Рішення № 137586391, 22.06.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

22.06.2026

ЄУН 389/529/26

Провадження № 2/389/268/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До суду, 26 лютого 2026 року надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №781960629 укладеним 10 січня 2022 року в електронному вигляді між останньою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в сумі 11211 грн 68 коп., з яких: 6400 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 4811 грн 68 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, оскільки відповідач отримавши грошові кошти у кредит у сумі 6400 грн 00 коп. належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість на вказану суму. ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі укладеного між ним та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» договору факторингу №10/07/25 Е від 10 липня 2025 року. До цього, ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» 05 серпня 2020 року було укладено з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №05/0820-01 за яким до ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року уклало договір факторингу №28/1118-01 з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №781960629.

Від представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. до суду 01 травня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в повному обсязі в задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача, а у разі якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн з огляду на їх необґрунтованість та невідповідність критеріям критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат. По суті спору вказала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу відповідачу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитних коштів у тих розмірах про які заявляє позивач ТОВ «ФК «Ейс». Також у матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують відступлення права грошової вимоги за кредитним договором. Кредитний договір №781960629 укладено 10 січня 2022 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс», в якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Водночас, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Відступлення майбутніх вимог чинне законодавство не забороняє, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу. Права майбутньої вимоги на момент укладення договору мали би бути визначеними, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно відповідача на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не було та сторони не могли передбачити, що 10 січня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено договір з відповідачем ОСОБА_2 . Таким чином, з огляду на наведене фактично ТОВ «Таліон плюс» не могло відступити ТОВ «Онлайн фінанс», а ті в свою чергу ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги за кредитним договором № 781960629 від 10 січня 2022 року, оскільки у самого ТОВ «Таліон плюс» було відсутнє таке право грошової вимоги. Усі намагання позивача трактувати момент першого відступлення права вимоги іншою датою (датою витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року), яка є відмінною від дати укладання договору, суперечать матеріалам справи і свідчать про неправильне трактування позивачем матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини». Додатки до договору факторингу № 28/1118-08 від 28 листопада 2018 року є пустими бланками, які не заповненні належним чином, з них неможливо встановити інформацію щодо відступлення грошової вимоги до ОСОБА_2 , такі документи оформлені з порушенням вимог Закону, такі документи не є належними, допустимими доказами в розумінні ст.77,78,79 ЦПК України. Передача боргу за договором відступлення на певну суму не підтверджує обґрунтованість такого боргу, з огляду на відсутність будь-яких інших доказів його наявності. До того ж, представник відповідача зауважила, що позивачем долучено до справи копії письмових документів, які належним чином не засвідчені відповідно до вимог ст.95 ЦПК України.

На відзив на позовну заяву представником позивача подано відповідь, в якій наведені аргументи на спростування доводів представника відповідача викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 150 - 166).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просиив розглядати справу за її відсутності.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце повідомлені у встановленому порядку. Відповідач подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності та відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

10 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії №781960629 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до п.1.1 якого кредитодавець зобов`ячався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 6400 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`ячався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених в цьому договорі, додатках до нього, Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога".

Пунктами 1,2, 1.3,1.4 кредитного договору передбачено, що сума кредитного ліміту, вказана в п.1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 1600 грн 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 03 лютого 2022 року. Позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту.

Згідно з п.1.8 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку. Виключно на період строку, визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 529,25 процентів річних, що становить 1,45 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 619,69 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті. Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду (п.1.9, 1.9.1,1.9.2 договору).

У п.1.12.1 договору зазначено, що 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду

Відповідно до п.5.2. строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Відповідачем підписано кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV853NE.

До договору наявний паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», який також містить інформацію щодо основних умов надання кредиту, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядку повернення кредиту.

Платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 10 січня 2022 року підтверджується перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитних коштів в сумі 1600 грн з призначенням платежу: переказ коштів згідно з договором №781960629 від 10 січня 2022 року, ОСОБА_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 25 січня 2022 року підтверджується перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитних коштів в сумі 2000 грн з призначенням платежу: переказ коштів згідно з договором №781960629 від 10 січня 2022 року, ОСОБА_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 31 січня 2022 року підтверджується перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитних коштів в сумі 2800 грн з призначенням платежу: переказ коштів згідно з договором №781960629 від 10 січня 2022 року, ОСОБА_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

З наданої АТ КБ «Приватбанк» інформації та виписки за договором №б/н вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 на яку 10 січня 2022 року зараховано 1600 грн 00 коп., 25 січня 2022 року 2000 грн 00 коп., 31 січня 2022 року 2800 грн 00 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №781960629 від 10 січня 2022 року, ОСОБА_2 видано кредитні кошти всього на суму 6400 грн 00 коп. (10 січня 2022 року - 1600 грн 00 коп., 25 січня 2022 роу - 2000 грн 00 коп., 31 січня 2022 року 2800 грн 00 коп.). Заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 05 травня 2022 року склала 11211 грн 68 коп., з них заборгованість за тілом кредиту 6400 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 4811 грн 68 коп. При цьому відсотки нараховані в межах строку дії договору з урахуванням його продовження та за погодженими сторонами відсотковими ставками. Відповідачем за вказаним кредитним договором було сплачено відсотки, 06 лютого 2022 року в сумі 635 грн 00 коп., 22 лютого 2022 року в сумі 6 грн 00 коп.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Згідно з п.1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п.4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Додатковими угодами від 28 листопада 2019 року №19, від 31 грудня 2020 року №26, від 31 грудня року 2021 №27, від 31 грудня 2022 року №27, від 31 грудня 2023 року №32 укладеними ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони продовжували строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022, 31 грудня 2023 року та 31 грудня 2024 року відповідно.

Згідно з реєстром прав вимоги від 05 травня 2022 року №175 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_2 у загальній сумі 11211 грн 68 коп., з яких: 6400 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 4811 грн 68 коп.- заборгованість за відсотками.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п 1.3 договору факторингу, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п.4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №2, якою останні продовжили строк дії договір факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до 31 грудня 2022 року. 30 грудня 2022 року між ними було укладено додаткову угоду №3 про продовження строку дії вказаного договору факторингу до 30 грудня 2024 року.

Згідно з реєстром прав вимоги від 31 липня 2023 року №10 ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до ОСОБА_2 у загальній сумі 11211 грн 68 коп., з яких: 6400 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 4811 грн 68 коп.- заборгованість за відсотками.

10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №10/07/25-Е, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до реєстру боржників від 10 липня 2025 б/н до договору факторингу №10/07/25-Е «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 у загальній сумі 11211 грн 68 коп., з яких: 6400 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 4811 грн 68 коп.- заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком позивача за вказаним кредитним договором, заборгованість ОСОБА_2 не погашена та складає 11211 грн 68 коп.

Положенням статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом ст.526,527,530,610 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, дане зобов`язання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язання. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина перша статті 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 зробив висновок про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 виклав такі висновки: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Як зазначалося вище, відповідно до п 1.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 та договору факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01, під правом вимоги розуміються усі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Отже, договорами факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 та від 05 серпня 2020 року №05/0820-01 встановлено, що предметом відступлення за ними є, у тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі, та не заперечується сторонами.

Верховний Суд у своїх постановах із подібних правовідносин виснував, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18, від 19 лютого 2020 у справі № 910/16143/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/1348/16, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 21 вересня 2022 у справі № 381/1647/21, від 07 грудня 2022 у справі № 298/825/15-ц).

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Отже, на підставі досліджених доказів, судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 10 січня 2022 року укладено в електронній формі договір кредитної лінії №781960629. Позивач виконав своєчасно і повністю взяті на себе зобов`язання за цим кредитним договором, надав відповідачу кредитні кошти, які були перераховані трьома траншами на особистий картковий рахунок вказаний позичальником, всього на суму 6400 грн 00 коп.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів.

Також суд вважає доведеною обставину, що ТОВ «ФК «Ейс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитни договором. Доводи представника відповідача про неможливість переходу права вимоги до відповідача у справі за правочином, який укладено раніше, ніж договір, права за яким передаються, є такими, що суперечать обставинам справи, з яких вбачається продовження строку дії договорів факторингу і на період часу, коли укладався кредитний договір з відповідачем та коли в останнього виникла заборгованість, вимоги щодо стягнення якої заявлено у цій справі, та нормам ст.1078 ЦК України.

Розрахунки заборгованості за кредитним договором, надані суду позивачем, є належними та допустимими доказами щодо надання кредитних коштів позичальнику, отримання і використання ним таких коштів, а також нарахування відсотків. Відсотки за користування кредитними коштами в межах 90 днів, нараховувалися після спливу 24-ти денного дисконтного періоду, що відповідає умовам кредитного договору.

Докази виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами суду не надані.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позичальником не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №781960629 від 10 січня 2022 року, в сумі 11211 грн 68 коп., з яких: 6400 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 4811 грн 68 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем долучено до справи копії письмовид документів, які належним чином не завірені, тобто є неналежними доказами, суд не приймає до уваги, оскільки позовну заяву разом з доданими до неї документами подано через підсистему «Електронний суд» з накладання кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7000 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1,2,8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; додаткову угоду №25771246150 до договору про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року на загальну суму 7000 грн 00 коп.; довіреність від 11 серпня 2025 року; свідоцтво про право на заняття Соломко О.В. адвокатською діяльністю серія КС №7073/10 від 19 жовтня 2018 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, клопотання представника відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, відсутність адвоката в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч.5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Також відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2662 грн 40 коп.

Керуючись ст.2,4,12,13, 81,89, 141, 223, 259, 263 - 265, 274, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №781960629 від 10 січня 2022 року в сумі 11211 (одинадцять тисяч двісті одинадцять) грн 68 коп., зних: 6400 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 4811 грн 68 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Відомості про сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: Харківське шосе,19 офіс 2005, м.Київ, 02175, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 42986956.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В. Берднікова