2023 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15-18).

До матеріалів справи додано рішення виконавчого комітету Сквирської міської ради № 33/11 від 27.05.2025 про затвердження висновку органу опіки і піклування Сквирської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 щодо малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24-26).

Суд зауважує, що діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Відповідно до ч.2 ст.171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статі 6 Європейської Конвенції про права дитини закріплено обов`язок судового органу здійснювати все можливе для забезпечення права дитини приділити належну увагу думкам висловленим дитиною. Так, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння судовий орган упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; надає можливість дитині висловлювати її думки; приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

Судом в судовому засіданні заслухано думку дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснила, що проживає та навчається на даний час у с.Кривошиїнці. Маму любить, хоче повернутися до неї. Мама до неї раз в день телефонує, цікавиться як вона живе, приїжджає, привозить їжу. Інколи забирає додому, їй там подобається. Допомагає мамі робити разом пельмені, чебуреки, борщ варили, жарили шашлики.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 суду показала, що вона є бабусею ОСОБА_10 ,а відповідачка є її невісткою, де її син ОСОБА_11 є фактичним батьком ОСОБА_10 . В неприязних відносинах з відповідачами не перебуває. Стверджує, що ОСОБА_2 на даний час не п`є, в хаті прибирає і в холодильнику має продукти харчування. Вважає, що вона виконує свої материнські обов`язки.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_12 суду показала, що вона є матір`ю відповідачки. В неприязних відносинах з відповідачами не перебуває. Стверджує, що дочка не вживає спиртні напої. Вказала, що дітей у ОСОБА_3 не має, а всі діти, щодо яких розглядається справа, де записаний батьком ОСОБА_3 , є дітьми ОСОБА_11 , який участі у вихованні дітей не приймає. Просить дочку не позбавляти батьківських прав. З дітьми обіцяє допомагати.

В судовому засіданні при з`ясуванні думки малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не було встановлено однозначного категоричного негативного відношення дитини до матері, у неї теплі та налагоджені відносини з мамою, матір свою любить та бажає з нею жити.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків щодо виховання. Необхідно також установити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Для виявлення таких обставин суд ретельно перевірив докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та вважає що, позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, тому суд застосовує її тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися без результативними.

Вирішуючи спір, суд враховує, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батьків до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не бажають спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулися від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Натомість, в судовому засіданні з пояснень відповідачів встановлено, що вони заперечують проти позбавлення їх батьківських прав по відношенню до дітей, намагаються відновити спілкування з дітьми та бажають брати участь у їх вихованні, при цьому батьки не усуваються від виховання дітей та бажають в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.

Під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачів, які б свідчили про свідоме ухилення від утримання та виховання дітей та наявність у цьому лише їх вини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України.

Така підстава позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини характеризується лише винною поведінкою батьків та свідомим нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

З вказаних обставин слід розуміти, що ухилення від виконання батьківських обов`язків та їх невиконання не є тотожними поняттями.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, з об`єктивної сторони слід розуміти такі дії чи бездіяльність особи, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

Отож, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Доказів злісного ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, на що посилається позивач, суду не надано, також в судовому засіданні не встановлено систематичності невиконання ними своїх батьківських обов`язків та притягнення в зв`язку з цим до адміністративної відповідальності.

Матеріальний стан відповідачів сам по собі не може бути пріоритетною підставою для позбавлення їх батьківських прав з урахуванням обставин прояву відповідачами ініціативи та бажання спілкуватися із дітьми, піклуватися про них й брати участь у їх вихованні та утриманні.

Відповідно до ч.ч.4, 5, 6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей.

Вирішуючи даний спір, суд не погоджується з наданим висновком органу опіки та піклування Сквирської міської ради Київської області щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх неповнолітніх дітей.

При цьому суд зазначає, що лише самого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання батьків своїх обов`язків щодо виховання дітей, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення осіб батьківських прав.

Суд наголошує, що метою позбавлення батьків їх батьківських прав є захист дитини та обмеження присутності у її житті того, із батьків, хто здатен заподіяти реальну непоправну шкоду її життю, здоров`ю та психологічному благополуччю, а не винесення формального судового рішення.

Судом не встановлено негативного впливу батьків на дітей, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини в їх діях.

Також, у судовому засіданні позивачем не було надано, а судом не було здобуто тих доказів, що відповідачі грубо нехтували і нехтують своїми батьківськими обов`язками, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей. Також не встановлено виняткових та надзвичайних обставин, які свідчили би про недобросовісність батьків і їх умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Вирішуючи даний спір, суд враховує і те, що до відповідачів раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх неповнолітніх дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що відповідачі намагаються налагодити стосунки з дітьми, а позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Проаналізувавши встановлені обставини у справі та матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позивачем та його представником не надані безспірні та достатні докази винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками відповідачами, які б свідчили про ухилення від виховання дітей, і як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України, тому позбавлення батьківських прав не буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дітей та стимулювання батьків до належного виконання своїх обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є недоцільним, оскільки матір дітей виявляє бажання у виконанні батьківських обов`язків, у зв`язку з чим вбачається безпідставність та необґрунтованість вимог позивача про позбавлення батьківських прав відносно їх неповнолітніх дітей.

Суду не було надано доказів того, що відповідачі жорстоко поводилися з дітьми, перебувають на обліку щодо захворювання на алкоголізм чи наркоманію. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків, до відповідачів не застосовувалися заходи впливу з боку органів внутрішніх справ.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачів відносно неповнолітніх дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батьків по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачами від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, ст.164 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Органу опіки та піклування Сквирської міської ради в інтересах дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Сквирської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач: Орган опіки та піклування Сквирської міської ради, ЄДРПОУ 04054961, адреса : Київська область, Білоцерківський район, м.Сквира, вул. Карла Болсуновського, буд.28.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса : АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 12.06.2026.

Суддя С.С. Ловінська