Рішення № 137612731, 23.06.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 444/3510/25

№ провадження 2/453/710/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 червня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и в:

21 квітня 2026 року до Сколівського районного суду Львівської області надійшла справа (№444/3510/25) із Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Справу передано судді Ясінському Ю.Є. для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Директор ТзОВ «Коллект Центр» Ткаченко М. звернулась до суду з позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором у розмірі 45170,36 гривень.

Ухвалою судді від 23 квітня 2026 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та уклав 19 березня 2021 року кредитний договір №2107781759653 шляхом підписання такого електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора, отримавши грошові кошти на споживчі потреби. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 45170,36 грн., що складається з 3400 грн. заборгованості за тілом кредиту, 41770,36 грн. заборгованості за відсотками. На підставі договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року, укладеного між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТзОВ «Вердикт Капітал», останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договорам № 2107781759653 від 19 березня 2021 року. На підставі договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр», позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2107781759653 від 19 березня 2021 року. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 19 березня 2021 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитний договір № № 210778175965 шляхом підписання такого, додатку № 1 до нього, графіку платежів та паспорту споживчого кредиту електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора Q4, внаслідок чого отримав грошові кошти в сумі 3400 грн. строком на 18 днів зі сплатою 2 % на день від суми кредитування.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № № 2107781759653 від 19 березня 2021 року, що підтверджується листом ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» від 03червня 2025 року.

01 грудня 2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12 та реєстр боржників, відповідно до умов яких первісний кредитор ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Вердикт Капітал» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року вбачається, що ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № № 2107781759653 від 19 березня 2021 року у розмірі 29002 грн., яка складається з 3400 грн. заборгованості за тілом кредиту, 25602 грн. заборгованості за відсотками.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТзОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 року у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 57166 грн. 24 коп.

10 січня 2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТзОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Коллект Центр» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Згідно витягу реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2107781759653 від 19 березня 2021 року року у розмірі 57166,24 грн.

Відповідно до розрахунку ТзОВ «Коллект Центр», станом на 21.08.2025 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 45170,36 грн.

При цьому, суд не може погодитись із наведеною позивачем сумою заборгованості відповідача за кредитним договором № № 2107781759653 від 19 березня 2021 року року в сумі 45170,36 грн. в повному обсязі з огляду на наступне.

В пункті 1.2 кредитного договору № № 2107781759653 від 19 березня 2021 року відповідач та первісний кредитор ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» погодили, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Із заяви-анкети, що є додатком № 1 до кредитного договору №№ 2107781759653 від 19 березня 2021 року та паспорту споживчого кредиту встановлено, що сторони погодили строк кредитування в кількості 18 днів.

Таким чином, зважаючи на те, що кредитний договір № 2107781759653 від 19 березня 2021 року укладено між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 на 18 днів, строк кредитування завершився 05.04.2021 року.

Належних і допустимих доказів на підтвердження правильності та безспірності здійснення нарахувань відсотків за користування кредитними коштами після 05.04.2021 року суду не надано.

Крім цього, подальше нарахування процентів за кредитним договором № 2107781759653 від 19 березня 2021 року поза межами строку кредитування, є безпідставним, необґрунтованим і таким, що не відповідає його вимогам, а також те, що до матеріалів позову не надано доказів на підтвердження права ТзОВ «Вердикт Капітал» на здійснення даної діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Оскільки строк кредитування за вказаними вище кредитними договорами завершився 05.04.2021 року, у первісного кредитодавця, як і у ТзОВ «Вердикт Капітал», так і у ТзОВ «Коллект Центр», було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом, а тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 05.04.2021 року, є необґрунтованими, з огляду на що такі не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №№ 2107781759653 від 19 березня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» у розмірі 4624 грн., яка складається з 3400 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1224 грн. заборгованості по відсотками.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційну розміру задоволених позовних вимог. А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 242,24 грн. сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (10%).

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч.2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАС АССІСТАНС», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01 грудня 2025 року.

Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог 1600 грн., як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, ст. ст. 625, 629, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 2107781759653 від 19 березня 2021 року у розмірі 4624 (чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 242 (двісті сорок дві) грн. 24 коп. сплаченого судового збору та 1600 (дна тисяча шістсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ