Рішення № 137593009, 23.06.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/306/26

номер провадження 2/546/464/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Решетилівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/306/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

27.03.2026 через електронний кабінет Електронного суду, до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить суд:

1. Стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 01.09.2025-100001942 від 01.09.2025 у розмірі 28800 гривень;

2. Судові витрати покласти на Відповідача;

3. Проводити розгляд малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника - за наявними в матеріалах справи доказами;

4. Докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення;

5. Позивач - ТОВ «Споживчий центр» не заперечує проти заочного розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 01.09.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 01.09.2025- 100001942. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 8000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 01.09.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 01.09.2025-100001942 від 01.09.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту - 01/09/2025;

2. Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.

3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання

4. Дата повернення (виплати) кредиту - 18.01.2026;

Відповідно до Договору від 01.09.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 8000 грн., ОСОБА_1 01.09.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 8000 грн.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 28800 грн., що складається з: Тіла кредиту - 8000 грн; Процентів - 11200 грн; Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 1600 грн; Відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України - 8000 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 27.03.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

Відповідно до відповіді № 01-45/1136 від 02.04.2026 наданої Виконавчим комітетом Решетилівської міської ради встановлено, що відповідно до реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.03.2026 знята із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про інше зареєстроване місце проживання на території Решетилівської територіальної громади відсутні.

Згідно з відповіддю №2563830 від 06.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.03.2026 знята із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді від 08.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено відкрите судове засідання на 10:30 годину 25.05.2026.Вирішено здійснити виклик відповідача - ОСОБА_1 через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. При визначенні дати судового засідання судом враховано період перебування головуючого судді у щорічній тарифній відпустці з 27.04.2026 по 22.05.2026 включно, графік призначених до розгляду інших судових справ та визначених резервних дат інших судових справ.

У судове засідання призначене на 23.06.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом направлення повісток до особистого електронного кабінету Електронного суду, у позовній заяві виклав клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 10 ).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення конвертів з повістками на 25.058.2026 та 23.06.2026 за встановленим місцем реєстрації особи, конверт з повісткою на 25.05.2026 повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній», повістку на 23.06.2026 отримав відповідно до підпису на рекомендованому поштовому повідомленні особисто 30.05.2026 (а.с. 56). Також, повідомлявся шляхом публікації оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с.48, 55).

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не надав суду своїх заперечень проти зазначених у позові обставин.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явилася, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим, враховуючи письмову згоду представника позивача, на підставі ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.06.2026 проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів з урахуванням положень, передбачених ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01.09.2025-100001942 у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.22-27).

Відповідно до п. 1 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 01.09.2025-100001942 від 01.09.2025, позичальнику ОСОБА_1 01.09.2025 надано кредит. Сума кредиту 8000,00 грн (пункт 2 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 01.09.2025-100001942). Строк кредитування - 140 днів з дати його надання (пункт 3). Пунктом 4 вищезазначеного договору визначено дату повернення (виплати) кредиту - 18.01.2026.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п. 6 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 01.09.2025-100001942).

Відповідно до пункту 7, комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 1600 грн. 00 коп.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок:0.87% (денна процентна ставка) = (9781.92 / 8000)/ 140 ? 100%.. (п. 12 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 01.09.2025-100001942).

У пункті 12 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 01.09.2025-100001942, визначений графік платежів.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 17781 грн. 92 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 9781 грн. 92 коп. (п. 14 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 01.09.2025-100001942).

Відповідно до п. 2.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), електронний кредитний договір, укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Пункт 2.2. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), визначає, що електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця (п.п. 2.2.1); заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем (п.п. 2.2.2.); відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (п.п. 2.2.3.).

Кредитний договір (оферти) № 01.09.2025-100001942 від 01.09.2025 містить реквізити сторін, підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору Е943 (а.с.22-27).

Додатком до даного кредитного договору є інформаційне повідомлення Позичальника, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е943, відповідно до якого ОСОБА_1 зазначила свої контактні дані (а.с.28).

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за Кредитним договором № 01.09.2025-100001942 від 01.09.2025 виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8000,00 грн на карту НОМЕР_3 , 01.09.2025 о 16:08:44, 850297245, призначення платежу: Видача за договором кредиту №01.09.2025-100001942, що підтверджується довідкою №1-2003 від 20.03.2026 виданою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с. 35).

Із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, наданої позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 01.09.2025-100001942 від 01.09.2025, станом на 17.03.2026, становить 28800,00 грн і складається з: 8000,00 грн - основний борг; 11200,00 грн - проценти; 1600,00 грн - комісія за надання: 8000,00 грн - залишок відсотків за ст. 625 ЦК України (а.с. 18-19).

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що в письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України).

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У пункті 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 404/502/18 від 23.03.2020, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Окрім цього, до аналогічних висновків щодо правомірності використання електронного цифрового підпису при укладенні кредитного договору дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Можливість укладення договору вищезазначеним способом також підтверджується правовою позицією Верховного суду, яка записана у постанові від 23.03.2020 у справі № 404502/18. Верховний Суд практично застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, лише електронний договір.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Також Верховний Суд у цій постанові, акцентував увагу на те, що не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний договір позики, розміщений на веб-сайті ТОВ «Споживчий центр» та направлений позичальнику через особистий кабінет, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 (справа №910/1162/19) та від 19.01.2022 (справа №202/2965/21).

Відповідно до вимог законодавства, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII).

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України, передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи позицію Верховного суду, яка закріплена у постанові ВС від 08.07.2020 у справі № 754/17518/15-ц, у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому ґрунтується цивільне право - обов`язковість договору, тобто з укладення договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки, а не лише суб`єктивні права, які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у справі № 355/385/17 від 23.01.2019.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачеві ОСОБА_2 кошти за договором про надання кредиту на умовах строковості і платності, однак такі кошти не були повернуті відповідачем.

З матеріалів справи також слідує, що сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування, дані обставини не заперечуються відповідачем.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр», зі своєї сторони належним чином виконало умови кредитного договору № 01.09.2025-100001942 від 01.09.2025 та надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000,00 грн.

Однак, взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 01.09.2025-100001942 від 01.09.2025, ОСОБА_1 не виконала належним чином, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної зави, виникла заборгованість в розмірі 28800,00 грн і складається з: 8000,00 грн - основний борг; 11200,00 грн - проценти; 1600,00 грн - комісія за надання: 8000,00 грн - залишок відсотків за ст. 625 ЦК України. Нарахування відсотків здійснювалося в межах погодженого строку договору з 01.09.2025 по 18.01.2026.

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 8000,00 грн. суд зважає наступне.

Позивач зазначає, що Кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення відсотків за 625 ст. ЦК України є правомірною, з огляду також на те, ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, а тому має перевагу над Цивільним кодексом України яка регулює лише загальні питання щодо правових та організаційних засад споживчого кредитування..

У відповідності до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону, разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набирав чинності 24.12.2023 +30 днів = 23.01.2024 ), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Згідно пункту 2 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону, на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498- IX (набрав чинності 24.12.2023 +30 днів = 23.01.2024) вимога пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не поширюється, та нарахування пені не забороняється.

Разом з цим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних ЦК України положень установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

У п.75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (провадження №14-188цс20) зроблено правовий висновок, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять одно предметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а не п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків у порядку ст. 625 ЦПК України - за безпідставністю.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 01.09.2025-100001942 від 01.09.2025, станом на 18.01.2026 (строк кредитування), в загальному розмірі 20800,00 грн, що складається з суми прострочених платежів: за тілом кредиту - 8000,00 грн; відсотки за користування - 11200,00 грн; комісія за надання кредиту - 1600,00 грн ( 8000 тіло + 11200 відсотки + 1600 комісія = 208000 загалом).

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за безпідставністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00090001від 24.03.2026 (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 37).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість у загальній сумі 28800,00 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 20800,00 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 72 % (20800 х 100%: 28800= 72%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 72 %, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1916,92 грн (2662,40 х72% = 1916,92).

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526,610,611,625,634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 83, 142, 259, 263, 268, 273, 279, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором (оферти) № 01.09.2025-100001942 від 01.09.2025, станом на 18.01.2026 (строк кредитування), в загальному розмірі 20800,00 грн (двадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок), що складається з суми прострочених платежів: за тілом кредиту - 8000,00 грн; по процентах - 11200,00 грн; комісії за надання кредиту - 1600,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за ст. 625 ЦПК України (неустойки) - відмовити за безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1916,92 грн (одна тисяча дев`ятсот шістнадцять гривень 92 копійки).

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Повний текст заочного рішення суду складено 23 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ел.пошта: sud@sgroshi.com, телефон: +38(063)073-14-05, електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний;

представник позивача - Омельяненко Роман Русланович, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон: НОМЕР_5 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_6 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС відсутній.

Суддя О.О. Романенко