Рішення № 137607835, 19.06.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/559/26

Номер провадження 2/350/600/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Коваль В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТзОВ «Він Фінанс», ПАТ «Укрсиббанк» про припинення обтяження та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна -

установив:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить припинити обтяження у вигляді застави транспортного засобу марки VOLKSWAGEN AMAROK, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , накладене на підставі договору застави транспортних засобів №4646 від 13 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., та вилучити відповідний запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він з 03 червня 2016 року є власником автомобіля марки VOLKSWAGEN AMAROK, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , який придбав у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу та зареєстрував у встановленому законом порядку. У листопаді 2025 року йому стало відомо про наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про заставу цього автомобіля, обтяжувачем за яким зазначено ТОВ «Він Фінанс».

Посилаючись на відсутність будь-яких доказів існування дійсного та неприпиненого забезпеченого заставою зобов`язання, а також враховуючи, що спірне обтяження було зареєстроване вже після набуття ним права власності на транспортний засіб та безпідставно обмежує його у здійсненні правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном, позивач вважає подальше існування такого обтяження та відповідного запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна безпідставним та просить суд припинити обтяження у вигляді застави, а також вилучити відповідний запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

24 квітня 2026 року представник відповідача АТ «Укрсиббанк» Юрченко С.О. подала письмові пояснення, в яких зазначила, що між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 договір застави транспортних засобів №4646 від 13 лютого 2014 року не укладався, а згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяжувачем транспортного засобу є ТОВ «Він Фінанс». Також представник банку вказала, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про порушення його прав саме АТ «Укрсиббанк», а тому вважала банк неналежним відповідачем у справі та просила у задоволенні позовних вимог до АТ «Укрсиббанк» відмовити. У частині вимог до ТОВ «Він Фінанс» просила вирішити спір на розсуд суду за наявними у справі доказами. Розгляд справи просила проводити за відсутності представника банку.

Відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ «Він Фінанс» правом на подання відзиву на позов не скористалися, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подали.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі

09 квітня 2026 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив припинити обтяження у вигляді застави транспортного засобу марки VOLKSWAGEN AMAROK, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , накладене на підставі договору застави транспортних засобів №4646 від 13 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., та вилучити відповідний запис із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

24 квітня 2026 року представником відповідача АТ «Укрсиббанк» подано письмові пояснення щодо позову.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про повторне витребування доказів у АТ «Укрсиббанк» у зв`язку з помилковим зазначенням номера шасі транспортного засобу у попередній ухвалі.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2026 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув.

Представник позивача Тулик І.І. подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Представник відповідача ТОВ «Він Фінанс» у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не подав, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача АТ «Укрсиббанк» у судове засідання не прибув.

Враховуючи належне повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, повторну неявку відповідачів та відсутність відзивів на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін та ухвалення заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 03 червня 2016 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_2 транспортний засіб марки VOLKSWAGEN AMAROK, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Після укладення договору транспортний засіб був зареєстрований за позивачем у встановленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим Територіальним сервісним центром МВС №2644 (а.с.8).

З часу придбання автомобіля позивач відкрито, добросовісно та безперервно володіє ним, користується та розпоряджається як власник. Упродовж майже десяти років транспортний засіб перебуває у його володінні та використовується ним для власних потреб, будь-яких претензій щодо автомобіля з боку третіх осіб або вимог про його витребування позивачу не заявлялося.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №100209765 від 13 листопада 2025 року, щодо транспортного засобу марки VOLKSWAGEN AMAROK, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстроване приватне обтяження у вигляді застави на підставі договору застави транспортних засобів №4646 від 13 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. Зазначеним витягом також підтверджується, що обтяжувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», а запис про обтяження внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 05 червня 2025 року (а.с.9).

Звернувшись до сервісного центру МВС та отримавши витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, позивач дізнався про існування такого обтяження, що фактично обмежує його у здійсненні правомочностей власника, зокрема у вільному розпорядженні належним йому майном.

Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, під час проведення 03 червня 2016 року реєстраційних дій щодо зазначеного транспортного засобу перевірка відомостей про обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна працівниками сервісного центру не здійснювалася (а.с.12-12 зворот).

З метою з`ясування підстав виникнення та існування спірного обтяження ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2026 року, а також ухвалою від 14 травня 2026 року у АТ «Укрсиббанк» були витребувані копія договору застави транспортних засобів №4646 від 13 лютого 2014 року, довідка про погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 , довідка про закриття кредитного зобов`язання, а також документи, що були підставою для зняття вказаного транспортного засобу з обліку.

У поданих письмових поясненнях АТ «Укрсиббанк» повідомило, що між банком та ОСОБА_2 договір застави транспортних засобів №4646 від 13 лютого 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., не укладався. Крім того, банк зазначив, що обтяжувачем згідно з витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна є ТОВ «Він Фінанс», а будь-яких дій, які б свідчили про порушення прав позивача саме АТ «Укрсиббанк», позивачем не наведено.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази існування дійсного та невиконаного зобов`язання, на забезпечення якого було накладено обтяження, а наявний запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна фактично перешкоджає позивачу вільно здійснювати належне йому право власності на транспортний засіб.

Наявність зазначеного обтяження та відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом про припинення обтяження та вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Аналогічні гарантії закріплені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно зі статтями 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею та незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статей 509, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є застава.

За змістом статті 572 ЦК України в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами. Таким чином, застава має похідний характер від основного зобов`язання та не може існувати самостійно без такого зобов`язання.

Відповідно до статті 593 ЦК України та статті 28 Закону України «Про заставу» право застави припиняється, зокрема, у разі припинення забезпеченого заставою зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки VOLKSWAGEN AMAROK, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Щодо зазначеного транспортного засобу наявне приватне обтяження у вигляді застави, внесене 05 червня 2025 року на підставі договору застави транспортних засобів №4646 від 13 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.

Разом з тим, суду жодних доказів існування чинного та невиконаного зобов`язання, на забезпечення якого було зареєстровано спірне обтяження не надано. АТ «Укрсиббанк» у поданих письмових поясненнях зазначило, що договір застави транспортних засобів №4646 від 13 лютого 2014 року між банком та ОСОБА_2 не укладався, а сам банк не є особою, на користь якої зареєстровано спірне обтяження. Матеріали справи не містять ані договору застави, ані доказів існування кредитного чи іншого забезпеченого заставою зобов`язання, а також доказів правонаступництва чи наявності заборгованості, яка б могла обумовлювати подальше існування спірного обтяження.

Таким чином, на час розгляду справи існує лише запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, однак відсутні будь-які належні та допустимі докази існування матеріально-правових підстав для подальшого обмеження права власності позивача.

Відповідно до статей 42-44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» внесення та існування запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є похідним від існування відповідного забезпеченого обтяження. Сам по собі запис у Державному реєстрі не може бути самостійною підставою для обмеження права власності та повинен ґрунтуватися на наявності дійсного та невиконаного зобов`язання.

Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про обтяження підлягають внесенню до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі заяви обтяжувача, а відповідно до статті 44 цього Закону моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру.

За таких обставин внесення 05 червня 2025 року запису про обтяження транспортного засобу, власником якого з 03 червня 2016 року є позивач, за відсутності доказів існування чинного забезпеченого зобов`язання та правових підстав для поширення такого обтяження на майно позивача, не може породжувати для останнього негативних правових наслідків та є безпідставним втручанням у гарантоване законом право власності.

Саме лише існування запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, за відсутності належних та допустимих доказів існування матеріально-правових підстав для його внесення та подальшого збереження, не може бути достатньою підставою для обмеження прав власника майна.

Суд враховує, що позивач протягом тривалого часу відкрито, добросовісно та безперервно володіє належним йому транспортним засобом, а наявність зареєстрованого обтяження фактично позбавляє його можливості у повному обсязі реалізовувати належні йому правомочності власника, вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Виходячи з викладеного, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів існування чинного та невиконаного зобов`язання, на забезпечення якого було зареєстровано спірне обтяження, відсутність доказів правомірності внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та беручи до уваги, що подальше існування такого обтяження безпідставно обмежує гарантоване законом право власності позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги про припинення обтяження у вигляді застави та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280 - 282, 284 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити обтяження у вигляді застави транспортного засобу марки VOLKSWAGEN AMAROK, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , накладене на підставі договору застави транспортних засобів № 4646 від 13 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.

Вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження транспортного засобу марки VOLKSWAGEN AMAROK, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , внесений на підставі договору застави транспортних засобів № 4646 від 13 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.06.2026.

Суддя