Рішення № 137602826, 18.06.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 127/1804/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Затоковенко Т. О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У січні 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 06.05.2021 № 679745503 в розмірі 35 570 грн; судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 06.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 679745503 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно з умовами якого сума кредиту складає 2 500 грн. Позивач набув право вимоги стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором в результаті неодноразового відступлення кредиторами свого права вимоги до боржника. Зокрема, 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. В подальшому, 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» та позивачем було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників від 14.07.2025 до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 в розмірі 35 570 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 25 570 грн заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом. Відповідач не виконує умови кредитного договору та взяті на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування ним. Станом на день звернення до суду з цим позовом заборгованість за кредитним договором від 06.05.2021 № 679745503 не погашена. Зазначені обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 16.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано докази, що становлять банківську таємницю.

20.05.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі або у разі часткового задоволення вимог врахувати його статус військовослужбовця та не нараховувати штрафні санкції, пеню та проценти за користування кредитом.

Відзив мотивований тим, що відповідач є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тому немає можливості своєчасно отримувати інформацію щодо розгляду справи. Вважає поданий позов таким, що не відповідає вимогам закону, не підтверджений належними доказами, поданий недобросовісно та має бути залишений без задоволення. Також стверджує, що сплив строк позовної давності пред`явлення позову (три роки), оскільки, кредитний договір був укладений 06.05.2021. Звертає увагу на те, що у позові не міститься чіткого та зрозумілого розрахунку заявленої суми боргу, відсутня деталізація щодо тіла кредиту (суми фактично отриманих коштів), суми вже сплачених платежів, а також нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій. Зазначає, що причиною утворення боргу стали непрозорі й неприйнятні умови кредитування, у зв`язку з чим він не мав змоги належним чином погасити кредит.

27.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Сахарової О. І. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити у повному обсязі. Відповідь на відзив мотивована тим, що перебіг строку позовної давності на момент виникнення права вимоги був зупинений і розпочався 04.09.2025, а, відтак, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд. Також вважають, що алгоритм нарахування заборгованості узгоджений кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та відповідачем. Зауважує, що відповідач не заперечує, що на дату закінчення 30-денного строку кредиту і на цей час він не сплатив заборгованість за кредитом, а тому строк кредиту продовжено у порядку та на умовах, визначених п. 1.12.1 договору (авто пролонгація на 90 календарних днів). Підписавши договір позичальник погодився на укладення договору саме на таких умовах. та надав свою згоду на сплату усіх зазначених у ньому платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Також зазначають, що відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які б підтверджували повернення ним кредиту у повному обсязі. Крім того вказує, що станом на день укладення договору кредиту та у період нарахування процентів у зв`язку із порушенням його виконання відповідач ОСОБА_1 не перебував на військовій службі, а тому на нього не поширюються пільги, передбачені чинним законодавством. Зазначає, що всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано жодних доказів своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, у встановлені договором строки кредит не погашено.

З`ясувавши позиції сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновків про таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Для обчислення давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Згідно частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Крім того, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (набрав чинності 04.09.2025) передбачено виключення з ЦК України п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення».

Отже, строки позовної давності в Україні були зупинені на період карантину з 02.04.2020 по 30.06.2023 і на період дії воєнного стану з 17.03.2022 по 03.09.2025 та їх перебіг було відновлено з 04.09.2025.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовна заява, надіслана до суду 20.01.2026, подана в межах строку позовної давності. Відтак позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором від 06.05.2021 № 679745503 в розмірі 35 570 грн предявлені межах строку позовної давності.

Також судом встановлено, що 06.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 679745503, відповідно до п. 1.1 якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у вигляді на суму 2 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору та додатків до нього, а також Правил надання грошових коштів у позику.

Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (п. 1.2 договору).

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду не обмежена (п. 1.3 договору).

Відповідно до пункту 1.4, 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 620,20 процента річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ними.

За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 договору з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що складають 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з урахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3 договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду (п. 1.5 договору).

За змістом пункту 1.7.2 договору з наступного після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щодення сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 договору. строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.3 та п. 1.7 договору. у будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору діють до повного їх виконання (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до договору від 06.05.2021 № 679745503 сторони погодили наступний графік розрахунків: термін платежу 05.06.2021; сума кредиту 2 500 грн; нараховані проценти 1 275 грн; до сплати (разом) 3 775 грн. Вказаний договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором MNV83UV5 (а. с. 44-49).

06.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору від 06.05.2021 № 679745503.

Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 7 500 грн з 06.05.2021 на строк дії договору від 06.05.2021 № 679745503 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.

Згідно з п. 2 додаткової угоди сторони домовились викласти графік розрахунків (додаток № 1 до договору) в новій редакції (додаток № 1 до додаткової угоди) та відобразити у графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, зазначену в п. 1 додаткової угоди.

Всі інші умови договору, незмінені додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання (п. 3 додаткової угоди).

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до додаткової угоди від 06.05.2021 до договору від 06.05.2021 № 679745503 сторони погодили наступний графік розрахунків: термін платежу 05.06.2021; сума кредиту 10 000 грн; нараховані проценти 5 100 грн; до сплати (разом) 15 100 грн (а. с. 50, 51).

З довідки щодо дій позичальника в Інформаційній-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що акцепт оферти позичальником здійснено шляхом підписання одноразового ідентифікатору MNV83UV5 06.05.2021 (а. с. 13 на звороті).

З платіжних доручень вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало 06.05.2021 на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 2 500 грн та 7 500 грн. У графі «призначення платежу» вказано про переказ коштів за договором від 06.05.2021 № 679745503 (а. с. 13).

Факт переказу коштів на загальну суму 10 000 грн за період з 06.05.2021 по 11.05.2021 на рахунок відповідача № НОМЕР_3 до картки № НОМЕР_4 , який відкрито на ім`я ОСОБА_1 , також підтверджується довідкою від 06.04.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260331/58219-БТ та випискою за договором № б/н за період 06.05.2021-11.05.2021, наданими АТ КБ «Приватбанк» (а. с. 145-147).

Згідно з розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість відповідача за кредитним договором від 06.05.2021 № 679745503 станом на 06.07.2021 становить 22 230 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10 000 грн та заборгованості за відсотками 12 230 грн (а. с. 62, 63).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору від 06.05.2021 № 679745503 та отримання останнім коштів в загальній сумі 10 000 грн на картковий рахунок відкритий на ім`я відповідача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 (а. с. 96-99)

Згідно з п. 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до п. 8.2 договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а. с. 101 на звороті).

31.12.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, згідно з якою текст договору факторингу викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 1.3, 4.1, 8.2 викладено у такій редакції: право вимоги права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а. с. 102-105).

Додатковою угодою від 31.12.2021 № 27 строк дії договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2022 (а. с. 107).

Додатковою угодою від 31.12.2022 № 31 строк дії договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2023 (а. с. 107 на звороті).

Додатковою угодою від 31.12.2023 № 32 строк дії договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2024 (а. с. 108).

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 08.07.2021 № 141 на умовах договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.05.2021 № 679745503 (а. с. 95).

06.07.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписали акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги від 06.07.2021 № 141 за договором факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 (а. с. 94).

Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон плюс» заборгованість відповідача за кредитним договором від 06.05.2021 № 679745503 становить 35 570 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10 000 грн та заборгованості за відсотками 25 570 грн (а. с. 61).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п. 2.1 якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 8.2 договору строк його дії закінчується 04.08.2021 (а. с. 83-88).

Додатковою угодою від 03.08.2021 № 2 строк дії договору факторингу від 05.08.2021 № 05/0820-01 продовжено до 31.12.2022 (а. с. 92).

Додатковою угодою від 30.12.2022 № 3 строк дії договору факторингу від 05.08.2021 № 05/0820-01 продовжено до 30.12.2024 (а. с. 93).

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги від 31.08.2023 № 11 до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 35 570 грн (а. с. 82).

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 31.08.2023 № 4586, відповідно до якої ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» здійснило оплату ТОВ «Таліон плюс» в сумі 2 470 667 грн 26 коп. за відступлення права вимог згідно реєстру від 31.08.2023 № 11 та договору факторингу від 05.08.2020 № 05/0820-01 (а. с. 81).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, за умовами якого фактор ТОВ «ФК «Ейс» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату, а клієнт ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступити факторові ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід`ємною частиною договору (а. с. 70-77).

14.07.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 11.07.2025 № 11/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» передало ТОВ «ФК «Ейс» реєстр боржників у кількості 55 036 осіб на загальну суму заборгованості 996 505 058 грн 33 коп. (а. с. 68).

Згідно з витягом із реєстру боржників до зазначеного договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.05.2021 № 679745503 на загальну суму 35 570 грн., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту 10 000 грн, заборгованість за простроченими відсотками 25 570 грн, сума фінансування 100 грн (а. с. 69).

Відповідно до копій платіжних інструкцій в національній валюті від 12.08.2025 № 317, від 04.09.2025 № 344, від 18.09.2025 № 355, від 19.09.2026 № 356, від 19.09.2025 № 357, від 19.09.2025 № 358, від 24.09.2025 № 360 ТОВ «ФК «Ейс» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» 2 000 000 грн, 500 000 грн, 500 000 грн, 500 000 грн, 500 000 грн, 1 177 850 грн 80 коп. відповідно в рахунок часткової оплати за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу від 11.07.2025 № 11/07/25-Е (а. с. 64-67).

У виписці з особового рахунку за кредитним договором від 06.05.2021 № 679745503 ОСОБА_1 зазначено, що заборгованість за період з 14.07.2025 по 26.12.2025 становить 35 570 грн, з яких: прострочене тіло кредиту 10 000 грн, прострочені проценти 25 570 грн (а. с. 60).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відтак, відповідачем здійснені всі дії, що свідчать про його свідомий вибір щодо укладення кредитного договору.

Отже, факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору від 06.05.2021 № 679745503 в електронній формі, а також отримання останнім грошових коштів у загальній сумі 10 000 грн на картковий рахунок, відкритий на його ім`я, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.

На підставі пункту 1.2, 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період).

Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до пункту 1.4, 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 620,50 процента річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ними.

За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 договору з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що складають 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

За змістом пункту 1.7.2 договору з наступного після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щодення сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, положення абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Отже, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 05 червня 2021 року, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

Крім того, ТОВ «ФК «Ейс», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» процентів за користування кредитом з 05 червня 2021 року по 31 серпня 2023 року, тобто поза межами строку кредитування.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором кредиту від 06 травня 2021 року № 679745503 боржнику ОСОБА_1 нараховані проценти з 06 травня 2021 року по 05 червня 2021 року в сумі 5 100 грн.

Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ «ФК «Ейс» кредиту в загальній сумі 15 100 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 100 грн заборгованість за процентами, нарахованими з 06 травня 2021 року по 05 червня 2021 року.

На підставі пункту 2.2.2.1 розділу 2 договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 06.05.2021 № 679745503 позичальник зобов`язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах договору.

Відповідно до пункту 5 договору міститься зазначення поточного рахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

На підставі частини 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

У матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Ейс» за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 06.05.2021 № 679745503.

Проте у матеріалах справи також відсутні відомості про здійснення ОСОБА_1 сплати на рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредиту в сумі 10 000 грн та процентів в сумі 5 100 грн.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено ст. 11 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

У постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 зазначено, що майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Доказів того, що договір факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», договір факторингу від 05.08.2020 № 05/0820-01, укладений між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», договір факторингу від 11.07.2025 № 11/07/25-Е, укладений між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс», визнані недійсними суду не надано, а тому суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують, що ТОВ «ФК «Ейс» набуло статусу нового кредитора за договором від 06.05.2021 № 679745503, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Встановлені у справі фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання, у строк, передбачений договором, та не повернув отримані грошові кошти з моменту набуття позивачем права вимоги до відповідача. Заборгованість за кредитним договором від 06.05.2021 № 679745503 відповідачем не сплачувалася.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «ФК «Ейс» при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп.(а. с. 125 на звороті).

Відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 118 грн 21 коп.

У відповідності до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 № 20/08/25-01 (а. с. 59); копію додаткової угоди від 01.09.2025 № 25770913566 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а. с. 58); копію акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 (а. с. 57); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 56); копію довіреності від 11.08.2025 (а. с. 55).

Вирішуючи питання обґрунтованості вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, суд бере до уваги таке.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Отже, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що справа є незначної складності, в такій категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у цій категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 3 000 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Таким чином із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог витрати на правову допомогу в сумі 1 260 грн.

Керуючись статтями 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором від 06.05.2021 № 679745503 у розмірі 15 100 (п`ятнадцять тисяч сто) грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 100 грн заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 1 118 (одна тисяча сто вісімнадцять) грн 21 коп. сплачений за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, 02094.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.06.2026.

Суддя