Рішення № 137595446, 22.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4375/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Готра В.В.,

за участю:

представника позивача Токар М.В.

представник відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління ДПС в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан» (90400, Закарпатська область, місто Хуст, Майдан Незалежності, буд. 4, код ЄДРПОУ 22080407) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 червня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 22 червня 2026 року.

Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Каштан, в якій просить: підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ Каштан (код ЄДРПОУ 22080407), застосованого рішенням ГУ ДПС у Закарпатській області від 18.06.2026 №3227/07-16-07-05-04.

19 червня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

В обґрунтування заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків заявник зазначає, що платником податків - товариством з обмеженою відповідальністю Каштан, було відмовлено посадовим особам контролюючого органу в допуску до проведення перевірки, про що складено відповідний акт. На підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю Каштан. Відповідно до вимог Податкового кодексу України заявник просить суд підтвердити його обґрунтованість.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у зв`язку з судовим оскарженням в судовому порядку наказу позивача № 402-п від 04.05.2025 року на проведення попередньої фактичної перевірки в Закарпатському окружному адміністративному суді (справа № 260/3252/26) у позивача були відсутні підстави на винесення наказу № 539-п від 15.06.2026 року та призначення фактичної перевірки з підстав п. 80.2.6 ПК, у зв`язку з виявленням за результатами попередньої фактичної перевірки порушення законодавства з питань визначених у п. 75.1.3 ПК України. Відтак, вважає, що за очевидних ознак законності недопуску відповідачем до фактичної перевірки контролерів позивача, відсутності законних підстав проведення перевірки, рішення позивача про адміністративний арешт майна відповідача з підстав не допуску до перевірки є протиправним.

В судовому засіданні представник Головного управління ДПС в Закарпатській області заяву підтримала та просила таку задовольнити.

В судове засіданні відповідач не з`явився, однак, у відзиві на позовну заяву представник відповідача повідомила суд про неможливість прибуття у судове засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, статтею 283 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення представника заявника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 та на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.6, пункту 80.2 статті 80 ПК України видано наказ № 539-п від 15 червня 2026 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Каштан» (код ЄДРПОУ 22080407)».

На підставі наказу №539-п від 15.06.2026 року ГУ ДПС у Закарпатській області були видані направлення на перевірку від 16.06.2026 року № 3158/07-16-07-05 та № 3159/07-16-07-05.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області та відповідно до направлень на перевірку, перевіряючими 16.06.2026 року здійснено виїзд за адресою здійснення діяльності платника (м. Хуст, вул. Майдан Незалежності, 4), де знаходиться магазин «Каштан».

У зв`язку з недопуском до проведення фактичної перевірки ТОВ «Каштан» за місцем здійснення діяльності за адресою:м. Хуст, вул. Майдан Незалежності, 4, відповідно до п.п. 81.1 та п.п. 81.2 ст. 81 ПКУ головними державними інспекторами складено акт «Про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки» від 16.06.2026 №217/07-16-07-05/22080407.

На вищевказаному акті директор ТОВ «Каштан» Веждел М.А. зазначила, що до перевірки не допущено у зв`язку з оскарженням наказу № 402-п від 13.05.2026 року попередньої фактичної перевірки, що є підставою для перевірки № 539 від 15.06.2026 року.

На підставі звернення заступника начальника відділу позапланових перевірок ризикових платників, перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 17.06.2026 №1085/07-16-07-05-11, заступником начальника ГУ ДПС у Закарпатській області відповідно до п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України о 10 год. 23 хв. прийнято рішення від 18.06.2026 №3227/07-16-07-05-04 про умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Каштан».

На підставі зазначеного рішення контролюючий орган звернувся до суду із даною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).

Відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

На підставі пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 80.1. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї підстав, які перелічені у п. 80.2. ст. 80 ПК України.

Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 5, 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Таким чином, підстави, за яких платник податків може на законних підставах не допускати посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, є нормативно визначеними.

Аналіз наведених положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку про те, що платник податків може відмовити в допуску до перевірки виключно з підстав непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів, або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог закону.

Як було встановлено судом, наказ про проведення фактичної перевірки та направлення на перевірку були пред`явленні представнику ТОВ "Каштан", а саме директору Веждел Марії Адальбертівні, яка, в свою чергу, відмовила в допуску до проведення перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21 зазначив, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.

Також, Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив:

"У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України.

Оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень.

На виконання вимог частини другої статті 356 КАС України Верховним Судом у вищевказаній постанові сформульовано наступний правовий висновок: під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України. Суд звертає увагу на те, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд зазначає, що незгода платника податків із підставами видання наказу про проведення перевірки не віднесена законодавцем до вичерпного переліку підстав для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, визначених абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Отже, саме по собі оскарження або заперечення законності призначення перевірки не надає платнику податків права на недопуск посадових осіб контролюючого органу, якщо останні діють на підставі належно оформленого наказу та інших передбачених законом документів.

При цьому, суд враховує, що матеріалами справи підтверджується, що за результатами фактичної перевірки складено акт перевірки від 22 травня 2026 року, яким, встановлено порушення, зокрема п.1, п. 2, п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що є достатньою підставою для застосування п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

При цьому, доводи відповідача про те, що посадові особи контролюючого органу були допущені до проведення перевірки виключно внаслідок нібито неправомірного тиску та погроз застосування адміністративного арешту майна, суд оцінює критично, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 72 74 КАС України та ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті дій контролюючого органу.

За таких обставин доводи відповідача щодо незаконності підстав призначення перевірки не можуть бути прийняті судом як належне обґрунтування правомірності недопуску до її проведення у межах даної справи.

Тому в межах розгляду заяви про підтвердження адміністративного арешту майна не здійснюється повна перевірка правомірності призначення перевірки, оскільки це є предметом окремого позову.

При цьому акти суб`єкта владних повноважень є обов`язковими до виконання, доки не визнані протиправними у встановленому порядку.

Надання платнику податків права самостійно оцінювати законність перевірки та на цій підставі відмовляти у допуску фактично призвело б до блокування контрольних функцій держави.

Відповідно до частини 2 статті 283 КАС України, заява за зверненням податкового органу подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2025 року у справі №160/30723/23 викладено правовий висновок, в якому зазначено, що обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов`язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 633 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.08.2017 за № 948/30816 (далі - Порядок № 632).

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.3 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Пунктом 94.5 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (пункт 94.10 статті 94 ПК України).

Відповідно до абзацу 3 пункту 94.10 статті 94 ПК України, строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Аналогічні норми передбачені Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.08.2017 за № 948/30816 (далі Порядок №632).

Аналізуючи наведені вище норми статті 94 Податкового кодексу України та Порядку №632 суд дійшов висновку, що арешт майна платника податків може бути застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Так, податковим органом було прийнято рішення від 18.06.2026 №3227/07-16-07-05-04 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Каштан» на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 17.06.2026 року № 1085/07-16-07-05-11, у зв`язку з недопуском до проведення фактичної перевірки.

Оскільки судом встановлено, що представник відповідача, без достатніх на це підстав, відмовився від проведення перевірки, факт чого у встановлений ПК України спосіб, задокументований актом, суд дійшов висновку про обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків відповідача у справі, адже його застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Керуючись ст.ст.241-246, 255, 283, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву Головного управління ДПС в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан» (90400, Закарпатська область, місто Хуст, Майдан Незалежності, буд. 4, код ЄДРПОУ 22080407) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан» (90400, Закарпатська область, місто Хуст, Майдан Незалежності, буд. 4, код ЄДРПОУ 22080407), застосованого рішенням начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 18.06.2026 №3227/07-16-07-05-04.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяН.Д. Маєцька