Рішення № 137594930, 22.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Житомир

справа № 240/10274/25

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 та старшому слідчому в ОВС другого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому Павлу Горбаченко, щодо проведення в межах компетенції службового розслідування по факту наявності в діях службових осіб бувшого ФЕВ УМВС України в Житомирській області ознак кримінального правопорушення, під час проведення розрахунку 22.06.2001 про призначення мені пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу внутрішніх справ від 01 лютого 2001 року»;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Житомирській області провести в межах компетенції службове розслідування по факту наявності в діях службових осіб бувшого ФЕВ УМВС України в Житомирській області, зокрема керівника пенсійної групи ОСОБА_2 , економіста пенсійної групи ОСОБА_3 та начальника ФЕВ УМВС України в Житомирській області полковника міліції ОСОБА_4 через невірне зазначення моєї посади, - заступника начальника слідчого відділення Чуднівського РВ УМВС України в Житомирській області в розрахунку 22.06.2001 про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу внутрішніх справ від 01 лютого 2001 року».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років. Під час ознайомлення з пенсійною справою встановив, що йому невірно здійснювали перерахунок пенсії, оскільки відповідальними органами зазначено іншу посаду, ніж ту, яку займав позивач на день звільнення зі служби.

Вважає, що з вини УМВС України в Житомирській області, а саме через невірне зазначення займаної ним посади на день звільнення зі служби, у період з 09.02.2001 по 01.05.2023 йому безпідставно зменшили пенсійне забезпечення у зв`язку з чим звернувся до відповідних органів зі скаргою щодо можливих неправомірних дій службових осіб.

Зазначає, що за його скаргою Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області не проведено службове розслідування щодо колишніх службових осіб ФЕВ УМВС України в Житомирській області, що на думку позивача є неправомірним, та вважає, що керівники галузевих служб ГУНП в Житомирській області безпідставно ігнорують проведення службової перевірки.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх доводів відповідач вказує, що на даний час Кабінетом Міністрів України не винесено акт, який визначив би правонаступника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, а тому твердження позивача про те, що ГУНП в Житомирській області є правонаступником УМВС України в Житомирській області вважає необґрунтованим.

Наголошує, що ГУНП в Житомирській області зобов`язане діяти відповідно до норм чинного законодавства та наділене повноваження проводити службове розслідування лише стосовно поліцейських та державних службовців ГУНП в Житомирській області.

Окремо наголошує, що у ГУНП в Житомирській області відсутні підстави для призначення службового розслідування, стосовно службових осіб ФЕВ УМВС України в Житомирській області, зокрема, керівника пенсійної групи ОСОБА_2 , економіста пенсійної групи ОСОБА_3 та начальника ФЕВ УМВС України в Житомирській області полковника міліції Гарбуза В.П., а тому вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

03 червня 2025 року від позивача до канцелярії суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву (за вх. №44926/25) у прохальній частині яких просить залишити без задоволення відзив відповідача, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає, що викладені у відзиві обґрунтування базуються на особистих висновках відповідача, та зазначає, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області є належним відповідачем у даній справі.

08 жовтня 2025 року від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання (за вх. №74521/25), у якому просить задовольнити його позов.

19 січня 2026 року від позивача до канцелярії суду надійшли пояснення (за вх. №4129/26) у яких просить задовольнити його позов та зобов`язати відповідача провести службову перевірку з обставин невірного нарахування пенсійного забезпечення 22.06.2001.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та згідно з наказом начальника УМВС України в Житомирській області від 14.02.2001 №26 о/с звільнений з органів внутрішніх справ у відставку з 19.02.2001.

У листі від 19.04.2023 Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Державну установу "Територіальне медичне об"єднання МВС України по Житомирській області", що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 виявлена помилка при визначенні розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 в довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Житомирській області №85/8671 від 16.03.2018 через невірне зазначення у списку Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області займаної ним на день звільнення зі служби посади.

07 вересня 2024 року Територіальне управління Держаного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, розглянувши звернення ОСОБА_1 від 31.07.2024 щодо можливих неправомірних дій службових осіб ФЕВ ГУНП в Житомирській області, надіслало до Головного управління Національної поліції в Житомирській області лист у якому, зокрема, просить провести в межах компетенції по даному факту службове розслідування матеріали якого, у разі виявлення ознак кримінального правопорушення, у встановлений законом строк направити на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.

09 жовтня 2024 року Головне управління Національної поліції в Житомирській області надало відповідь, у якій повідомило, що поліцейські Головного управління Національної поліції в Житомирській області не мають повноважень щодо призначення та проведення службового розслідування відносно колишніх працівників УМВС України в Житомирській області.

30 жовтня 2024 року позивач звернувся до Міністра МВС України зі скаргою на незаконні дії працівників ГУНП в Житомирській області, у якій просив зобов`язати відповідних службових осіб ГУНП в Житомирській області призначити та провести службове розслідування відносно колишніх працівників УМВС України в Житомирській області ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ФЕВ ОСОБА_4 за фактом підроблення розрахунку призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу внутрішніх справі" від 01 лютого 2001 року.

Листом від 14.11.2024 Міністерство внутрішніх справ України повідомило позивача, що розгляд його звернення доручено Національній поліції України та зазначено, що за результатами розгляду його буде проінформовано вищезазначеним державним органом у встановлений законодавством строк.

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 04.12.2024, позивача повідомлено, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області, як юридична особа публічного права, наділене повноваженнями щодо призначення та проведення службових розслідувань лише стосовно поліцейських та державних службовців ГУНП в Житомирській області.

13 лютого 2025 року позивач звернувся до начальника управління головної інспекції ГУНП в Житомирській області із заявою про надання роз`яснення відповіді від 04.12.2024.

У листі від 10.03.2025 Управління головної інспекції ГУНП в Житомирській області повідомило заявника, що на його адресу направлено розгорнуту відповідь за результатами опрацювання запиту від 05.11.2024 №К-5294-СЕД щодо можливих неправомірних дій окремих поліцейських ГУНП в Житомирській області.

Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови у проведення в межах компетенції службового розслідування по факту наявності в діях службових осіб бувшого ФЕВ УМВС України в Житомирській області ознак кримінального правопорушення, під час проведення розрахунку 22.06.2001 про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу внутрішніх справ" від 01 лютого 2001 року, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина перша та друга статті 19 Закону України "Про Національну поліцію").

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII.

Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Згідно з частиною першою та четвертою Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану викладено у Розділ V Дисциплінарного статуту.

Частиною 1 статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Статтею 29 Дисциплінарного статуту урегульовано питання щодо особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, частиною 1 якої визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Як свідчать матеріали справи, розглянувши звернення ОСОБА_1 від 31.07.2024 щодо можливих неправомірних дій службових осіб ФЕВ ГУНП в Житомирській області, Територіальне управління Держаного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, 07 вересня 2024 року надіслало до Головного управління Національної поліції в Житомирській області лист у якому, зокрема, просить провести в межах компетенції по даному факту службове розслідування матеріали якого, у разі виявлення ознак кримінального правопорушення, у встановлений законом строк надіслати на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.

Також вказано, що про результати службового розслідування просить повідомити заявника у встановлені законодавством строки.

Головне управління Національної поліції в Житомирській області 09 жовтня 2024 року надало відповідь у якій повідомило, що поліцейські Головного управління Національної поліції в Житомирській області не мають повноважень щодо призначення та проведення службового розслідування відносно колишніх працівників УМВС України в Житомирській області.

Не погоджуючись із твердженнями наведеними у вищевказаному листі, позивач 30 жовтня 2024 року звернувся до Міністра МВС України зі скаргою на незаконні дії працівників ГУНП в Житомирській області, у якій просив зобов`язати відповідних службових осіб ГУНП в Житомирській області призначити та провести службове розслідування відносно колишніх працівників УМВС України в Житомирській області ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та начальника ФЕВ ОСОБА_4 за фактом підроблення розрахунку призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу внутрішніх справ" від 01 лютого 2001 року.

Листом від 14.11.2024 Міністерство внутрішніх справ України повідомило, що розгляд звернення ОСОБА_1 доручено Національній поліції України.

Головне управління Національної поліції в Житомирській області листом від 04.12.2024 повідомило позивача, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області, як юридична особа публічного права, наділене повноваженнями щодо призначення та проведення службових розслідувань лише стосовно поліцейських та державних службовців ГУНП в Житомирській області.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що вважає необґрунтованими твердження позивача щодо того, що ГУНП в Житомирській області є правонаступником УМВС в Житомирській області.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі - Порядок №893).

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначено Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку персональний склад дисциплінарних комісій із проведення службових розслідувань за відомостями про порушення поліцейським посадових (функціональних) обов`язків, наказів безпосереднього керівника, втрату службового посвідчення та (або) спеціального жетона (знака) формується із числа поліцейських та працівників органу (підрозділу) поліції, в якому проходить службу зазначений поліцейський.

Отже, враховуючи вищевикладене можна дійти висновку, що службове розслідування проводиться в органі в якому працівник поліції безпосередньо проходить службу.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, УМВС України в Житомирській області припинено 09 липня 2021 року, про що свідчить запис №1 003 051 1100 20008324 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, на час розгляду заяви позивача та даної судової справи, УМВС України в Житомирській області припинило свою діяльність, як юридична особа.

Правонаступником ліквідованого УМВС України в Житомирській області є саме той орган, до якого перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 травня 2023 року в справі №240/11052/20 та від 28 листопада 2023 року у справі №806/2056/18.

Ліквідація УМВС з одночасним створенням іншого органу - Національної поліції України, який має виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, передбачає зобов`язання роботодавця (держави) вжити заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.

Висновок про те, що Національна поліція України, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, є правонаступником УМВС сформульовано у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року в справі № П/811/3414/15, від 25 червня 2020 року в справі № 420/6852/18, від 06 серпня 2020 року в справі № 821/3865/15-а, від 22 жовтня 2020 року в справі № 520/5147/19, від 05 листопада 2020 року в справі №752/2391/17 (2а-14/09), від 04 серпня 2022 року в справі №824/3161/14-а, від 17 травня 2023 року в справі №240/11052/20, від 28 червня 2023 року в справі № 823/1462/15, від 02 серпня 2023 року в справі № 580/2348/21, від 14 вересня 2023 року в справі № 580/10635/21, від 28 листопада 2023 року в справі № 806/2056/18 та інших.

Згідно з пунктами 9 та 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 147-1 Кодексу законів про працю України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті.

Таким чином, можна зробити висновок, що проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення можливе виключно щодо працівника підприємства, установи чи організації, який перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, а тому застосування відповідних заходів щодо особи, яка не перебуває у трудових відносинах є неможливим, оскільки остання не підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку.

Варто зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що службові особи ФЕВ УМВС України в Житомирській області, зокрема керівник пенсійної групи ОСОБА_2 , економіст пенсійної групи ОСОБА_3 та начальник ФЕВ УМВС України в Житомирській області полковник міліції Гарбуза В.П. продовжують несення служби в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.

За таких обставин, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області наділене повноваження проводити службове розслідування лише стосовно працівників поліції та державних службовців ГУНП в Житомирській області.

Водночас варто також наголосити, що відповідно до частини третьої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки порушення питання про проведення службового розслідування є дискреційним повноваженням відповідача, то суд не може перебирати на себе повноваження цього органу та зобов`язувати вчиняти такі дії.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови в проведенні в межах компетенції службового розслідування по факту наявності в діях службових осіб колишнього ФЕВ УМВС України в Житомирській області ознак кримінального правопорушення, під час проведення розрахунку 22.06.2001 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу внутрішніх справ" від 01 лютого 2001 року, відсутні.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 22 червня 2026 року.

Суддя А.В. Горовенко