Рішення № 137592219, 15.06.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/474/26

Провадження № 2/293/527/2026

15 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.,

за участі секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

06.04.2026 ТОВ «Свеа фінанс» в особі представника за довіреністю від 10.09.2025 Паладич А.О., через систему «Електронний суд», звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №5243426 від 13.01.2025 у розмірі 34 587,70 гривень та заборгованість за кредитним договором №2021215 від 13.01.2025 в розмірі 33 750,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 13.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5243426, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 10 300 грн, строком на 360 днів. Процентна ставка встановлена у розмірі 0,95 % на день. Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальникові грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

29.09.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, зокрема за договором №5243426 від 13.01.2025.

Відповідно до додатку №1 (реєтру боржників) до договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5243426 складає 34 587,70 грн. Ця заборгованість є незмінною і на момент подання позову до суду складається з наступного:

- заборгованість за сумою кредиту 10 299,99 грн;

- заборгованість по відсотках 22 111,84 грн;

- пеня, штраф 2175, 87 грн.

Крім того, 31.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №2021215, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 9000 грн, строком на 360 днів. Процентна ставка встановлена у розмірі 1 % на день. Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді.

ТОВ «Селфі кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальникові грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

26.08.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу №01.02-34/25, відповідно до умов якого новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, зокрема за договором №2021215 від 13.01.2025.

Відповідно до додатку №1 (реєтру боржників) до договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2021215 складає 33 750,00 грн. Ця заборгованість є незмінною і на момен подачі позову до суду складається з наступного:

- заборгованість за сумою кредиту 9000,00 грн;

- заборгованість по відсотках 20 250,00 грн;

- пеня 4500,00 грн.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.04.2026 справа №293/474/26 передана на розгляд судді Проценко Л.Й. (а.с.115).

Відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України судом 13.04.2026 отримано відповідь з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про реєстрацію місця проживання відповідача (а.с.117,118).

Ухвалою від 13.04.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Перше судове засідання суд призначив на 11 год. 30 хв. 11.05.2026 (а.с.120).

11.05.2026 вказана справа не розглядалась у зв`язку з перебуванням головуючої судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні №276/805/22 (а.с.124).

15.06.2026 сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності представника банку. Позов підтримує, у разі неявки в судове засідання відповідача просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки до суду не повідомив. Відзив на позов не подав. Поштовий конверт з позовними матеріалами направлений на адресу місця реєстрації відповідача повернувся до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній" (а.с.123,127).

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді, оскільки днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та докази на їх підтвердження

Суд установив, що 13.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5243426, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 81963. За договором сума кредиту становить 10 300,00 грн., строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95% в день (п.1.4.1.).

Згідно п.2.2. дата надання кредиту 13.01.2025 або 14.01.2025.

Відповідно до п.1.4 комісія за надання кредиту становить 1 030,00 грн. Тип комісії разова, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту ( у разі укладення додаткового договору) (а.с.10-22).

Умови договору підтверджуються також у паспорті споживчого кредиту, підписаного сторонами (а.с.26-27).

Перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» від 30.09.2025 (а.с.43).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за договором №5243426 від 13.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 34 587,70 грн, зокрема:

за основною сумою боргу (тіло кредиту) 10 299,99 гривень,

за відсотками за користування кредитом 22 111,84 гривень

штрафні санкції 2175,87 грн. (а.с.38-42).

29.09.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Свеа фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа фінанс» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників №1, який є додатком до цього договору, зокрема ОСОБА_1 за кредитним договором №5243426 від 13.01.2025 (а.с.44-58).

Окрім того, 13.01.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2021215, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором В480. За договором сума кредиту становить 9 000,00 грн., строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1% в день (п.1.5.1.).

Згідно п.2.2. дата надання кредиту 13.01.2025 або 14.01.2025 (а.с.59-65).

Умови договору підтверджуються також у паспорті споживчого кредиту, підписаного сторонами (а.с.67-68).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Селфі кредит» за договором №2021215 від 13.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 33 750,00 грн, зокрема:

за основною сумою боргу (тіло кредиту) 9000,00 гривень,

за відсотками за користування кредитом 20250,00 гривень

пеня (штрафні санкції) 4500,00 грн. (а.с.79-81).

26.08.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу №01.02-34/25, відповідно до умов якого, ТОВ «Селфі кредит» передає (відступає) ТОВ «Свеа фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа фінанс» приймає належні ТОВ «Селфі кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників №1, який є додатком до цього договору, зокрема ОСОБА_1 за кредитним договором №2021215 від 13.01.2025 (а.с.83-98).

ІV. Законодавство, що підлягає застосуванню

За правилами ч.1ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положеньст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.628,629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2ст.638 ЦК України).

За правилом ч.1ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі - Закону), згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

За правилами ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

V. Оцінка та мотиви суду

Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд установив, що 13.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5243426. Крім того, 31.01.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №2021215.

Вказані кредитні договори укладені в електронній формі, підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами (одноразовим паролем), наявний в матеріалах справи та досліджений судом.

За таких обставин, за кредитними договорами, укладеними із ОСОБА_1 досягнуто згоду з істотних умов кредитних договір, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки.

Суд вважає, що позивачем доведено суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами у виді заборгованості за тілом кредиту, а саме:

-за договором №5243426 укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в сумі 10 299,99 грн.;

-за договором №2021215 укладеним між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем в розмірі 9000,00 грн.

Разом з тим, щодо стягнення з відповідача заявлених відсотків, суд зазначає таке.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №5243426 вбачається, що у період з 13.01.2025 по 29.09.2025 первісним кредитором нараховано проценти на загальну суму 22 111,84 грн. Разом з тим, за вказаний період відповідачем сплачено процентів, штрафних санкцій та комісії на суму 7 331,04 грн. При цьому 0,01 грн. направлено на погашення тіла кредиту (а.с. 38-42).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №2021215 за період з 13.01.2025 по 25.08.2025 первісним кредитором нараховано проценти на загальну суму 20 250,00 грн (а.с.79-82).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Зазначене узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, розмір нарахованих процентів за весь період кредитування значно перевищує розмір основної заборгованості, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Вищезазначені висновки відповідають правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020 року, 910/719/19 від 19.05.2020 року, №363/1834/17 від 13.07.2022 року, №910/12876/19 від 01.06.2021 року та №679/1103/23 від 12.02.2025 року.

Врахувавши вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір процентів за кредитними договорами до розміру тіла кредиту

-за договором №5243426 - 10 299,99 грн.;

-за договором №2021215 - 9000,00 грн.

Що стосується штрафних санкцій (штрафу, пені) за даним кредитним договором №5243426 в розмірі 2 175,87 грн. та за кредитним договором №2021215 пені в розмірі 4 500, 00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимога про стягнення із відповідача штрафу за порушення грошового зобов`язання задоволенню не підлягає.

У зв`язку з цим, суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача заборгованість за кредитними договорами:

№5243426 в сумі 13 268,94 грн, а саме: в розмірі тіла кредиту 10 299,99 грн. та 10 299,99 грн. (відсотків);

№2021215 18000,00 грн., а саме: в розмірі тіла кредиту 9 000 грн. та 9 000 грн. відсотків.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 38 599, 98 коп.

VI. Розподіл судових витрат

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, в сумі 38 599,00 грн., що становить 56,49% від суми пред`явленого позову, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1504,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141,247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за кредитним договором №5243426 від 13.01.2025 в розмірі 20599 (двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійок та за кредитним договором від 13.01.2025 № 2021215 в розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень, а всього на загальну суму 38599 (тридцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійок та 1504 (одна тисяча п`ятсот чотири) гривні сплаченого судового збору, що разом становить 40103(сорок тисяч сто три) гривні 98 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс»

Місце знаходження: вул.Іллінська, 8, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 23.06.2026.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО