Рішення № 137613328, 23.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2145/26

Провадження № 2/159/1789/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді - Смалюха Р.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк», від імені якого діє представник Мєшнік Костянтин Ігорович, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк» або позивач або кредитор або товариство) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або відповідачка або позичальник або боржник) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.07.2019 року (далі кредитний договір) у розмірі 96785,41 грн станом на 04.01.2026.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що АТ «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, особливістю вказаного проєкту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. 24.07.2019 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачкою підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вищевказаних документів, які складають договір, у мобільному додатку, та зобов`язувався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачці надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 6000,00 грн, який неодноразово змінювався востаннє 05.03.2024 до 40000,00 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Незважаючи на виконання позивачем умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання по кредитному договору перед позивачем не виконав, внаслідок чого у позичальника перед позикодавцем виник борг, сума якого заявлена до стягнення.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач не погодився з пред`явленим позовом, позовні вимоги заперечив продавши до суду відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач не заперечує факт підписання Анкети-заяви 24.07.2019, проте категорично заперечує узгодження умов кредитування, погодження встановленого кредитного ліміту, порядку сплати відсотків та штрафних санкцій. Відповідач стверджує, що фактичне використання кредитної картки не свідчить про погодження нею умов щодо нарахування та стягнення відсотків.

Відповідач заявляє, що банк не надав їй, а вона не підписувала Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту. Вона звертає увагу суду на те, що ці документи взагалі відсутні у додатках до позову як підписані стороною. Також Умови і правила надання банківських послуг, що містяться в матеріалах справи, затверджені протоколом від 24.11.2021 року, тобто вони не діяли у 2019 році під час підписання анкети. Відтак, банк не довів підписання цих документів електронним цифровим підписом.

Також відповідач вказує на відсутність детального розрахунку заборгованості з боку банку. За її розрахунками, банк не врахував сплачені відсотки в сумі 27633,22 грн, безпідставно списані 26000 грн від 01.11.2025 року, а також кошти для поповнення картки у сумі 22575,64 грн. Вона не визнає стягнення 7 платежів по 2760 грн (разом 19320 грн) як оплату за розстрочку.

На переконання відповідача сума овердрафту у 56785,41 грн, яку позивач позиціонує як тіло кредиту, насправді є незаконно нарахованими та не узгодженими відсотками та штрафними санкціями. Оскільки сторони не погодили розмір відсотків, усі стягнуті банком кошти повинні зараховуватися виключно на погашення початкового тіла кредиту. Стягнуті в односторонньому порядку платежі значно перевищують встановлений ліміт, що свідчить про його погашення.

Відповідач також заперечує проти стягнення пені у розмірі 3210,18 грн посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого позичальники звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії воєнного стану (введеного 24.02.2022). Відповідач спростовує доводи банку про стягнення пені за періоди до воєнного стану, наголошуючи, що кредитний ліміт у розмірі 40000 грн з`явився у виписці лише у березні 2024 року, тобто безпосередньо під час дії воєнного стану, що виключає правомірність застосування штрафних санкцій.

У відповіді на відзив та запереченнях представник позивача додатково зазначає, що Договір про надання банківських послуг є змішаним і був укладений 24.07.2019 року шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви. Позивач стверджує, що договір було підписано в електронній формі з використанням удосконаленого електронного підпису та ОТР-пароля у мобільному додатку «Monobank». Без ознайомлення з Умовами, Тарифами та Паспортом кредиту реєстрація та подальше використання додатку є технічно неможливими.

Актуальні Умови та правила обслуговування (зокрема редакція від 04.07.2019, що діяла на момент укладання) є публічною офертою, офіційним документом і постійно розміщені на офіційному сайті банку. Свою згоду зі змінами умов та тарифів клієнт підтверджує проведенням банківських операцій за карткою.

Також позивач зазначає, що станом на момент подання позову загальна сума заборгованості становить 96785,41 грн. Ця сума складається з повністю використаного кредитного ліміту у розмірі 40000 грн та овердрафту (мінусу по картці) на суму 56785,41 грн. Загалом за час користування карткою відповідач поповнив рахунок на 1116352,91 грн, проте витратив 1213138,26 грн. Позивач наголошує, що всі кошти з поповнень були витрачені відповідачем на власні потреби.

Овердрафт виник через те, що у разі нестачі власних коштів клієнта банк автоматично надавав кредитні кошти на погашення відсотків, неустойки та платежів за розстрочкою, що збільшувало загальне тіло кредиту. Базова процентна ставка складає 3,1% на місяць, а у разі прострочення вона збільшується до 6,2% на місяць. Крім того, відсотки за користування кредитом є платою за надані послуги та складовою зобов`язання, а не штрафною санкцією, тому вони не підлягають скасуванню через дію воєнного стану.

Щодо нарахування штрафних санкцій то представник позивача зазначає, що сторонами у договорі було погоджено спеціальний вид пені, що є формою забезпечення виконання зобов`язань, тому банк вважає її стягнення правомірним. Банк має право нараховувати штрафні санкції та пеню за період до введення воєнного стану, тобто починаючи з 2019 року. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем була оформлена послуга «Покупка частинами» на загальну суму 6200 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи суд вирішив здійснювати у змішаній формі.

05.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву.

06.05.2026 позивач подав відповідь на відзив.

12.05.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

13.05.2026 позивач подав додаткові пояснення.

Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі -ЦПК України).

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

АТ «Універсал Банк» запустив проект Монобанк, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Мonоbank». На цих платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт, а банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та ідентифікаційного коду в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або в точці видачі, чи спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Всі умови обслуговування рахунків фізичних осіб в банку опубліковані на офіційному сайті банку та доступні для ознайомлення.

Відповідачка звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язувалася виконувати його умови.

Згідно з п. 3 Анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.

У наданій позивачем копії Анкети-заяви міститься фізичний підпис відповідачки та зазначена дата її підписання 24.07.2019, а також зазначена інформація про генерацію відповідачкою ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 03F4929….E194F. У заяві не зазначено розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

Копією довідки про наявність рахунку від 04.01.2026 підтверджується видачу позивачем відповідачці банківської картки НОМЕР_1 (поточний рахунок НОМЕР_2 ) у валюті гривня, з терміном дії до 03/2029.

Довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 04.01.2026 стверджується встановлення відповідачці за карткою НОМЕР_1 кредитного ліміту 6000,00 грн 24.07.2019 та його неодноразову зміну, 23.03.2021 кредитний ліміт становив 0,00 грн, а 05.03.2024 40000,00 грн.

У долученому до позовної заяви Паспорті споживчого кредиту чорної картки Монобанк у розділі 4 у графі «процентна ставка, відсотків річних» зазначена базова процентна ставка 3,1% в місяць (37,2% річних).

Доказів погодження відповідачем саме цього Паспорта споживчого кредиту матеріали справи не містять.

24.11.2021 та 04.07.2019 позивач затвердив Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал банк» при надання банківських послуг щодо карткових продуктів Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток Монобанк в редакції від (далі Умови і правила).

Доказів погодження відповідачем саме цих Умов та Правил матеріали справи не містять.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що проценти нараховувались за ставкою 38,4% за період з 24.07.2019 по 31.08.2020, а з 01.09.2020 по 04.01.2026 за ставкою 37,2 %. Зазначено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 93575,23 грн, а також наявна заборгованість за пенею в розмірі 3210,18 грн.

З виписки по поточному рахунку НОМЕР_2 (рух коштів по картці від 04.01.2026) за період з 24.07.2019 - 04.01.2026 наданої позивачем, вбачається:

- Відповідачці нараховувались проценти за користування кредитом за період з 24.07.2019 01.12.2025 на загальну суму 33303,91 грн (01.12.2025 - 3169,41 грн, 02.11.2025 -40,77 грн, 01.11.2025 - 753,57 грн, 01.11.2025 - 1263,87 грн, 02.10.2025 - 571,21 грн, 01.10.2025 - 571,21 грн, 01.10.2025 - 1223,10 грн, 01.09.20205 - 1714,54 грн, 01.08.2025 - 1603,04 грн, 01.07.2025 - 1450,62 грн, 01.06.2025 - 1422,52 грн, 01.05.2025 - 1273,69 грн, 01.04.2025 - 1280,20 грн, 01.03.2025 - 1177,40 грн, 01.02.2025 - 1265,76 грн, 01.01.2025 - 1291,53 грн, 01.12.2024 -1258,50 грн, 01.11.2024 - 1277,10 грн, 01.10.2024 - 1225,90 грн, 01.09.2024 - 1268,67 грн, 01.08.2024 - 1298,28 грн, 01.07.2024 - 1218,45 грн, 01.06.2024 - 1244,39 грн, 01.05.2024 - 2127,28 грн, 01.04.2021 - 15,33 грн, 01.03.2021 - 23,16 грн, 01.02.2021 - 33,48 грн, 01.01.2021 - 32,81 грн, 01.12.2020 - 39,30 грн, 01.11.2020 - 48,67 грн, 01.10.2020 - 45,95 грн, 01.09.2020 - 59,83 грн, 01.08.2020 - 63,56 грн, 01.07.2020 - 78,60 грн, 01.06.2020 - 94,87 грн, 01.05.2020 - 109,32 грн, 01.04.2020 - 120,40 грн, 01.03.2020 - 265,06 грн, 01.02.2020 - 146,63 грн, 01.01.2020 - 142,93 грн, 01.12.2019 - 176,20 грн, 01.11.2019 - 326,74 грн, 01.10.2019 - 294,60 грн, 01.09.2019 - 195,46 грн).

-Відповідачкою здійснено витрат з картки на суму 1213138,26 грн у тому числі враховуючи нараховані проценти, які погашалися за рахунок збільшення кредитного ліміту;

-Відповідачка користувалась послугою розстрочка на карту відповідно до якої повинна була щомісячно здійснювати погашення в розмірі 2760,00 грн, упродовж 7 місяців.

-Відповідачкою здійснено зарахувань на картку в розмірі 1116352,91 грн.

-станом на 05.03.2024 кредитний ліміт складав 40000,00 грн, заборгованість за кредитом складала 0,00 грн.

Копією Виписки з ЄДР від 29.12.2018, копією банківської ліцензії №92 від 10.10.2011, копією статуту позивача в редакції від 20.01.2022 підтверджується , що позивач є банком та має право на здійснення банківської діяльності.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання умов кредитного договору.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Анкета-заява від 24.07.2019 підписана відповідачкою як фізичним підписом так і електронним цифровим підписом. Зазначений підпис підтверджує, що сторони погодили, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилам, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Отже, сторони погодили уклали в належній формі кредитний договір.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на дві групи: законодавчо встановлені (їхній розмір та підстави стягнення визначаються нормативно-правовими актами) та договірні (визначаються безпосередньо сторонами у договорі).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо процентів, зокрема їх розміру та порядку нарахування, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, посилався також на Паспорт споживчого кредиту, Тарифи, Умов та правила, розміщений на офіційному сайті банку https://monobank.соm.ua, а також на Тарифи і Паспорт споживчого кредиту.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, був ознайомлений саме з цією версією правил і погоджувався на наведені у позовній заяві тарифи кредитування.

За відсутності підтверджень щодо конкретних умов, які були запропоновані відповідачу, а також через відсутність у Анкеті-заяві чіткої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, подані банком Умови та Правила не можуть розглядатися як типовий документ, що автоматично застосовується до укладеного між сторонами кредитного договору.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) на яку посилається Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №697/302/20 стороною в якій був АТ «Універсал банк», та яка є релевантною цій справі, суд дійшов таких висновкиів:

«Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин».

Крім того, роздруківка зазначених документів із сайту, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, про що висловлено і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що відповідачка погодила саме ці Умови і правила, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, які долучені ним до матеріалів справи, а відтак відсутні підстави вважати, що укладений між сторонами кредитний договір містив саме такі умови (щодо розміру процентів, збільшення /зменшення кредитного ліміту, зарахування коштів кредитного ліміту в погашення прострочених процентів, тощо про що заперечує відповідач) про узгодження яких стверджує позивач.

Також суд звертає, увагу, що у розділі 4 Паспорті споживчого кредиту містяться застереження, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених у Паспорті, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуг кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит та ряд застережень.

Крім того Паспорт споживчого кредиту доданий до позовної заяви містить вказівку про застосування процентної ставки у розмірі 3,1 % в місяць (37,2% річних), а з виписок по картці відповідачки видно, що їй нараховувались проценти річних з моменту початку користування кредитними коштами в розмірі 38,4 % річних.

Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 сформував висновок про те, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила це значний за обсягом документ (понад 80 сторінок), що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору кредитор дотримав вимог, передбачених ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такої позиції дотримується Велика Палата Верховного суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Крім того, суд звертає увагу, що з виписок по картці видно, що позивач нарахувавши відповідачці проценти за користування кредитним коштами не обліковував ці проценти на окремому рахунку, а здійснював переведення цих процентів у тіло кредиту, шляхом їх погашення новими кредитними коштами, для чого збільшував кредитний ліміт (овердрафт).

У такий спосіб позивач знаючи, що відповідачка не сплачує в повному обсязі поточні проценти на тіло кредиту, не повернула вже використаний кредитний ліміт у розмірі 40000,00 грн, почав погашати поточні проценти за рахунок видачі відповідачу нового кредиту (овердрафту), збільшуючи таким чином тіло кредиту.

Тобто, заборгованість по основній сумі кредиту збільшувалась не за рахунок того, що відповідачка використовувала кредитні кошти на споживчі потреби, а за рахунок того, що позивач, збільшуючи кредитний ліміт, погашав прострочені проценти цими новими кредитними коштами. Ці кредитні кошти позивач обліковував як виданий відповідачці кредит, який відразу списувався позивачем на погашення прострочених процентів.

При цьому позивач фактично не ніс витрат, адже видані відповідачу кошти як кредит він відразу повертав собі у вигляді погашення прострочених процентів.

Отже, погасивши прострочені проценти новими кредитними коштами, фактично відбувалося нарахування процентів на прострочені проценти.

Будучи професійним учасником ринку фінансових послуг та усвідомлюючи всі ризики позивач допускав та свідомо сприяв виникненню у відповідачки значної сум заборгованості.

На переконання суду така поведінка сторони правочину не може розглядатись як добросовісна, аі її негативні наслідки не можуть покладатися на іншу сторону, яка є слабшою у цих правовідносинах.

Отже, оскільки суд дійшов висновку, про неможливість встановлення конкретних умов кредитного договору, щодо розміру процентної ставки, порядку погашення процентів та зміни кредитного ліміту, тощо, підставним буде стягнення з відповідача фактично отриманих, але не повернутих ним коштів.

Як вище зазначав суд, з виписки по банківському рахунку НОМЕР_2 , наданої позивачем, видно, що остання здійснила витрат з картки на суму 1213138,26 грн з яких 33303,91 грн нарахованих процентів, які були сплачені за рахунок збільшення кредитного ліміту.

Водночас відповідачкою на картку зараховано кошти в сумі 1116352,91 грн.

На переконання суду, різниця між використаними коштами та повернутими і буде тією сумою, яку відповідачка фактично отримала, однак не повернула: 1213138,26 грн - 33303,91 грн процентів - 1116352,91 грн = 63481,44 грн.

Додатково суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи), зазначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за операційний день і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд, висловленій у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21).

Отже, надані банком виписки за рахунком відповідача підтверджують обставини видачі кредиту, здійснення відповідачем операцій по використанню кредитних коштів та їх розмір, а також заборгованість за кредитом, розмір якої відображено у детальному розрахунку.

Відповідач не надав жодних доказів того, що ним не здійснювались операції зі сплати 26000,00 грн 01.11.2025 та не здійснювались операції по сплаті розстрочки в розмірі 2760,00 грн щомісячно упродовж 7 місяців, всього на суму 19320,00 грн (з 20.04.2025 по 20.10.2025).

Контррозрахунку заборгованості відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по кредитному договору є підставною в розмірі 63481,44 грн.

Суд не стягує з відповідача 33303,91грн які фактично є нарахованими процентами, оскільки позивач не ставить такої вимоги, а також не надав доказів узгодження розміру процентів, які нараховуються на тіло кредиту.

Такої ж позиції дотримався Волинський апеляційний суд у постановах від 22.05.2025 у справі №159/15/25, від 19.12.2025 у справі №159/4036/25у справах з подібними обставинами справи.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З наданого розрахунку заборгованості видно, що позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3210,18 грн 01.12.2025.

Позивач не надав доказів того, що сторони узгодили нарахування пені та умови її нарахування.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і станом на сьогодні є чинним.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.

Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

На підставі викладеного, суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3210,18 грн.

Суд не бере до уваги надані позивачем копію заяви клієнта від 25.06.2021 про покупку товару частинами, суму 6200,00 грн на 5 місяців, сума щомісячного платежу 1033,34 грн, адже він не довів, що ця заява стосується спірних правовідносин. Зазначений у заяві номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту НОМЕР_3 (п. 9), є відмінний від тієї що видавалась відповідачу, крім того у заяві зазначено, що її як клієнт банку підписав ОСОБА_2 .. Доказів того, що відповідач уповноважувала ОСОБА_2 вчиняти дії від її імені у матеріалах справи відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відтак, суд зазначає, що інші доводи учасників провадження не спростовують зазначених вище висновків суду

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 63481,44 грн заборгованості за сумою виданого кредиту, у стягненні коштів в розмірі 3210,18 грн пені та 33303,97 грн тіла кредиту необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог - 1746,27 грн (65,59% від 2662,40 грн )

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг Монобанк від 24.07.2019 у розмірі 63481,44 грн, що є залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) станом на 04.01.2026.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 33303,97 грн та пені в розмірі 3210,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» судовий збір у сумі 1746,27 грн.

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач Акціонерне товариство «Універсал банк» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд 23; ЄДРПОУ 21133352);

Представник позивача Мєшнік Костянтин Ігорович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

Повне судове рішення складене 23.06.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх