Ухвала суду № 137611118, 22.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17419/24

Провадження №1-кп/522/1761/26

УХВАЛА

18 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції об`єднані обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №42023164690000030 від 06.07.2023 року та №42024164690000013 від 02.02.2024 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, українця, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (на момент вчинення злочину), у військовому званні «полковник», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 409, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувають об`єднані обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №42023164690000030 від 06.07.2023 року та №42024164690000013 від 02.02.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

На теперішній час відносно обвинуваченого ОСОБА_3 діє запобіжний захід у вигляді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії яких закінчується 15.03.2026 року.

У судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку зі сплатою застави та існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , при цьому потребу у продовженні строку дії зазначених обмежувальних заходів прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_3 обвинувачується.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор обґрунтовував: тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_3 у випадку доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; можливістю безперешкодного перетину державного кордону, що пов`язана з непоширенням на обвинуваченого обмежень щодо виїзду за межі України, запроваджених у зв`язку з воєнним станом; майновим станом обвинуваченого, який надає йому можливість забезпечити своє існування в умовах переховування.

Ризик незаконного впливу на свідків та спеціаліста прокурор обґрунтовував: практичною спроможністю впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки більшість з них є його колишніми підлеглими за часів проходження ним служби на посадах районних військкоматів м. Одеси та перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ; використанням широкого кола знайомств, зв`язків, соціального статусу та авторитету, набутих під час здійснення професійної діяльності, які дають ОСОБА_3 можливість впливати на інших свідків з метою зміни раніше наданих показань, надання суперечних показань або відмови від їх дачі.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтував міцними робочими та позаробочими зв`язками обвинуваченого з працівниками державних, правоохоронних та контролюючих органів місцевого та загальнодержавного рівня, органів місцевого самоврядування, які можуть бути використані ОСОБА_3 для впливу на наслідки судового розгляду кримінального провадження.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_3 обвинувачується, прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_3 також є підсудним у декількох кримінальних провадженнях №42023164110000003 від 26.04.2023 року за ст. 368-5 КК України, №42023164690000030 від 06.07.2023 року за ч. 4 ст.358, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, №6202300000000803 від 18.09.2023 року за ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 209 КК України, що вказує на те, що він може скоїти інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з наведеним, з метою здійснення дієвого контролю за поведінкою ОСОБА_3 та гарантуванню дотримання установлених судом обмежень, ураховуючи відомості про особу обвинуваченого, характер вчинених кримінальних правопорушень, просив продовжити строк дії раніше визначених обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники щодо клопотання прокурора в частині продовження строку дії обов`язків заперечували.

Захисник ОСОБА_5 подала до суду клопотання в порядку ст. 201 КПК України про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення застави відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, посилаючись на те, що встановлений розмір застави фактично не відповідає реальному рівню ризиків у цьому кримінальному провадженні.

Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подали суду клопотання про скасування окремих додаткових процесуальних обов`язків, зокрема, обов`язку не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва та Київської області за викликом у судові засідання, оскільки ОСОБА_3 у грудні 2025 року прийнятий на посаду експедитора у ТОВ «Атолло Гранум» та йому з метою виконання службових обов`язків необхідно пересуватись по всій території України. Також сторона захисту просила суд виключити з процесуальних обов`язків ОСОБА_3 обов`язок носити електронний засіб контролю, оскільки на лівій гомілці обвинуваченого, де він носить електронний браслет утворилася екзема, яка потребує лікування, тобто електронний засіб контролю суттєво порушує нормальний уклад життя особи, спричиняє значні незручності та становить небезпеку для здоров`я.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотань сторони захисту та просив залишити без змін обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави та продовжити відносно обвинуваченого строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України та враховані слідчим суддею при обранні відносно ОСОБА_3 відповідного запобіжного заходу, не зменшилися.

Розглянувши клопотання прокурора, сторони захисту, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження в рамках заявлених клопотань, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Статті 194, 199 КПК України визначають порядок застосування та продовження запобіжного заходу. Виходячи з їх змісту, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з положень цих статей, а також з огляду на стадію здійснення цього кримінального провадження, суд може змінити раніше застосований до обвинуваченого запобіжний захід, або продовжити строк дії раніше визначених обов`язків лише у разі, якщо сторона, яка звернулась до суду з відповідним клопотанням, доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність, що спростовує потребу у подальшому збереженні самого запобіжного заходу або обмежувальних заходів, які покладаються на обвинуваченого одночасно з ним.

Суд встановив, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2025 року відносно ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави для забезпечення виконання обов`язків визначених КПК України, у розмірі 14670 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 44420760,00 грн. та покладенням таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

26.09.2025 року за ОСОБА_3 була внесена застава у розмірі 44420760,00 грн.

На теперішній час відносно ОСОБА_3 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 44420760,00 грн.

Згідно з об`єднаними обвинувальними актами ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1, ч.4 ст. 358, ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, за ступенем тяжкості три з яких (ч. 1 ст. 114-1,ч.5 ст. 407, ч. 4 ст.409 КК України) належать до тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, час перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , за який він міг набути широке коло зв`язків серед співробітників різних державних та правоохоронних формувань, використовуючи які може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду; можливість накопичення фінансових ресурсів за тривалий період перебування на вище вказаній посаді.

Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, та діє на теперішній час.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд, ураховуючи, що ОСОБА_3 звільнено з військової служби за станом здоров`я, не виключає можливість здійснювати перетину ним кордону навіть в умовах воєнного стану.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Однак, ураховуючи стадію здійснення цього кримінального провадження, суд констатує підтвердження прокурором виключно ризику переховування від суду, оскільки стадія досудового розслідування була завершена складанням обвинувального акта.

Прокурор у клопотанні покликався на авторитет та зв`язки, набуті ОСОБА_3 під час проходження ним служби на посадах районних військкоматів м. Одеси, перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та його взаємозв`язок із свідками, більшість з яких є його колишніми підлеглими, що надає обвинуваченому потенційну можливість впливати на цих осіб.

Безумовно, отримані в силу службової діяльності стосунки наведеного характеру або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки, які у випадку необхідності можуть бути використані з метою впливу на показання свідків у цьому кримінальному провадженні як самостійно, так і через інших осіб.

Крім того, важливе значення відіграє така засада кримінального провадження як безпосередність дослідження судом показань свідків (ст. 23 КПК України). Вказане обумовлюється тим, що ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а відтак і з протоколами допитів свідків, обвинувачений вочевидь ознайомлений зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування, а отже у суду існує достатньо підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.

Отже, у суду існує достатньо підстав вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може вдатись до впливу на свідків та інших осіб, яким відомі обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Також, на думку суду, на теперішній час існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який обґрунтовується тим, що обвинувачений є підсудним у інших кримінальних провадженнях та може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, зважаючи на необхідність отримання джерела доходів.

При цьому, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути замінений на інший - більш або менш суворий.

Тобто, запобіжний захід може бути зміненим чи скасованим коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, зокрема, якщо в ході кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувалися при його обранні (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я підозрюваного тощо).

Тож у клопотанні про зміну запобіжного заходу мають бути зазначені нові суттєві обставини, підтверджені відповідними доказами, які не були предметом розгляду при застосуванні/зміні/продовженні запобіжного заходу.

Як вбачається з тексту клопотання та що підтвердила сторона захисту в судовому засіданні, підставою для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу є сукупність, зокрема таких обставин як зниження рівня встановлених ризиків.

При вирішенні питання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави, слідчим суддею в повній мірі надавалася правова оцінка наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім вище вказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 358 КК України, обставинам можливого вчинення таких кримінальних правопорушень, характеризуючим підозрюваного даним, ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а також можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи сторони захисту про те, що ризики відпали, а підозрюваний ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, також досліджувались та враховувались слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання про зміну відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді застави, не було встановлено обставин, які б вказували на відсутність або зменшення ризиків, встановлених при застосуванні та продовженні запобіжного заходу відносно нього, беручи до уваги, що застосований запобіжний захід у повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 та, таким чином, забезпечив досягнення мети застосування такого запобіжного заходу.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вищевказане клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.

За наслідком розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що стороною обвинувачення доведено продовження існування ризиків переховування ОСОБА_3 від суду та незаконного впливу на свідків, яким кореспондують зазначений у клопотанні прокурора обов`язки утримуватися від спілкування зі свідками та здати на зберігання до відповідного органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України.

Суд також вважає, що продовження обвинуваченому обов`язку не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва та Київської області за викликом у судові засідання є виправданим з огляду на встановлений під час розгляду клопотання ризик його переховування від суду, а отже і ймовірність приводу ОСОБА_3 у судові засідання, що зумовлює необхідність у обізнаності про актуальне місце проживання обвинуваченого.

При цьому суд враховує, що під час працевлаштування на посаду експедитора ОСОБА_3 був достеменно обізнаний про обмеження свого вільного пересування по території України у зв`язку з обранням запобіжного заходу і був зобов`язаний повідомити про такі обмеження свого роботодавця, який вже мав право вирішувати чи відповідатимуть такі обмеження вимогам, які пред`являються особам, що працюють на посаді експедитора. Тобто, вказані обставини взагалі не можуть вважатись підставою для скасування такого обов`язку, визначеного судом, як вже зазначалось, єдиною підставою для цього має стати зменшення відповідних ризиків.

Крім того, суд нагадує, що обвинувачений не позбавлений права у відповідних випадках завчасно звертатися до суду із клопотанням про надання дозволу на виїзд за межі м. Одеси та Одеської області.

Враховуючи викладене, на думку суду, у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу та скасування окремих процесуальних обов`язків слід відмовити.

Стосовно клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну відносно обвинуваченого запобіжного заходу в частині скасування обов`язку носіння електронного засобу контролю суд зазначає наступне.

У поданому клопотанні сторона захисту, посилаючись на негативний вплив на здоров`я обвинуваченого, спричинений носінням електронного засобу контролю, просить скасувати обов`язок носити такий засіб контролю, покладений на нього.

Таким чином, враховуючи доводи клопотання сторони захисту, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 26 КПК України, судом при розгляді поданого клопотання вирішується питання щодо можливості зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу шляхом скасування обов`язку носити електронний засіб контролю, саме з підстав завданого ним негативного впливу на здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КПК України, застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 195 КПК України, електронні засоби контролю можуть застосовуватися слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду про обрання стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов`язок.

На виконання зазначеного додаткового процесуального обов`язку, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано електронний засіб контролю.

Згідно з ч. 4 ст. 195 КПК України, не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров`я особи, яка їх використовує.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 КПК України, електронні засоби контролю застосовуються в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно пунктів 3, 4 розділу І Порядку застосування електронних засобів контролю, затвердженого наказом МВС України 08.06.2017 № 480 (надалі - Порядок) застосування електронних засобів контролю полягає в закріпленні на тілі підозрюваного електронного браслета, який дає змогу відстежувати та фіксувати його місцезнаходження. Не допускається застосування електронних засобів контролю, які спричиняють значні незручності в їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров`я особи, яка їх використовує. Метою застосування електронних засобів контролю є забезпечення виконання обов`язків, що покладаються на підозрюваного ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

Підпунктом 4 пункту 5 розділу ІІ Порядку визначено, що поліцейський, який виконує ухвалу суду, зобов`язаний закріпити на тілі підозрюваного, обвинуваченого електронний браслет, дотримуючись при цьому відповідних правил, зокрема: електронний браслет закріплюється на тілі підозрюваного в найвужчому місці гомілки або зап`ястя так, щоб не допустити суттєвого порушення нормального укладу життя особи, уникнути значних незручностей під час його носіння.

З пояснень захисника та обвинуваченого та наданих до клопотання матеріалів, встановлено, що ОСОБА_3 фактично носить електронний засіб контролю з 26.09.2025 року, а саме з моменту внесення визначеної ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2025 року застави у розмірі 44420760 грн., по теперішній час та посилаючись на довідки з КНП «Міська клінічна лікарня №1» від 12.03.2026 року, КНП «Міська клінічна лікарня №1» від 24.03.2026 року, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» ОМР від 24.03.2026 року, КНП «Консультативно-діагностичний центр №6» ОМР від 01.05.2026 року, КНП «Консультативно-діагностичний центр №6» ОМР від 04.05.2026 року, КНП «Консультативно-діагностичний центр №6» ОМР від 03.06.2026 року, КНП «Консультативно-діагностичний центр №6» ОМР від 17.06.2026 року стверджували, що носіння електронного засобу контролю несе загрозу здоров`ю ОСОБА_3 , оскільки у нього виявлено контактну екзему гомілки, яку з березня місяця 2026 року неможливо вилікувати без виконання рекомендацій лікарів щодо повного виключення контакту шкіри з матеріалом подразника (корпусом та ремінцями електронного браслета) на період гострого запалення та повної епіталізації 14-28 днів.

Так, суд встановив, що відповідно до вище вказаних медичних довідок ОСОБА_3 поставлений діагноз: алергічний контактний дерматит, контактна екзема лівої гомілки в стадії загострення. Лікарями неодноразово призначалося лікування та рекомендувалося усунути причину, оскільки довготривале лікування може призвести до ускладнень та приєднання вторинних інфекцій, що може становити небезпеку для здоров`я обвинуваченого.

Крім того, суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 у 2022 році був госпіталізований до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м. Одеса) з діагнозом: «Множинні вогнепальні наскрізні кульові поранення обох гомілок з пошкодженням магістральних судин правої гомілки, гостра ішемія правої нижньої кінцівки ІІ-Б ст.», та ОСОБА_3 після проведеної операції проходив курс лікування та реабілітації у вказаному відомчому військовому медичному закладі, а також інших закладах на території України та медичних установах інших країн.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 судом враховані вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Разом з тим, суд враховує, що сторона захисту вже неодноразово зверталася до суду з відповідним клопотанням про скасування відносно обвинуваченого обов`язку носити електронний засіб контролю через його негативний вплив на здоров`я ОСОБА_3 , а також те, що ігнорування або відсутність лікування хвороби призводять до її прогресування, підвищуючи ризик розвитку незворотних ускладнень, переходу патології в хронічну форму.

Крім того, судом враховано, що за час застосування запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_3 обов`язків, покладених на нього судом не порушував, вчасно з`являвся на всі судові засідання, відомості про вчинення ним нового кримінального правопорушення відсутні.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 та надані медичні довідки, суд вважає, що, незважаючи на серйозність висунутого обвинувачення та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення обвинуваченого від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, суд дійшов висновку про те, що на даний час продовження відносно ОСОБА_3 обов`язку носити електронний засіб контролю є неспівмірним, тим завданням кримінального провадження, які встановлені у ст. 2 КПК України, та такий впливає на стан здоров`я обвинуваченого, відтак подане клопотання сторони захисту підлягає задоволенню.

З урахуванням наведених мотивів, а також з огляду на те, що обов`язки, строк дії яких просив продовжити прокурор, не є надмірно обтяжливими для обвинуваченого ОСОБА_3 , клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 131, 132, 176-178, 182, 194, 199, 201, 369, 372, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , задовольнити.

У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу та скасування окремих процесуальних обов`язків, відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу в частині скасування обов`язку носіння електронного засобу контролю, задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2 (два) місяці строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва та Київської області за викликом у судові засідання;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Скасувати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язок носити електронний засіб контролю, покладений на нього ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2025 року.

Обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , до 18.08.2026 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 394 КПК України.

Повний текст ухвали складено та проголошено 22.06.2026 року о 12 год. 55 хв.

Суддя ОСОБА_1