Рішення № 137591954, 19.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1450/26

Категорія 38

2/295/2225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Желєвій Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту, який укладений 03.11.2023 року між сторонами в електронній формі.

Згідно договору позичальнику ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 6 000,00 грн. зі строком користування 42 днів. Сторонами погоджено первинний період користування кредитом -14 днів, черговий період користування кредитом 14 днів з дня закінчення первинного періоду, запроваджено розмір відсоткових ставок, які застосовуються протягом дії кредитного договору, а саме: згідно ставки «Економ» - незмінної процентної ставки у розмірі 2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ»; ставки «Стандарт», - незмінної процентної ставки у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка діє протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». Відповідно до положень договору кредит надано на умовах строковості, платності, поворотності.

Позивач зауважує, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань з боку позичальника виникла заборгованість в сумі 11 880,00 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за основним боргом, 5880,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

Звертаючи увагу на нормативне врегулювання правовідносин, заснованих на договорі кредиту, вказуючи на ухиленні позичальника від взятих на себе зобов`язань з повернення отриманої суми кредиту та нарахованих відсотків, позивач просить стягнути суму заборгованості, відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26.02.2026 року по справі відкрите спрощене позовне провадження.

Відповідачем подано клопотання про витребування доказів.

Згідно ухвали суду від 15.04.2206 року витребувано у слідчого відділу Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області копію матеріалів кримінального провадження № 12023060400003381 від 04.11.2023.

На виконання вимог ухвали копії матеріалів досудового розслідування надано в електронному вигляді у зв`язку з загальним обсягом матеріалів провадження.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, матеріали справи містять пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору, заявку кредитного договору від 03.11.2023 року, в якій заявником як позичальником висловлено згоду на прийняття пропозиції щодо укладення договору кредиту на умовах: сума кредиту: 6000,00 грн., строк користування кредитом 42 дні, дата повернення 14.12.2023 року,

Цією ж заявою позичальником наведено згоду на застосування відсоткових ставок:

«Економ» - незмінної процентної ставки у розмірі 2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ»;

«Стандарт» - незмінної процентної ставки у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка діє протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ».

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У виниклому спорі сам по собі факт задіяння механізмів укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, шляхом застосування одноразового ідентифікатора - не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У сфері виниклих правовідносин на з`ясування відомостей про вчинення договору саме тією особою, що виступає відповідачем, тобто до якої пред`явлено вимоги про стягнення коштів у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань, суд виходить з необхідності оцінки рівня захисних елементів на відвернення ризику доступу третьої особи при укладенні договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважає за потрібне дослідити питання фактичного отримання коштів особою як істотної ознаки започаткування кредитних правовідносин.

У розрізі наведеного слід додатково звернути увагу на особливостях розподілу тягаря доведення між позивачем як кредитодавцем та відповідачем тих обставин, які покладаються учасниками на підтвердження заявлених вимог або наведених заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На думку суду, у виниклому спорі саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин отримання коштів як переданої на підставі договору кредиту грошової суми.

При цьому, судом досліджено матеріали кримінального провадження № 12023060400003381 від 04.11.2023.

Так, за змістом витягу з Єдиного рєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12023060400003381 02.11.2023 року близько 19. 00 год невідома особа, перебуваючи в невстановленому місці, здійснила крадіжку мобільного телефону марки «Самсунг» в корпусі чорного кольору, посвідчення УБД на ім`я ОСОБА_1 та банківські картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , на які в подальшому було оформлено кредит та знято грошові кошти у сумі близько 380 000, що належать ОСОБА_1 .

Матеріали кримінального провадження містять документи, зібрані під час досудового розслідування.

Слід звернути увагу, що заява про вчинення кримінального правопорушення від імені ОСОБА_1 , який визнаний потерпілим у кримінальному проваджені, надійшла до органу досудового розслідування 03.11.2023 року та за своїм змістом указує на обставини викрадення особистих речей 02.11.2023 року. Вказане також відтворено у протоколі допиту як потерпілого.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку дослідженим доказам у їх окремому, а також взаємному сукупному охопленні суд приходить до висновку про відсутність достатніх даних на підтвердження укладення договору кредиту із відповідачем ОСОБА_1 , фактичного отримання коштів такою особою.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 258-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов