Рішення № 137614874, 23.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2358/26

Категорія 38

2/295/2530/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №71636354 від 12.07.2025 у розмірі 12040,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 12.07.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був укладений договір про надання коштів у кредит (з комісією) № 71636354, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 3500,00 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача зі строком кредитування 29 днів з процентною ставкою у розмірі 0,999% на день (фіксована), комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту.

Позивач у позові вказує, що 16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладений договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до фізичних осіб, в тому числі за договором кредиту № 71636354 від 12.07.2025 до ОСОБА_1 .

У порушення умов договору кредиту відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 12040,00 грн, яка складається із: тіло кредиту 3500,00 грн, проценти 1015,00 грн, комісія 525,00 грн, пеня/неустойка - 7000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати за надання професійної правничої допомог у розмірі 4500,00 грн.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до ухвали суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін і за клопотанням позивача витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію з приводу належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНКПП: НОМЕР_2 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 12.07.2025 по 15.07.2025.

31.03.2026 на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2026 з АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшли документи, які витребовував суд (а. с. 62-63).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі неодноразово направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання (а.с. 49), проте поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається таким, що копію процесуального рішення отримав (а. с. 57-58, 65-66).

Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі судом надсилалась та доставлена до електронної скриньки, вказаної позивачем в позовній заяві, яка була зазначена відповідачем під час укладення кредитного договору, що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, складеної відповідальним працівником суду (а. с. 55).

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заяви по суті справи до суду також не надходили.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що 12.07.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був укладений договір надання коштів у кредит (з комісією) №71636354, який відповідачем підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 75824, який був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу (на звороті а. с. 5-12).

Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору сума кредиту складає 3500,00 грн, строк кредитування 29 з процентною ставкою у розмірі 0,482% на день (фіксована), комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту (525,00 грн), орієнтовна загальна вартість кредиту 4514,23 грн.

У пункті 10.5 договору передбачено, що за порушення кредитодавцем строків надання позичальнику кредиту, визначених договором, позичальник має право стягнути з кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, але не більше, ніж 15 відсотків від суми простроченого платежу.

09.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронному вигляді була укладена додаткова угода № 15530641 до кредитного договору №71636354 від 12.07.2025, яку відповідач також підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 41076 (а. с. 14).

У додатковій угоді сторони домовились продовжити строк кредитування на 29 днів, у загальному строк кредитування склав 58 днів. На період продовження строку користування кредитом (пролонгації) до дати повернення кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 1,00%.

Відповідно до платіжної інструкції від 12.07.2025, довідки ТОВ «Европейська платіжна система» від 06.01.2026 підтверджено виконання платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів з перерахування 12.07.2025 отримувачу ОСОБА_2 на карту НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 3500,00 грн, що також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 31.03.2026 та випискою по рахунку за договором № б/н за період 12.07.2025-15.07.2025 про рух коштів по карті, яка емітована на ім`я ОСОБА_1 (на звороті а. с.17-18, 62-63).

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що первісний кредитодавець свої зобов`язання за договором кредиту виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладений договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025, відповідно до умов якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №71636354 від 12.07.2025, що підтверджується змістом самого договору та Реєстру прав вимоги № 23/12/25-02 від 23.12.2025 (на звороті а. с. 22-31).

Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №71636354 від 12.07.2025.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З досліджених судом доказів встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати інших платежів за договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором №71636354 від 12.07.2025 становить 12040,00 грн, з яких 3500,00 грн - тіло кредиту; 1015,00 грн - проценти за користування кредитними коштами, які нараховані в межах строку кредитування з 12.07.2025 по 07.09.2025; 525,00 грн - комісія за надання кредиту, 7000,00 грн - пеня/неустойка (на звороті а. с. 19-21).

Дослідивши надані докази, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, які нараховані за користування кредитними коштами у межах строку кредитування з 12.07.2025 по 07.09.2025, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Також суд визнає правомірними вимоги позивача про стягнення комісії за надання кредиту з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію.

За умовами договору, що підтверджується і змістом розрахунку заборгованості, відповідачу одноразово при наданні кредиту нарахована комісія у розмірі 15% від суми кредиту, що становить 525,00 грн (п. 2.2.4 договору).

З огляду на те, що умовами договору передбачена комісія за надання кредиту, що цілком відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає її нарахування правомірним, і вона підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач, окрім стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією, просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 7000,00 грн.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Договір кредиту укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23 дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок, щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 зазначив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки за невиконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору споживчого кредиту у період дії воєнного стану, є неправомірним, суперечить положенням ЦК України, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, наведених по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 5040,00 грн, яка складається із: тіло кредиту - 3500,00 грн, проценти - 1015,00 грн, комісія за надання кредиту - 525,00 грн.

В задоволенні вимоги про стягнення неустойки суд відмовляє за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1118,21 грн (2662,40 грн х 42% від задоволених вимог).

Відповідно до ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги представник позивача надав: копію договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладеного з адвокатом Ткаченко Ю.О.; копію витягу з акту № 5-ДІЛ від 02.01.2026, зі змісту якого вбачається, що правнича допомога надана на суму 4500,00 грн; копію акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; копію платіжної інструкції № 579938009.1 від 16.01.2026 (а. с. 32-37).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати з надання правничої допомоги підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1890,00 грн (4500,00 грнх 42% від задоволених вимог).

Керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором про надання коштів у кредит (з комісією) №71636354 від 12.07.2025, у розмірі 5040,00 грн, яка складається із: тіло кредиту - 3500,00 грн, проценти - 1015,00 грн, комісія за надання кредиту- 525,00 грн, а також стягнути судовий збір у розмірі 1118,21 грн і 1890,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька