Ухвала суду № 137588649, 02.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4707/26

Провадження №: 1-кс/752/3049/26

У Х В А Л А

02 червня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, подане в межах кримінального провадження, відомості щодо якого 15.10.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000001172, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

встановив:

Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, яке обґрунтовується тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100000001172 від 15.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Київської міської прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що керівництво Державного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491079) за попередньою змовою із посадовими особами ТОВ «ІТ ЕСКОРТ (код ЄДРПОУ 36857810) та посадовими особами низки інших суб`єктів господарської діяльності, вчиняють дії направлені на заволодіння грошовими коштами державного підприємства.

Встановлено, що посадові особи Державного центру зайнятості з метою заволодіння коштами підприємства, 09.06.2023 року розмістили оголошення щодо проведення торгів із закупівлі «Серверне обладнання для інформаційно-комунікаційної системи Державної служби зайнятості», із очікуваною вартістю закупівлі 80 млн грн., не проводячи аналіз ринкової вартості обладнання та не сформувавши повний пакет документів для закупівлі. Вартість обладнання початково була завищена більш ніж на 20 млн грн.

В ході проведення торгів, переможцем визначено ТОВ «ІТ ЕСКОРТ (код ЄДРПОУ 36857810).

Згідно висновків товарознавчих експертиз вартість придбаного серверного обладнання становить 41 938 507,79 грн, без врахування ринкової вартості системи збереження резервних копій Dell PowerProtect DD6400, проведення оцінки якої, експертам не вдалося встановити.

01.04.2026 старшим слідчим в ОВС слідчого управління ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва (1-кс/752/1655/26) за адресою місця проживання ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_1 у період часу з 07 години 07 хвилин до 08 години 13 хвилин проведено санкціонований обшук, в ході проведення якого виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 16 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 з сім картою «Київстар» НОМЕР_3 , який перебував у користуванні у ОСОБА_4 .

01.04.2026 постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві вищевказаний телефон визнано речовим доказом, у зв`язку з тим, що він має значення для досудового розслідування, може містити відомості про вчинення кримінального правопорушення та приєднаний до матеріалів кримінального провадження до вирішення судом рішення про накладення арешту на майно.

Прокурор клопотання підтримав, надав доручення, відповідно до якого, доручено провести огляд речей та документів, вилучених в ході проведення обшуків 01.04.2026 щодо наявності інформації, яка б становила оперативний інтерес у кримінальному провадженні. На даний час доручення не виконано.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо накладення арешту, вказав що під час обшуку надавався пароль для огляду телефону. Крім того, події, що становлять інтерес для слідства відбувались у 2023 році, а телефон, який вилучили телефон який вийшов у продаж пізніше. Телефон не відповідає ознакам речового доказу.

Власник майна просив відмовити у задоволенні клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Орган процесуального керівництва вказує на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю збереження речових доказів.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

З наведеного слідує, що певне майно підлягає арешту лише у разі, якщо воно відповідає переліченим вище вимогам.

01.04.2026 за адресою місця проживання ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_1 проведено санкціонований обшук, в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 16 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 з сім картою «Київстар» НОМЕР_3 , який перебував у користуванні у ОСОБА_4 . В подальшому, 01.04.2026 постановою слідчого вилучений телефон визнано речовим доказом.

В той же час, слідчий суддя, вивчивши матеріали, які додані до клопотання, вважає, що прокурор не довів, що майно, яке вилучене за наслідками проведеного обшуку, є доказом у розумінні ст. 98 КПК України кримінального правопорушення, яке розслідується у даному провадженні.

У постанові слідчого міститься лише формальне посилання на те що «вищевказані речі і документи мають істотне значення для досудового розслідування, оскільки містять відомості, які можуть слугувати як доказ у кримінальному провадженні».

Разом із тим, вилучений мобільний телефон, не оглянуто, матеріалами не доведено, що мобільний телефон був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або що вказаний телефон був об`єктом кримінально протиправних дій та набутий кримінально протиправним шляхом.

Таким чином постанова слідчого від 01.04.2024, якою вилучений в ході обшуку мобільний телефон визнано речовим доказом, на яку посилається прокурор у своєму клопотанні, є такою, що не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, вона не містить обґрунтування та висновків про відповідність вилученого майна критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Слід відмітити, що як убачається із протоколу обшуку ОСОБА_4 добровільно надавав пароль до телефону, таким чином сторона обвинувачення не була позбавлена можливості зняти та зберегти інформацію, яка може містити відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання є необґрунтованими, а тому клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Частиною 3 ст. 169 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Таким чином, тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон iPhone 16 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 з сім картою «Київстар» НОМЕР_3 , має бути повернутий власнику.

Керуючись ст.ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя

постановив:

відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, яке належить

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та було вилучено за адресою:

АДРЕСА_1 , а саме: мобільного телефону iPhone 16 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 з сім картою «Київстар» НОМЕР_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1