Рішення № 137598875, 22.06.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року справа № 580/11080/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кардаш В.А. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) в якому просить:

-визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.09.2025 року №262840023070 щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2025 року про призначення пільгової пенсії за списком № 2 відповідно до п. 2 ст. 114 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом зарахування до загального стажу період роботи в росії з 14.05.2001 року по 31.12.2004 року та з 03.10.2005 року по 03.11.2006 року та до пільгового стажу за списком № 2 з 01.09.1986 року по 21.07.1987 року з 22.07.1987 року по 17.09.1987 року з 17.11.1987 року по 15.12.1989 року з 05.02.1990 року по 21.10.1996 року.

Ухвалою від 06.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Ухвалою від 21.11.2025 витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області завірені копії матеріалів на підставі яких прийнято спірне рішення, зокрема, але не виключно заяву позивача від 08.09.2025 з додатками; рішення від 15.09.2025; акт перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 09.10.2024 №2600-1005-1/6251 та зупинено провадження в адміністративній справі до отримання судом витребуваних документів або доказів поважності причин неможливості їх подання до суду.

Ухвалою 04.12.2025 поновлено провадження у справі, оскільки відповідачем повідомлено про неможливість надання витребовуваних матеріалів, оскільки згідно Порядку №22-1, після прийняття рішення електронна пенсійна справа, засобами програмного забезпечення передана до органу Пенсійного фонду за місцем проживання позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Ухвалою від 04.12.2025 витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області завірені копії матеріалів поданих для призначення пенсії за віком, зокрема, але не виключно: заяву позивача від 08.09.2025 з додатками; рішення від 15.09.2025; акт перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 09.10.2024 №2600-1005-1/6251 та зупинено провадження в адміністративній справі до отримання судом витребуваних документів або доказів поважності причин неможливості їх подання до суду.

Ухвалою 22.06.2026 поновлено провадження у справі, оскільки подано до суду заяву про неможливість надання матеріалів пенсійної справи позивача, оскільки останній на обліку не перебуває.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач по досягненню 56 річного віку звернувся з заявою відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за призначенням пенсії на пільгових умовах відповідно до списку № 2, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.09.2025 року № 262840023070 протиправно відмовлено у призначені пенсії. Вказує, що відповідач всупереч вимог законодавства України не врахував до пільгових довідок та не зарахував до пільгового стажу період навчання, період військової служби а також періоди його роботи на території російської федерації.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позовні вимоги не визнало, просило у задоволенні позову відмовити повністю, надало суду письмовий відзив на позов у якому зазначено, що позивач не досяг необхідного пенсійного віку встановленого ст. 114 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також відсутністю необхідного страхового стажу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 у відповідності до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (на час звернення з заявою 56 років, 4 місяці, 8 днів).

Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 17.11.1987 по 15.12.1989 проходив строкову військову службу.

Згідно диплому серії НОМЕР_3 Середнього професійно-технічного училища №38 м. Києва, ОСОБА_1 закінчив у 1987 році училище і здобув професію «Розпилювач алмазів».

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 :

- з 01.09.1986 по 22.07.1987 навчання в СПТУ- 38 м. Києва;

- з 22.07.1987 по 12.11.1987 Київський ВО «Ізумруд»;

- з 17.11.1987 по 15.12.1989 служба в Радянській армії;

- з 05.02.1990 по 21.10.1996 Київський ВО «Ізумруд»;

- з 23.10.1996 по 04.05.2001 Київська митниця;

- з 14.05.2001 по 31.12.2004 «АЛКАТ» території російської федерації;

- з 03.10.2005 по 03.11.2006 «ІНТЕРДІАМ» території російської федерації;

- з 07.09.2009 по 17.10.2014 ТОВ «ДЦ «Україна»;

- з 05.11.2014 по 11.08.2015 ТОВ «Епіцентр-К»;

- з 13.08.2015 по 30.05.2017 ТОВ «Група рітейлу України»;

- з 21.06.2017 по 23.08.2017 ТОВ «Рітейл ЛТД»;

- з 05.09.2017 по 20.08.2018 ТОВ «Ашан»;

- з 28.08.2018 по 19.02.2019 ТОВ «Епіцентр-К»;

- з 29.03.2019 по 07.05.2019 ТОВ «Новус»;

- з 09.05.2019 по 19.04.2023 ТОВ «Сільпо».

Відповідно до наказу Київський ВО «Ізумруд» від 15.12.1994 №158 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», Київського ДП «Ізумруд» від 15.06.1999 №126 визначено професії з пільговими умовами праці.

При чому, згідно довідки ТОВ «Завод «Ізумруд» від 03.09.2025 №10103/338 «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній» ОСОБА_1 в період з 22.07.1987 по 17.09.1987 та з 05.02.1990 по 21.10.1996 (6 років 10 місяців 14 днів) здійснював розпилювання алмазів, що дає право на пільгову пенсію за Списком №2.

08.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. До заяви було додано копії: паспорта; РНОКПП; військового квитка; диплому; трудової книжки.

15.09.2025 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №262840023070 (за принципом екстериторіальності) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно рішення, позивач має страховий стаж 30 років 03 місяці 27дні, Пільговий стаж не визначено. До страхового стажу не зараховано період роботи на території російської федерації з 14.05.2001 по 31.12.2004 та з 03.10.2005 по 03.11.2006, оскільки з 19.06.2023 розірвано Угоду, та до пільгового стажу не зараховано період роботи в ТОВ «Завод «Ізумруд», оскільки зазначені періоди в довідці від 03.09.2025 №10103/338 не відповідають даним первинних документів.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються зокрема Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Натомість, згідно із пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно із пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Таким чином, рішенням від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ в редакції Закону № 213-VIII, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 у подібних правовідносинах досліджувала питання конкуренції норм Закону №1058-IV та Закону № 1788-XII при визначенні права особи на пенсію за віком на пільгових умовах, та вказала, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV.

Оскільки, норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Застосовуючи вищенаведені підходи Великої Палати Верховного Суду до спірних правовідносин, суд вважає, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

На підставі вищевикладеного позивачу необхідно мати 25 років загального стажу із них 12 років і 6 місяців пільгового стажу за Списком № 2.

Як вже встановлено судом, позивач працював за професією розпилювальником алмазів, яка передбачена Розділом XV «Металлообробка» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 яка була доповнено постановою Ради Міністрів СРСР від 12.04.1990 року №365.

Розділом XІV «Металлообробка» пункт 11 позиція 2151100а шифр 17764 Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, передбачалась посада «Распиловщики алмазов».

Як встановлено судом, позивач досяг 55 років, має страховий стаж 30 років 03 місяці 27 днів, однак відповідачем проігноровано приписи Закону та не визначено страховий стаж у пільговому обчисленні.

Суд врахував, що ОСОБА_1 в період з 22.07.1987 по 17.09.1987 та з 05.02.1990 по 21.10.1996 (6 років 10 місяців 14 днів) працював розпилювальником алмазів у ТОВ «Завод «Ізумруд» стаж за професією дає право на пільгову пенсію за Списком №2 (довідка від 03.09.2025 №10103/338).

Крім того, за приписами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Згідно з п. «в», «д» ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується:

-військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

- час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Судом встановлено, що в період з 01.09.1986 по 22.07.1987 позивач навчався в СПТУ- 38 м. Києва (диплому серії НОМЕР_3 Середнього професійно-технічного училища №38 м. Києва) та в період з 17.11.1987 по 15.12.1989 проходив службу в Радянській армії (військовий квиток серії НОМЕР_2 ), що також узгоджується з записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 .

Згідно п.109 Постанови Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972, яка затверджувала Порядок призначення і виплат державних пенсій, передбачалось, що цим законом військова служба та час навчання у вищих або середніх спеціальних учбових закладах (технікумах) зараховується у загальний стаж на пільгових умовах або пільгових розмірах при призначенні пенсії за віком за вибором особи або до роботи, що передувала цьому періоду, або до роботи, яка слідувала після закінчення цього періоду.

В свою чергу, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.

При цьому, в період з 14.05.2001 по 31.12.2004 та з 03.10.2005 по 03.11.2006 працював на території російської федерації в «АЛКАТ» та «ІНТЕРДІАМ» за професією розпилювальника алмазів.

З цього приводу слід зазначити, що статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (надалі - також Угода від 13 березня 1992 року) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Враховуючи те, що позивач проживає на території держави Україна, то з огляду на закріплений Угодою від 13 березня 1992 року принцип територіальності, його пенсійне забезпечення повинно здійснюватися за законодавством України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст.24 Закону №1058-IV).

У пунктах 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначене кореспондується із Пунктом 1 Порядку №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належні записи, що засвідчують вказаний вище період роботи позивача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування періодів роботи на території російської федерації в період з 14.05.2001 по 31.12.2004 та з 03.10.2005 по 03.11.2006.

Посилання відповідача на те, що з 01.01.2023 року з росією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, суд вважає безпідставним з огляду на ст. 58 Конституції України.

Суд звертає увагу, що з огляду на подання позивачем до відповідача трудової книжки, із належними записами у ній, а також вказану уточнюючу довідку, військовий квиток та диплом, відповідач мав надати оцінку її відомостям за зазначений період в контексті наявності права на зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.

Посилання відповідача на не підтвердженість первинними документами періоду роботи на пільгових умовах, суд вважає не обгрунтованими.

За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати позивачу періоди його роботи з 14.05.2001 по 31.12.2004 та з 03.10.2005 по 03.11.2006 та до пільгового стажу за списком № 2 з 01.09.1986 по 22.07.1987 року з 22.07.1987 року по 17.09.1987 року з 17.11.1987 року по 15.12.1989 року з 05.02.1990 року по 21.10.1996 року.

Також суд вказує. що ст. 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-78, 94, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.09.2025 №262840023070 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи на території російської федерації з 14.05.2001 по 31.12.2004 та з 03.10.2005 по 03.11.2006 та до пільгового стажу за списком № 2 з 01.09.1986 по 22.07.1987, з 22.07.1987 по 17.09.1987, з 17.11.1987 по 15.12.1989 та з 05.02.1990 по 21.10.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) від 08.09.2025 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з усіма доданими документами та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР