Постанова № 137608546, 23.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2934/26

Провадження № 3/639/597/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року суддя Новобаварського районного суду м. Харкова Васильєва Н.М., за участю захисника Клименко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріал про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, інваліда ІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2026 року о 16-34 год. в м. Харкові по вул. Комбайнівський, буд. 14, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом Like Bike з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірних покривів обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest та у КНП ХОР ОНКЛ водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Клименко О.О. зазначила, що ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнає. Просила суд закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступні обставини:

- у матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 електросамокатом Like Bike;

- зупинка транспортного засобу була незаконною та не відповідала вимогам ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»;

- матеріалами справи не підтверджується категорична відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки мала місце провокація з боку працівників поліції;

-патрульні поліцейські під час складання даного адміністративного матеріалу діяли упереджено, порушили та не роз`яснили права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, зокрема право на захист;

-електросамокат Like Bike не є транспортним засобом в розумінні ЗУ «Про дорожній рух», а отже ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП;

-матеріали справи не містять технічні характеристики електросамокату Like Bike.

Разом з клопотанням про закриття провадження захисник також просила суд, у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не застосовувати до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки останній є інвалідом ІІ групи та має ряд хронічних захворювань, він вперше за 20 років допустив порушення вимог ПДР України, у матеріалах справи відсутні обставини, які обтяжують його покарання, вказаним адміністративним правопорушенням жодній особі шкоди не завдано.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Захисник Клименко О.О. не заперечувала проти розгляду адміністративного матеріалу за відсутності ОСОБА_1 .

В зв`язку з вищевикладеними обставинами, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 130 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, тому розгляд даної адміністративної справи був проведений у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Заслухавши пояснення захисника Клименко О.О., дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити у судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване та законне судове рішення.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимогами пункту 6 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі за текстом Інструкція) передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться:

-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

-лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно пункту 7 Розділу І зазначеної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами в їх сукупності, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №627173 від 29.03.2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 29.03.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого 29.03.2026 року о 16 год. 45 хв. ОСОБА_1 направлявся для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння до КНП ХОР «Обласна наркологічна клінічна лікарня», однак від проходження медичного огляду він відмовився;

- відеозаписом з місця події від 29.03.2026 року, з якого вбачається, що 29 березня 2026 року приблизно о 16-34 год. за адресою: м. Харків, вул. Комбайнівська, буд. 14 співробітники поліції зупинили транспортний засіб Like Bike, під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що в нього є підозра, що він, як водій транспортного засобу, перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Надалі співробітник патрульної поліції декілька разів запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest та у КЗОЗ ХОР «ОНКЛ», оскільки у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився в установленому законом порядку, про що самостійно повідомив поліцейського. При цьому поліцейський роз`яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також наслідки відмови особи від проходження такого огляду.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_1 та визнання його винуватості, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вимоги частини 2 статті 251, статей 256, 2652, 266, 268 КУпАП, Інструкції, Інструкції 2, поліцейськими дотримано.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не перебував за кермом транспортного засобу, суд не приймає до уваги, оскільки вказані пояснення спростовуються відеозаписами з місця події від 29.03.2026 року. При цьому, з відеозапису вбачається, що 29.03.2026 року приблизно о 16:30 год. електросамокат Like Bike рухається по вул. Комбайнівській в м. Харкові. Будь-яких інших транспортних засобів на дорозі не було. Через декілька секунд, біля буд. № 14 службовий автомобіль поліцейських, який рухався позаду електросамокату, вмикає проблискові світлові сигнали, висуваючи вимогу про зупинку транспортного засобу. Ще через декілька секунд електросамокат Like Bike зупиняється у правого краю проїзної частини, а службовий автомобіль поліцейських паркується позаду, після чого співробітники поліції підійшли до водія, яким виявився ОСОБА_1 . Надалі, ОСОБА_1 почав спілкування із працівником поліції. Останній жодним чином не акцентував увагу поліцейських на те, що він не керував електросамокатом. Навпаки, ОСОБА_1 до висунення йому вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння, повідомив поліцейських про те, що він їхав додому на електросамокаті, а не за кермом автомобіля, оскільки напередодні вживав алкогольні напої.

Тобто, аналізуючи відеозапис та події, відображені на ньому, суд дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керував електросамокатом, а твердження стосовно того, що він не керував транспортним засобом, не відповідають дійсності та розцінюються судом як обраний спосіб захисту для уникнення ним відповідальності.

За таких обставин, у суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи сторони захисту про те, що 29.03.2026 року зупинка ОСОБА_1 була незаконною, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, оскільки поліцейськими було роз`яснено підстави зупинки електросамокату, що підтверджується відеозаписом та рапортом інспектора УПП в Харківській області від 29.03.2026 року, у зв`язку із чим його зупинка відповідала вимогам п. 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Більш того, суд зазначає, що законність підстав для зупинки транспортного засобу, не охоплюється диспозицією статті 130 КУпАП і дії поліцейських щодо законності таких підстав, могли бути оскаржені стороною захисту в окремому порядку, зокрема, в порядку адміністративного судочинства.

Доводи захисника про те, що на відеозапису не міститься категорична відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є необґрунтованими та такими, що спростовуються відомостями зазначеного відеозапису, з якого чітко вбачається, що після зупинки електросамокату 29.03.2026 року приблизно о 16:30 год. працівниками патрульної поліції було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 після тривалих суперечок із працівниками поліції відмовився. Працівники патрульної поліції декілька разів наголошували ОСОБА_1 , що у разі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, однак останній свою думку не змінив та відмовився проходити відповідний огляд.

Крім того, суд зазначає, що співробітниками патрульної поліції було дотримано вимоги Інструкції та КУпАП під час проведення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, вони діяли відкрито, відповідно до наявної ситуації, не підбурювали ОСОБА_1 до вчинення правопорушення шляхом наполегливих спонукань та обіцянок і не вчиняли дій, які переконували його в необхідності порушити закон, а діяли в межах своїх повноважень.

Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі щодо причин зупинення транспортного засобу або порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України, а саме до керівництва патрульної поліції з метою ініціювання службової перевірки, або в порядку КАС України, а також до відповідних правоохоронних органів, матеріали справи - не містять, а отже суб`єктивні твердження сторони захисту з цього приводу є необґрунтованими.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).

Тобто, вимога поліцейського адресована водію про проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, є законною та очевидною вимогою, та подвійному тлумаченню не підлягає.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 КУ, суд не приймає до уваги, оскільки вказані пояснення спростовуються відеозаписами з місця події від 29.03.2026 року, будь-яких зауважень чи клопотань з цього приводу на місці події ОСОБА_1 не заявляв. Суд також не приймає заперечень захисника щодо порушень права на захист ОСОБА_1 . Участь адвоката при складанні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності не є обов`язковою. Крім того, при розгляді даного протоколу в суді, ОСОБА_1 скористався своїм правом та залучив захисника.

Доводи сторони захисту про те, що електросамокат не є транспортним засобом в розумінні ЗУ «Про дорожній рух», суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023, електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея, електровелосипеда тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

За змістом наведених норм законодавства України електоскутери, електросамокати, гіроскутери, електровелосипеди та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами, а особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом, а тому на водія розповсюджується дія Правил дорожнього руху, в тому числі вимоги п. 2.5 ПДР.

З дослідженого відеозапису з реєстратора службового автомобіля патрульної поліції від 29.03.2026 встановлено, що електросамокат рухається за допомогою електричної тяги.

Таким чином, суд приходить до висновку, в даному випадку транспортний засіб електросамокат Like Bike приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна, а ОСОБА_1 був особою, яка керувала електричним колісним транспортним засобом та був водієм транспортного засобу у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Отже, ОСОБА_1 було порушено п. 2.5 ПДР України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Причини, з яких ОСОБА_1 відмовився виконувати вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, правового значення для розгляду цієї справи не мають.

Суд враховує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Враховуючи обставини, встановлені під час судового розгляду, характер вчиненого правопорушення, особу винного, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вважаю за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Щодо доводів адвоката Клименко О.О. про призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації без позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить з наступного.

Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом`якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, судом не враховуються.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив щодо застосування адміністративного стягнення.

Отже, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено основне і додаткове стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Разом з цим, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, у зв`язку з чим останнього слід звільнити від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 130 ч.1, 251, 268, 279, 283, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, (отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300), призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці з дня винесення постанови.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Н.М. Васильєва