Рішення № 137585626, 11.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6947/23

Провадження № 2/201/249/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Терновою А.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа орган опіки та піклування Соборного району Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 14 червня 2023 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа орган опіки та піклування Соборного району Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій позивач з урахуванням уточнень позовних вимог просив суд:

-Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» прострочену заборгованість за Кредитним договором № DNH7GM00000058 від 11 квітня 2006 року, яка, станом на 11 травня 2023рік, становить 337 406,39 дол. США та складається з: прострочена заборгованість за основною сумою боргу 124 997,28 дол. США; прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом 163 471,37 дол. США; прострочена заборгованість за комісією 39 090,02 дол. США; пеня 9 847,72 дол. США.

-В рахунок погашення простроченої заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» за Кредитним договором № DNH7GM00000058 від 11 квітня 2006 року в сумі 337 406,39 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 090501-16/358 від 11 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1434, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення електронного аукціону в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

-Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 та інших осіб, які проживають та/або зареєстровані в квартирі яка є предметом іпотеки за Договором іпотеки № 090501-16/358 від 11 квітня 2006 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 11 квітня 2006 року між закритим Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № DNH7GM00000058 про видачу Банком Позичальнику на строк до 11 квітня 2021 включно кредиту у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 143 100,00 дол. США зі сплатою за відсотків користування кредитом в розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,21% щомісячно від суми виданого кредиту.

Зміни до Кредитного договору вносилися:

-Договором від 06 травня 2006 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 2 від 24 жовтня 2006 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 3 від 20 грудня 2006 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 4 від 11 квітня 2008 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 5 від 23 березня 2009 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 6 від 17 березня 2010 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 7 від 25 березня 2011 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 8 від 22 березня 2012 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 9 від 06 серпня 2012 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором №10 від 26 березня 2013 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 11 від 10 червня 2013 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 12 від 28 квітня 2014 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором№ 13 від 31 березня 2015 про внесення змін до Кредитного договору;

-Договором № 14 від 16 лютого 2016 про внесення змін до Кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.1 Кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк до 31 березня 2028 року включно у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 314 484 дол США на наступні цілі: здійснення внеску за договором про участь у Фонді Фінансування будівництва № Ж-5-1-1 від 23 березня 2006 року, укладеним між позичальником та банком в сумі 305 714 дол США та на оплату страхових платежів в сумі 9 310 дол. США зі сплатою за користування кредитом 12% річних в рік на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,21% щомісячно від суми виданого Кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності з пунктом 3.11. Періодом оплати вважати з 25 по 31 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється згідно з Графіком погашення кредиту.

Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору позичальник окрім іншого зобов`язався:

Сплачувати відсотки за користування кредитом у відповідності з пунктом 1.1.3.1,3.2 даного Договору. Повну сплату відсотків за користування Кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення Кредиту. (підпунтк 2.2.2 Кредитного договору);

Сплатити банку винагороду та комісію відповідно до пунктів 1.1 та 3.11 даного Договору (підпункт 2.2.3 Кредитного договору);

Погашення Кредиту провести в порядку сумах та строки, передбачені пунктом 1.1 підпунктом 2.3. цього Договору (підпункт 2.2.4 Кредитного договору).

Щодо забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором. У відповідності з пунктом 1.3 Кредитного договору в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та Позичальником був укладений Договір іпотеки № 090501-16/358 від 11 квітня 2006, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1434, зміни та доповнення до якого вносилися:

-Додатковим договором № 1 від 15 травня 2006 року до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1734;

-Додатковим договором № 2 від 06 червня 2006 року до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2059;

-Додатковим договором № 3 від 25 жовтня 2006 року до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3237;

-Додатковим договором № 4 від 20 грудня 2006 року до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3768;

-Додатковим договором № 5 від 21 квітня 2015 року до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 383.

Згідно з п. 1 Іпотечного договору (з урахуванням змін та доповнень, внесених Додатковими договорами №№ 1-5 до Іпотечного договору) предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань Іпотекодавцем перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем, забезпечених іпотекою , одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

Згідно з пунктом 7 Іпотечного договору в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 148 м?, житловою площею 85,8 м?, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Умовами Іпотечного договору, окрім іншого, передбачені наступні права Іпотекодаржателя:

-Звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого небудь із зобов`язань передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконанні ( пункт 17.8.1 Іпотечного договору);

- Звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого небудь із зобов`язань за Кредитним договором у випадку порушення Позичальником якого небудь із зобов`язань, передбачених Кредитним договором (пункт 17.8.3 Іпотечного договору).

Свої зобов`язання за Кредитним договором Банк виконав та надав Позичальнику узгоджені Кредитним договором суму кредиту.

Зокрема, у період з 31 березня 2019 по 31 березня 2023 передбачені наступні терміни та сума погашення кредиту:

-31 березня 2019 - 21 000,00 дол. США;

-31 березня 2020 - 26 000,00 дол. США;

-31 березня 2021 - 26 000,00 дол. США;

-31 березня 2022 - 26 000,00 дол. США;

-31 березня 2023 - 26 000,00 дол. США,

які не були сплачені Позичальником, в зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість з повернення основної суми боргу за Кредитним договором у розмірі 124 997,28 дол. США.

Крім цього, Позичальником були порушені встановлені Графіком терміни сплати відсотків за користування кредитом та комісії, що також призвело до виникнення простроченої заборгованості у розмірі 202 561,39 дол. США (163 471,37 дол. США відсотки за користування кредитом, 39 090,02 дол. США комісія).

Також, пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено, що, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,14% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 гри. Станом на 11 травня 2023 нарахована пеня на прострочені платежі становить суму в розмірі 9 847,72 дол. США.

Таким чином, загальний розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором станом на 11 травня 2023 складає 337 406,39 дол. США, з яких:

-прострочена заборгованість за основною сумою боргу 124 997,28 дол. США;

-прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом 163 471,37 дол. США;

-прострочена заборгованість за комісією 39 090,02 дол. США;

-пеня 9 847,72 дол. США.

Тому позивач пославшись на норми Закону України про «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України просив задовольнити позовні вимоги стягнути заборгованість, звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідача та інших осіб які проживають та /або зареєстровані в квартирі яка є предметом іпотеки, зі зняттям їх з реєстрації без надання іншого житлового приміщення (т. 1 а.с.1-5).

Відповідачі не скористалися своїм правом на подачу відзиву

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 14 червня 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т. 4 а.с.137-138).

Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

15 червня 2023 року надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (т. 4 а.с.139-140).

Ухвалою судді від 15 червня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та витребувано докази. (т. 4 а.с.141-143).

На виконання ухвали суду про витребування доказів 20 липня 2023 року від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшов лист з інформацією про осіб, місце проживання яких зареєстроване в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ., а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 березня 2013 року по теперішній час; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13 січня 2011 року по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 05 березня 2013 року по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 05 березня 2023 року по теперішній час; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 05 березня 2023 року по теперішній час, (т. 4 а.с.162).

23 жовтня 2023 року та 12 лютого 2024 року від представника відповідача надійшли клопотання про об`єднання цивільної справи з іншою (т.4 а.с.184, 216-217).

Ухвалою суду від 25 березня 2024 року клопотання представника відповідача про об`єднання цивільних справ залишено без задоволення. (т.4 а.с.245-246).

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року, підготовче провадження по справі було закрито та призначено розгляд справи по суті. (т.5 а.с.13-14).

09 грудня 2024 року в судовому засіданні задоволено клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі органу опіки та піклування Соборного району у місті Дніпрі (т. 5 а.с. 21).

03 березня 2025 року представником позивача через систему «Електронний суд було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (т. 5 а.с. 49-51) та клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження (т. 5 а.с. 70-83).

21 березня 2025 року представником позивача подано уточнене клопотання про залучення до справи співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах яких діє ОСОБА_1 та залучити співвідповідачем ОСОБА_2 (т. 5 а.с. 100- 102).

26 березня 2025 року в судовому засіданні суд повертається на стадію підготовчого судового засідання та залучає до участі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах яких діє ОСОБА_1 та залучає співвідповідачем ОСОБА_2 (т. 5 а.с. 114-116).

21 квітня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (т. 5 а.с. 182-183).

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили суд прийняти рішення в інтересах дітей в межах чинного законодавства (т. 5 а.с 148, 151).

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином причин неявки суду не повідомили, судові повістки по справі направлялися відповідачам на адресу їх місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресатам, з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

В ході слухання справи представником відповідача неодноразово заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання даного спору та укладення з позивачем мирової угоди, проте сторони так і не дійшли згоди.

Фактичні обставини встановленні судом

11 квітня 2006 року між закритим Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № DNH7GM00000058 про видачу Банком Позичальнику на строк до 11 квітня 2021 року включно кредиту у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 143 100,00 дол. США зі сплатою за відсотків користування кредитом в розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,21% щомісячно від суми виданого кредиту. (т.1 а.с.32-35).

Зміни до Кредитного договору вносилися:

-Договором від 06 травня 2006 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.36).

-Договором № 2 від 24 жовтня 2006 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.37).

-Договором № 3 від 20 грудня 2006 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.38).

-Договором № 4 від 11 квітня 2008 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.39).

-Договором № 5 від 23 березня 2009 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.40).

-Договором № 6 від 17 березня 2010 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.41).

-Договором № 7 від 25 березня 2011 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.42).

-Договором № 8 від 22 березня 2012 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.43).

-Договором № 9 від 06 серпня 2012 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.44).

-Договором № 10 від 26 березня 2013 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.45).

-Договором № 11 від 10 червня 2013 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.46).

-Договором № 12 від 28 квітня 2014 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.47).

-Договором № 13 від 31 березня 2015 року про внесення змін до Кредитного договору; (т.1 а.с.48).

-Договором № 14 від 16 лютого 2016 року про внесення змін до Кредитного договору. (т.1 а.с.49).

Згідно з пунктом 1.1 Кредитного договору відповідно Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк до 31 березня 2028 року включно у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 314 484,00 дол. США на наступні цілі: здійснення внеску за договором про участь у Фонді Фінансування будівництва № Ж-5-1-1 від 23 березня 2006 року, укладеним між Позичальником та Банком, в сумі 305 714,00 дол. США та на оплату страхових платежів у сумі 9 310,00 дол. США, зі сплатою за користування Кредитом 12% в рік на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,21% щомісячно від суми виданого Кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності з пунктом 3.11. Періодом оплати вважати період з «25» по «31» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється згідно з Графіком погашення кредиту.

Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору позичальник окрім іншого зобов`язався:

-Сплачувати відсотки за користування Кредитом у відповідності до з пунктами 1.1,3.1,3.2 даного договору. Повна сплату відсотків за користування Кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення Кредиту (підпункт 2.2.2 Кредитного договору);

-Сплатити банку винагороду за комісією відповідно до пунктів 1.1 та 3.11 даного договору;

Погашення Кредиту провести в порядку, сумах та строки, передбачені пунктом 1.1 , підпунктом 2.3.3 цього Договору (підпункт 2.2.4 Кредитного договору).

Згідно з пунктом 3.1 Кредитного договору за користування Кредитом в період з дати списання коштів з кредитного рахунку до дати погашення Кредиту позичальник щомісячно в період сплати сплачує відсотків у розмірі, зазначеному в пункті 1.1 цього Договору.

Пунктом 3.4 Кредитного договору встановлено, що нарахування відсотків здійснюється в останню дату сплати відсотків, при цьому проценти нараховуються на фактичний залишок користування Кредитом 360 днів в році. Проценти нараховуються щомісячно за період з першої дати попереднього періоду сплати до дати, що передує першому дню поточного періоду сплати включно. Дата погашення Кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення процентів здійснюється не пізніше дня повного погашення суми Кредиту.

11 квітня 2006 року між ОСОБА_1 «Іпотекодавець» та ПриватБанком «Іпотекодержатель» укладено Договір Іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язань Іпотекодавця що випливають з Кредитного договору від 11 квітня 2006 року № DNH7GM00000058 (т. 1 а.с. 12-13)

Щодо забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором. У відповідності з пунктом 1.3 Кредитного договору в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та Позичальником був укладений Договір іпотеки № 090501-16/358 від 11 квітня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1434 (т.1 а.с.12-13), зміни та доповнення до якого вносилися:

-Додатковим договором № 1 від 15 травня 2006 до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1734; (т.1 а.с.14).

-Додатковим договором № 2 від 06 червня 2006 до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2059; (т.1 а.с.15).

-Додатковим договором № 3 від 25 жовтня 2006 до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3237; (т.1 а.с.16).

-Додатковим договором № 4 від 20 грудня 2006 до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3768; (т.1 а.с.17).

-Додатковим договором № 5 від 21 квітня 2015 до Іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 383.(т.1 а.с.18).

Згідно з пунктом 1 Іпотечного договору предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в пункті 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов?язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

Відповідно до пункту 2.1 Іпотечного договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавця, що випливають з Кредитного договору від 11 квітня 2006 № DNH7GM00000058 з:

-повернення кредиту, наданого у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в сумі 314 484,00 дол. США на строк до 31 березня 2028 включно;

-сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 12% відсотків річних на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,21% відсотків щомісяця від суми виданого кредиту у Період сплати з «25» по «31» число кожного місяця;

-щомісяця у Період сплати надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості, згідно Графіку погашення кредиту, викладеного в пункті 1.1 Кредитного договору від 11 квітня 2006 № DNH7GM00000058

-сплати пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту у розмірі 0,14% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені Банком не нараховуються.

Згідно з пунктом 7 Іпотечного договору в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 148 м?, житловою площею 85,8 м?, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на таке майно підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. (т.1 а.с.19-20).

Умовами Іпотечного договору, окрім іншого, передбачені наступні права Іпотекодержателя:

???звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов?язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані (пункт 17.8.1 Іпотечного договору);

???звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов?язань за Кредитним договором у випадку порушення позичальником якого - небудь із зобов`язань, передбачених Кредитним договором (пункт 17.8.3 Іпотечного договору).

Сторони дійшли згоди, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки і в разі дострокового розірвання Кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов?язань на момент розірвання або внесення змін (пункт 17.9 Іпотечного договору).

У разі звернення стягнення на Предмет іпотеки згідно з пунктами 17.6, 17.8.1, 17.8.2, 17.8.3, 17.9 цього договору Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок Предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти, комісії та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання Предмету іпотеки, а також витрати, понесені у зв?язку із пред`явленням вимоги.

Пунктом 23 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 17.6, 17.8.1, 17.8.2, 17.8.3, 17.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку», у т.ч. на підставі рішення суду.

Реалізація Предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (пункт 24 Іпотечного договору).

Термін дії договору - до повного виконання Іпотекодавцем та Іпотекодержателем зобов?язань за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього (пункт 29 Іпотечного договору).

Свої зобов`язання за Кредитним договором Банк виконав та надав Позичальнику узгоджені Кредитним договором суму кредиту. Дане підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_1 з 11 квітня 2006 року по 15 травня 2023 року. (т.1 а.с.51-т.4 а.с.136).

У період з 31 березня 2019 по 31 березня 2023 передбачені наступні терміни та сума погашення кредиту (т.1 а.с.50):

-31 березня 2019 - 21 000,00 дол. США;

-31 березня 2020 - 26 000,00 дол. США;

-31 березня 2021 - 26 000,00 дол. США;

-31 березня 2022 - 26 000,00 дол. США;

-31 березня 2023 - 26 000,00 дол. США,

які не були сплачені Позичальником, в зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість з повернення основної суми боргу за Кредитним договором у розмірі 124 997,28 дол. США. (т.1 а.с.21-24).

Крім цього, Позичальником були порушені встановлені Графіком терміни сплати відсотків за користування кредитом та комісії, що також призвело до виникнення простроченої заборгованості у розмірі 202 561,39 дол. США (163 471,37 дол. США відсотки за користування кредитом, 39 090,02 дол. США комісія).

Також, пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,14% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 гри. Станом на 11 травня 2023 нарахована пеня на прострочені платежі становить суму в розмірі 9 847,72 дол. США.

Таким чином, загальний розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором станом на 11 травня 2023 складає 337 406,39 дол. США, з яких:

-прострочена заборгованість за основною сумою боргу 124 997,28 дол. США;

-прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом 163 471,37 дол. США;

-прострочена заборгованість за комісією 39 090,02 дол. США;

-пеня 9 847,72 дол. США.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності станом на 23 травня 2023 рік за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на кв. АДРЕСА_2 22 грудня 2014 року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію прав, індексний номер об`єкту нерухомого майна 551116712101, 14 квітня 2006 року зареєстровано іпотеку, номер запису про іпотеку 9433201, Іпотекодержавтель ПАТ КБ «ПриватБанк», боржник ОСОБА_1 (т. 1 а.с .19-20).

Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради станом на 18 липня 2023 рік за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 березня 2013 року по теперішній час; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13 січня 2011 року по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 05 березня 2013 року по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 05 березня 2023 року по теперішній час; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 05 березня 2023 року по теперішній час (т. 4 а.с.162).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором № DNH7GM00000058 від 11 квітня 2006 року

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 559 ЦК України визначено , що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 11 червня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № DNH7GM00000058 відповідно до якого Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк до 31 березня 2028 року включно у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 314 484,00 дол. США на наступні цілі: здійснення внеску за договором про участь у Фонді Фінансування будівництва № Ж-5-1-1 від 23 березня 2006 року, укладеним між Позичальником та Банком, в сумі 305 714,00 дол. США та на оплату страхових платежів у сумі 9 310,00 дол. США, зі сплатою за користування Кредитом 12% в рік на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,21% щомісячно від суми виданого Кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності з пунктом 3.11. Періодом оплати вважати період з «25» по «31» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється згідно з Графіком погашення кредиту. Договір укладено у простій письмовій формі

Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору позичальник окрім іншого зобов`язався:

Сплачувати відсотки за користування Кредитом у відповідності до з пунктами 1.1,3.1,3.2 даного договору. Повна сплату відсотків за користування Кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення Кредиту (підпункт 2.2.2 Кредитного договору);

Сплатити банку винагороду за комісією відповідно до пунктів 1.1 та 3.11 даного договору;

Погашення Кредиту провести в порядку, сумах та строки, передбачені пунктом 1.1 , підпунктом 2.3.3 цього Договору (підпункт 2.2.4 Кредитного договору).

Свої зобов`язання за Кредитним договором Банк виконав та надав Позичальнику узгоджені Кредитним договором суму кредиту. Дане підтверджується випискою з рахунку.

Натомість позичальником були порушенні встановленні Графіком сплати суми кредиту

Зокрема, у період в 31.03.2019 по 31.03.2023 передбачені наступні терміни та сума погашення кредиту (т.1 а.с.50): 31 березня 2019 - 21 000,00 дол. США; 31 березня 2020 - 26 000,00 дол. США; 31 березня 2021 - 26 000,00 дол. США; 31 березня 2022 - 26 000,00 дол. США; 31 березня 2023 - 26 000,00 дол. США, які не були сплачені Позичальником, в зв`язку з чим виника прострочена заборгованість з повернення основної суми боргу за Кредитним договором у розмірі 124 997,28 дол. США.

Крім цього, Позичальником були порушені встановлені Графіком терміни сплати відсотків за користування кредитом та комісії, що також призвело до виникнення простроченої заборгованості у розмірі 202 561,39 дол. США (163 471,37 дол. США - відсотки за користування кредитом, 39 090,02 дол. США - комісія).

Також, пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено, що, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,14 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 грн. Станом на 11.05.2023 нарахована пеня на прострочені платежі становить суму в розмірі 9 847,72 дол. США.

Таким чином, загальний розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором станом на 11 травня 2023 складає 337 406,39 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за основною сумою боргу 124 997,28 дол. США; прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом 163 471,37 дол. США; прострочена заборгованість за комісією 39 090,02 дол. США; пеня 9 847,72 дол. США.

Кредитний договір № DNH7GM00000058 від 11 червня 2006 року укладений із дотриманням вимог про форму і зміст договору, передбачених ст.ст. 1054-1055 ЦК України. Договір підписаний сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ КБ «Приватбанк» виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом норм ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. ст. 536, 1048 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати, а позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірі встановленому договором або законом, які виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Якщо договором розмір процентів не встановлений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі невиконання позичальником свого обов`язку щодо повернення суми кредиту та процентів за його користування у строк кредитування, кредитодавець має право на нарахування неустойки (ст. 549 ЦК України та індексу інфляції за весь час прострочення , а також трьох процентів річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст.. 625 ЦК України ) .

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Суд приймає до уваги, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, тому при таких обставинах банк має право відповідно до ст. 526 ЦК України вимагати від іншої сторони по договору повернення належних йому грошових коштів.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за укладеним договором, відповідач станом на 11 травня 2023 року має заборгованість в розмірі 337 406,39 дол США.

Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав, тому наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з випискою з рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 жодним чином не спростував обставини щодо невиконання умов договору із позивачем, суд вважає докази, надані позивачем достовірними, які є обґрунтуванням позовних вимог, позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 337 406,39 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за основною сумою боргу 124 997,28 дол. США; прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом 163 471,37 дол. США; прострочена заборгованість за комісією 39 090,02 дол. США; пеня 9 847,72 дол. США.

Стосовно позовних вимог про звернення стягнення на предмет Іпотеки та виселення, суд виходить з наступного

Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо правової природи одночасного задоволення вимог про стягнення боргу за основним зобов`язанням зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, визначивши, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне, тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням.

У резолютивній частині судового рішення про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки слід вказувати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже, таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року справа № 361/7543/17)

Під час виконання судового рішення про стягнення з боржника грошової суми в інтересах іпотекодержателя у межах виконавчого провадження звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про іпотеку» та статті 572 ЦК України, зокрема з урахуванням права стягувача, який є Іпотекодержателем, одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки переважне перед іншими стягувачами.

Зазначене співвідноситься із положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому, з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.

Так 11 квітня 2006 року між ОСОБА_1 «Іпотекодавець» та ПриватБанком «Іпотекодержатель» укладено Договір Іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язань Іпотекодавця що випливають з Кредитного договору від 11 квітня 2006 року № DNH7GM00000058. Посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1434. Зміни та доповнення вносилися неодноразово.

Згідно з пунктом 7 Іпотечного договору в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 148 м?, житловою площею 85,8 м?, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на таке майно підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Умовами Іпотечного договору, окрім іншого, передбачені наступні права Іпотекодаржателя :

-Звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого небудь із зобов`язань передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконанні ( пункт 17.8.1 Іпотечного договору);

-Звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого небудь із зобов`язань за Кредитним договором у випадку порушення Позичальником якого небудь із зобов`язань, передбачених Кредитним договором (пункт 17.8.3 Іпотечного договору).

У разі звернення стягнення на Предмет іпотеки згідно з пунктами 17.6, 17.8.1, 17.8.2, 17.8.3, 17.9 цього договору Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок Предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти, комісії та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання Предмету іпотеки, а також витрати, понесені у зв?язку із пред`явленням вимоги.

Пунктом 23 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 17.6, 17.8.1, 17.8.2, 17.8.3, 17.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку», у т.ч. на підставі рішення суду.

Реалізація Предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (пункт 24 Іпотечного договору).

Термін дії договору - до повного виконання Іпотекодавцем та Іпотекодержателем зобов?язань за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього (пункт 29 Іпотечного договору).

Отже термін погашення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії встановлено визначається графіком погашення кредиту, яким встановлено термін погашення з 14 квітня 2008 року по 31 березня 2028 рік .

Згідно ст. 73 Закону України "Про нотаріат" та у зв`язку з посвідченням цього договору іпотеки, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В., накладена заборона відчуження зазначеного в договорі майна. Зареєстровано в реєстрі за № 23.

Як вбачається із поданих документів, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23 травня 2023 року право власності на кв. АДРЕСА_3 дійсно зареєстровано за ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 19-20).

Відповідно до наданої відповіді департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради від 18 липня 2023 року станом на 18 липня 2023 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано п`ять осіб :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 березня 2013 року по теперішній час

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13 січня 2011 року по теперішній час

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 05 березня 2013 року по теперішній час

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 02 березня 2013 року по теперішній час

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 05 березня 2013 року по теперішній час (т. 4 а.с. 162).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Ст. 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку передбачено», що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до частини 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою ст. 40 Закону України про «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Установивши, що позичальник ОСОБА_1 не виконав в повному обсязі умов Кредитного договору № DNH7GM00000058 від 11 квітня 2006 року, та має непогашену заборгованість за тілом кредиту яку не повернув банку, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також обраний Іпотекодержателем, спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення електронного аукціону із встановленням початкової ціни продажу нарівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій узгоджується із положеннями частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи що відповідач ОСОБА_1 має прострочену заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2006 року, враховуючи проаналізовані норми права, а також те, що відповідачі не скористалися своїм правом і не подали відзив на позовну заяву, не спростували позовні вимоги, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки

Відтак підлягає задоволення і похідна вимога Банку про виселення відповідачів із нерухомого майна, яке є предметом іпотеки з огляду на таке.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої і другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормами статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності - дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію законів.

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне житлове приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частина друга статті 109 ЖК України).

У частині третій наведеної статті деталізується порядок виселення осіб, які проживають у переданому в іпотеку житловому приміщенні після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на житло шляхом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін (у договірному порядку) без звернення до суду. У такому випадку після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житло всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У цьому випадку частина третя статті 109 ЖК України відсилає до частини другої цієї статті, у якій зазначається про потребу надання громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, іншого постійного житлового приміщення (за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку), із зазначенням такого постійного житлового приміщення в рішенні суду.

Тобто порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК України. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК України, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.

Це передбачено й у частині першій статті 109 ЖК України, у якій зазначено, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Отже, у разі, якщо іпотечне майно набуто не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядку статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частин першої-третьої статті 109 ЖК України, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане особою за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. У цьому випадку виселення громадян проводиться у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 109 ЖК України, тобто з наданням цим особам житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19) зауважила, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співмірним із переслідуваною законною метою.

За обставини справи установивши, що квартира АДРЕСА_2 , була придбана за рахунок кредитних коштів, місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зареєстроване в квартирі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів з житлового приміщення іпотечної квартири, оскільки в разі придбання іпотечного жилого приміщення за рахунок кредиту допускається виселення мешканців без надання іншого постійного житлового приміщення (стаття 40 Закону України «Про іпотеку» і стаття 109 ЖК України), що включає і право власника вимагати припинення права користування таким житлом.

Відповідачі на спростування заявлених позовних вимог банку в суді не надали належних та допустимих доказів того, що спірна квартира була придбана не за кредитні кошти, чи щодо наявності інших підстав які би виключали можливість виселення відповідачів. Вказані позивачем правові підстави та обставини для виселення відповідачів, останніми належними та допустимим доказами не спростовано.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги АТ Б «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, суд вважає необхідним також зазначити таке.

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (із подальшими змінами) на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» ЗУ «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «5-2. у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Враховуючи, що на момент ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Отже, суд дійшов висновку, що зазначені норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону України «Про іпотеку», а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період, та надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22 червня 2022 року № 296/7213/15.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати розподілити на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283,353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа орган опіки та піклування Соборного району Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) прострочену заборгованість за Кредитним договором № DNH7GM00000058 від 11 квітня 2006 року, яка, станом на 11 травня 2023 рік, становить 337 406,39 дол. США та складається з:

прострочена заборгованість за основною сумою боргу 124 997,28 дол. США;

прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом 163 471,37 дол. США;

прострочена заборгованість за комісією 39 090,02 дол. США; пеня 9 847,72 дол. США.

В рахунок погашення простроченої заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» за Кредитним договором № DNH7GM00000058 від 11 квітня 2006 року в сумі 337 406,39 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 090501-16/358 від 11 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1434, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення електронного аукціону в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в інтересах яких діє ОСОБА_1 , та інших осіб, які проживають та/або зареєстровані в квартирі яка є предметом іпотеки за Договором іпотеки № 090501-16/358 від 11 квітня 2006 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) на користь Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 184 761,19 грн.

Зупинити виконання рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині виселення на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19 червня 2026 року

Суддя С.О. Демидова