Ухвала суду № 137585511, 22.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1199/25

Провадження № 1-кп/932/178/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

перекладача ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024042150000228 від 27 грудня 2024 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, громадянина України, із освітою 4 класи, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 19 жовтня 2017 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна; 2) 24 червня 2019 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі; 3) 09 лютого 2024 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі; 4) 06 листопада 2024 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 186, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі, покарання відбуто,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з підстав, викладених у письмовому клопотанні, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні такого виду запобіжного заходу раніше до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив обрати йому більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала позицію обвинуваченого ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тощо.

Підставою дляпродовження дії запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 червня 2026 року.

Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 27 червня 2026 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_6 , дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, та беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може:

- переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання за інкриміноване тяжке кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, та наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства. Також враховуючи те, що ОСОБА_6 хоч і має фактичне місце проживання у м. Дніпро, але з великою вірогідністю у короткий проміжок часу може змінити місце свого проживання та переховуватись на іншій території України, через що обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з гриманням під вартою, не може запобігти цьому ризику;

- незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може чинити на останніх тиск, спробувавши переконати, залякати або домовитися про надання неправдивих свідчень на свою користь, що може істотно вплинути на хід судового розгляду кримінального провадження, тому як потерпілі та свідки на теперішній час не допитані у судовому засіданні. Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи у судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків і дослідження їх судом;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_6 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, не маючи постійного місця роботи та законного джерела доходів, може знову вчинити умисний корисливий злочин.

Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_6 є працездатним, не працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, має постійне місце проживання, інкримінується вчинення тяжкого корисливого кримінального правопорушення стосовно малолітньої дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

За таких обставин, суд вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає особі останнього, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.

Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що на даний час виключає можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на теперішній час не встановлено.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про обрання йому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 182 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визначити заставу у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 66560,00 грн., поклавши на обвинуваченого певні обов`язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-199, 314-316, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури мста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 20 серпня 2026 року включно в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Визначити ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 66560,00 грн., яка може бути винесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 20 серпня 2026 року.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утриматися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави до 20 серпня 2026 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про обрання йому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту, - відмовити.

Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя