Ухвала суду № 137586120, 22.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5861/26

2/214/4961/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в особі судді Фролової Н.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договір дарування, скасування державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 в якій просить:

1.визнати недійсним договір дарування нерухомого майна, укладений від імені ОСОБА_3 через її представника ОСОБА_4 на підставі довіреності;

2.скасувати державну реєстрацію права власності, набутого на підставі зазначеного договору дарування (у разі наявності реєстраційних дій);

3.застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені цивільним законодавством, шляхом повернення сторін у первісний майновий стан.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від

10.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договір дарування, скасування державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочину залишено без руху, зокрема з підстави несплати судового збору за трьома вимогами немайнового характеру.

Вказану ухвалу позивач отримав 12.06.2026 через систему «Електронний суд».

14.06.2026 через систему «Електронний суд» позивач сформував заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована в суді 15.06.2026.

Ознайомившись з вказаною заявою, вважаю, що позивач не усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі.

Так, позивач сплатив судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, а саме за визнання недійсним договору дарування нерухомого майна.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права власності та застосування наслідків недійсності правочину судовий збір не сплачено та позивач обґрунтовує це тим, що вимоги про застосування наслідків недійсності правочину та скасування державної реєстрації права власності є похідними від основної вимоги про визнання договору дарування недійсним та спрямовані на досягнення єдиного матеріально-правового результату відновлення права власності позивача. У даній справі має місце не сукупність самостійних позовних вимог, а єдина вимога про захист права власності, яка реалізується через декілька взаємопов`язаних способів захисту. Заявлені позивачем способи захисту підлягають розгляду як єдиний предмет позову про захист права власності, що виключає їх кваліфікацію як окремих позовних вимог для цілей визначення характеру спору та об`єктів справляння судового збору. У разі незгоди суду з доводами позивача щодо розміру судового збору позивач просив вирішити питання відповідно до вимог статей 175, 177 та 185 ЦПК України із забезпеченням права позивача на доступ до правосуддя.

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 09.04.2019 у справі №916/368/18 дійшов висновку, що якщо позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об`єднання відповідних вимог судовий збір піддягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.

Тобто у даній справі позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину як немайнового характеру, тож ця вимога підлягаю окремому справлянню судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При постановленні даної ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить із того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Акцентую увагу на тому, що дотримання процесуальних вимог закону та комунікації між учасниками справи і судом у передбачений спосіб є складовою принципу правової визначеності, гарантією верховенства права. Саме суд забезпечує перевірку дотримання вимог процесуального закону як стандарту процесуальної поведінки, очікуваної усіма учасниками справи, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому суд повинен уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки позивач не в повному обсязі виконав вимоги ухвали суду від 10.06.2026 про залишення позовної заяви без руху, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути її позивачу.

Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договір дарування, скасування державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочину - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя