Рішення № 137583032, 22.06.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/255/26

Провадження №:2/138/797/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Фінансова компанія "Ейс'' звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 614881893 на суму 20000,00 грн. Кредитний договір укладено в формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов`язок, передбачений кредитним договором та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. на картковий рахунок вказаний відповідачем у заявці при укладенні кредитного договору. Проте, в подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума наданого кредиту становить 28250,00 грн. В порушення умов кредитного договору позичальник не повернула надані їй кредитні кошти та не сплатила проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі й щодо продовження терміну дії договору факторингу. На виконання вказаного договору факторингу підписанням реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги, зокрема до відповідача. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання вказаного договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до договору, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги, зокрема, до відповідача. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 614881893. Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 40355,03 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 28249,44 грн. та заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом у сумі 12105,59 грн. За викладених обставин позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 19.02.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, та витребувано докази.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника.

Відповідач, належним чином повідомлена про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавала. 04.03.2026 до суду від представника відповідача Андрушка Б.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що позивачем не надано доказів на підтвердження набуття права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором. Зокрема, надані позивачем Витяги з реєстрів прав вимоги не дають можливості перевірити належність та достовірність включення саме спірного кредитного договору; позивачем не доведено належним чином повноваження осіб, які підписували реєстри/акти, та належність такого підписання до волевиявлення сторін; позивачем не надано доказів на підтвердження реальності факторингової операції та доказів підтвердження фінансування за договорами факторингу. Також, представник відповідача вказав, що у випадку, якщо суд дійде висновку, що право вимоги за кредитним договором № 614881893 від 26.11.2021 належним чином перейшло до позивача, а позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні, відповідач не ставить під сумнів існування грошового зобов`язання як такого, в межах розгляду даної судової справи. Водночас відповідач вважає, що заявлена позивачем сума заборгованості у розмірі 40 355,03 грн не відповідає фактичному обсягу невиконаного зобов`язання та підлягає перерахунку з урахуванням здійснених платежів і правових гарантій, передбачених спеціальним законодавством. Зокрема, загальна сума наданого кредиту становила 28 250,00 грн, при цьому відповідачем було сплачено 14 747,00 грн. (вказаний факт прямо підтверджено додатком №21 до позовної заяви, а саме «розрахунком заборгованості»). Таким чином, фактичний залишок неповернутих коштів становить: 28250,00 грн - 14 747,00 грн = 13 503,00 грн. У цій частині відповідач визнає наявність зобов`язання та не ухиляється від його виконання. Разом із тим відповідач не погоджується з нарахуванням відсотків, оскільки вони були нараховані без урахування правових гарантій, передбачених частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки на момент укладення кредитного договору 26.11.2021 чоловік відповідача проходив військову службу в умовах особливого періоду, та проходить її в зазначених умовах по теперішній час, а тому відповідач як його дружина є суб`єктом правових гарантій, передбачених ч.15 ст.14 зазначеного Закону. Враховуючи, що проценти за користування кредитом у заявленому позивачем розмірі не підлягають нарахуванню та, відповідно, стягненню, а тому здійснені відповідачем платежі підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту, та до стягнення може підлягати лише фактичний залишок тіла кредиту після врахування таких оплат. У зв`язку з викладеним, у разі часткового задоволення позову представник відповідача просив розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців з дня набрання ним законної сили шляхом сплати рівними щомісячними платежами.

09.03.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник посилаючись на норми п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 614881893 від 26.11.202 в розмірі 28249,44 грн.

Також, 09.03.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначив, що заперечення представника відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне. Так, представник позивача, врахувавши позицію відповідача, яка є дружиною учасника бойових дій, а відтак є суб`єктом правових гарантій, визначених нормами п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», подав заяву про зменшення позовних вимог в частині заборгованості за нарахованими відсотками. Разом з тим, представник позивача, вважає неможливим зміну порядку зарахування платежів заднім числом, що не передбачено ні умовами договору, ні нормами законодавства, а відтак залишок основного боргу становить саме 28249,44 грн. При цьому, відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Також, представник позивача зазначив, що відповідач, не врахувала усі матеріали справи та помилково визначила, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Крім того, щодо доказів на підтвердження фінансування за договорами факторингу, представник позивача пояснив, що в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру. При цьому сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги. Представник звернув увагу суду на те, що позивач набув право вимоги до відповідача на підставі Договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025. Однак перерахування коштів клієнту не є предметом доказування у даному спорі, оскільки факт переходу прав вимоги підтверджується підписанням відповідного реєстру боржників, як це прямо передбачено умовами зазначеного договору, а відтак позивач не має обов`язку надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки така обставина не впливає на законність переходу права вимоги відповідно до положень чинного законодавства та договору факторингу.

09.03.2026 до суду від представника відповідача адвоката Андрушка Б.С. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник вказав на те, що наведені представником позивача аргументи у відповіді на відзив не спростовують правову позицію викладену відповідачем у відзиві. Оскільки позивач фактично визнав застосування до спірних правовідносин спеціальної норми закону, яка встановлює, що під час дії особливого періоду військовослужбовцям та їхнім дружинам не нараховуються проценти за користування кредитом, а тому, у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність у позивача права вимоги за спірним кредитним договором, визначення розміру заборгованості має здійснюватися з урахуванням зарахування здійснених відповідачем платежів у рахунок погашення основної суми кредиту. Також, подані позивачем витяги з реєстрів прав вимоги не можуть вважатися достатніми та беззаперечними доказами переходу до позивача права вимоги за кредитним договором №614881893 від 26.11.2021, оскільки не дають можливості перевірити їх повноту та достовірність, а отже не дозволяють належним чином встановити факт включення спірного зобов`язання до переліку переданих прав вимоги. Більше того, у своїй відповіді на відзив позивач фактично визнає відсутність у нього доступу до повного реєстру прав вимоги, що лише підтверджує обґрунтованість сумнівів відповідача щодо належності позивача як кредитора у спірному зобов`язанні. Подібний правовий підхід викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, де зазначено, що належним доказом переходу права вимоги за кредитним договором є належно оформлений договір відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, а також докази виконання такого договору.

11.03.2026 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення. Зокрема, щодо порядку зарахування платежів та визначення розміру заборгованості представник позивача пояснив, що Кредитний договір №614881893 від 26.11.2021 містить чіткі положення щодо черговості зарахування платежів, здійснюваних позичальником. Відповідно до умов договору, кошти, що надходять від позичальника, зараховуються першочергово в рахунок нарахованих процентів, а вже після їх погашення - в рахунок основної суми боргу (тіла кредиту). У зв`язку з тим, що відповідач не надавала первісному кредитору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» жодних документів, які б підтверджували її статус дружини учасника бойових дій, та не зверталася до кредитора із заявою про застосування пільги, а відтак пільга підлягає застосуванню з моменту належного повідомлення кредитора з наданням підтвердних документів - але не раніше. До цього моменту нарахування процентів та їх зарахування в рахунок платежів здійснювалося правомірно, відповідно до умов договору та норм закону. Представник позивача, вказав, що позиція відповідача про те, що проценти не повинні були нараховуватися взагалі, не є підставою для автоматичного перерахунку вже здійснених та зарахованих платежів, оскільки такий підхід фактично означав би, що кредитор несе відповідальність за невиконання позичальником свого обов`язку своєчасно повідомити про наявність пільги, що є неприйнятним з точки зору принципу добросовісності та справедливості. Таким чином, заявлена Позивачем (з урахуванням зменшення позовних вимог) сума у розмірі 28 249,44 грн є обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Натомість розрахунок Відповідача у розмірі 13 503,00 грн ґрунтується на помилковому та юридично неприпустимому перегляді вже здійснених платежів. Щодо переходу прав вимоги до позивача за спірним кредитним договором, представник позивача вказав, що постановою Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 в аналогічній справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було узагальнено судову практику та зроблено висновок щодо правомірності переходу прав вимоги на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Також, факт переходу до позивача права вимоги підтверджується відповідними витягами з Реєстрів прав вимоги, які містять всі необхідні реквізити та є належними та допустимими доказами на підтвердження вказаних обставин.

12.03.2026 до суду від представника відповідача адвоката Андрушка Б.С. надійшли додаткові пояснення та клопотання про визнання документів, поданих позивачем у вигляді додатків до позовної заяви № 12, 15 та № 18 недопустимими доказами у справі. Зокрема, зазначені документи являють собою скановані фрагменти окремих сторінок реєстру, з яких технічним способом видалено частину інформації та не містять ознак належним чином оформленого витягу. Відтак, вказані документи не дозволяють встановити їх походження, відповідність первинному документу та факт включення кредитного договору відповідача до відповідного реєстру, а тому представник просить не брати зазначені документи до уваги під час вирішення справи.

13.03.2026 від представник позивача надійшли заперечення на клопотання, в яких представник позивача вказала, що надані позивачем докази є належними та допустимими та повністю достатніми для ідентифікації боргу відповідача, містять вся необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином. При цьому надання повних текстів Реєстрів прямо заборонено законодавством, зокрема ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», та умовами самих договорів, оскільки надання повних Реєстрів може розкрити персональні дані сторонніх осіб, які не є учасниками справи, що також є порушенням Закону України «Про інформацію».

16.03.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник вказала на повторюваність аргументів відповідача у поданих додаткових поясненнях, що сприяє затягуванню розгляду справи та містить ознаки зловживання процесуальними правами.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору) визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 26.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 614881893 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4C9V9, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 28400 грн 00 коп. грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 1.1 договору).

Відповідно п.1.3 кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором в сумі 20000 грн 00 коп. (двадцять тисяч грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 26.12.2021.

Відповідно до п.1.7 сторони погодили, що кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - Дисконтний період), а саме до 26.12.2021.

Згідно з п. 1.8 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Відповідно до п 1.9 договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 160,60 (сто шістдесят цілих шість десятих) процентів річних, що становить 0,44 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 538,04 (п`ятсот тридцять вісім цілих чотири сотих) процентів річних, що становить 1,47 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

Відповідно до п.1.11 Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі, якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Пунктами 1.12 та 1.12.1 договору визначено, що сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Також, згідно з п. 1.12.2 та 1.13 договору сторони погодили, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. 1.13. Проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

Як вбачається зі змісту заявки на отримання грошових коштів в кредит від 26.11.2021 відповідач для отримання кредиту зазначила номер карти НОМЕР_1.

Кредитодавець перерахував кошти на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30790c3c-83ef-4a83-9698-4dabaf1f2a41 від 26.11.2021 року; в сумі 6000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № c4524422-6c85-4a06-82be-3a90f42d9134 від 15.12.2021 року; в сумі 2150,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17b4b5fb-7d7e-4fbe-bf2f-e54c8d6a01dd від 13.01.2022 року та в сумі 100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 02256bc0-4221-4584-81dd-aa3d82cd4c08 від 23.01.2022 року.

Також факт надання кредитодавцем відповідачу коштів підтверджується інформацією АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-9507 від 22.03.2026, наданої на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , та за період з 26.11.2021 по 01.12.2021 та з 15.12.2021 по 20.12.2021 на карту № НОМЕР_3 було зараховано кошти в сумі 20000,00 грн. від 26.11.2021 та 6000,00 грн. від 15.12.2021, фінансовим номером за платіжною карткою є номер телефону НОМЕР_4 .

Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів в загальній сумі 28250,00 грн. від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суд вважає доведеним належними та допустимими доказами.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечувала факт звернення до первісного кредитора та отримання кредитних коштів у вказаному розмірі, а також факт невиконання зобов`язань за укладеним кредитним договором.

Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення Кредитного договору № 614881893 від 26.11.2021 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах, шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Разом з тим, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору у неї утворилась заборгованість.

На підтвердження суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором № 614881893 від 26.11.2021 позивачем додано детальні розрахунки заборгованості, з яких вбачається, що заборгованість відповідача станом на 26.12.2025 (включно) складає 40355,03 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 28249,44 гривень, прострочена заборгованість за процентами становить 12105,59 гривень.

Також, судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до п.п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 зазначеного вище договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Відповідно до Додаткової угоди №19 до вказаного договору, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, та копії Додаткової угоди №26 до вказаного договору, якою текст договору викладено у новій редакції.

Крім того, 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

На підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог № 175 від 05.05.2022 за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Та для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Пліюс» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

Тобто, станом на 05.05.2022 вимоги до боржника, що були включені до Реєстру прав вимоги № 175, на час включення до Реєстру вже існували за продовженим додатковою угодою №27 від 31.12.2021 строком дії договору факторингу до 31.12.2022.

Так, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу дії.

Крім того, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №614881893 від 26.11.2021, що підтверджується реєстром прав вимоги № 1 від 30.10.2023 та платіжною інструкцією № 4939 від 31.10.2023 року про оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 та Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е.

Факт укладення вказаного договору підтверджується копією Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е та копіями платіжних інструкцій про оплату фінансування за відступлення прав вимоги за вказаним вище договором факторингу.

Відповідно до Реєстру боржників від 11.07.2025 до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 40355,03 грн, яка складається із 28249,44 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 12105,59 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона(фактор)передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта)за плату(убудь-який передбачений договором спосіб),а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги щодо доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування(ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як вказує позивач, право вимоги перейшло до нього на підставі договорів факторингу, укладених між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та послідуючими Факторами.

Позивач, обґрунтовуючи право на звернення з даним позовом до суду вказав, що право вимоги до боржника ОСОБА_1 переходило від первісного кредитора до кожного наступного нового кредитора три рази, де фінальним кредитором зазначено позивача ТОВ «ФК «ЕЙС». Тому для перевірки існування у останнього права вимоги виконання боржником відповідного обов`язку, позивач має надати боржнику докази переходу прав у зобов`язанні на кожному етапі.

При цьому вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до ст.517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними (п. 43 постанови Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, позивач повинен надати до суду докази набуття права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 дійшов висновку про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Тобто, без надання позивачем суду доказів здійснення оплати за договорами факторингу на кожному етапі передачі прав на підтвердження набуття ним відступленого права грошової вимоги, відсутні підстави вважати права фактора набутими.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До матеріалів справи позивачем приєднано платіжні інструкції № 360 від 24.09.2025, № 357 від 19.09.2025, № 358 від 19.09.2025, № 355 від 18.09.2025, № 356 від 19.09.2025, № 317 від 12.09.2025, № 344 від 04.09.2025, за якими ТОВ «ФК «ЕЙС» частковою оплатою перераховувало на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» кошти за відступлення права вимоги згідно з договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025.

Разом із тим, доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі такої передачі вимог, зокрема, здійсненої товариством «Таліон Плюс» первісному кредитору - товариству «Манівео швидка фінансова допомога», позивач суду не надав.

Крім того, договорами факторингу передбачено час набуття факторами прав вимоги первісним фактором ТОВ «Таліон Плюс» - в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у Додатку (п.4.1 договору); ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» - з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку (п.4.1 договору); ТОВ «ФК «ЕЙС» - в момент підписання сторонами акту прийому передачі Реєстру боржників згідно з додатком №2 (п.1.2. договору).

Наданий позивачем витяг з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022, підписаний первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», за яким за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором на суму 39117,73 грн., не відповідає формі Додатку №1 до договору факторингу «Реєстр прав вимог», оскільки графа реєстру «дата кредитного договору» виділена окремо, проте відповідно до додатку №1 вона має бути разом з номером кредитного договору. Тобто, підписаний сторонами реєстр прав вимог не відповідає формі додатку №1 до договору факторингу, що не дає підстав вважати набутим право вимоги в день підписання сторонами Реєстру прав вимог

Також, наданий позивачем Акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 31 грудня 2022 року, підписаний сторонами договору факторингу № 28/1118-01, не є первинним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак відсутні і докази оплати товариством «Таліон Плюс» прав вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, на виконання якого 30.10.2023 підписали реєстр прав вимоги №1 за яким за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором №614881893 на суму 40355,03 грн. Наданий позивачем витяг з Реєстру відповідає формі додатку №1 до договору факторингу «Реєстр прав вимог». Тобто, підписаний сторонами реєстр прав вимог відповідає додатку до договору факторингу.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, на виконання якого підписали реєстр боржників, де рахується право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №614881893 на суму 40355,03 грн. Наданий позивачем витяг з Реєстру відповідає формі додатку №1 до договору факторингу «Реєстр прав вимог». Тобто, підписаний сторонами реєстр прав вимог відповідає додатку до договору факторингу.

Відтак, позивач допустимими, достовірними і достатніми доказами не довів, що у даних правовідносинах відбувся перехід права вимоги за договором кредитної лінії № 614881893 від 26.11.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», що в свою чергу тягне відсутність можливості набуття такого права й позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС».

За відсутності доказів підписання Реєстру прав вимоги та оплати за договором факторингу первісному кредитору набувачем «ТОВ Таліон Плюс», позивачем не доведено наявності у нього права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №614881893.

Оскільки у справі відсутні і позивачем не надані суду докази на підтвердження оплати за першим договором факторингу, підписання сторонами Реєстру прав вимог, що відповідав би формі додатку до договору факторингу № 28/1118-01, у справі відсутні докази переходу права вимоги від первісного до послідуючих кредиторів на кожному етапі такої передачі.

Відсутність доказів підтвердження переходу права вимоги до позивача є самостійною підставою для відмови йому у задоволенні позову.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором є недоведеними належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 3 ч. 1 п. 3, 207, 512, 514, 517, 610, 626 ч. 1, 634 ч. 1, 638, 1054 ч. 1, 1077 ч. 1, 1078 ч. 2, 1082 ЦК України, ст. 12, 76-81, 89, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 279 ч. 5, 289 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: вул. Юрія Поправки, 6 кабінет 13, м. Київ, 0209, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956.

Представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна, адреса для листування: вул. Юрія Поправки, 6, м. Київ, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник відповідача за довіреністю: Андрушко Богдан Сергійович, адреса для листування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Суддя Т.Ю. ХОЛОДОВА