Рішення № 137597046, 22.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4967/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач ГУ ПФУ в Одеській області), яким в редакції від 19.03.2026 року, просить

- встановити, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які під час повернення простроченої заборгованості витрат за рішенням суду виконуються за відсутності нарахування інфляційних на суму боргу не виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) ОСОБА_1 від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати Позивачеві, а тому є неправомірними.

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які направлені на повернення (станом на 01 січня 2026 року) простроченої заборгованості за рішенням суду тільки в сумі 44 800,64 грн. без урахування інфляційних нарахувань у розмірі 7 575,79 грн.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок простроченої загальну (станом на 01 січня 2026 року) заборгованості за рішенням суду по справі № 420/11900/22 на суму 52 376,43 грн. в тому числі: Основний борг - 44 800,64 грн. Інфляційні нарахування у розмірі 7575,79 грн.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду Звіт про виконання судового рішення.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що є військовим пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років (44 роки), призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області. Головне управління ПФУ листом від 10.01.2023 р. № 1500-0505-5/3415 повідомило Відділ примусового виконання рішень, що станом на 09 січня 2023 року існує заборгованість ГУ ПФУ перед Позивачем в сумі 44 800, 64 грн. по справі № 420/11900/22. Згідно стаття 55 (абзац 2) Закону України № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Оскільки заборгованість Головного управління ПФУ з пенсійних виплат за рішенням суду по справі № 420/11900/22 становить суму боргу 44 800,64 грн., то саме нарахування інфляційних втрат на вказану суму боргу є способом захисту інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) Позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від ГУ за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати Позивачеві.

22.03.2026 року ГУ ПФУ в Одеській області надано до суду відзив на позов, яким просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що в Головному управлінні Пенсійного фонду України обліковуються рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 по справі № 420/11900/22. Станом на 20.03.2026 загальний розмір заборгованості за вище зазначеними рішеннями суду складає 44800,64 грн. Виплата заборгованості здійснюється відповідно до Порядку затвердженого Постановою № 821 у сумі пропорційно виділеної бюджетними асигнуваннями на цю мету. Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що підстави тимчасової не виплати заборгованості з пенсійних виплат на виконання рішення суду, у зв`язку з набранням чинності Постанови № 821 та тривалого введення в дію оновленого програмного забезпечення, є поважними та такими, що не залежали від волі та дій Відповідача. Фактична невиплата нарахованих сум грошових коштів, у даному випадку відповідно до встановлених обставин справи, була зумовлена тим, що виділені бюджетні асигнування на виконання судових рішень, боржником в яких є ГУ ПФУ в Одеській області, спрямовуються на безумовне їх виконання у порядку черговості прийняття. Таким чином, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії, буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 06.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, зокрема, протокол про перерахунок пенсії позивача щодо спірного періоду, докази вчинення або невчинення оскаржуваних дій з їх нормативно-правовим обґрунтуванням.

Ухвалою від 01.0.2026 року прийнято до розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладені в уточненому позові від 19.03.2026 р.

Щодо прохання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яка вмотивована наміром позивача саме у відкритому судовому засіданні, за присутності представника Головного управління ПФУ, довести своє право на повернення заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, а представник Головного управління ПФУ в Одеській області повинен визнати :(чи спростувати) твердження Позивача про порушення його прав, свобод, та інтересів відповідно до ст. 77 КАС України.

Відповідно до ч.1-3 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складники, наведені ч.3 ст.257 КАС України, та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.

При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що справу за позовом можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності, малозначним, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а тому клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню.

Відтак, вказана справа розглядається судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України № 2262-XI1 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 року у справі № 420/11900/22, яке набрало законної сили 05.12.2022 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації з 01.03.2022 року без обмеження її максимального розміру та здійснити виплату донарахованих сум.

10.01.2023 р. ГУ ПФУ листом № 1500-0505-5/3415 повідомило Відділ примусового виконання рішень, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.1012022 по справі № 420/11900/22, яке набрало законної сили 01.12.2022, ОСОБА_1 09.01.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2022 урахуванням індексації та без обмеження її максимального розміру. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 становить 33635,36 грн. Сума доплата за період з 01.03.2022 по 31.01.2023 з урахуванням фактично виплачених сум складає 44 800, 64 грн. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.03.2022 по 31.01.2023 в сумі 44800,64 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

Вважаючи дії відповідача щодо повернення (станом на 01 січня 2026 року) простроченої заборгованості за рішенням суду в сумі 44 800,64 грн. без урахування інфляційних нарахувань протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2262-XII), статтею 55 якого передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» ( далі Закон № 2050-ІІІ).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

VI. Оцінка та висновок суду.

З огляду на вищевказані приписи чинного законодавства, основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію сформовано Верховним Судом в постанові від 21.08.2023 у справі № 460/6767/20.

Як встановлено судом, спірність питання у даній справі за позицією позивача полягає у протиправності дій ГУ ПФУ щодо розрахунку заборгованості з урахуванням компенсації у вигляді інфляційних втрат на суму боргу 44 800,64 грн., здійсненого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від. 31.1012022 по справі № 420/11900/22.

Вирішуючи дане спірне питання, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформований у пункті 29 постанови від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 про те, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем здійснено виплату пенсії позивачу на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від. 31.1012022 по справі № 420/11900/22, як підстава для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання судового рішення.

Доказів зворотного позивачем суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

В той же час саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. Відтак для надання такого захисту суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить, і що це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах, які оскаржуються.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2021 у справі №320/950/19 вказав на те, що згідно з нормами ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Водночас обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З огляду на вказане та враховуючи, що компенсація позивачу втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання судового рішення нараховується та виплачується одночасно з виплатою пенсії, суд вважає, що звернення позивача до суду з вказаною вимогою є передчасною.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася за їх судовим захистом. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

.