Рішення № 137588051, 18.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3391/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря Пилипців О.-І.І.

справа №466/3391/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву представника відповідача ТзОВ «ЄвроЛьвів», адвоката Маланій І.Я. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №466/3391/25 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «ЄвроЛьвів», третьої особи ТзОВ «Сіті Львів Дівелопмент» про визнання майнових прав на квартиру

встановив:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТзОВ «ЄвроЛьвів», третьої особи ТзОВ «Сіті Львів Дівелопмент» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва незавершену будівництвом 1-но (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 2 (другому) під`їзді на 13 (тринадцятому) поверсі, за будівельним номером 148 (сто сорок вісім), загальна проектна площа 57,28кв.м. - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26.03.2026, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишено без змін.

21.10.2025 представником відповідача «ЄвроЛьвів», адвокатом Маланій І.Я. подано письмову заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання судових витрат, а саме просить стягнути з позивача на користь відповідача 40000,00грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Вказана заява не розглянута судом.

04.06.2026 представником відповідача «ЄвроЛьвів», адвокатом Маланій І.Я. подано повторно письмову заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання судових витрат, а саме просить стягнути з позивача на користь відповідача 40000,00грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали заяви про відшкодування судових витрат, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується також з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» та Адвокатським бюро «Оприско та партнери» було укладено договір №1-0105/24-ц про надання професійної правничої допомоги, також додатковий договір до договору про надання професійної правничої допомоги №1-0105/24-ц від 19.05.2025, яким було узгоджено гонорар у фактичній сумі за представництво в суді першої інстанції у розмірі 40000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Маланій І.Я. суду надано: платіжну інструкцію про переказ грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» отримувачеві Адвокатському бюро «Оприско та партнери» на суму 40000 грн; ордер на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» адвокатом Маланій Іриною Ярославівною серії ВС №1297098 від 18.07.2024.

Отже, загальна вартість наданої адвокатом Маланій І.Я. та отриманої клієнтом правової допомоги становить 40000,00грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи вищевикладене, складність справи, тривалість затраченого представником відповідача часу на складання процесуальних заяв, документів, участь в судових засіданнях, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає достатнім розміром стягнення з позивача на користь відповідача витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі 25000 гривень, а тому заява представника відповідача Маланій І.Я. підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 268, 270, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

заяву представника відповідача ТзОВ «ЄвроЛьвів», адвоката Маланій І.Я. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №466/3391/25 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «ЄвроЛьвів», третьої особи ТзОВ «Сіті Львів Дівелопмент» про визнання майнових прав на квартиру задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» 25000,00грн. (двадцять п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів», ЄДРПОУ 36118695, юридична адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 44.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент», ЄДРПОУ 45622250, юридична адреса: м. Львів вул.О. Новаківського, буд. 14.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Текст додаткового рішення складено та підписано 18.06.2026 року.

Суддя О. І. Ковальчук