Рішення № 137582971, 22.06.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/680/26

2/134/525/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 червня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Балух О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

24 квітня 2026 року до Крижопільського районного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що 31 грудня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101753695, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 7 000,00 грн, який зобов`язався повернути у визначений договором строк, а також сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами.

Кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит в сумі 7 000,00 грн, однак останній, в порушення умов договору, не повернув отримані у кредит кошти і не сплатив передбачені договором комісію та проценти.

26 березня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 101753695 від 31.12.2023, боржником за яким є відповідач.

Відповідно до виписки з особового рахунку заборгованість відповідача за кредитним договором становить 23 975,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 275,00 грн - заборгованість за відсотками; 700,00 грн - заборгованість за комісією.

23 січня 2026 року відповідачу було направлено письмову претензію щодо погашення кредитної заборгованості, яка залишилась без виконання.

Оскільки ОСОБА_1 добровільно не виконав своїх зобов`язань, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», яке набуло права вимоги за кредитним договором № 101753695 від 31.12.2023, просить стягнути з відповідача на свою користь 23 975,00 грн заборгованості за вказаним кредитним договором, а також понесені судові витрати: 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 22 травня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою належним чином повідомленого відповідача.

У судове засідання 19 червня 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник позивача - адвокат Усенко М.І. 17.06.2026 через систему «Електронний суд» направив клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у порядку, визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду невідомі.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України до відзиву обов`язково додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Наведені приписи процесуального закону встановлюють імперативний обов`язок відповідача забезпечити одночасне направлення копії відзиву з доданими до нього матеріалами всім учасникам справи та подання до суду належних доказів такого направлення.

У даній справі 16.06.2026 до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив відповідача, при цьому до нього не надано доказів його надсилання (вручення) позивачу. Долучена копія відзиву не може вважатися належним виконанням вимог статті 178 ЦПК України, оскільки не засвідчує факту направлення відповідних матеріалів іншому учаснику справи самим відповідачем у встановленому законом порядку.

Оскільки відповідачем не надано доказів надсилання відзиву та доданих до нього документів позивачу, останній був позбавлений можливості ознайомитися зі змістом поданих заперечень та реалізувати своє право на подання відповіді на відзив. За таких обставин врахування судом доводів відзиву суперечило б принципу змагальності сторін та порушувало б процесуальну рівність учасників справи, у зв`язку з чим суд не бере до уваги наведені у відзиві доводи та вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 19 червня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виник спір. Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 31 грудня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101753695.

Договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 31.12.2023 о 09:40 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «992740».

Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «МІЛОАН» 10 вересня 2025 року № б/н, ОСОБА_1 , з яким укладено кредитний договір № 101753695 від 31.12.2023, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН», одноразовий ідентифікатор «992740» був надісланий позичальнику 31.12.2023 о 09:40:54 на номер телефону НОМЕР_1 .

За умовами кредитного договору № 101753695 ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 7 000,00 грн строком на 105 днів (з 31.12.2023), який складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 15 січня 2024 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів та настає з наступного дня за днем завершення пільгового періоду і закінчується 14 квітня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п. п. 1.2, 1.3 кредитного договору).

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 15 січня 2024 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 14 квітня 2024 року (останнього дня строку кредитування).

Крім того, у пункті 2.3.1 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п. 2.3 Договору та розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці, згідно з якою: строк продовження на 3 дні - ставка комісії 3 %, на 7 днів - 6 %, на 15 днів - 10 %. Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах, визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено/поновлено пільговий період, нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору.

Також сторони погодили, що позичальник сплачує комісію за надання кредиту в сумі 700,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1 785,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 14 490,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. п. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 кредитного договору).

За умовами договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_2 (п. 2.1 кредитного договору).

Згідно з платіжним дорученням № 79705084 від 31.12.2023 ТОВ «МІЛОАН» через платіжного провайдера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 7 000,00 грн згідно договору № 101753695.

Крім того, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується повідомленням АТ «ТАСКОМБАНК» № 3119/47.7.-БТ від 11.05.2026, яке надійшло до суду 19.05.2026, та долученою до повідомлення випискою по рахунку.

Судом також встановлено, що 26 березня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10 вересня 2025 року до договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т від 26 березня 2024 року (у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 04 лютого 2025 року) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п у Реєстрі 158) за кредитним договором № 101753695 від 31.12.2023 у сумі 20 916,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - тіло кредиту; 13 216,00 грн - відсотки за користування кредитом; 700,00 грн - комісія за видачу кредиту.

23 січня 2026 року на адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було направлено досудову вимогу № 234552210/4831 щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 101753695, яка залишилась без реагування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа № 6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з`ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Дослідженими судом доказами підтверджується, що 31 грудня 2023 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 101753695, на виконання якого ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування - 14 квітня 2024 року ОСОБА_1 не повернув грошові кошти, не сплатив комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а тому він несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Обставини набуття ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором підтверджуються копіями договору відступлення прав вимоги, акта приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників, копією платіжної інструкції про здійснення оплати за відступлення права вимоги.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101753695 первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» станом на 26.03.2024 (день відступлення права вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») нараховано відсотки за користування кредитом в розмірі 13 216,00 грн, а саме: 1 785,00 грн за 15 днів пільгового періоду відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору (7 000,00 грн (тіло кредиту) х 15 днів х 1,70 % (процентна ставка протягом пільгового періоду) : 100 = 1 785,00 грн); 11 431,00 грн за 71 день поточного періоду відповідно до п. 1.5.3 кредитного договору (7 000,00 грн (тіло кредиту) х 71 день х 2,30 % (процентна ставка протягом поточного періоду) : 100 = 11 431,00 грн).

Відповідно довитягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т від 26 березня 2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 101753695 у розмірі 20 916,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - тіло кредиту, 13 216,00 грн - відсотки та 700,00 грн - комісія.

Разом із тим позивачем заявлено до стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 975,00 грн, у тому числі 16 275,00 грн заборгованості за відсотками.

Відповідно до документа, складеного позивачем та визначеного як «виписка з особового рахунка за кредитним договором № 101753695 від 31.12.2023 року», заборгованість ОСОБА_1 станом на 28 січня 2026 року становила 23 975,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 275,00 грн - заборгованість за відсотками; 700,00 грн - заборгованість за комісією.

Однак, вказана виписка не містить відомостей щодо періоду нарахування відсотків, розміру застосованої процентної ставки та порядку формування заявленої до стягнення суми заборгованості, що унеможливлює перевірку правильності такого розрахунку.

Крім того, у позовній заяві відсутні посилання на обставини подальшого нарахування відсотків після переходу права вимоги до позивача, не зазначено період такого нарахування, застосовану процентну ставку та не надано відповідного розрахунку.

Таким чином, зміст позовної заяви та доданих до неї документів не дає можливості встановити, чи заявлена до стягнення різниця між розміром заборгованості, що існувала на момент відступлення права вимоги (20 916,00 грн), та розміром заборгованості, яку позивач просить стягнути (23 975,00 грн), є наслідком подальшого нарахування процентів після переходу права вимоги, чи виникла з інших підстав.

За таких обставин суд вважає доведеними вимоги позивача лише в частині заборгованості, яка існувала на момент переходу права вимоги до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та підтверджується належними доказами, а саме у розмірі 20 916,00 грн.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 101753695 від 31 грудня 2023 року в розмірі 20 916,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 216,00 грн - заборгованість за відсотками; 700,00 грн - заборгованість за комісією.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає у зв`язку з недоведеністю.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2025 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» був укладений договір про надання правничої допомоги № 0107, згідно з п. 2.3 якого вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8 000,00 грн без ПДВ.

Згідно з актом № Д/15121 наданих послуг правничої допомоги від 28.01.2026 року та детальним описом наданих послуг до цього акта, вартість наданих Адвокатським об`єднанням «Апологет» послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 8 000,00 грн. Вказані послуги складаються з наступних дій: надання усної консультації - 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год., погодження правової позиції у справі - 30 хв., складання позовної заяви та подання до суду - 3 год. 30 хв., а всього 6 год. 30 хв.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі № 910/7032/17).

Попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 824/20/23).

Так, у питанні щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд неодноразово наголошував, що зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності таких витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавав.

Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України, а не у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Суд вважає, що розмір заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу є завищеним та непропорційним до предмета спору, оскільки дана справа незначної складності, з ціною позову 23 975,00 грн, судова практика щодо вирішення спорів, пов`язаних зі стягненням кредитної заборгованості, є сталою і передбачуваною. Такі послуги, як усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, узгодження правової позиції, носять лише усний/аналітичний характер без вчинення відповідних процесуальних дій, є похідними від складання процесуальних документів та не можуть займати багато часу.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до 5 000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 23 975,00 грн, а підлягає задоволенню в сумі 20 916,00 грн, що складає 87,24 % (20 916,00 х 100 : 23 975,00). Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 322,68 грн судового збору (2 662,40 х 87,24 %) та 4 362,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 х 87,24 %).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 101753695 від 31 грудня 2023 року в розмірі 20 916,00 грн (двадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять гривень, 00 копійок), з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 216,00 грн - заборгованість за відсотками; 700,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 2 322,68 грн судового збору та 4 362,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 6 684,68 грн (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні, 68 копійок) судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 22 червня 2026 року.

Суддя