Рішення № 137598873, 22.06.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року справа № 580/11313/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Кострицька М.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради (18001, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36) в якій просить:

-визнати протиправними дії Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік (лист № 03-02/36313 від 08.08.2025 Про розгляд звернення ОСОБА_1 про взяття на квартирний облік);

-зобов`язати Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради Черкаської області взяти ОСОБА_1 на квартирний облік та пільговий квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов з дня звернення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником бойових дій і має право на поліпшення житлових умов, однак спірним рішенням відповідача відмовлено у взятті на квартирний облік, у зв`язку із тим, що поліпшення житлових умов не потребує. Вказує, що не має власного житла та проживає у квартирі, яка належить його матері, ОСОБА_2 і братові, ОСОБА_3 , на праві власності, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування зазначив, що згідно Витягу з реєстру територіальної громади, позивач зареєстрований і спільно проживають однією сім`єю у АДРЕСА_2 по теперішній час разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а отже має право на користування квартирою АДРЕСА_3 та забезпечений нормою 8,5 кв. м. на одну особу. Наголошено, що позивач не відноситься до особи з інвалідністю внаслідок війни, що у свою чергу впливає на підстави застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.04.2024, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 12.02.1996, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

При цьому, згідно свідоцтв про право на спадщину, спадкоємцем частки у власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є ОСОБА_2 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності, ОСОБА_1 не має у власності зареєстрованого нерухомого майна.

З метою реалізації права на отримання житла для поліпшення житлових умов, позивач звернувся із заявою від 07.07.2025 до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради про взяття на квартирний облік у складі сім`ї 1 особи, як учасника бойових дій.

Департаментом житлово - комунального комплексу Черкаської міської ради листом від 08.08.2025 №03-02/36213 «Про постановку на квартирний облік» позивачу відмовлено у взятті на квартирний облік, оскільки встановлено, що позивач з членами родини в складі три особи зареєстровані в трикімнатній квартирі АДРЕСА_4 , власником якої є члени родини в рівних частинах та наявність права користування квартирою.

Вважаючи протиправним рішення відповідача позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Закон, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)

Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII ( далі - Закон № 3551- XII).

Згідно ч. 4 Закону № 3551- XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій визнаються, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. (п. 19 ч. 6 Закону № 3551- XII).

Відповідно до п. 14 ст. 12 Закону № 3551-XII визначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Таким чином, позивач має на встановлені Законом № 3551- XII пільги, з огляду на наявність у нього статусу учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.04.2024), зокрема першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а тому посилання відповідача на інше є недоречним.

При цьому, статтею 31 Житлового кодексу України (найменування кодексу згідно Закону України «Про дерадянізацію законодавства України») (далі - ЖК України) визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно ст. 34 ЖК України, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1)забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

2)які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3)які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

4)які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5)які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6)які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради. (ч. 1 ст. 36 ЖК України).

Відповідно до ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

Аналогічні положення містяться і в Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. №470.

Згідно із ст. 47 ЖК України, норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Як вже встановлено судом, позивач є учасником бойових дій та не має власного житла, проживає у будинку матері з братом (три члена сім`ї) (довідка про зареєстраваних у житловому приміщенні), загальна площа квартири - 61м.кв., житлова 37,1 м. кв. (паспорт БТІ), що становить 12,36 м. кв. на особу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на момент виникнення спірних правовідносин мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, як такий який забезпечений жилою площею нижче за рівень, що визначається законодавством.

Посилання відповідача на постанову обласної ради народних депутатів та Черкаської обласної ради профспілок від 29.12.1984 №394 щодо норм забезпечення жилою площею 8,5 м.кв. на одну особу є безпідставні з огляду на нормативне закріплення житлової площі в Україні на рівні 13,65 м. кв. - ст. 47 ЖК України.

Частиною 1 ст. 45 ЖК України визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані першочергово, зокрема, до таких віднесено осіб, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту, партизанам громадянської і Другої світової воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту; особам, яким надано статус постраждалого учасника Революції Гідності відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону № 2011-XII).

Суд вказує, що відповідач не тільки невірно встановив норматив житлової площі на кожного проживаючого, встановленої законодавством норми 13,65 кв.м., але і залишив поза увагою той факт, що у власності заявника, відсутнє майно у власності, призначене для проживання.

Відтак, суд прийшов висновку, що вчинені дії відповідача щодо взяття позивача на квартирний облік є протиправним.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Кікіїа V. Роїапсі), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, в підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік.

Зобов`язати Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 26323404) взяти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартирний облік та пільговий квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов з дня звернення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 26323404) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР