Ухвала суду № 137594951, 22.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про залишення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності без задоволення)

22 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/11743/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та бездіяльності,

встановив:

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/11743/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 по справі № 240/11743/20 частково задоволено позовні вимоги позивача, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 скасовано в частині задоволених позовних вимог з 17 липня 2018 року по 11 вересня 2019 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 12 вересня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про державний бюджет України на відповідний рік)».

Судове рішення набрало законної сили 19 листопада 2021 року.

Виконавчий лист пред`явлено до виконання 19 травня 2022 року.

Від ОСОБА_1 до суду в порядку статті 383 КАС України надійшла заява, у якій він просить:

- визнати протиправними дії головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення з 01.01.2026р. перерахунку підвищення пенсії не у розмірі, визначеному в рішенні Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240\11743\20 відповідно до ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240\11743\20 шляхом перерахунку та виплати йому пенсії, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2026р.- 8647грн., а також здійснювати подальші виплати у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати;

- направити окрему ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області для реагування та вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом;

- установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області десятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

На обгрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що судове рішення у справі №240/11743/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконується, оскільки з січня 2026 року пенсійний орган припинив виплату йому підвищення до пенсії, хоча за рішенням суду відповідач зобов`язаний виплачувати її щомісячно, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2026р. - 8647грн.

Від відповідача надійшло заперечення на клопотання, у якому зазначив, що у 2026 році доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 2595 гривень. Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зони безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється. Оскільки позивач з 01.01.1993 по 22.11.2000 буд зареєстрований в смт. Володар-Волинський (смт. Хорошів), яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, доплата до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, з 01.01.2025 та з 01.01.2026 не встановлена.

В подальшому від ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання:

- який щомісячний розмір підвищення до пенсії ОСОБА_1 підлягав нарахуванню та виплаті у період з 12 вересня 2019 року по 31.12.2024р. ?

- яка загальна сума заборгованості ГУ ПФУ в Житомирській області перед ОСОБА_1 виникла за період з 12 вересня 2019 року по 31.12.2024р., як різниця між належними до нарахування та фактично виплаченими сумами?

З приводу зазначеного клопотання суд вважає за необхідне вказати, що за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) призначення експертизи на стадії виконання рішення суду не передбачено. Судова експертиза є інструментом для встановлення обставин, які входять до предмета доказування, і може призначатися виключно під час розгляду справи по суті (до ухвалення судового рішення) або в рамках окремих процедур оскарження. Після того, як рішення набрало законної сили та видано виконавчий лист, стадія доказування вважається закритою.

Отже, підстави для задоволення клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи відсутні.

Розгляд поданої заяви про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду здійснюється судом в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідач зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду.

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Відтак, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Рішення суду, яке набуло законної сили, має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтею 382 та статтею 383 КАС України.

Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що судовим рішенням у справі №240/11743/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 12.09.2019 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом про Державний бюджет України на 01 січня відповідного календарного року.

Вказане свідчить, що розмір присудженого ОСОБА_1 підвищення до пенсії є змінним, та залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.

Відтак, зміна на підставі Закону України "Про державний бюджет України" на відповідний рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є обставиною, з якою пов`язана зміна розміру підвищення до пенсії, яке суд зобов`язав виплачувати ОСОБА_1 на виконання рішення у справі №240/11743/20.

У свою чергу, звертаючись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про встановлення судового контролю за виконанням Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вищезазначеного рішення суду, ОСОБА_1 зазначає, що з 01.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не виплачує йому підвищення до пенсії, присудженого судовим рішенням у справі №240/11743/20.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.

Матеріалами, доданими до заяви, дійсно підтверджується, що починаючи з 01.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не виплачує ОСОБА_1 підвищення до пенсії, встановленого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З даного приводу суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.09.2024 у справі №240/28481/23 зазначив наступні висновки:

- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;

- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов`язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;

- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;

- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.

Отже, підвищення до пенсії, встановлене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має невизначений у часі граничний термін виплати, а порядок і строки його нарахування можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.

Суд враховує, що з 01.01.2026 виплата підвищення до пенсії, як непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється згідно ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», з урахуванням постанови КМУ від 14 січня 2026 р. № 48 «Деякі питання здійснення у 2026 році доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення».

Так, у 2026 році доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 2595 гривень.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Вказане свідчить, що з 01.01.2026 на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" було змінено правове регулювання щодо порядку нарахування і виплати підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 підвищення до пенсії, які були вчиненні пенсійним органом на виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік", свідчать про виникнення між сторонами нових спірних правовідносин, обумовлених зміною правового регулювання підстав для нарахування і виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Таким спірним правовідносинам суд не надавав правову оцінку у межах розгляду даної справи.

Таким чином, вказані норми законодавства і те, що дії відповідача щодо припинення з 01.01.2026 виплати позивачу такого підвищення до пенсії зумовлені зміною правового регулювання порядку та підстав виплати цього підвищення, свідчать про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, які мають вирішуватися судом по суті у новому спорі, а не в порядку судового контролю за виконанням рішення суду у справі №240/11743/20.

Отже, вимоги позивача, викладені у заяві, поданій відповідно до статті 383 КАС України, не можуть бути розглянуті в порядку судового контролю за виконання рішення суду у справі №240/11743/20, оскільки за своєю суттю вони становлять новий спір, який має розглядатись в порядку позовного провадження.

За приписами ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Відтак, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів позивача при виконання рішення суду у справі №240/11743/20, а відтак правові підстави для застосування заходів судового контролю, передбачених статтею 383 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від в адміністративній справі № 240/11743/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та бездіяльності.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Г.В. Чернова