Рішення № 137586656, 23.06.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2411/24

Провадження № 2/626/61/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2026 року м. Берестин Берестинський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко .І .Г.,

за участю секретаря Скачко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

27.06.2024 року представник позивача Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі АТ "ПУМБ") звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказував, що між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 09.02.2019 року укладено кредитний договір № 2001243498801 та останньому видано кредитну карту з кредимтним лімітом в сумі 15000 грн., який пізніше було збільшено до 41568,00 грн. Відповідач не виконує свої зобов`язання і станом на 30 квітня 2024 року у нього перед банком виникла заборгованість в сумі 69799,37 грн., яка складається з: 41567,86 грн. заборгованості за кредитом; 28231,51 грн. заборгованості за процентами; 00,0 грн. заборгованості за комісією. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ "ПУМБ", у зв`язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в розмірі 69799,37 грн та сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір у розмірі 2422,4 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не прибув. Від представника відповідача Орєхової Н.В. надійшла заява, в якій вона позовні вимоги до ОСОБА_1 не визнала, в задоволенні просила відмовити за недоведенстю, а слухання справи проводити за її відсутності та відсутнсті відповідача.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

09.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ "ПУМБ" із заявою № 2001243498801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до даної заяви, Клієнт, підписанням цієї заяви беззаперечно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ" в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (у урахуванням всіх змін)і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах.

Згідно даного договору відповідачу надається споживчий кредит в сумі 15 000,00 грн., шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку з дня прийняття рішення банком, строком на 12 місяців, з розміром процентної ставки - 47,88% річних.

До даного договору позивачем додано публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що дії з 06 квітня 2018 року; паспорт споживчого кредиту; довідку про збільшення кредитного ліміту, виписка про рух коштів за період з 02.04.2019 року по 30.09.2022 року.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "ПУМБ" за кредитним договором від 09.02.2019 року станом на 30.04.2024 року, сума боргу становить 69779,37 грн., яка складається з: 41567,86 грн. заборгованості за кредитом; 28231,51 грн. заборгованості за процентами; 0,00 грн. заборгованості за комісією.

З банківської виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, за користування якими нараховуались відсотки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

При досліджені розрахунку за кредитним договором №2001243498801 від 09.02.2019 року, встановлено, що нарахування проведені по 30.11.2023, що частково не відповідає умовам та банківській випіскі руху коштів. Адже в заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2001243498801 від 09.02.2019 зазначен строк дії кредитного ліміту 12 місяців. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк .

Отже суд не приймає як достатній та достовірний доказ, в розумінні ст. 79, 80 ЦПК України, розрахунок за кредитним договором №2001243498801 від 09.02.2019. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, сплату тіла кредиту, відсотків, комісії, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20, від 13.10.2021 у справі №209/3046/20.

Також у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Отже, виписки з рахунку є належними доказами, щодо заборгованості за кредитним договором, проте з наданої виписки вбачається, що останні нарахування відсотків за користування лімітом здійснені 30.09.2022 року..

Отже враховуючи виписку, з розрахунку вбачається, що за кредитним договором №2001243498801 від 09.02.2019 станом на 30.04.2024 залишок непогащеної суми простроченої заборгованості за відстоками становить 5002,64 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає обґрунтовану заборгованість за кредитним довгором №2001243498801 від 09.02.2019 в розмірі 46570,50 грн., з яких заборгованість за кредитом 41567,86 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 5002,64 грн.

Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

На підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги АТ "ПУМБ" підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2001243498801 від 09.02.2019 станом на 30.04.2024 року в розмірі 46570,50 грн., з яких заборгованість за кредитом 41567,86 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 5002,64 грн.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, з підстав зазначених вище.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі в розмірі 1616,24 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", код ЄДРПОЙ 14282829, м.Київ, вул.Андріївська, б.4, 04070, заборгованість в сумі 46570 (сорок шість тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 50 коп. та судовий збір в сумі 1616 (одна тисяча шістсот шістнадцять) гривень 24 коп., а всього 48186 (сорок вісім тисяч сто вісімдесят шість) гривень 74 коп.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя