Рішення № 137589768, 16.06.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/577/26

Провадження № 2/515/1122/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2316 червня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Чумаченко Д.М,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Давиденка К.В. звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради, в якому просив визнати за ним право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 69 років помер його батько ОСОБА_2 . Після смерті батька залишилось спадкове майно, яке позивач вже успадкував у нотаріальному порядку, а також садовий будинок АДРЕСА_1 , розташований на території Татарбунарського садівничого товариства «Меліоратор» Татарбунарської ТГ Білгород-Дністровського району Одеської області. Рішенням виконавчого комітету Татарбунарської міської Ради народних депутатів №42 було вирішено дозволити ОСОБА_2 будівництво садового літнього будинку та видати паспорт забудовника в місті Татарбунари на виділеній земельній ділянці садово-огородницького кооперативу «Меліоратор». Рішенням Виконавчого комітету Татарбунарської міської Ради народних депутатів №105 від 08 липня 1993 року було передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,06 га. За життя спадкодавець побудував садовий будинок на виділеній йому та переданій у власність земельній ділянці, однак, не встиг зареєструвати право власності на нього, хоча і побудував його з усіма необхідними дозвільними документами, які були необхідні на той час. Вказаний садовий будинок позивач має право успадкувати, як спадкоємець першої черги за законом, тому після смерті батька з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, він звернувся з відповідною заявою до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області однак, отримав відмову через відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності померлого на цей будинок.

Посилаючись на те, що у нього відсутня можливість у позасудовому порядку зареєструвати своє право на спадкове майно, позивач просив визнати за ним право власності на спадковий садовий будинок, який він має право успадкувати, як спадкоємець першої черги за законом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

07 квітня 2026 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначення її до розгляду у порядку загального позовного провадження та витребувано від Саратської державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи після ОСОБА_2 .

Представник позивачки, адвокат Давиденко К.В. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Також просив долучити до матеріалів справи довідку Татарбунарського садівничого товариства «Меліоратор» №8 від 15 червня 2026 року.

Представник відповідача - Татарбунарської міської ради, в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, проти задоволення позову у повному обсязі не заперечував.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років в м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області помер ОСОБА_2 , про що Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено актовий запис №298 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Згідно з випискою з Рішення виконкому Татарбунарської районної ради народних депутатів №42 вирішено дозволити будівництво садового літнього будиночку та видати паспорт на забудову літнього садового будиночку ОСОБА_2 на виділеній земельній ділянці садово-городницького кооперативу «Меліоратор». Зобов`язано ОСОБА_2 забудову літнього садового будиночку здійснювати у суворій відповідності з будівельним паспортом на забудову та планування ділянки, виділеній районним архітектором (а.с.14зворот).

23 лютого 1989 року ОСОБА_2 видано Паспорт на забудову садиби в сільському населеному пункті с.Татарбунари Татарбунарського району Одеської області на земельній ділянці площею 0,06 га на землях кооперативу «Меліоратор» (а.с.14).

Відповідно до проекту забудови земельної ділянки індивідуального забудовника ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Татарбунарської районної ради народних депутатів від 23.02.1989 року №42 дозволена забудова ділянки площею 0,06 га та будівництво індивідуального житлового будинку по типовому проекту №184-000-18, у якому передбачено загородження висотою 1,5 м (а.с.13).

Згідно з Випискою з рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради народних депутатів Одеської області №105 від 08 липня 1993 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,06 га (а.с.15).

Позивачем надано також Викопіювання з чергового кадастрового плану Татарбунарської міської ради садівничого товариства «Меліоратор» для садівництва, яке відображає земельну ділянку, виділену спадкодавцеві для забудови садового будиночка, її межі, площу та розташування (а.с.17).

Згідно з довідкою ТОВ «Татарбунарське БТІ та РОН» №2203, станом на 31.12.2012 року право власності на будинок садового типу № 2, по АДРЕСА_2 не зареєстровано. При проведенні поточної інвентаризації самочинного будівництва не виявлено (а.с.16).

На замовлення позивача ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» 18 грудня 2025 року виготовило Технічний паспорт на садовий будинок АДРЕСА_2 (а.с.9-12).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30 серпня 1986 року відділом ЗАГС м.Татарбунари Одеської області вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - позивача у справі (а.с.50).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 22 серпня 1974 року відділом ЗАГМ Татарбунарського райвиконкому Одеської області, 22 серпня 1974 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , прізвище якої після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_4 » (а.с.52).

З матеріалів також вбачається, що 19 березня 2026 року позивач звернувся до Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме на садовий будинок АДРЕСА_2 , однак, отримав відмову через відсутність державної реєстрації права власності на вказаний садовий будинок за спадкодавцем (а.с.8).

Довідкою №8 виданою Татарбунарським садівничим товариством «Меліоратор» підтверджується, що садовий будинок АДРЕСА_2 побудований на земельній ділянці площею 0,06 га, яка була передана у власність на підставі рішення Виконавчого комітету Татарбунарської міської Ради народних депутатів №105 від 08 липня 1993 року ОСОБА_2 (а.с.78).

З матеріалів дослідженої судом Спадкової справи №295/2023, заведеної до майна ОСОБА_2 та наданої нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області на виконання ухвали суду від 07 квітня 2026 року, вбачається, що 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав заяву приватному нотаріусу Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Гайдаржи А.А. про прийняття спадщини після батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.37).

Також, 14 листопада 2023 року до приватного нотаріуса Гайдаржи А.А. дружина померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала заяву про відмову від прийняття спадщини після чоловіка (а.с.36).

Згідно з Інформаційними довідками з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів №№ 205085451, 205085425 від 14.11.2023 року слідує, що зазначені заяви зареєстровані приватним нотаріусом Гайдаржи А.А. у вказаному реєстрі (а.с.43, 43зворот).

З Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №№74728152, 74728166 від 14.11.2023 року слідує, що станом на день їх формування спадкові справи до майна ОСОБА_2 не заводилися, свідоцтва про право на спадщину на їх підставі не видавалися, заповіти/ спадкові договори не укладалися (а.с.44).

Із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 74728205 слідує, що 14.11.2023 року Саратською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 заведено Спадкову справу за №295/2023 та зареєстровано у реєстрі за № 71558389 (а.с.45).

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2024 року визначено, що частка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 становила 1/3 (а.с.52-54).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 330673528 від 28.04.2023 року та зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.11.2007 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради №412 від 15.09.2005 року, квартира АДРЕСА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Татарбyнарської міської ради №412 від 15.09.2005 року, згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.58,66).

Аналогічні відомості містяться у Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16624332, виданому 12.11.2007 року КП «Татарбунарське РБТІ та РОН» (а.с.67).

02 грудня 2025 року позивач звернувся до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття після смерті батька ОСОБА_2 спадщини у виді 1/3 (однієї третьої) частки квартири АДРЕСА_3 та видачу йому свідоцтва про право спадщину за законом, (а.с.46).

02 грудня 2025 року державний нотаріус Саратської державної нотаріальної контори Колісник Д.Ю. видав ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_2 , а саме: на 1/3 (одну третю) частку квартири АДРЕСА_3 та зареєстрував у Спадковому реєстрі видачу цього свідоцтва (а.с.68,69).

Заяви інших спадкоємців про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , відмови від спадщини та свідоцтва про право власності на спадщину за законом чи за заповітом, видані на ім`я будь-яких інших осіб, окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , матеріали Спадкової справи не містять.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Статтею ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 (абз.3) своєї постанови № 7 від 30.05. 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК України)

Відповідно до ст.ст. 1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.1,5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265ЦК України.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.14, 4.15, п.4 глави 10 розділу П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 (далі-Порядок), при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, нотаріус перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві.

За змістом 4.18 Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Відповідно до п.п. 4.17 п.4 Глави 10 Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2, 3 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, додержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що син померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 позивач по справі ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом на майно, яке належало його батькові за життя та, вчасно звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини після батька, отримав у спадок 1/3 частку квартири, яка належала спадкодавцю.

Однак, у зв`язку з відмовою нотаріуса, був позбавлений можливості отримати Свідоцтво про право власності на спадщину за законом та зареєструвати на своє ім`я садовий будинок АДРЕСА_5 , розташований на території Татарбунарського садівничого товариства «Меліоратор», оскільки право власності на нього за життя батько не зареєстрував. Відсутність реєстрації права власності на спадковий садибний будиночок позбавляє ОСОБА_1 можливості отримати у нотаріуса відповідне Свідоцтво про право власності на спадщину за законом із подальшим внесенням відомостей про право власності на своє ім`я до Державних реєстрів. Інші спадкоємці ОСОБА_2 про свій намір прийняти спадщину після його смерті не заявили, інформація про них в матеріалах спадкової справи та цивільної справи, що розглядається, відсутня.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81,83,89,141,178,

191,209, 223, 235, 258-259, 263-265, 352, 354- 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (рнокпп НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_6 ).

Відповідач: Виконавчий комітет Татарбунарської міської ради (ЄДРПОУ 04527371, адреса місцезнаходження, вул. Лесі Українки, 18, м. Татарбунари Білгород-Дністровський район Одеська область, ел. пошта tat-miskarada@ukr.net ,тел. 380484432464).

Суддя О.А.Дем`янова