Рішення № 137593150, 18.06.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/316/26

18 червня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області

в складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Ажнюк О.С.

представника позивача Іваницьких Ю.В. (дистанційно)

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором «Monobank» від 10.01.2022 у розмірі 63430 грн. 92 коп. та 3328 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що відповідно до укладеного Договору про надання банківських послуг «Monobank» б/н від 10.01.2022 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка та 33430 грн. 92 коп. овердрафту.

Невід`ємною частиною та умовами цього договору є Анкета-заява позичальника, Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», викладені на банківському сайті за посиланням https:\\www.monobank.ua\terms, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку визначених документів, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови, засвідчивши це також електронним цифровим підписом.

Відповідно до п. 5.9, 5.10, 5.11, 5.15 - 5.19 Умов договору відповідач зобов`язалася погашати кредит щомісячними платежами в розмірі 4 % від заборгованості, сплачувати відсотки за пільговою відсотковою ставкою в розмірі 0,00001 % річних та за базовою відсотковою ставкою в розмірі 3,1 % на місяць. У разі прострочення виконання зобов`язання боржник зобов`язалася сплатити банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, а також штраф та пеню у розмірі, передбаченому Тарифами.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало повністю, надало позичальнику можливість користуватися та розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, порушила порядок та періодичність внесення платежів у рахунок погашення кредиту, внаслідок чого станом на 30.07.2025 утворилася заборгованість за кредитом у сумі 63430 грн. 92 коп.

Покликаючись на вимоги ст. 526-530, 631, 1046-1048, 1054 ЦК України, просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 63430 грн. 92 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 вказала на те, що 10.01.2022 оформила платіжну картку в мобільному додатку «Monobank» зі встановленим кредитним лімітом 30000 грн., фактично кредитними коштами не користувалася. 09.12.2024 у період часу з 20:48 до 21:34 невідома особа вчинила крадіжку грошових коштів з її картки АТ «Універсал Банк» (Monobank) № НОМЕР_1 у сумі 59491 грн. 73 коп. При цьому за жодним посиланням вона не переходила, телефонних номерів та сповіщень не отримувала, дані своєї картки не повідомляла. За вказаним фактом 18.12.2024 було внесено відомості до ЄРДР за № 12024181150000570, за ознаками ч. 4 ст. 185 КК України. Крім того, жодних дій по відкриттю 09.12.2024 «білої картки» та оформлення розстрочки в сумі 30000 грн. вона також не здійснювала.

Після встановлення фатку незаконного списання грошовоих коштів з банківської картки 16.12.2024 вона повідомила на гарячу лінію АТ «Універсал Банк». Позивачем було частково вжито заходи з повернення на карту незаконно перерахованих коштів. Зокрема, 20.12.2024 від ОСОБА_2 в сумі 1000 грн. та 25.12.2024 від ОСОБА_3 - 2780 грн. 30 коп.

Вказала, що як користувач віртуальної картки, не може нести відповідальність за здійснення платіжних операцій невстановленими особами, які відбулися без її відома. У задоволенні позову просила відмовити.

У відповіді на відзив представник відповідача вказала, що з 08.05.2023 для входу у додаток відповідач використовувала пристрій Redmi 2201117SG. 08.12.2024 зафіксовано вхід у додаток з нового пристрою Google Pixel 7. Номер телефону відповідача НОМЕР_2 з 08.01.2022 по сьогоднішній день не змінювався в додатку. При вході у додаток з Google Pixel 7 банк відправив на номер НОМЕР_2 смс- повідомлення одноразовий код (ОТР-пароль), який був введений у додатку, тому з Google Pixel 7 відбувся успішний вхід.

Зазначена процедура є механізмом безпеки Банку у випадку входу клієнта до мобільного додатку з нового пристрою. З метою підтвердження особи користувача Банк здійснює додаткову автентифікацію шляхом направлення клієнту одноразового ОТР-пароля, який клієнт повинен ввести у мобільному додатку для підтвердження входу.

Передача та введення клієнтом такого одноразового ОТР-пароля свідчить про підтвердження ним своєї особи та волевиявлення на доступ до облікового запису.

Фінансовий номер телефону відповідача, прив`язаний до мобільного додатку, не змінювався протягом усього періоду користування послугами Банку. Одноразовий ОТР-пароль був надісланий у вигляді SMS-повідомлення виключно на номер телефону НОМЕР_2 .

Таким чином, тільки відповідач знала ОТР-пароль, оскільки остання є власником сім -карти з номером НОМЕР_2 .

Станом на 20.11.2023 кредитний ліміт по рахунку НОМЕР_3 (кредитна карта «чорна карта» ) становив 30 000 грн.

09.12.2024 було проведено 9 транзакцій (перекази на картки інших осіб) з коштів вищевказаного кредитного ліміту.

Крім того, 09.12.2024 накладанням удосконаленого електронного підпису відповідача, який був засвідчений нею в анкеті-заяві, подано до банку заяву Клієнта про відкриття поточного рахунку в національній валюті, за якою відкрито поточний рахунок № НОМЕР_4 у національній валюті - гривні.

Рахунок НОМЕР_4 обліковувався по дебетовій карті НОМЕР_5 (біла картка).

09.12.2024 на Карту НОМЕР_5 оформлено розстрочку відповідно до Заяви Клієнта № N20.30.0013376473 від 09.12.2024.

Відповідачем оформлено "Розстрочка на картку" у розмірі 30 000.00 грн. строком на 12 місяців і відповідач повинна була погашати розстрочку шляхом внесення щомісячного платежу - 3070.00 грн.

Оформлення розстрочки також підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_4 , з якої вбачається, що розстрочка фактично була використана шляхом переведення коштів на рахунки інших осіб.

Таким чином, з рахунку НОМЕР_3 було використано кошти з кредитного ліміту, а також в подальшому не були повернуті відсотки за користування кредитним лімітом та з рахунку НОМЕР_4 була використана Розстрочка, яка не повернута відповідачем.

В даному випадку відповідач несе відповідальність в повному обсязі за всі операції від 09.12.2024, оскільки до контактного центру Банку звернулася лише 16.12.2024.

16.12.2024 в наслідок звернення відповідача заблоковано карту (рахунок).

Враховуючи той факт, що одноразовий отп-пароль був відомий лише відповідачу, оскільки саме вона є власником сім - карти, то в такому разі відповідач повинна сплатити існуючу заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, покликаючись на викладені у позовній заяві та відповіді на відзив обставини, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала. При цьому вказала на те, що 9.12.2024 їй стали надходити сповіщення про активність в мобільному додатку «Monobank» та відбувалися списання грошових коштів, які переказувалися з її картки невідомою особою на ім`я інших невідомих їй осіб. Доступ до її мобільного телефону вона нікому з посторонніх осіб не надавала, жодних дзвінків чи сповіщень їй не надходило. Вона користується мобільним телефоном «Redmi 2201117SG». Про пристрій, вказаний представником позивача, Google Pixel, 7 їй нічого не відомо. Після того, як відбулося списання коштів з її рахунку, вона повідомила АТ «Універсал Банк», а також звернулася із повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення до ВП № 2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області. На даний час триває досудове розслідування.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги необгрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 10.01.2022 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання банківських послуг за допомогою мобільного додатку «Monobank», спеціальним платіжним засобом якого є віртуальна картка та відповідач отримала кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка та 33430 грн. 92 коп. овердрафту.

Невід`ємною частиною та умовами цього договору є Анкета-заява позичальника, Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», викладені на банківському сайті за посиланням https:\\www.monobank.ua\terms, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту.

Підписавши Анкету-заяву електронним цифровим підписом, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку визначених документів, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови.

За умовами цього договору відповідач зобов`язалася погашати кредит щомісячними платежами в розмірі 4 % від заборгованості, сплачувати відсотки за пільговою відсотковою ставкою в розмірі 0,00001 % річних та за базовою відсотковою ставкою в розмірі 3,1 % на місяць. У разі прострочення виконання зобов`язання боржник зобов`язалася сплатити банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, а також штраф та пеню у розмірі, передбаченому Тарифами.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало повністю, надало позичальнику можливість користуватися та розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується довідками АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 04.12.2025, про розмір встанволеного кредитного ліміту, випискою про рух коштів на картковому рахунку поичальника, поясненням до виписки про рух коштів на рахунку.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що свої зобов`язання за вказаним кредитним договором відповідач належним чином не виконала, станом на 04.12.2025 заборгованість за тілом кредиту складає 63430 грн. 92 коп.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Разом із тим, із наданих відповідачем відомостей про рух коштів на її рахунку вбачається, що 09.12.2024 у період часу з 20:48 год до 21:34 год. із відкритого на її ім`я віртуального карткового рахунку в мобільному додатку «Monobank» відбулося неодноразове списання грошових коштів, шляхом їх переказу невстановленим особам, а також оформлено розстрочку на карту в сумі 30000 грн.

Із наданих відповідачем квитанцій вбачається, що кошти із її рахунку переказувалися 09.12.2024 о 21:11, 21:08, 21:13 на ім`я ОСОБА_4 в сумі відповідно 6000 грн., 5000 грн., 11196 грн. 24 коп., а також на ім`я ОСОБА_5 в сумі 7292,65 грн. та інших осіб.

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024181150000570 вбачається, що 18.12.2024 внесенно відомості за ознаками ч. 4 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки грошових коштів із картки АТ «Універсал Банк» («Monobank»), відкритої на ім`я ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 в загальній сумі 59491 грн. 73 коп.

Також сторонами визнається той факт, що про незаконне використання наданих відповідачу кредитних коштів нею повідомлено АТ «Універсал Банк» та 16.12.2024 банком заблоковано вказаний картковий рахунок.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу.

Відповідно до п. 11 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБ України від 05 листопада 2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19, від 16 серпня 2023 року №176/1445/22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення №223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Окрім того, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі №552/2819/16-ц (провадження №61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду № 176/1445/22 від 16.08.2023.

Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі №127/23496/15-ц (провадження №61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».

Посилання представника позивача ту обставину, що відповідач порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.

Позивач не довів того, що відповідач втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відомостей про дату та час звернення на гарячу лінію АТ «Універсал банк» відповідача ОСОБА_1 , проведення відповідного службового розслідування за вказаним фактом позивачем не надано. При цьому представником позивача факт звернення відповідача із заявою про несанкціоноване втручання в її мобільний додаток «Monobank» та блокування карткового рахунку не заперечувався.

Позивачем також не доведено, що відповідача ініціювала збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснювала спірні грошові перекази, а також того, що про ці операції її було повідомлено у момент їх вчинення.

Списання грошових коштів з карткових рахунків відповідача відбулося не за її розпорядженням, волевиявлення позичальника щодо переказу грошових коштів не було вільним, тому вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.

Таким чином судом встановлено факт звернення відповідача до банку про неправомірне використання стронніми особами її кредитних коштів та її звернення до правоохоронних органів з приводу вчиненої крадіжки грошових коштів.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд також вважає, що відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння (крадіжки) невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я відповідача, не може бути перешкодою для відмови у позові.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у позові, витрати зі сплати судоовго збору слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 202, 203, 205, 207, 215, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», м. Київ, вул. Оленівська,23, ідентифікаційний код 21133352.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення складено 18 червня 2026 року.

Суддя: Снітчук Р.М.