Рішення № 137594644, 22.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа №160/33623/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить:

-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 13.11.2025 року № 047350009029 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 13.11.2025 року № 047350009029;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи з 28.06.1996 року по 17.07.2007 року та з 18.07.2007 року по 15.09.2015 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) на підставі заяви про призначення пенсії від 04.11.2025 року з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 04.11.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.11.2025 №047350009029 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через недосягнення пенсійного віку та відсутність пільгового стажу. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що відповідачем не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. Тому до спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, а не Закону №1058-ІV. Крім того, згідно з трудової книжки серії НОМЕР_1 , довідок про підтвердження пільгового стажу роботи від 23.10.2025 № 587, виданої Філія «Павлоградське енергопідприємство» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», від 09.10.2025 № 2832, виданої Шахтарським міським житлово-комунальним підприємством, належним чином підтверджено роботу позивача на роботах, які дають право на призначення пенсії за Списком № 2, з 28.06.1996 по 17.07.2007 та з 18.07.2007 по 15.09.2015 на посаді «Машиніст (кочегар) котельні (на вугіллі і сланці), у тому числі зайняті видаленням золи», «Машиніст (кочегар) котельні на вугіллі (паливоподача)». Пільговий стаж становить понад 19 років, що цілком безпідставно не враховано відповідачем. З огляду на викладене, а також ураховуючи досягнення 50-річного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, наявності необхідного загального страхового та пільгового стажу, відмова у призначенні пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33623/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); розрахунок страхового стажу, в тому числі пільгового, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії 04.11.2025.

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Позивач 04.11.2025 звернулась за призначенням пенсії за віком відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення №047350009029 від 13.11.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку визначеного законодавством 55 років та у зв`язку з відсутністю пільгового стажу. Приймаючи рішення про відмову Головне управління керувалось нормами чинного законодавства. Згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб До страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів. Страховий стаж становить 31 рік 7 місяців 5 днів. Стаж заявника на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 не визначений. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки від 09.10.2025 № 2832, оскільки відсутні документи про право підпису уточнюючої довідки тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства. Зокрема, довідка має бути підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером. Крім того, не надано накази про затвердження результатів атестації робочих місць по підприємству. Також не зараховано періоди роботи згідно довідок від 09.10.2025 № 2832 та від 23.10.2025 року №587, оскільки позивачем не було надано накази про затвердження результатів атестації робочих місць по підприємствах. За результатами розгляду заяви з доданими документами встановлено, що станом на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивачка не досягла віку, встановленого ст. 114 Закону №1058-ІV 55 років, адже її вік на момент звернення 52 роки 10 місяців 8 днів. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 як на підставу виникнення у неї права на призначення пільгової пенсії у віці 51 років є необґрунтованим.

До відзиву долучено витяг з електронної пенсійної справи позивача.

Позивач правом на подання відповіді на відзиви не скористалась.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Першотравенським МВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

04.11.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатом розгляду заяви позивача та долучених документів рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.11.2025 №047350009029 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Означене рішення відповідача обґрунтоване наступним.

Вік заявника 52 роки 10 місяців 8 днів. Страховий стаж 31 рік 7 місяців 5 днів. Результати розгляду документів, наданих до заяви: за наданими документами до загального страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Стаж за роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 не визначений. До пільгового стажу не зараховано: періоди роботи згідно довідки від 09.10.2025 № 2832, оскільки відсутні документи про право підпису уточнюючої довідки тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства. Зокрема, довідка має бути підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером. Крім того, не надано накази про затвердження результатів атестації робочих місць по підприємству. Не зараховано періоди роботи згідно з довідок від 09.10.2025 № 2832 та від 23.10.2025 №587, оскільки позивачем не було надано накази про затвердження результатів атестації робочих місць по підприємствах. Висновок: відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 55 років та відсутністю пільгового стажу.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 047350009029 страховий стаж позивача станом на дату звернення (04.11.2025) становить 31 рік 7 місяців 5 днів, пільгового стажу не визначено.

Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії, а також з незарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 28.06.1996 по 17.07.2007 та з 18.07.2007 по 15.09.2015, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною першою статті 24 Закон №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до частини 5 статті 114 Закону №1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Разом з цим, суд зазначає, що пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».

Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу для жінок, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Також, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру страхового стажу, розбіжність у величині показника загального страхового стажу для призначення пенсії складає 5 років та становить 25 років для чоловіків та 20 років для жінок - за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 30 років для чоловіків та 25 років для жінок - за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача у спірних правовідносинах є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності прийняття відповідачем рішення від 13.11.2025 №047350009029 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, прийнятого за результатами розгляду її заяви від 04.11.2025.

Фактичною підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 стали висновки відповідача про недосягнення пенсійного віку 55 років та відсутність пільгового стажу за Списком №2 на дату звернення.

Щодо висновків відповідача про недосягнення пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення із заявою про призначенням пенсії 04.11.2025 позивач досягла 52-річного віку.

Тобто, на час звернення із заявою про призначенням пенсії позивач досягла віку, який згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є однією з обов`язкових необхідних умов для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тому суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком з підстав недосягнення пенсійного віку, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому такі висновки протиправні.

Щодо висновків відповідача про відсутність у позивача пільгового стажу за Списком №2

Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС 047350009029 страховий стаж позивача станом на дату звернення 04.11.2025 становить 31 рік 7 місяців 5 днів, пільгового стажу за Списком №2 не визначено.

Позивач у позові наполягає, що у періоді з 28.06.1996 по 17.07.2007 та з 18.07.2007 по 15.09.2015 вона працювала у важких та шкідливих умовах за посадами, що надають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №2.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача, суд виходить з наступного.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Суд зазначає, що в період з 22.08.1956 по 25.01.1991 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

У період з 26.01.1991 по 10.03.1994 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.

З 11.03.1994 по 16.01.2003 вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

У період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Починаючи з 03.08.2016, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 № 461.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

Як убачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач у періоді з 28.06.1996 по 17.07.2007 працювала в Енергоуправлінні п/о Павлоградвугілля на таких посадах: з 28.06.1996 по 31.10.1996 машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду; з 01.11.1996 по 07.11.2001 машиністом (кочегаром) котельні 4 розряду; з 08.11.2001 по 31.07.2002 - машиністом паливоподачі 3 розряду; з 01.08.2002 по 17.07.2007 машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду; у періоді з 18.07.2007 по 15.09.2015 в Першотравенському МЖКП на таких посадах: з 18.07.2007 по 01.01.2013 - машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду (котельня Південна), з 02.01.2013 по 15.09.2015 машиністом (кочегаром) 4 розряду з повним робочим днем (записи №№6-17).

Суд зазначає, що трудова книжка в частині спірних періодів з 28.06.1996 по 17.07.2007 та з 18.07.2007 по 15.09.2015 оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять дати та номери наказів/розпоряджень прийняття на роботу, переведення та звільнення, які завірені підписами уповноважених осіб та печатками підприємств.

При цьому, професії (посади) машиніст (кочегар) котелень, машиніст паливоподання, на яких позивач працювала у спірний період, передбачені Списком 2, затвердженим постановою КМУ №162 від 11.03.1994 (розділ ХХХІІІ, код КП 232000000-13786, КП 214000а-14261), Списком №2, затвердженим постановою КМУ №36 від 16.01.2003 (розділ ХХХІІІ, код КП 33) та Списком №2, затвердженим постановою КМУ №461 від 24.06.2016 (розділ XIII Електростанції. Енергопоїзди. Паросилове господарство).

Відповідачем не обґрунтовано причин не врахування відомостей трудовій книжці в частині спірного спеціального стажу позивача.

Поряд з цим, відомості щодо пільгового стажу роботи у періоді з 28.06.1996 по 17.07.2007 підтверджені довідкою від 23.10.2025 №587, виданої філією «Павлоградське енергопідприємство» ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з якою ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Енергоуправлінні в/о Павлоградвугілля на котельні Південна, з 28.06.1996 по 17.07.2007 виконувала роботи з вироблення теплової енергії у вигляді гарячої води, котельня працювала на твердому паливі, вугіллі, з 27.06.1996 по 07.11.2001 за професією машиніст (кочегар) котельні 3, 4 р. (на вугіллі і сланці), у тому числі видаленням золи, що передбачена Списком №2, розділ ХXXIII підрозділ код КП 23200000-13786 підстава КМУ від 11.03.1994 № 162; з 08.11.2001 по 31.07.2002 за професією, посадою машиніст паливо подання 3 розряду, що передбачена Списком №2 розділ XIII підрозділ код КП 2140000a-14261 підстава КМУ від 11.03.1994 № 162; з 01.08.2002 по 15.01.2003 за професією, посадою машиніст (кочегар) котельні 3, 4р. (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті видаленням золи, що передбачена Списком №2 розділ XXXIII підрозділ код КП 23200000-13786 підстава КМУ від 11.03.1994 № 162; з 16.01.2003 по 17.07.2007 за професією, посадою машиніст (кочегар) котельні 3р. (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті видаленням золи, що передбачена Списком №2 розділ ХXXIII підрозділ код КП 33 підстава КМУ від 16.01.2003 № 36.

Довідка від 23.10.2025 №587 видана на підставі: накази по підприємству, розрахункових відомостей, карточка ф.Т-2, ЄКПД, технологічний процес та табель обліку робочого часу.

Вказана довідка містить всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу, в тому числі щодо атестації робочих місць: наказ № 285 від 30.12.1994, наказ 313к від 31.12.1999, розпорядження №432к 31.12.2004.

Відомості щодо пільгового стажу роботи у періоді з 18.07.2007 по 15.09.2015 підтверджені довідкою від 09.10.2025 №2832, виданої Шахтарським міським житлово-комунальним підприємством про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з якою ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Першотравенському МЖКП на котельні «Південна» з 18.07.2007 по 15.09.2015 та виконувала: котельня «Південна» виробляє теплову енергію у вигляді гарячої води, котельня працює на твердому паливі вугіллі, за професією, посадою- машиніст ( кочегар) котельні, на вугіллі (паливоподача), що передбачена Списком 2 розділ ХХХIII підрозділ 33 «Загальні професії», підстава постанова КМУ від 16.01.2003 року № 36, постанова КМУ від 24.06.2016 № 461.

Довідка від 09.10.2025 №2832 видана на підставі: накази, розпорядження, розрахункові відомості, особова картка працівника форми Т-2.

Вказана довідка містить всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу, в тому числі щодо атестації робочих місць: наказ № 337 від 30.07.2010, наказ № 107 від 29.05.2015 після передачі з філіалу Павлоградського енергопідприємство ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» розпорядження № 432 від 31.12.2004, наказ № 71 від 28.05.2020.

При цьому, суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Також, згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що Державне відкрите акціонерне енергопідприємство (код ЄДРПОУ 00178365), філія «Павлоградське енергопідприємство» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 26460957), Шахтарське міське житлово-комунальне підприємство (код ЄДРПОУ 32598423) у періоді з 1999 року по квітень 2015 року включно звітували перед Пенсійним фондом України та перераховували страхові внески за позивача. Також, вказані страхувальники звітували про наявність у позивача спецстажу за кодом ЗПЗ013Б1.

Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», №22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», визначено:

- код підстав для обліку спецстажу за ЗПЗ013Б1- це код для застрахованих осіб, які є працівниками, зайнятими повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Отже, при поданні звітів страхувальників (код ЄДРПОУ 00178365, 26460957 та 32598423) вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом № ЗПЗ013Б1, як працівнику по Списку №2, що цілком узгоджується з відомостями в трудовій книжці серії НОМЕР_1 в частині спірних періодів та з уточнюючими довідками від 23.10.2025 №587 та від 09.10.2025 №2832 у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, а також записів в трудовій книжці в частині спірних періодів та відомостей з довідок, що уточнюють шкідливі та важкі умови праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, підтверджено зайнятість позивача повний робочий день у періоді з 28.06.1996 по 17.07.2007 та з 18.07.2007 по 15.09.2015 на посадах, що передбачені та атестовані за Списком №2.

Покликання відповідача в обґрунтування підстав для не врахування до пільгового стажу спірних періодів роботи на ненадання позивачем документів на підтвердження права підпису уточнюючої довідки т.в.о. директора підприємства, а також наказів про атестацію, суд не враховує, оскільки вказані уточнюючі довідки узгоджується з відомостями в трудовій книжці та містять всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу, а також підписи уповноважених осіб, печатку підприємств, є чинними, доказів протилежного відповідачами не надано, матеріали справи не містять.

Поряд з цим, в силу положень частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» саме органи, що призначають пенсії, мають право в разі сумніву вимагати документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у доданих позивачем до заяви про призначення пенсії довідках для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, в разі наявності у відповідача сумніву в обґрунтованості їх видачі.

За таких обставин, відмовляючи в зарахуванні спірних періодів трудової діяльності до пільгового стажу за Списком №2, відповідач діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди її роботи з 28.06.1996 по 17.07.2007 та з 18.07.2007 по 15.09.2015.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте відповідачем не у відповідності до вимог чинного законодавства, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для його скасування.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії не підлягають задоволенню, оскільки не є належним способом захисту у спірних відносинах. Належним способом захисту є оскарження рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, чим і скористалась позивач.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію з 04.11.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як убачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 04.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у вигляді рішення від 13.11.2025 №047350009029, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність незарахування спірних періодів роботи позивача до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та зобов`язано відповідача зарахувати їх до пільгового стажу.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на момент звернення із заявою від 04.11.2025 про призначення пенсії досягла пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21005, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21005, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) від 13.11.2025 №047350009029 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21005, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 28.06.1996 по 17.07.2007 та з 18.07.2007 по 15.09.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21005, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 04.11.2025 про призначення пенсії за віком на підставі «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21005, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова