Рішення № 137592107, 23.06.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/3365/25

провадження №2/283/454/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2026 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (скорочене найменування ТОВ «ФК «ЄАПБ») Грибанов Д.В., звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 04 травня 2017 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено угоду № С17.190.74500 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

За умовами зазначеної угоди банк відкрив відповідачу поточний рахунок у гривні, операції за яким могли здійснюватися за дебетно-кредитною схемою, встановив доступний кредитний ліміт у розмірі 10000 грн 00 коп. та максимальний ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн 00 коп. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становила 48 % річних.

Позивач зазначає, що відповідач користувався кредитними коштами, однак належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

07 липня 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами до боржників, зазначених у відповідному Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 4 до договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за угодою № С17.190.74500 від 04 травня 2017 року у загальному розмірі 28381,33 грн, з яких: 10200,00 грн заборгованість за основним боргом; 18181,33 грн заборгованість за відсотками; 0,00 грн заборгованість за комісіями.

Позивач також зазначає, що всі нарахування, які відбулися до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги, здійснювалися безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. Після набуття права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Представник відповідача в відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № C17.190.74500 від 04.05.2017 року, вважаючи їх необґрунтованими, недоведеними та такими, що заявлені у завищеному розмірі.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано належного та детального розрахунку заборгованості, зокрема в частині нарахованих відсотків. Поданий розрахунок є узагальненим, не містить періодів нарахування, формули обчислення та обґрунтування застосованої процентної ставки, у зв`язку з чим не дозволяє перевірити його правильність та відповідність умовам кредитного договору.

Крім того, представник відповідача вказує, що нарахування договірних процентів здійснено поза межами строку кредитування, що є неправомірним, оскільки після спливу строку дії кредитного договору право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється, а застосуванню підлягають виключно наслідки прострочення грошового зобов`язання, передбачені законом.

Окремо зазначається, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги за спірним кредитним зобов`язанням. Подані документи щодо відступлення права вимоги не підтверджують фактичного виконання договору факторингу та не містять належного підтвердження включення саме зобов`язання відповідача до предмета відступлення.

Також представник відповідача заявляє про сплив позовної давності. Оскільки останній платіж за кредитним договором було здійснено у 2017 році, перебіг трирічної позовної давності, на його думку, розпочався з цього часу та сплив у 2020 році, а доказів її переривання або зупинення позивачем не надано.

У зв`язку з викладеним представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі та просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Явка та позиція сторін по справі:

Представник позивача ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому ухвалою суду від 14 травня 2026 року явку представника позивача визнано обов`язковою. Заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача адвокат Фещенко І.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що 04 травня 20117 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Ідея Банк», та ОСОБА_1 укладено угоду № С17.190.74500 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки .

За умовами цієї угоди банк відкрив відповідачу поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 , операції за яким могли здійснюватися за дебетно-кредитною схемою з використанням електронного платіжного засобу. На дату укладення угоди доступний відповідачу кредитний ліміт становив 10000,00 грн, максимальний ліміт кредитної лінії 200000,00 грн, а процентна ставка за користування коштами кредитної лінії 48 % річних .

Умовами угоди також передбачено, що ця угода є укладеною з дня її підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за угодою. п. 5.10 сторони домовились, що позовна давність, що випливають з угоди, включаючи, але не обмежуючись відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрфів) тощо, становить 10 (десять) років.

04 травня 2017 року ОСОБА_1 підписав заяву № С17.190.74500 про приєднання до договору добровільного страхування життя № ПБ КК 1 віл 03 квітня 2017 року.

В матеріалах справи також міститься копія прибуткового позабалансового ордера від 04 травня 2017 року щодо сплати страхового платежу за угодою № С17.190.74500 у розмірі 1,00 грн.

З довідки-повідомлення від 04 травня 2017 року вбачається, що сума кредиту становила 10000,00 грн, сума щомісячного платежу 1066,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 58,70 %, абсолютне значення подорожчання кредиту в рік 2736,00 грн.

Крім того, матеріали справи містять виписку за рахунком ОСОБА_1 за період з 10 травня 2017 року по 07 липня 2023 року, з якої вбачається, що відповідач фактично користувався кредитною лінією, отримував кредитні транші, здійснював операції за кредитною карткою, розраховувався нею, отримував готівкові кошти, а також здійснював часткові погашення заборгованості .

З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С17.190.74500 від 04 травня 2017 року вбачається, що станом на 07 липня 2023 року загальний розмір заборгованості за договором становить 28381,33 грн, з яких: 10200,00 грн заборгованість за основним боргом; 18181,33 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 00,00 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями .

07 липня 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023.

Відповідно до умов договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами до боржників, перелік яких визначений у Реєстрі боржників, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло такі права вимоги та зобов`язалося здійснити оплату на умовах договору .

Перехід права вимоги до позивача підтверджується договором факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року та Реєстром боржників № 4, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за угодою № С17.190.74500 від 04 травня 2017 року .

Виконання умов договору факторингу щодо оплати підтверджується платіжною інструкцією № 19913 від 11.07.2023 року .

Відповідно до Реєстру боржників № 4 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за угодою № С17.190.74500 від 04 травня 2017 року становить 28381,33 грн, з яких: 10200,00 грн заборгованість за основним боргом; 18181,33 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 00,00 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Мотиви та застосовані норми права.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Статтею ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи питання щодо застосування позовної давності, суд виходить із положень статей 257, 264, 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судом установлено, що остання операція за кредитною карткою була здійснена 09 листопада 2018 року, що свідчить про визнання відповідачем кредитної заборгованості. У зв`язку з цим перебіг позовної давності розпочався заново з 10 листопада 2018 року.

Водночас пунктом 5.10 кредитного договору сторони погодили, що позовна давність, яка випливає з умов договору, включаючи, але не обмежуючись вимогами про відшкодування збитків, сплату неустойки (штрафів) та інших платежів, становить 10 (десять) років.

Відповідно до статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, що узгоджується з принципом свободи договору, закріпленим у статтях 6, 627 ЦК України.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню договірна позовна давність тривалістю 10 років, яка є чинною між сторонами.

Станом на 02 квітня 2020 року з моменту початку перебігу позовної давності минуло 1 рік 4 місяці 23 дні, у зв`язку з чим невикористаний залишок строку становив 586 днів.

Подальший перебіг позовної давності здійснювався з урахуванням законодавчих змін щодо продовження строків на період дії карантину та воєнного стану, які діяли до 04 вересня 2025 року, коли відповідні положення були змінені, і перебіг строків відновився.

Таким чином, з 04 вересня 2025 року продовжився перебіг невикористаного залишку позовної давності.

Суд враховує, що позов у даній справі подано 30 грудня 2025 року, тобто в межах як загальної трирічної, так і погодженої сторонами десятирічної позовної давності.

За таких обставин підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених статтею 267 ЦК України, відсутні.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Суд критично оцінює вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10200,00 грн.

Так, із наданого до суду кредитного договору вбачається, що між сторонами було погоджено надання кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн. Надання вказаної суми підтверджується умовами договору.

Разом з тим, позивачем також надано докази перерахування відповідачу додаткових коштів у розмірі 200,00 грн, однак сам факт перерахування коштів не є безумовною підставою для виникнення кредитного зобов`язання у відповідача саме в межах спірних правовідносин.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що між сторонами було досягнуто домовленості про збільшення суми кредиту до 10200 грн, укладено додаткову угоду до кредитного договору, оформлено новий кредит чи погоджено інші істотні умови кредитування щодо додаткових 200,00 грн. Також відсутні докази волевиявлення відповідача на отримання вказаних коштів саме як кредитних.

Саме по собі перерахування коштів без належного правового оформлення відповідних договірних відносин не підтверджує виникнення у відповідача обов`язку з повернення таких коштів у межах заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн, що підтверджується укладеним між сторонами кредитним договором та доказами надання коштів, та відмови у задоволенні позову в частині стягнення 200,00 грн як недоведеної належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідач погодився, підписавши кредитні документи власноручним відписом, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами, а отже позовна вимога ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо стягнення відсотків кредитним договором підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.05.2017 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого сума кредитування становила 10000,00 грн, процентна ставка 48 % річних, строк кредитування 12 місяців.

07.07.2023 року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу, на підставі якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Позивачем до позовної заяви додано довідку-розрахунок заборгованості, з якої вбачається визначення загальної суми боргу та нарахованих відсотків станом на 07.07.2023 року у розмірі 18 181,33 грн. Водночас вказаний розрахунок не містить детального обґрунтування порядку нарахування відсотків, періодів їх нарахування, бази нарахування та методики обчислення, що позбавляє суд можливості перевірити його правильність та відповідність умовам кредитного договору.

Ухвалою суду (банку/позивача) явку представника позивача в судове засідання визнано обов`язковою, однак позивач своїм процесуальним правом не скористався, у судове засідання представника не забезпечив, належних пояснень щодо порядку розрахунку заборгованості не надав.

За таких обставин, з урахуванням ненадання позивачем належного та зрозумілого розрахунку, а також відсутності його пояснень у судовому засіданні, суд позбавлений можливості перевірити заявлені вимоги у частині нарахованих процентів.

Відповідно до умов кредитного договору, проценти за користування кредитом обчислюються виходячи із суми 10000,00 грн та ставки 48 % річних, що за повний строк кредитування 12 місяців становить 4800,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами за умовами договору становить 14800,00 грн, а заявлений позивачем розрахунок процентів у розмірі 18181,33 грн є необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними доказами.

Суд, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, а також обов`язку сторін доводити обставини, на які вони посилаються, визначає розмір заборгованості відповідно до умов кредитного договору.

Щодо переходу до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прав первісних кредиторів АТ «Ідея Банк», у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень процесуального закону щодо їх покладення пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником відповідача заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, на підтвердження чого подано договір №06012026 від 06.01.2026 про надання правничої допомоги та додаткову угоду №1 до нього від 06.01.2026, якою визначено вартість послуг у зазначеному розмірі.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.

Оскільки позов задоволено на 52,15 %, суд приходить до висновку про необхідність пропорційного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у відповідній частині, що становить:

15 000,00 грн ? 47,85 % = 7177,50 грн.

Таким чином, на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7177,50 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 23, 76, 81, 141,258, 259, 265, 280, 289 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором частково задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; ІВАN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість:

за кредитним договором № С17.190.74500 від 04 травня 2017 року в розмірі 14800,00 (чотирнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з яких: 10000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 4800,00 заборгованість за несплаченими відсотками.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; ІВАN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») судові витрати у розмірі 1579 грн 10 коп.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; ІВАN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7177,50 грн.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри,30, ІВАN№ НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя