Ухвала суду № 137596477, 22.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 червня 2026 рокусправа № 380/11261/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю за період з 01.12.2024 по 14.08.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю за період з 01.12.2024 по 14.08.2025.

Ухвалою від 08.06.2026 суддя залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків позовної заяви та визначив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку та уточненої позовної заяви з викладом обставин щодо кожної з позовних вимог.

15.06.2026 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої представник позивача долучив заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку та уточнену позовну заяву з викладом обставин щодо кожної з позовних вимог.

Предметом позову у справі є протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю за період з 01.12.2024 по 14.08.2025.

У контексті своєчасності звернення позивача до суду, суддя зазначає таке.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Частина друга статті 122 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду із позовом 29.05.2026, проте заявив позовні вимоги, які стосуються періоду з 01.12.2024 по 14.08.2025.

Отже, суд висновує, що позивач пропустив шестимісячний строк, встановлений положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.

15.06.2026 від позивача до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка мотивована тим, що до передачі функцій щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги Пенсійному фонду України особова справа позивача перебувала в Управлінні соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області. У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, активними бойовими діями на території Донецької області, а також передачею особових справ та повноважень від органів соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду України отримання інформації щодо підстав припинення виплати державної соціальної допомоги було суттєво ускладнено. Крім того, позивач не був належним чином повідомлений про необхідність повторного проходження МСЕК та про наслідки непроходження такого огляду для подальшого отримання державної соціальної допомоги. З метою з`ясування причин невиплати допомоги та захисту своїх прав позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України. Лише з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.01.2026 позивачу стало відомо про відсутність виплати державної соціальної допомоги за період з 01.12.2024 по 14.08.2025 та про позицію відповідача щодо цього питання. Отже, пропуск строку звернення до суду обумовлений об`єктивними причинами, які не залежали від волі, а саме наслідками воєнних дій, перебуванням особової справи в органі соціального захисту населення, розташованому на території активних бойових дій, передачею особової справи між державними органами та відсутністю належного інформування щодо підстав припинення виплати допомоги.

За результатом розгляду згаданої заяви, суд висновує таке.

Суд наголошує на тому, що предметом позову у справі є протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю за період з 01.12.2024 по 14.08.2025.

Суд вказує на те, що державна соціальна допомога як особі з інвалідністю є щомісячним платежем, про припинення виплати якої позивач повинен дізнатися з першого місяця нездійснення такої виплати, тобто з 01.01.2025 (перший місяць, що слідує за місяцем припинення виплати).

Позивач стверджує, що лише з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.01.2026 позивачу стало відомо про відсутність виплати державної соціальної допомоги за період з 01.12.2024 по 14.08.2025 та про позицію відповідача щодо цього питання.

Водночас, суд вказує на те, що позивач не наводить причин тривалого зволікання із зверненням до пенсійного органу лише 07.01.2026.

Позивач не надав доказів звернення із заявами у межах визначеного строку на звернення до суду, що вказувало б на те, що отримання вказаної інформації лише 29.01.2026 було спричинене протиправними діями відповідача.

Відтак суд висновує про те, що отримання інформації позивачем лише 29.01.2026 спричинене пасивним характером поведінки позивача, що вказує на відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду у зв`язку з вказаними твердженнями.

Суд наголошує на тому, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Оцінюючи викладене в сукупності, суд висновує, що позивач не зазначив конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк.

Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.

При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

З таких підстав, суд вважає, що у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити повністю, причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, а тому існують достатні підстави для повернення позовної заяви.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 243, 248 КАС України, суддя

у х в а л и в:

у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.

Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою визнати неповажними.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович